Ухвала суду № 56551094, 17.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2620/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Турецької І.О. Стас Л.В.за участю: секретаряРазінкіної Л.В.представника апелянта Пятниченко А.О.

представника позивача Бондар О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2015 року по адміністративній справі за позовом Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -,

В С Т А Н О В И В:

ДП «Інтегровані логістичні системи» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 0001312200 від 05 грудня 2015 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 341775 грн. та застосовані штрафні фінансові санкції (штрафи) з цього податку у сумі 170887,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом не з'ясовано фактичних обставин справи, не зроблено аналізу первинної документації, а висновок про завищення податкового кредиту з ПДВ є безпідставним, оскільки господарські операції з контрагентом підтверджені належними первинними документами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2015 року позов задоволений повністю.

В апеляційній скарзі, Державна податкова інспекція у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Агроветзахист Україна» за період з 01.02.2014 року по 31.03.2014 року та відображення податкової звітності за 2014 рік, результати якої оформлено актом від 18.11.2014 року №2145/22/338458934.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, ПК України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 341775 грн., в т.ч. по періодам: березень 2014 року - 241396 грн., червень 2014 року - 100379 грн.

Суть порушень, за висновком податкового органу, полягала у відсутності факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агроветзахист Україна».

За наслідками перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001312200 від 05.12.2014 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 341775 грн. та застосовані штрафні фінансові санкції (штрафи) з цього податку у сумі 170887,50 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у справі доказами підтверджено факт реальності проведених господарських операцій щодо придбання позивачем товару у ТОВ «Агроветзахист Україна», отже збільшення позивачеві грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування до нього штрафних санкцій є необґрунтованим.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2014 р між ДП "Інтегровані логістичні системи" (покупець) та ТОВ "Агроветзахист" (постачальник) укладено договір поставки №20140220, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у встановлений договором термін товар (олію соняшникову нерафіновану) у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Товаром, що поставляється за договором є сільськогосподарська продукція, яка визначається сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору.

До вказаного договору додані специфікації із визначенням товару, його одиниці виміру, кількості та вартості, а на підтвердження виконання договору надано: акти прийому-передачі товару, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

Податковий орган як в акті перевірки, так і в апеляційній скарзі як на підставу для визнання правочину нікчемним посилається на факт ненадання позивачем до перевірки документального підтвердження транспортування товару, отриманого від ТОВ «Агроветзахист Україна».

Поряд з цим, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, де пунктом 11 визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Замовник у разі потреби може виписувати додаткові екземпляри товарно-транспортної накладної, кількість яких визначається угодою між Замовником та Перевізником. Усі екземпляри товарно-транспортної накладної як основні, так і додаткові, повинні мати єдину серію і номер.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

З матеріалів справи вбачається, що позивач придбавав олію соняшникову нерафіновану у контрагента ТОВ «Агроветзахист Україна» для виконання своїх зобов'язань перед нерезидентом ТОВ «Зерноекспорт» відповідно до контракту від 12.12.2013 р. № Е21/13 (т.1 а.с. 37-45 т. 1).

ТОВ «Агроветзахист Україна» для виконання своїх зобов'язань перед позивачем укладало договори купівлі-продажу з виробниками продукції ПП «Квадро», ТОВ «ВКМ Груп», ТОВ «Сапсан Юг».

Як вбачається з товарно-транспортних накладних, перевезення олії соняшникової замовляли виробники продукції ТОВ «Сапсан Юг», ТОВ «ВКМ Груп» і відповідний товар був доставлений на термінали «Терминал-Укрпищесбітсірье» (м. Миколаїв), Нові Біляри, вул. Індустріальна, 6, с. Візирка, Комінтернівський район, Одеська обл., отже ТОВ «Агроветзахист Україна» виконало свої зобов'язання перед позивачем, а останній виконав своє зобов'язання перед ТОВ «Зерноекспорт» щодо транспортування та доставки товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані ДП «Інтегровані логістичні системи» товарно-транспортні накладні відповідають зазначеним законодавчим вимогам, отже підтверджують належним чином здійснення транспортування товару від ТОВ «Агроветзахист Україна».

Також колегія суддів зазначає, що на запит ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 22.10.2014 р. № 12814/10/15-09-22-10-13 щодо надання документів про транспортування товару, отриманого від ТОВ «Агроветзахист Україна» позивач надав відповідь із копіями первинних документів, у т.ч. товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 166).

Про отримання ДПІ зазначеного листа свідчить підпис представника ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області.

Стосовно висновоку ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області щодо відсутності об'єктів оподаткування ТОВ «Агроветзахист Україна» при продажі товарів ДП «Інтегровані логістичні системи», ДП «Пі Джі Трейд», які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185, ст. 188, ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем надані всі первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ «Агроветзахист Україна».

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту наявності актів перевірок ДПІ, якими встановлено порушення контрагентами за ланцюгом постачання вимог податкового законодавства при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи їм надано правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2015 року по адміністративній справі за позовом Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області за подання апеляційної скарги у розмірі 2426 (дві тисячі чотириста двадцять шість) грн. 00 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Одеській області / Приморський р-н./ 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) - 828011, рахунок отримувача - 31212206781008, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: /підпис/І.П. КосцоваСудді: /підпис/І.О.Турецька /підпис/Л.В. Стас