Ухвала суду № 56552964, 16.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2016 р. м. Київ К/800/18349/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Ягнич І.С., Ягнич Н.В.,

від відповідача - Вітовська О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу фермерського господарства «Садки-Сад»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 р.

у справі № 2-а-1797/10/1970 (№ 31325/10)

за позовом фермерського господарства «Садки-Сад»

до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2010 року фермерське господарство «Садки-Сад» (далі - позивач, ФГ «Садки-Сад») звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі - відповідач, Борщівська МДПІ), в якому просило суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.05.2010 р. № 0000142300/0, № 0000152300/0 та № 0000162300/0.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.07.2010 р. позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Борщівської МДПІ від 06.05.2010 р. № 0000142300/0, № 0000152300/0 та № 0000162300/0; вирішено питання про судові витрати.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 р. постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.07.2010 р. - скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 р. та залишити в силі постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.07.2010 р.

Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Також, податковий орган подав клопотання про заміну Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на її правонаступника - Чортківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Тернопільській області.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню в порядку визначеному статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 22.04.2010 р. по 23.04.2010 р., на підставі пунктів 1, 4 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», абзацу «б» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», посадовими особами Борщівської МДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФГ «Садки-Сад» за період з 04.02.2008 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт від 23.04.2010 р. № 169/23-02/35654265 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: - підпунктів 4.1.1, 4.1.2, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за 2008 рік в сумі 99 599 грн.; - підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за січень-грудень 2009 року на суму 48 440 грн.; - підпункту 4.1.4а пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 06.05.2010 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000142300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 149 399 грн., з яких 99 599 грн. - за основним платежем та 49 800 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000152300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 67 816 грн., з яких 48 440 грн. - за основним платежем та 19 376 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000162300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2 720 грн.

Суд першої інстанції вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що здійснюючи невиїзну документальну перевірку позивача оформлену атом від 23.04.2010 р. № 169/23-02/35654265 податковий орган порушив процедуру проведення такого роду перевірок, що в подальшому призвело до прийняття на підставі висновків сформованих за результатами цієї перевірки протиправних повідомлень-рішень.

Скасовуючи рішення окружного адміністративного суду та приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем під час розгляду справи не було належним чином спростовано висновки податкового органу, що викладені в акті перевірки від 23.04.2010 р. № 169/23-02/35654265, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п'ятої цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

Згідно із пунктами 2, 3 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Проте, суд першої інстанції вирішуючи спір, обмежився здебільшого доводами стосовно процедурних порушень проведення перевірки, не дослідивши належним чином питання порушення податкового законодавства, які зазначені в акті перевірки в якості підстав визначення спірних податкових зобов'язань.

При цьому, висновки суду першої інстанції про задоволення позову виключно з мотивів порушення процедури проведення перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими, оскільки процедурні порушення порядку проведення перевірки не можуть бути підставою для скасування податкових зобов'язань платника податків визначених за наслідками перевірки за умови наявності факту порушення платником вимог податкового законодавства.

Крім того, колегія Вищого адміністративного суд України не може визнати законним та обґрунтованим рішення суду апеляційної інстанції, у якому не вказано яким чином нормативні положення, на які посилається суд, впливають на вирішення даного спору.

У зазначеному рішенні відсутні посилання на будь-які обставини, що мають значення для справи, відсутні висновки суду про встановлені обставини їх правові наслідки, та не перевірено встановлені судом першої інстанції факти.

Таким чином, в даному випадку висновки викладені у судових рішеннях, судами попередніх інстанцій було зроблено без встановлення фактичних обставин справи, без належного дослідження доводів сторін у справі та доказів, що містяться в матеріалах справи.

При цьому, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Здійснити заміну Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на її правонаступника - Чортківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Тернопільській області.

Касаційну скаргу фермерського господарства «Садки-Сад» - задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.07.2010 р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 р. у справі № 2-а-1797/10/1970 (№ 31325/10) - скасувати.

Справу № 2-а-1797/10/1970 (№ 31325/10) направити на новий судовий розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко