Ухвала суду № 56551531, 15.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 березня 2016 рокусправа № 804/15434/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року по справі №804/15434/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про поновлення на роботі, -

в с т а н о в и В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 11.09.2015 року №2152/1 "Про звільнення працівників органів юстиції" в частині звільнення ОСОБА_1;

поновити ОСОБА_1 на посаді спеціаліста 1-ої категорії відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м.Донецьку.

В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилалась на те, що її неправомірно звільнено з займаної посади на підставі положень Закону України «Про очищення влади», з огляду на не повідомлення про початок проведення перевірки, передбаченої вказаним Законом, що унеможливило подання у визначенні строки заяви у відповідності до вимог ст.4 Закону України «Про очищення влади».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року адміністративний позов задовлено. Постанова суду фактично мотивована порушенням відповідачем процедури проведення перевірки у відповідності до Закону України «Про очищення влади», а саме не повідомлення відповідачем позивача про початок проведення такої перевірки, що унеможливило подання останньою заяви, необхідність подання якої передбачено ст..4 Закону України «Про очищення влади». Встановивши такі обставини справи, суд вказав на те, що звільнення позивача з підстав не подання заяви у строк, що визначений Законом України «Про очищення влади», є неправомірним, оскільки позивач не був повідомлений про початок проведення перевірки, а відтак був позбавлений можливості подати відповідну заяву у визначені строки.

Не погодившись з постановою суду, Головного територіального управління юстиції у Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову обсязі. В обґрунтуванні вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач була обізнана про зміну місцезнаходження Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (у зв'язку з проведенням Антитерористичної операції), оскільки такі відомості були загальновідомими та висвітлені у засобах масової інформації, а відтак не була позбавлена можливості повідомити про своє місцезнаходження. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що йому не було відомо про місцезнаходження позивача, у зв'язку з чим на її адресу не було направлено повідомлення про початок перевірки у відповідності з вимогами Закону України «Про очищення влади». Разом з тим, відповідач

вказує на те, що ані Законом України «Про очищення влади», ані Порядком проведення перевірки, не визначено в який спосіб має відбутись доведення змісту наказу про початок проведення перевірки, у зв'язку з чим повідомлення осіб, про місцезнаходження яких не було відомо, здійснювалося шляхом оприлюднення наказу про початок проведення перевірки на офіційному веб-сайті, що передбачено п.3 наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 21.08.2015р. №948/4 «Про початок проведення в районних управліннях юстиції у місті Донецьку перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади». Вказуючи на те, що зазначений наказ, зокрема п.3 наказу, не визнавався нечинним у встановленому порядку, заявник апеляційної скарги стверджує про те, що позивача було повідомлено про початок перевірки належним чином. Крім цього, відповідач вказує на те, що суд першої інстанції, поновивши позивача на посаді спеціаліста 1-ої категорії відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м.Донецьку, не звернув уваги на те, що вказана посада, у зв'язку з реорганізацією, скорочена.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 працювала у відділі державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку з 2011 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 народилась дитина - син ОСОБА_2, у зв'язку з чим з вказаного часу вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У зв'язку з проведенням антитерористичної операції, позивач була змушена разом з родиною переїхати до міста Дніпропетровська, де взята на облік відповідним органом соціального захисту населення, як особа, що перемістилась з тимчасово окупованої території України (довідка від 05.11.2014 року №1205000346).

21.08.2015р. в.о. начальника Головного територіального управління юстиції у Донецькій області видано наказ №948/4 «Про початок проведення в районних управліннях юстиції у місті Донецьку перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

Пунктом 1 зазначено наказу визначено днем початку проведення перевірки 01 вересня 2015 року.

Наказом в.о. начальника Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 11.09.2015 року №2152/1 ОСОБА_1 звільнено з посади спеціаліста І категорії відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у місті Донецьку на підставі пункту 7-2 ст.36 Кодексу законів про працю України, оскільки нею у строк з 01.09.2015 по 10.09.2015 не було подано заяву відповідно до вимог ст.4 Закону України № 1682-VII від 16.09.2014 "Про очищення влади".

Правомірність та обґрунтованість вказаного наказу є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про очищення влади» цей Закон визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.

Згідно із ст..4 Закону України «Про очищення влади» особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява).

Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону.

Неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону.

Отже, вказаною нормою права імперативно визначено строк, в який має бути подана заява і початок перебігу цього строку пов'язаний з певною подією - день початку проведення перевірки у відповідному органі. Закон України «Про очищена влади» не визначає конкретний день (час) початку проведення перевірок, таку дату, згідно з Законом, визначає керівник відповідного органу, згідно з планом проведення перевірок.

Оскільки, перебіг строку на подання заяви починається з дня початку проведення перевірки, а Закон не визначає такого дня, то суб'єкт перевірки, з метою об'єктивної можливості подати заяву у визначені строки, повинен бути повідомлений про початок такої перевірки.

З метою визначення механізму проведення перевірки достовірності відомостей, що подаються посадовими і службовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також особами, які претендують на зайняття відповідних посад, щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", постановою КМУ №563 від 16.10.2014р. затверджено Порядок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

Відповідно до п.6 вказаного Порядку рішення про початок проведення перевірки в органі оприлюднюється в день його прийняття на офіційному веб-сайті органу, в якому проводиться перевірка, та в той самий день доводиться відповідальним структурним підрозділом такого органу до відома осіб, які підлягають перевірці.

Таким чином, вказаною нормою права визначено по-перше те, що рішення про початок проведення перевірки в органі оприлюднюється в день його прийняття на офіційному веб-сайті органу, в якому проводиться перевірка; по-друге, рішення доводиться відповідальним структурним підрозділом такого органу до відома осіб, які підлягають перевірці, в той самий день (в день його оприлюднення на офіційному веб-сайті).

При цьому, з огляду на конструкцію вказаної норми права, оприлюднення рішення на офіційному веб-сайті органу не є тотожнім доведення цього рішення до відома осіб, які підлягають перевірки. У свою чергу, словосполучення «доведення до відома» вказує на те, що особі повинно бути повідомлено про початок проведення перевірки і такий факт має підтверджуватися відповідними доказами.

Отже, з огляду на вищенаведені положення Закону України «Про очищення влади», зазначеним Порядком, який фактично визначає механізм проведення перевірок, передбачено обов'язковість доведення до особи рішення про початок проведення перевірки. І така вимога, насамперед, пов'язана з тим, що початок перебігу строку на подання заяви пов'язаний з днем початку проведення перевірки у відповідному органі. Тобто, з метою об'єктивної можливості виконання вимог Закону, в частині визначених строків для подання заяви, особа, відносно якої проводиться перевірка, в обов'язковому порядку повинна бути повідомлена про день початку проведення перевірки.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивача не було повідомлено про початок проведення перевірки. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує на те, що йому не було відомо про місцезнаходження позивача. В той же час, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивача офіційно взято на облік як внутрішньо переміщену особу, про що видано довідку від 05.11.2014р. (а.с.13). Відповідачем не надано жодних доказів того, що ним вживалися заходи по встановленню місцезнаходження позивача з метою виконання вимог закону щодо повідомлення про початок проведення перевірки у відповідності до Закону України «Про очищення влади».

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що повідомлення осіб, про місцезнаходження яких не було відомо, здійснювалося шляхом оприлюднення наказу про початок проведення перевірки на офіційному веб-сайті, що передбачено п.3 наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 21.08.2015р. №948/4 «Про початок проведення в районних управліннях юстиції у місті Донецьку перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

Такі доводи відповідача не можуть свідчити про належне повідомлення позивача про початок проведення перевірки.

Так, дійсно в п.3.2 наказу від 21.08.2015р. №948/4 зазначено, що доведення до відома осіб цього наказу щодо яких невідомо місцезнаходження, здійснюється шляхом оприлюднення наказу на офіційному веб-сайті Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

В той же час, суд вважає, що вказаний пункт наказу суперечить вимогам постанови КМУ №563 від 16.10.2014р., якою затверджено Порядок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Як зазначено вище, конструкція норми права - п.6 Порядку, свідчить про те, що особі повинно бути фактично повідомлено про початок проведення перевірки і такий факт, у випадку виникнення спору, має бути підтверджений відповідними доказами. В іншому випадку, якщо приймати до уваги позицію відповідача, неможливо достовірно стверджувати про доведення до відома особи наказу про початок проведення перевірки, а відсутність такого факту не дозволяє визначитись з дотриманням особою вимог Закону, в частині визначених строків для подання заяви, оскільки, як зазначено вище, початок перебігу цього строку пов'язаний з певною подією - день початку проведення перевірки у відповідному органі, а відповідно про вказану подію, з метою об'єктивної можливості подати заяву у визначені строки, суб'єкт перевірки повинен бути повідомлений. Колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що ані Законом України «Про очищення влади», ані Порядком проведення перевірки, не визначено в який спосіб має відбутись доведення до відома особи наказу про початок проведення перевірки. Невизначеність законодавцем конкретного способу свідчить саме про не обмеженість відповідного органу (установи) у виборі способів доведення до відома особи наказу про початок проведення перевірки, в той же час, обраний спосіб повинен досягнути поставленої мети - доведення до відома особи наказу про початок проведення перевірки.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що звільнення позивача з підстав не подання заяви у строк, що визначений Законом України «Про очищення влади», є неправомірним, оскільки позивач не був повідомлений про початок проведення перевірки, а відтак був позбавлений можливості подати відповідну заяву у визначені строки.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції поновив позивача на посаді спеціаліста 1-ої категорії відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м.Донецьку, яка на теперішній час є скороченою, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано, з урахуванням встановлених обставин справи, поновив позивача саме на тій посаді, з якої її було звільнено. Питання щодо подальшої роботи позивача, в тому числі приймаючи до уваги реорганізацію установи (скорочення штату тощо), виходять за межі компетенції суду, який розглядає спір про правомірність звільнення працівника, такі питання, з огляду на надані повноваження, вирішуються роботодавцем (уповноваженою ним особою) після фактичного виконання судового рішення.

З огляду на викладені обставини справи та враховуючи доводи, якими обґрунтовуються вимоги апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..200, 205, 206 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року по справі №804/15434/15 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 17.03.2016р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк