Постанова № 56550786, 14.03.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2016 року справа № 823/128/16

11 год. 25 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Сосюрі Ф.В.,

за участю: представника позивача Чакалова Р.К. - за довіреністю, представника відповідачів Білоуса В.Ю. - за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Корсуньрайагропостач» до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС У Черкаській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

11.02.2016 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Корсуньрайагропостач» (далі - позивач) з позовною заявою до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС У Черкаській області (далі - відповідач 1), Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач 2) в якій просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 03.02.2016 № 0000022200 прийняте Корсунь-Шевченківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Корсунь-Шевченківська ОДПІ) про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 194088 грн. та за штрафними санкціями у сумі 48522 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 03.02.2016 № 0000032200 прийняте Корсунь-Шевченківською ОДПІ про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 114360 грн. та за штрафними санкціями у сумі 28590 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачами було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Корсуньрайагропостач» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 19.01.2016 № 2/-00-22-0105/1/00908627, у якому зафіксовано порушення:

- вимог п. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Кодекс № 2755), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 194088 грн., в т.ч. за 2012 рік на суму 85446 грн., за 2013 рік на суму 108642 грн.;

- вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Кодексу № 2755 в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 195737 грн., в т.ч. за червень 2012 року у сумі 11438 грн., за липень 2012 року в сумі 22698 грн. за серпень 2012 року у сумі 23354 грн., за вересень 2012 року у сумі 23887 грн., за березень 2013 року у сумі 114360 грн.

На підставі зазначеного акту Корсунь-Шевченківською ОДПІ прийнято:

- податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 03.02.2016 № 0000022200 про збільшення сумі грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 242610 грн., у тому числі за основним платежем на суму 194088 грн., за штрафними санкціями - на суму 48522,00 грн.;

- ППР від 03.02.2016 № 0000032200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 142950 грн., у тому числі за основним платежем на суму 114360 грн., за штрафними санкціями - на суму 28590 грн.

Позивач зазначив, що 28.05.2012 між TOB «Корсуньрайагропостач» та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» було укладено договір поставки нафтопродуктів № 2805 ГСМ/и, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах передбачених цим договором. На виконання умов договору № 2805 ГСМ/и, TOB «ГАЗУКРАЇНА-2020» було передано у власність позивача нафтопродуктів на загальну суму 978686 грн., що підтверджується податковими накладними: від 28.05.2012 № 365; від 27.06.2012 № 575; від 17.07.2012 №481; від 03.08.2012 № 146; від 14.08.2012 № 665; від 30.08.2012 № 1305; від 10.09.2012 № 324; від 25.02.2013 №1119; від 26.02.2013 № 1180.

В 2012 році поставка здійснювалася шляхом відвантаження товару зі складу постачальника на транспортні засоби покупця, про що складено відповідні товарно-транспортні накладні: від 28.05.2012 №4; від 27.06.2012 № 5; від 17.07.2012 № 12; від 03.08.2012 № 15; від 14.08.2012 № 18; від 30.08.2012 № 18; від 10.09.2012 № 26. У лютому 2013 року поставка бензину здійснювалася залізничним транспортом, що підтверджується накладною від 26.02.2013.

Позивач наголошував, що до зазначених накладних та ТТН у відповідачів не було зауважень, проте такі витрати на придбання нафтопродуктів були зняті з переліку витрат які враховуються при визначені податку на прибуток підприємств.

Також, відповідно до умов договору № 2805 ГСМ/и TOB «ГАЗУКРАЇНА-2020» передано товар, а саме бензин в кількості 53,055 т. перевізнику TOB «Зовнітрансгаз» який в свою чергу здав ввірений вантаж, для перевезення Південно-Західній залізниці на станції Миронівка, а перевізник TOB «Зовнітрансгаз» через залізницю поставив вантаж отримувачу TOB «Корсуньрайагропостач». У зв'язку з цим у накладній на залізничне перевезення від 27.02.2013 зазначено, що вантажовідправником є TOB «Зовнітрансгаз».

Надалі бензин був прийнятий позивачем, про що складено Акт приймання нафти або нафтопродуктів від 27.02.2013 за формою № 5-НП, відповідно до вимог п. 14.6. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 № 281/171/578/155, із зазначенням особи вантажовідправника, постачальника, отримувача, кількість бензину та інші передбачені відомості.

Зазначене, на думку позивача свідчить про те, що факт реальності здійснення господарських операцій підтверджується наданими позивачем до перевірки договорами, копіями свідоцтва платника ПДВ стосовно контрагентів Позивача, видатковими накладними, податковими накладними, залізничними накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі, довіреностями на отримання ТМЦ, платіжними дорученнями, актами приймання (акт форма № 5 НП) і сам факт перебування та відпуску зі складу паливно-мастильних матеріалів.

Також, позивачем зазначено, що під час здійснення перевірки у Позивача були в наявності і надавалися до перевірки товарна книга кількісного руху нафтопродуктів за формою № 31-НП та журнал реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП. Оригінал журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НПІ не був наданий під час перевірки, оскільки вказаний журнал був вилучений правоохоронними органами, що підтверджується описом речей і документів які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 27.08.2015.

Позивачем наголошено, що до перевірки було надано всі необхідні документи, в тому числі документи які вимагалися відповідачами, що підтверджується відсутністю будь-яких актів про ненадання до перевірки документів, складених відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Стосовно прийняття до уваги відповідачами під час перевірки вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 по справі № 646/3810/15-к, позивач зазначив, що такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, мінімальна кількість працівників, відсутність у власності основних засобів, майна не можуть спростовувати фактичне виконання операції з поставки, оскільки специфіка підприємницької діяльності з купівлі-продажу товару, полягає у тому, що підприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності, особливо підприємству, що є перепродавцем товару, не вимагається, ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, складських приміщень та транспорту для виконання взятих на себе зобов'язань. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Наявність вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова не спростовують реальність спірної операції, оскільки фінансово-господарські операції між TOB «ГАЗУКРАЇНА-2020» та TOB «Корсуньрайагропостач» у цій кримінальній справі не досліджувались.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що ППР від 03.02.2016 № 0000022200 та від 03.02.2016 № 0000032200 є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача 1 та відповідача 2 проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що виходячи із системного характеру недоліків первинних документів та аналізу специфіки і умов відносин ТОВ «Корсуньрайагропостач» та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» (про існування яких зазначає позивач) контрагент позивача ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» не є ані виробником нафтопродуктів, ані їх імпортером, ані перевізником. Тому, фактично участь ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» у поставці на користь позивача нафтопродуктів не підтверджена, а документальний супровід операцій поставки із залученням ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» спрямований лише на мінімізацію податкових зобов'язань вказаним платником податків.

Залізнична накладна №33849753 може лише підтверджувати взаємовідносини позивача із ТОВ «Зовнітрансгаз», який вказаний у графі «Відправник».

Представником відповідача наголошено, що вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 у справі № 646/3810/15-к посадову особу TOB «ГАЗУКРАЇНА-2020», а саме директора Кашкіна А.П. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).

Документи підписані від імені TOB «ГАЗУКРАЇНА-2020» невстановленою особою не можуть слугувати належними та допустимими підставами для формування показників податкового обліку (формування податкового кредиту та визначення валових витрат) ТОВ «Корсуньрайагропостач».

У зв'язку із зазначеним представник відповідача 1 та відповідача 2 вважає, що під час проведення перевірки та за результатом її оформлення дії відповідачів були цілком законними, а ППР від 03.02.2016 №0000022200 та від 03.02.2016 №0000022200 правомірними та не підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корсуньрайагропостач» зареєстроване як юридична особа з 29.04.1996 (код ЄДРПОУ 00908627) (а.с.16).

Судом при вирішенні справи застосовується законодавство України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Кодексом № 2755.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Кодексу № 2755, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Статтею 75 Кодексу № 2755 визначені види перевірок.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Кодексу № 2755 контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. В пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Кодексу № 2755 зазначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків, та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 04.12.2015 № 384, направлень від 09.12.2015 № 63/23-00-22-0109, № 65/23-00-22-0109 та від 14.12.2015 № 81/23-00-22-0109 посадовими особами відповідачів згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 та п. 77.1 ст. 77 Кодексу № 2755 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Корсуньрайагропостач» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

У ході перевірки встановлені порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу № 2755, в результаті чого занижено податкове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 194088 грн., в т.ч. за 2012 рік у сумі 85446 грн., за 2013 рік у сумі 108642 грн., а також п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Кодексу № 2755, в результаті чого занижено податкове зобовязання із податку на додану вартість у сумі 195 737 грн., в т. ч. за червень 2012 року у сумі 11438 грн., за липень 2012 року у сумі 22698 грн., за серпень 2012 року у сумі 23354 грн., за вересень 2012 року у сумі 23887 грн., за березень 2013 року у сумі 114360 грн. Зазначені порушення зафіксовано у акті перевірки від 19.01.2016 № 2/23-00-22-0105/1/00908627.

У подальшому, на підставі акту, Корсунь-Шевченківською ОДПІ прийнято ППР від 03.02.2016 № 0000022200 про збільшення сумі грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 242610 грн., у тому числі за основним платежем на суму 194088 грн., за штрафними санкціями - на суму 48522 грн. та ППР від 03.02.2016 № 0000032200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 142950 грн., у тому числі за основним платежем на суму 114360 грн., за штрафними санкціями - на суму 28590 грн.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу №2755 для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською діяльністю в розумінні п.п. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755 є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV встановлені вимоги до первинних документів. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Кодексу №2755.

В свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755 податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Кодексу №2755 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1 ст. 198 Кодексу №2755)

Згідно п. 198.2 ст. 198 Кодексу №2755 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 ст. 201 Кодексу №2755, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Кодексу №2755 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755 витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Кодексу №2755 передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

За приписами п. 138.4. ст. 138 Кодексу №2755, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Кодексу №2755 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу №2755).

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Для визначення належного виконання платником податку обов'язку щодо формування показників податкової звітності, суду необхідно перевірити чи мали операції між платником податків та його контрагентом реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, тощо. При цьому, за умови наявності формально складених документів в підтвердження господарської операції, реальність такої господарської операції повинна досліджуватися в сукупності із фактичним рухом товарів між її учасниками, та зміною їх майнового складу.

Податковий кредит та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути підтвердженими належним чином складеними первинними документами, які б підтверджували реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що 28.05.2012 між TOB «Корсуньрайагропостач» та TOB «ГАЗУКРАЇНА-2020» було укладено договір поставки нафтопродуктів № 2805 ГСМ/и (далі-Договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах передбачених цим договором (а.с.60-61).

Згідно Договору - якість товару, що поставляється, повинна відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам (ДСТу), які діють на території України, та підтверджуватись паспортом та сертифікатом якості виробника товару.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що покупець повинен сплатити вартість товару на умові 100% предоплати протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунка-фактури.

Також, судом досліджено вирок Червонозаводського суду м. Харкова у справі № 646/3810/15-к (провадження № 1-кп/646/325/2015), відповідно до якого посадову особу TOB «ГАЗУКРАЇНА-2020», а саме директора Кашкіна А.П. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Зазначений вирок набрав законної сили 12.05.2015.

Згідно із ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - карається штрафом від п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частиною 2 ст. 205 Кримінального кодексу України визначено, що ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, - караються штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У зазначеному вироку встановлено, що Кашкін А.П. будучи лише формально учасником та директором товариства, не виконував функцій, покладених на нього згідно статуту підприємства, не вчиняв дій щодо управління ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», не приймав участі у фінансово-господарській діяльності цього підприємства та не отримував від неї прибутку. Крім того, зазначено, що дане фіктивне підприємство використовувалося групою осіб, для здійснення незаконної діяльності, а саме привласнення незаконно отриманих грошових коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що оскільки Кашкін А.П. будучи лише формально учасником та директором товариства, не виконував функцій, покладених на нього згідно статуту підприємства, не вчиняв дій щодо управління ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», не приймав участі у фінансово-господарській діяльності цього підприємства та не отримував від неї прибутку, то і надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з виконання договору від 28.05.2012 № 2805 ГСМ/и видаткові і податкові накладні, як і сам договір було підписано не директором ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» Кашкіним А.П., а іншою невстановленою особою.

Згідно реквізитів, зазначених у договорі, його підписано зі сторони постачальника директором ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» Кашкіним А.П., зі сторони покупця - директором ТОВ «Корсуньрайагропостач» Пилипенко Н.В. (а.с.61)

Судом досліджено, що на виконання зазначеного договору ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» було виписано видаткові накладні: від 28.05.2012 № 0001479 на суму 68630 грн. 40 коп., у т.ч. ПДВ 11438 грн. 40 коп. (а.с.62); від 27.06.2012 № 0001957 на суму 66485 грн. 70 коп., у т.ч. ПДВ 11080 грн. 95 коп. (а.с.63); від 17.07.2012 № 0002745 на суму 69702 грн. 75 коп. у т. ч. ПДВ 11617 грн. 12 коп. (а.с.64); від 03.08.2012 №0003661 на суму 70060 грн. 20 коп. у т. ч. ПДВ 11676 грн. 70 коп. (а.с.65); від 14.08.2012 №0003992 на суму 70060 грн. 20 коп. у т. ч. ПДВ 11676 грн. 70 коп. (а.с.66); від 30.08.2012 № 0004599 на суму 70775 грн. 10 коп. у т. ч. ПДВ 11795 грн. 85 коп. (а.с.67); від 10.09.2012 № 0005040 на суму 72549 грн. у т. ч. ПДВ 12091 грн. 50 коп. (а.с.68); від 26.02.2013 № 0002543 на суму 686160 грн. 32 коп. у т. ч. ПДВ 114360 грн. 05 коп. (а.с.69).

На зазначених видаткових накладних від постачальника міститься підпис невстановленої особи та зазначено - директор Кашкін А.П.

Також, ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» було видано податкові накладні: від 28.05.2012 № 365 на суму 68630 грн. 40 коп., у т.ч. ПДВ 11438 грн. 40 коп. (а.с.101); від 27.06.2012 № 575 на суму 66485 грн. 70 коп., у т.ч. ПДВ 11080 грн. 95 коп. (а.с.102); від 17.07.2012 №481 на суму 69702 грн. 75 коп. у т. ч. ПДВ 11617 грн. 12 коп. (а.с.103); від 03.08.2012 № 146 на суму 70060 грн. 20 коп. у т. ч. ПДВ 11676 грн. 70 коп. (а.с.104); від 14.08.2012 № 665 на суму 70060 грн. 20 коп. у т. ч. ПДВ 11676 грн. 70 коп. (а.с.105); від 30.08.2012 № 1305 на суму 70775 грн. 10 коп. у т. ч. ПДВ 11795 грн. 85 коп. (а.с.106); від 10.09.2012 № 324 на суму 72549 грн. у т. ч. ПДВ 12091 грн. 50 коп. (а.с.107); від 25.02.2013 №1119 на суму 450000 грн. у т. ч. ПДВ 75000 грн. (а.с.108); від 26.02.2013 № 1180 на суму 236160 грн. 32 коп. у т. ч. ПДВ 39360 грн. 05 коп. (а.с.109).

На вказаних податкових накладних від постачальника міститься підпис невстановленої особи та зазначено - підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну - Кашкін А.П.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, що викладені у постановах від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, та від 22.09.2015 у справі № 21-887а15, виписані невстановленими особами від імені контрагентів податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У даному випадку ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора - Кашкіна А.П., а від його імені невстановлені особи лише оформляли відповідні документи. Номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», немає відомостей щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020».

Господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

До такого ж висновку дійшов і Верховний Суд України у постановах від 01.12.2015 справа № 21-3788а15, від 12.01.2016 справа № 826/20548/13-а та від 26.01.2016 справа №21-4781а15.

Відповідно до ч. 1 ст. 2442 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до п. 5 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю залізничних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 451, залізнична накладна - основний перевізний документ установленої форми, що подається залізниці вантажовідправником разом з товаром і супроводжує товар на всьому шляху перевезення до станції призначення. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення товару, яка складається між вантажовідправником і залізницею на користь третьої сторони - вантажоодержувача, та одночасно є договором на заставу товару для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

Пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, встановлено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником і залізницею на користь третьої особи - одержувача.

Судом встановлено, що в залізничній накладній №33849753 відправником товарів є TOB «Зовнітрансгаз» (код ЄДРПОУ 37860735), а одержувачем ТОВ «Корсуньрайагропостач» (а.с.77).

Згідно відомостей ІС Податковий блок, наданих представником відповідачів, у лютому 2013 року взаємовідносини між ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» та ТОВ «Зовнітрансгаз» відсутні (а.с.153-159).

Наведене не дає підстав для висновку про участь TOB «ГАЗУКРАЇНА-2020» в господарських операціях з поставки нафтопродуктів, що одержані TOB «Корсуньрайагропостач». Зазначена залізнична накладна може лише підтверджувати взаємовідносини позивача із ТОВ «Зовнітрансгаз», який вказаний у графі «Відправник».

Також, судом досліджено, що у податковій декларації TOB «ГАЗУКРАЇНА-2020» за лютий 2013 року у рядку «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товару» у колонці «сума податку на додану вартість» зазначено « 0».

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд вважає, що вищезазначене свідчить про оформлення документів не у зв'язку із фактичним здійсненням реальних господарських операцій у хронологічному порядку, а у довільний (удаваний) спосіб, що підтверджує відсутність обставин та подій, пов'язаних з виконанням господарських договорів та відповідним їх відображенням у податковому обліку. Фінансової звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку позивачем не надано.

В інформаційному листі від 20.07.2010 №1112/11/13-101112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України зазначив про те, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такий етап, як встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Тому в даному випадку наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції саме із задекларованим контрагентом - ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020».

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною і у постанові від 05.03.2012, у якій Верховним судом України зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу.

Посилання позивача на судову практику судів першої та апеляційної інстанції де контрагентом позивачів було ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» судом не береться до уваги, оскільки судові рішення мають враховуватись виключно у випадках, визначених статтями 72, 161, 2442 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами ч. 2 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність факту здійснення господарських операції між позивачем та TOB «ГАЗУКРАЇНА-2020» на виконання договору від 28.05.2012 № 2805 ГСМ/и, а тому оскаржувані ППР від 03.02.2016 № 0000022200 та від 03.02.2016 № 0000032200 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз відповідачем не здійснювались.

Керуючись статтями 14, 86, 94, 159-163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Рідзель

Постанову складено у повному обсязі 18.03.2016.