Ухвала суду № 56549623, 15.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/21003/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

15 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальності "Вектор-С" третя особа: Військова частина 3036 Національної гвардії України про стягнення коштів в сумі 19000,2 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальності "Вектор-С" третя особа: Військова частина 3036 Національної гвардії України про стягнення коштів в сумі 19000,2 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області проведено ревізію окремих напрямів фінансово-господарської діяльності військової частини 3036 НГ України за період з 01.08.2013 р. по 01.01.2015 р., за результатами якої складено акт ревізії за № 04-01.1-16/04-ДСК від 24.04.2015 р. В Акті зазначено, що у 2014 р. при придбанні за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету за КПКВ 11001760 продукції військового призначення на загальну суму 472 561,20 грн., військовою частиною 3036 зайво сплачено ПДВ на загальну суму 78 760,20 грн., з яких 19 000,20 грн. - ПДВ за договором № 20/СО-2014/418 від 10.12.2014 р., укладений між відповідачем та військовою частиною 3036. Таким чином, керівництвом в/ч 3036 допущено порушення пп. 2 п. 1 Закону № 1561, пп. 8 п. 1 Закону № 1658 та пп. 8 п. 1 Закону № 1657, та внаслідок зазначеного порушення завдано матеріальної шкоди державному бюджету на відповідну суму, а тому, на думку позивача, з відповідача потрібно стягнути 19 000,20 грн. - ПДВ за договором № 20/СО-2014/418 від 10.12.2014 р. Державна фінансова інспекція у Дніпропетровській області листом № 04-01.1-16/21-ДСК від 25.05.2015 р. направила командиру військової частини 3036 вимогу про усунення порушень, зобов'язано стягнути збитки з ТОВ «Вектор-С» у сумі 19 000,20 грн.

Розглядаючи апеляційну скаргу колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до положень Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-ХІІ, яким визначено статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, закріплено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органу державного фінансового контролю не проводиться.

Також, відповідно до п. п. 1, 4, 7, 10, 12, 13 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», на реалізацію наведених функцій органу державного фінансового контролю надано такі права, як: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); вимагати від керівників підконтрольних установ проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників зазначених підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться ревізія; пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 21 КАС України встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач просить суд стягнути збитки та повернути їх до бюджету з юридичної особи, яка не є підконтрольною позивачеві установою в розумінні Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні".

Крім того, враховуючи, що грошові кошти виділені за обов'язковим розпорядженням КМУ від 20.08.2014 р. № 768-р на потреби Збройних Сил України та інших військових формувань, то в даному випадку позивач звернувся до суду не в інтересах держави, а в інтересах підконтрольної установи.

За таких обставин, колегія суддів звертає увагу, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку, спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, в тому числі й на користь держави) носять приватно - правовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду України у справах №21-204а13, №21-40а14 та 21-89а14, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015 по справі № 2а-18099/11/2670.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а позивачу слід звернутися до господарського суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Підсумовуючи наведені положення діючого законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана Ухвала постановлена судом першої інстанції без порушення норм процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 157, 160, 199, 205, 206, 211, 212 КАС України суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на користь Київського апеляційного адміністративного суду (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень 00 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Повний текст складено 18.03.2016 р.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.