Постанова № 56552618, 14.01.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 р. Справа № 804/16515/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області до Малого приватного підприємства фірми "Мгновєніє" про стягнення заборгованості в сумі 7751,74 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області до Малого приватного підприємства фірми «Мгновєніє» про стягнення заборгованості в розмірі 7751,74 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що в свою чергу відповідно до вимог п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ передбачає обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та повному обсязі страхові внески. Враховуючи порушення відповідачем ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІУ, якою встановлено період та строки сплати страхових внесків, та керуючись п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до відповідача було застосовано фінансові санкції та нараховано пеню. Рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені ні в адміністративному, ані в судовому порядку оскаржені не були. Для досудового вирішення спору на адресу відповідача 31.08.2011 було надіслано лист від 30.08.2011 № 25102-31 про нарахування фінансових санкцій та пені, проте Мале приватне підприємство фірма «Мгновєніє» заборгованість у встановлені законом строки не сплатило, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 у цій справі, у задоволеніі адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.12.2015 вищевказані судові рішення було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 справа № 804/16515/15 прийнята до провадження та призначено її до розгляду на 14.01.2016.

У судовому засіданні 14.01.2016 позивач не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується наявними матеріалами справи, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача в порядку пиьсмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання 14.01.2016 теж не з'явився. Ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 про відкриття провадження у цій справі та судова повістка надіслані відповідачеві рекомендованим поштовим відправленням на адресу, вказану в адміністративному позові та Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зробленого судом. Проте, на адресу суду повернувся конверт із відміткою відділення поштового зв'язку про повернення, у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, Мале приватне підприємство фірма «Мгновєніє» зареєстроване в Управлінні Пенсійнорго фонду України в м. Павлоград та Павлоградському районі Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1058- IV) страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду України у строки, в порядку та за формою, встановленою Пенсійним фондом.

Пунктом 6 частини 2 вказаної вище статті Закону №1058- IV передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно ч. 6 ст. 20 вищезазначеного Закону №1058- IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, є календарний місяць.

Частиною 2 статті 106 зазначеного Закону передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Матеріалами справи підтверджується, що 29 серпня 2011 року на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачем прийняті рішення № 2358, № 2359, № 2360, № 2361, № 2362, № 2363, № 2364, № 2365, № 2366 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені до Малого приватного підприємства фірми «Мгновєніє» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду в розмірі 7751 грн 74 коп.

Пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону №1058- IV, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами ПФУ, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Із набранням чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) наведена вище норма матеріального права була скасована (підпункт «й» пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону).

Відповідно до абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Отже, виходячи з наведених норм, територіальні органи Пенсійного фонду України і після 1 січня 2011 року мали право здійснювати контроль за правильністю нарахування та своєчасністю сплати страхових внесків за період й до 1 січня 2011 року, і у випадку виявлення порушень - право застосовувати штрафні санкції, визначені Законом, чинним на момент вчинення таких порушень.

Згідно рішень позивача від 29.08.2011 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахування страхувальниками або органом Пенсійного фонду до Малого приватного підприємства фірма «Мгновєніє» було застосовано фінансові санкцій та пеня відповідно до рішення № 2358 за період з 20.12.2007 по 28.07.2011, рішення № 2359 за період з 21.01.2008 по 28.07.2011, рішення № 2360 за період з 20.02.2008 по 28.07.2011, рішення № 2361 за період з 20.03.2008 по 28.07.2011, рішення № 2362 за період з 03.09.2007 по 28.07.2011, рішення № 2363 за період з 22.10.2007 по 28.07.2011, рішення № 2364 за період з 20.11.2007 по 28.07.2011, рішення № 2365 за період з 20.09.2007 по 28.07.2011, рішення № 2366 за період з 20.08.2007 по 28.07.2011, відповідно.

Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства та беручи до уваги періоди, за які було нараховано штрафні санкції та пеню, суд дійшов висновку, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли за період до 1 січня 2011 року, мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин, суд доходить висновку, що позов Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області до Малого приватного підприємства фірми «Мгновєніє» про стягнення заборгованості в розмірі 7751, 74 грн. підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області до Малого приватного підприємства фірми «Мгновєніє» про стягнення заборгованості в розмірі 7751,74 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Малого приватного підприємства фірми «Мгновєніє» (ідентифікаційний код юридичної особи 19149963, 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, Будбаза) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області суму заборгованості в розмірі 7751 (сім тисяч сімсот п'ятдесят одна гривня) грн. 74 копійки.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Царікова