Постанова № 56553770, 16.03.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 р. Справа № 805/358/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сади Донбасу"

до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання нечинною та такою, що не відповідає закону, вимоги та її скасування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сади Донбасу", звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому просить суд визнати нечинною та такою, що не відповідає закону, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-218-23 від 4 листопада 2015 року в сумі 413 782,86 грн та скасувати її (а.с. 4-9).

Позов обґрунтовано наступним.

10 листопада 2015 року позивачем отримано вимогу відповідача № Ю-218-23 від 4 листопада 2015 року з єдиного внеску, в якій зазначено про наявність боргу станом на 31 жовтня 2015 року. Не погодившись з вказаною вимогою позивачем оскаржено її до ГУ ДФС у Донецькій області, а потім до ДФС України. Втім, скарги позивача вказаними органам фіскальної служби задоволені не були.

Позивач факт несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ) за вказаний період не заперечує, зауважень стосовно розміру сум, нарахованих відповідачем у спірній вимозі, не надає.

Вимогу позивач вважає протиправною, так як відповідно до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VII недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Позивач зазначає, що з 2000 року його місцезнаходженням було м. Донецьк, 23 вересня 2015 року підприємство позивача переміщено на підконтрольну територію - до с. Полтавки Костянтинівського району Донецької області.

З метою врегулювання спору позивач звертався до Донецької Торгово-промислової палати України за для засвідчення останньою настання обставин непереборної сили для товариства у зв'язку із початком проведення АТО, отримав сертифікати про засвідчення форс-мажорних обставин зі сплати податку на доходи фізичних осіб і військовий збір починаючи з 17 травня 2014 року і понині, зі сплати податку на додану вартість за червень 2014 року та за липень 2014 року у строки до 31 липня 2014 року та до 31 серпня 2014 року.

На звернення позивача до Донецької Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин зі сплати єдиного соціального внеску, товариству було відмовлено. Відмова вмотивована тим, що відповідно до чинного законодавства не має необхідності в отриманні Сертифікату про настання обставин непереборної сили для звільнення платників єдиного внеску, що розташовані у зоні АТО, від виконання обов'язків, оскільки таке звільнення платників від обов'язку прямо закріплено в нормах закону.

На підставі наведеного позивач просить суд скасувати вимогу відповідача № Ю-218-23 від 4 листопада 2015 року як нечинну та таку, що не відповідає закону (а.с. 4-9).

До суду представник позивача 16 березня 2016 року не з'явився. З'явившись до суду 2 березня 2016 року представник позивача Приходько В.В. надав заяву про розгляд справи у письмовому провадженні, а також надав суду оригінали документів, копії яких приєднані до позову, для засвідчення наданих суду раніше копій на відповідність оригіналам (а.с. 42, зворотній бік а.с. 42).

Представник відповідача до суду не з'явився, про дату час та місце розгляду справи інспекція повідомлялась судом належним чином, причини неявки представника суду не повідомлялись.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення від відповідача, в яких інспекція просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі, так як позивачем на підтвердження обставин непереборної сили та звільнення від виконання обов'язку платника єдиного внеску не надано Сертифікату Торгово-промислової палати, обов'язковість надання якого передбачена чинним законодавством (а.с. 55-59).

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених ст. 128 КАС України не має, представники сторін до суду не з'явилися, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сади Донбасу", зареєстровано в якості юридичної особи 16 лютого 2000 року, код ЄДРПОУ 30736395, місцезнаходження позивача станом на час розгляду справи: 85172, Донецька область, Костянтинівський район, село Полтавка, вулиця Юбілейна, будинок 38, перебуває на обліку в Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, про що міститься інформація у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості якого розташовані на сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch). Поясненнями позивача зазначено, що до переміщення на підконтрольну владі України територію (до 23 вересня 2015 року) товариство розташовувалось у м. Донецьк, вул. Артема, 74 (а.с. 6, 10, 11, 12).

4 листопада 2015 року відповідачем сформовано вимогу № Ю-218-23 про сплату позивачем заборгованості з єдиного соціального внеску (недоїмки) в сумі 413 782,86 грн, яка виникла на 31 жовтня 2015 року (а.с. 14).

Як вбачається з матеріалів справи, вимога Ю-218-23 отримана позивачем 10 листопада 2015 року. Не погодившись із нею, позивач, скориставшись досудовим порядком врегулювання спору, звернувся до ГУ ДФС у Донецькій області зі скаргою від 12 листопада 2015 року на вимогу № Ю-218-23 від 4 листопада 2015 року, а отримавши відмову від 8 грудня 2015 року у задоволенні скарги - звернувся до ДФС України 22 грудня 2015 року (а.с. 15-22).

Отримавши 4 лютого 2016 року (а.с. 23) відповідь ДФС України від 26 січня 2016 року про залишення скарги без задоволення, позивач 9 лютого 2016 року (а.с. 37) звернувся до суду із даним позовом, тобто, у строк, передбачений ч. 4 ст. 99 КАС України.

При прийнятті рішення по суті спору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 1. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Обов'язком платника єдиного внеску у розумінні положень Закону № 2464-VI є своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п. 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 3) допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю; 5) надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу членів сім'ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суму сплаченого єдиного внеску та інші відомості про застраховану особу, що подаються до органу доходів і зборів; 6) пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі; 7) перевіряти під час прийняття на роботу наявність у фізичної особи посвідчення застрахованої особи; 8) повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі або яка не пред'явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи; 9) отримувати в територіальному органі Пенсійного фонду посвідчення застрахованої особи в порядку, встановленому Пенсійним фондом, та видавати їх застрахованим особам; 10) повідомляти у складі звітності про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру, про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей; 11) у випадках, передбачених цим Законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік в органі доходів і зборів як платник єдиного внеску; 12) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до ч. 12 ст. 9 даного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до вимог ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, недоїмка у сумі 413 782,86 грн, визначена у вимозі, має місце у зв'язку із невнесенням/несвоєчасним внесенням позивачем платежів з ЄСВ за період з жовтня 2014 року по вересень 2015 року. Вказані обставини не є спірними у справі та визнаються сторонами, узгоджуються з відомостями картки особового рахунку позивача та викладеним ГУ ДФС у Донецькій області у рішенні від 8 грудня 2015 року про результати розгляду скарги позивача на спірну вимогу (другий бік а.с. 18, 61-65).

Разом із цим згідно п. 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI (в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин та станом на час розгляду даної справи), тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася (або проводиться) антитерористична операція, норм статей 25 ("Заходи впливу та стягнення") і 26 ("відповідальність за порушення цього Закону) цього Закону.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Костянтинівку, де знаходиться фіскальний орган (відповідач), на обліку у якого перебуває позивач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року було зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, також є м. Костянтинівка.

Як вже зазначалося судом, Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) внесено зміни до Закону № 2464-VI, а саме розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3, в якому зазначено, що:

"Платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення платника від виконання своїх обов'язав, передбачених Законом № 2464-VI, є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Як встановлено під час розгляду справи, позивач 2 березня 2016 року звернувся до відповідача із заявами за вих. №№ 29 та 30, в яких міститься прохання про звільнення позивача у зв'язку із проведенням АТО від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, та про списання недоїмки з ЄСВ, що виникла у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня 2015 року (а.с. 50, 51).

Суд зазначає, що приписи п. 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 не ставлять факт звільнення платника від обов'язку зі сплати єдиного внеску у залежність від часу подання відповідної заяви (після прийняття спірної вимоги або до її прийняття), а прямо встановлює, що така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Станом на час розгляду справи АТО триває.

Суд не приймає доводи відповідача щодо необхідності подання позивачем для звільнення від обов'язку сплати ЄСВ сертифікату Торгово-промислової палати, який має підтверджувати настання для товариства як єдиного внеску обставин непереборної сили, враховуючи приписи п. 9-3 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464-VI, якими не вимагається надання такого документу для звільнення платника від сплати ЄСВ та для списання виниклої недоїмки з цього внеску; зазначеним пунктом передбачене лише подання до органу фіскальної служби заяви, складеної в довільній формі. Посилання у вказаному пункті на порядок списання недоїмки, передбачений Податковим кодексом, на переконання суду стосується лише здійснення самої процедури списання (порядку списання), а єдиним підтвердженням існування підстав для визнання виниклої недоїмки безнадійною та підстав для звільнення платника від сплати ЄСВ відповідно до зазначеного пункту - є факт знаходження платника на обліку в органах фіскальної служби, що розташовані на території населених пунктів, визначених відповідним переліком, де проходить АТО, та подання таким платником відповідної заяви до органу фіскальної служби.

Документ про підтвердження настання для платника податків форс-мажорних обставин, передбачений підпунктом 4 п. 2.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженому Наказом Міндоходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1844/24376, вимагається для підтвердження інших випадків настання непереборних обставин, не передбачених п. 9-3 Закону № 2464-VI, та стосується всіх платників податків (фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов'язок сплати податків та зборів згідно з Кодексом), а не тільки платників, що перебувають на обліку органів фіскальної служби у зоні АТО.

Крім цього, суд зазначає, що позивач звертався з приводу отримання Сертифікату про настання форс-мажорних обставин для сплати ЄСВ, але отримав відмову, аргументовану непередбаченістю видачі такого сертифікату, при цьому позивач має Сертифікат торгово-промислової палати України № 2853 за вих. № 498/05-4 від 4 лютого 2015 про засвідчення форс-мажорних обставин у період з 17 травня 2014 року зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору (а.с. 11), в якому зазначено, що дату закінчення періоду форс-мажорних обставин встановити неможливо, та станом на 4 листопадом 2014 року вони тривають.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідно до приписів абз. 4 п. 9-3 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464-VI позивач має бути звільнений від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги приписи ч. 3 ст. 2, ч.ч. 1-2 ст. 71 КАС України, суд дійшов висновку про те, спірна вимога відповідача № Ю-218-23 від 4 листопада 2015 року про зобов'язання позивача сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 413 782,86 грн підлягає скасуванню.

У той же час, суд зазначає, що відповідно до п. 9-3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI міститься заборона фіскальному органу застосовувати до платників ЄСВ відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені вказаним Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року.

Втім, закон не містить заборони щодо обчислення фіскальним органом ЄСВ та відображення обчислених сум ЄСВ у вимогах контролюючого органу.

Вчинення таких дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень функцій. Самі по собі дії щодо прийняття спірної вимоги не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи, щодо якої прийнято цю вимогу.

Крім цього суд зазначає, що відповідно до пп. 10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України 20 травня 2013 року № 7 в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим. У відповідності до вказаного підпункту та у розумінні ст.ст. 105, 162, 171 КАС України питання законності судом може бути вирішено лише стосовно постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; а питання законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили - стосовно нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин, суд вважає необхідним та достатнім способом захисту прав позивача - скасування спірної вимоги та вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо визнання вказаної вимоги нечинною та такою, що не відповідає закону.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв'язку з тим, що даним судовим рішенням задоволені позовні вимоги позивача про скасування спірної вимоги позивача на суму 413 782,86 грн, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 6 206,74 грн, сплачений останнім відповідно до платіжного доручення № 112 від 8 лютого 2016 року.

Керуючись ст. 2, ст. 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 98, 158-163, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сади Донбасу" до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання нечинною та такою, що не відповідає закону, вимоги та її скасування - задовольнити частково.

Скасувати вимогу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 4 листопада 2015 року № Ю-218-23 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сади Донбасу" сплатити заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску, яка станом на 31 жовтня 2015 становить 413 782,86 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39883581) судовий збір у сумі 6 206 (шість тисяч двісті шість) гривень 74 копійки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сади Донбасу" (код ЄДРПОУ 30736395).

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Волгіна Н.П.