Ухвала суду № 56550420, 17.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року Справа № 876/1078/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Каралюса В.М., Улицького В.З.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року про залишення позовної заяви без руху у адміністративній справі №809/54/16 за позовом Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

Долинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства 28.01.2016р. звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності щодо не зарахування на рахунок платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та зобов'язання зарахувати на рахунок платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість кошти в розмірі 984 004,21 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року позовну заяву залишено без руху.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Сторони в судове засіданні не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без руху виходив з того, що позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір частково в розмірі 1 378 гривень, тобто за вимогу немайнового характеру, а тому йому необхідно додатково долучити документ про сплату судового збору, за вимогу майнового характеру, в розмірі 14 760, 06 гривень, сплата якого матиме наслідком сплати судового збору за подання даного адміністративного позову в повному обсязі.

Проте колегія суддів апеляційного суду вважає висновки суду першої інстанції такими, що суперечать норм процесуального права та обставинам справи з огляду на наступне.

З 01 січня 2015 року, відповідно до норм Податкового Кодексу України, запроваджено сплату ПДВ до бюджету через рахунок електронного адміністрування ПДВ.

Крім того, сплата ПДВ через вищевказаний рахунок надає можливість платнику ПДВ - продавцю реєструвати податкові накладні, виписані покупцям, які, відповідно, набувають права включити ці суми в податковий кредит при поданні звітності.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» було передбачено виділення субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах підприємствам, що надають послуги з водопостачання та водовідведення. Суми отриманих субвенцій, згідно Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 04 червня 2015 року №375, на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків, направлялись на сплату ПДВ до бюджету.

У зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» від 16.07.2015р., доповнено п.2001-4 ст. 2001 Податкового кодексу України підпунктом в), яким обумовлено зарахування на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Крім того, апелянт зазначає, що при сплаті до бюджету відповідних сум ПДВ, але вони не пройшли через рахунок електронного адміністрування ПДВ. В результаті, на цьому рахунку утворилась картотека, яка не дозволяє реєструвати податкові накладні, виписані покупцям, через що покупці вимагають відшкодування ПДВ, сплаченого за отримані послуги, а Податковий Кодекс передбачає накладення штрафних санкцій на підприємство і на посадових осіб за невчасну реєстрацію виписаних податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів вважає суд першої інстанції прийшов до невірного висновку що позовні вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати на рахунок платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість кошти в сумі 984 004,21 грн. є майновими, оскільки сплата ПДВ була здійснена за рахунок субвенції з державного бюджету на відшкодування різниці в тарифах, а виконання відповідачем такої вимоги не надає позивачу ніякої майнової вигоди, а тільки надає можливість реєструвати в єдиному реєстрі податкові накладні, виписані покупцям.

Вказані обставини не враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно встановлено обставини у справі, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного - задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року про залишення позовної заяви без руху у адміністративній справі №809/54/16 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.М. Каралюс

В.З. Улицький