Ухвала суду № 56552717, 25.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2016 року м. Київ К/800/13436/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року

у справі №820/486/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби

про визнання протиправними дій, скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Харківський підшипниковий завод» (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 31 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправними дії відповідача щодо визначення податкового боргу позивача у розмірі 1 397 984,00 грн. за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств. Скасував податкову вимогу відповідача від 22 січня 2013 року №3 про сплату позивачем суми податкового боргу за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 397 984,00 грн. Зобов'язав відповідача зарахувати позивачу суму переплати по податку на прибуток у розмірі 1 440 969,00 у рахунок авансового платежу по податку на прибуток у розмірі 1 440 969,00 грн. Зобов'язав відповідача здійснити коригування даних у картці особового рахунку позивача шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 440 969,00 грн. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Контролюючий орган у зв'язку з наявністю у позивача податкового боргу у розмірі 1 397 984, 00 грн. за авансовим внеском з податку на прибуток сформував вимогу від 22 січня 2013 року №3.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наявності у позивача права щодо зарахування суми надмірно сплаченого платежу з податку на прибуток у рахунок сплати авансового платежу з цього податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до декларації від 09 листопада 2012 року №9070333484, позивач задекларував за І-ІІІ квартали 2012 року податок на прибуток у розмірі 9 095 857,00 грн.

Разом з тим, позивач подав уточнюючу декларацію від 25 грудня 2012 року №1052 за І-ІІІ квартали 2012 року, за даними якої збільшив податкове зобов'язання з податку на прибуток на 5 177 714,00 грн., а отже, податок на прибуток з врахуванням донарахованих склав 14 660 439,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав до контролюючого органу уточнюючу декларацію від 15 січня 2013 року №9084642041 1052 за І-ІІІ квартали 2012 року, згідно якої зменшив податкове зобов'язання з податку на прибуток на 1 691 714,00 грн.

Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток від 17 січня 2013 року за 2012 рік, позивач задекларував податок на прибуток у розмірі сумі 8 058 716,00 грн., що зменшує нарахування з податку на прибуток з останньої наданої податкової декларації за І-ІІІ квартали 2012 року на суму 4 523 141,00 грн.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 15 січня 2013 року на особистому рахунку позивача переплата по податку на прибуток складала 1 691 714,00 грн.

У відповідності до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

За змістом пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач визначив платіж за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 440 969,00 грн. та відповідно, звернувся з листом від 16 січня 2013 року №18/83-2-11 до відповідача про зарахування переплати в рахунок погашення авансового платежу з податку на прибуток у розмірі 1 440 969,00 грн.

У відповідь на звернення позивача, контролюючий орган листом від 25 січня 2013 року №912/7/41.0-30 повідомив його про наявність переплати з податку на прибуток, станом на 15 січня 2013 року у розмірі 1 691 714,00 грн., однак відмовив у зарахування переплати в рахунок погашення авансового платежу з податку на прибуток, на підставі того, що при розрахунку узгодженої суми грошових зобов'язань у цілях сплати авансових внесків з податку на прибуток, надміру сплачені суми цього податку не враховуються.

Згідно підпункту 14.1.115 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

За змістом пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є, зокрема, суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена, зокрема, за рахунок помилково надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

У свою чергу, пунктом 43.4 статті 43 Податкового кодексу України визначено, що платник податків подає заяву, зокрема, на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету.

Виходячи з системного аналізу вказаних правових норм, вбачається можливість погашення грошового зобов'язання за рахунок наявної переплати без визначення будь-яких застережень щодо випадків, за яких податковий орган може відмовитися від сплати платником податків грошового зобов'язання за рахунок наявної у нього переплати. А реалізація такої можливості здійснюється шляхом подання відповідної заяви платником податків з правом визначити джерело сплати грошових зобов'язань, якому кореспондує обов'язок податкового органу здійснити відповідне зарахування.

Таким чином, позивач, як платник податку, вправі розпоряджатися власними коштами, зокрема шляхом звернення до податкового органу з заявою про здійснення заліку податкових зобов'язань. Не здійснення відповідачем такого заліку, при наявності відповідної переплати, порушує право позивача на розпорядження коштами.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку відносно безпідставності посилання податкового органу на Наказ Міністерства фінансів України від 17 січня 2013 року №19, яким внесено зміни до Наказу Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року №11 у частині класифікації доходів бюджету, оскільки вказані зміни внесені пізніше податкового періоду, за який виникло спірне зобов'язання з податку на прибуток позивача. Разом з тим, джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків визначено виключно нормами податкового законодавства, а положення наведеного скаржником наказу деталізують механізм зарахування таких коштів до державного бюджету і спірних відносин у даній справі не стосується.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що податковий орган як суб'єкт владних повноважень, безпосереднім обов'язком якого є контроль за правильністю нарахування та сплати податків і зборів суб'єктами господарювання, безпідставно відмовився зарахувати зазначену переплату в рахунок щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, що свідчить про протиправність податкової вимоги від 22 січня 2013 року №3 та наявність правових підстав для зобов'язання відповідача зарахувати позивачу суму переплати з податку на прибуток у розмірі 1 440 969,00 у рахунок авансового платежу, а також здійснити коригування даних у картці особового рахунку позивача, шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 440 969,00 грн.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі №820/486/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.