Ухвала суду № 56550917, 15.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12449/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

15 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві, ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 листопада 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві щодо ненадання ОСОБА_2 інформації на запит від 05 травня 2015 року, зобов'язано ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві розглянути заяву ОСОБА_2 від 05 травня 2015 року відповідно до норм чинного законодавства. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків не передбачено направлення відомостей з Державного реєстру на поштову адресу платника податків.

Позивачем також була подана апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього довіреності від імені ОСОБА_3, що надає йому право на отримання відомостей про доходи ОСОБА_3, а також внаслідок протиправної бездіяльності відповідача спричинення йому моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 травня 2015 року позивач звернувся до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві із заявою про надання відомостей щодо отриманих ним доходів по місяцям за період з квітня 2014 року по квітень 2015 року включно.

Запитувана ОСОБА_2 інформація відповідачем надана не була, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачем порушено право позивача на отримання відповіді на звернення.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про інформацію», який регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, Законом України «Про доступ до публічної інформації», який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України «Про інформацію» до суб'єктів інформаційних відносин належать: фізичні особи, юридичні особи, об'єднання громадян, суб'єкти владних повноважень.

Статтею 5 цього Закону передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

В силу ст.3 вищезазначеного Закону право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про доступ до публічної інформацію» доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Пунктом 2 ч.1 ст.10 вказаного Закону встановлено, що кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся 05 травня 2015 року до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС в м.Києві з заявою щодо надання відомостей щодо отриманих доходів по місяцям за період з квітня 2014 року по квітень 2015 року включно. При цьому, в поданій заяві зазначив свою адресу, а також номер телефону.

Згідно ч.1 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформацію» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною 2 ст.20 Закону України «Про інформацію» визначено, що будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Статтею 21 цього Закону передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформацію» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Згідно із ст.9 вказаного Закону до службової може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Згідно із ст.10 Закону України «Про інформацію» одним з видом інформації за змістом є податкова інформація.

Нормами ст.16 вказаного Закону встановлено, що податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Підпунктом 21.1.6 п.21.1 ст.21 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи.

Відповідно до п.63.12 ст.63 ПК України інформація, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

Згідно зі ст.74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Пунктом 2 ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що розпорядник інформації має право відмовити фізичній особі в задоволенні інформаційного запиту, якщо запитувана інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом, однак матеріали справи не містять доказів того, що запитувана позивачем інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом. Із змісту заяви позивача від 05 травня 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 запитувалась інформація відносно нього.

У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 грудня 2013 року №779, не передбачено направлення відомостей з Державного реєстру на поштову адресу платника податків.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відсутність у Положенні про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків вимог та норм щодо направлення відомостей з Державного реєстру на поштову адресу платника податків жодним чином не звільняє відповідача від виконання вимог чинного законодавства України, якими встановлено відповідні терміни для розгляду заяв і запитів громадян та передбачено обов'язок надання інформації за запитами на інформацію.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення відповідачем вимог чинного законодаства та права ОСОБА_2 на отримання відповіді на звернення про надання інформації.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із позовом до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві саме у власних інтересах. В силу п.8) ст.3 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Враховуючи, що ОСОБА_3 не зазначена позивачем у справі, адміністративного позову в інтересах ОСОБА_3 позивачем подано не було, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати інформацію про отримані доходи по місяцям за період з квітня 2014 року по квітень 2015 року за заявою ОСОБА_3 від 05 травня 2015 року задоволенню не підлягають.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 2 ст.23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Окрім того, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем не обґрунтовано, в чому полягає моральна шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, не визначено, якими доказами це підтверджується, а також не доведено, з чого виходив позивач при зазначенні розміру моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість даної вимоги позивача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У своїй апеляційній скарзі позивач також посилається на наявність негативних наслідків у вигляді матеріальних збитків від непризначення субсидії, у зв'язку з неотриманням від податкового органу запитуваної інформації, проте вимоги про відшкодування матеріальних збитків позивачем не заявлялись, а отже посилання позивача на наявність таких збитків не є належним обґрунтуванням апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправної, всупереч вимогам Закону України «Про інформацію», Закону України «Про доступ до публічної інформації», бездіяльності ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві щодо ненадання ОСОБА_2 інформації на запит від 05 травня 2015 року та необхідності зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_2 від 05 травня 2015 року відповідно до норм чинного законодавства.

Разом з тим, згідно ч.6 ст.187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві відстрочено сплату судового збору по день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 160,78 грн. підлягає стягненню з останнього.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві, ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 листопада 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач - УДКСУ у Печерському р-ні, банк отримувача - ГУДКСУ у м.Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030101) судовий збір у розмірі 160,78 грн. (сто шістдесят грн. 78 коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18 березня 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.