Постанова № 56551376, 10.03.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2016 року № 813/4930/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

Гулкевич І.З.

Клименко О.М.

секретар судового засідання Присташ І.М.

з участю представників

від позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

від відповідача Міністерства юстиції України - Курса О.С.,

від відповідача ДФС України та третьої особи - Каранець Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_8 до Міністерства юстиції України, Державної фіскальної служби України, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, про визнання протиправної бездіяльності, визнання нечинними наказів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_8 звернувся в суд з позовом до Міністерства юстиції України, Державної фіскальної служби України, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.12.2015 року, про:

- визнання неправомірної бездіяльності, яка виразилась у невиконанні обов'язків передбачених ст.19 Закону України «Про звернення громадян» щодо об'єктивного і всебічного розгляду зави (скарги) від 26.05.2014 року, чим порушено право на отримання обґрунтованої відповіді;

- визнання наказу Міндоходів № 55 від 17.04.2013 року та наказу ДФС України № 78 від 26.08.2014 року, затверджені ними положення про їхні територіальні органи у Львівські області нечинними з моменту їх прийняття, як такі що не опубліковані та направлені для виконання;

- визнання положень про територіальні органи у Львівській області, затверджені згаданими наказами такими що є актами, звід нормативних приписів, який визначає організацію та діяльність органів влади і їх посадових осіб; є актами зведені норми права яких визначають організацію діяльності органів виконавчої влади і їх посадових осіб; зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян та мають міжвідомчий характер.

Підставою позовних вимог, на думку позивача, є те, що однією з основних функцій Міністерства юстиції України є здійснення контролю за додержанням суб'єктами нормотворення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів шляхом проведення перевірок. Суб'єктами нормотворення Міністерством доходів і зборів України та Державною фіскальною службою України видано наказ Міністерства доходів і зборів України №55 від 17.04.2013 року «Про затвердження Положень про територіальні органи Міндоходів у Львівській області» та наказ Державної фіскальної служби України №78 від 26.08.2014 року «Про затвердження Положень про територіальні органи ДФС у Львівській області», однак державної реєстрації даних наказів відповідачем не проводилось.

Також, в письмових поясненнях представники позивача стверджують, що обставини визнання таким, що не підлягає державній реєстрації, повинні бути підтверджені певними засобами доказування: наказом Міністерства юстиції України про визнання акта таким, що не підлягає державній реєстрації та висновком правової експертизи про визнання акта таким, що не підлягає державній реєстрації з відповідним обґрунтуванням, що є додатком до наказу.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, просять позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, Міністерство юстиції України, подав до суду письмові заперечення в яких зазначає, що за результатами проведених відповідно до Порядку проведення органами юстиції перевірок стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно - правових актів, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 19 січня 2012 року № 93/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2012 року за № 67/20380 (зі змінами), щомісячної безвиїзної та щомісячної виїзної перевірок стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно - правових актів Міністерством доходів і зборів України за квітень 2013 року та щомісячної безвиїзної перевірки стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно - правових актів Державною фіскальною службою за серпень 2014 року, встановлено, що наказ Міністерства доходів і зборів України від 17 квітня 2013 року № 55 «Про затвердження положень про територіальні органи Міністерства доходів і зборів у Львівській області» та наказ Державної фіскальної служби від 26 серпня 2014 року № 78 «Про затвердження положень про територіальні органи ДФС у Львівській області» є актами ненормативного характеру, тобто актами оперативно - розпорядчого характеру, спрямованими на організацію виконання Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», постанов Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 563 «Про затвердження Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади», від 20 березня 2013 року №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» та від 06 серпня 2014 року № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», не мають нових правових норм, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, відповідно до підпунктів «в» та «д» пункту 5 Положення про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств, інших органів виконавчої, влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, не підлягають державній реєстрації у Міністерстві юстиції.

Представник згаданого відповідача дав аналогічні пояснення, просить у задоволенні позову відмовити.

Представник іншого відповідача та третьої особи теж заперечує проти позову, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх представників, дослідивши надані докази, суд встановив таке.

ОСОБА_8 26.05.2015 року звернувся до Міністра юстиції України Петренка П.Д. зі скаргами, в яких просив здійснити перевірку за додержанням Міністерством доходів і зборів України законодавства про державну реєстрацію щодо застосування Положень про територіальні органи Міндоходів у Львівській області, які затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 року за №55, на підставі постанови КМУ від 20.03.2013 року за №229, яка станом на 17.04.2013 року фактично ще не набула сили, а також просив вжити заходів щодо усунення виявлених порушень законодавства України про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Листом від 17.06.2015 року за №р-0988/10-1 Міністерство юстиції України повідомило позивача про те, що вищезгаданий наказ Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 року №55 та наказ ДФС України № 78 від 26.08.2014 року є актами ненормативного характеру, тобто актами оперативно-розпорядчого характеру, спрямованими на організацію виконання інших нормативно-правових актів, а тому такі не підлягають державній реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як вбачається з викладених обставин спірні відносини виникли у сфері реалізації конституційного права на звернення, передбаченого ст.40 Основного Закону України, та врегульовані Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР, з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про звернення громадян», скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Частиною 1 ст.19 згаданого Закону передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

При цьому, позивач вважає, що йому не було надано обґрунтованої відповіді.

З приводу обґрунтованості відповіді суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які виступають суб'єктами нормотворення, здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року за №731.

Відповідно до п.2 цього Положення, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Пунктом 4 зазначеного Положення встановлено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

З аналізу змісту наказу Міністерства доходів і зборів України від 17 квітня 2013 року № 55 «Про затвердження положень про територіальні органи Міністерства доходів і зборів у Львівській області» та наказу Державної фіскальної служби від 26 серпня 2014 року № 78 «Про затвердження положень про територіальні органи ДФС у Львівській області» вбачається, що такі не містять нових правових норм, що зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян, а тому за свою суттю спрямовані на організацію виконання рішень інших вищестоящих органів та інших нормативно-правових актів.

При цьому, слід зазначити, що повноваження територіальних органів державної фіскальної служби передбачені іншими нормативно-правовими актами, зокрема, Податковим кодексом України, а не згаданими Положеннями.

За таких обставин, суд вважає, що вищезгадані накази, у відповідності до підп. «д» п.5 згаданого Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, не підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Крім того, як передбачено підп.11 п.4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року за № 395/2011, Мін'юст України відповідно до покладених на нього завдань перевіряє у міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, а також інших органах, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації, стан додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, вимагає у разі потреби подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію або їх скасування, вносить пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях.

Судом встановлено та як вбачається з листа Міністерства юстиції України від 17.06.2015 року за №р-0988/10-1, останнім проводились щомісячні безвиїзні та щомісячні виїзні перевірки стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів Міністерством доходів і зборів України за квітень 2013 року та щомісячна безвиїзна перевірка стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів Державною фіскальною службою за серпень 2014 року.

Також, пунктом п.2.2 Порядку проведення органами юстиції перевірок стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.01.2012 року за № 93/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2012 року за № 67/20380, передбачено, що позапланова перевірка проводиться згідно з наказом уповноваженої посадової особи органу юстиції та на підставі, зокрема, звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом нормотворення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Однак, суд не вважає протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України з огляду на те, що, звертаючись з вищезгаданими скаргами, позивач керувався нормами Закону України «Про звернення громадян», а не наведеного Порядку.

Як наслідок, не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання неправомірної бездіяльності, яка виразилась у невиконанні обов'язків передбачених ст.19 Закону України «Про звернення громадян» щодо об'єктивного і всебічного розгляду зави (скарги) від 26.05.2014 року.

Щодо посилань представників позивача на порушення відповідачами вимог п.4.6 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 року за №34/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 року за № 381/10661 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), то такі не беруться судом до уваги, оскільки, як вбачається з п.1.2 даного Порядку, останній установлює процедуру підготовки та подання на державну реєстрацію нормативно-правових актів.

В даному ж випадку, як встановлено вище, наказ Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 року № 55 та наказ Державної фіскальної служби від 26.08.2014 року № 78 не являють нормативно-правовими актами, а тому на них не поширюються вимоги згаданого Порядку.

Зміст ч.11 ст.171 КАС України, вказує на те, що нечинним визнається нормативно правовий акт.

Враховуючи те, що Наказ Міндоходів №55 від 17.04.2013 року та Наказ ДФС України №78 від 26.08.2014 року є актами ненормативного характеру, суд вважає, що вимога про визнання їх та, затверджених ними положень нечинними, як такі що неопубліковані та направлені для виконання, не підлягає задоволенню.

З приводу вимог, які стосуються:

- визнання положень про територіальні органи у Львівській області, затверджені згаданими наказами такими що є актами, звід нормативних приписів, який визначає організацію та діяльність органів влади і їх посадових осіб; є актами зведені норми права яких визначають організацію діяльності органів виконавчої влади і їх посадових осіб; зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян та мають міжвідомчий характер.

Як вбачається зі змісту цих вимог вони стосуються встановлення певних фактів, що, в свою чергу, не входить до компетенції адміністративного суду, встановленої Кодексом адміністративного судочинства України, та не відповідає способам захисту, передбаченим ч.4 ст.105 цього ж Кодексу.

Крім того, позивачем не підтверджено його суб'єктивне право у спірних правовідносинах, які стосуються цих вимог.

Відтак, вони також не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

З приводу заяви щодо постановлення окремої ухвали, то суд не вбачає підстав для її постановлення, оскільки мотиви такої стосуються порушень підзаконних нормативно-правових актів, а не закону, як цього вимагає ст. 166 КАС України.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

3. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12 березня 2016 року.

Головуючий - суддя В.Я.Мартинюк

суддя І.З.Гулкевич

суддя О.М.Клименко