Постанова № 56549125, 15.03.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року (о 14 год. 25 хв.) Справа № 808/650/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури (далі - прокурор, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2, відповідач), в якому просить стягнути з відповідача плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 15 512,09 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема, вказує, що 26.08.2015 посадовими особами управління Укртрансінспекції у Чернігівській області виявлено порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг із перевезення вантажу (ліс-кругляк, маршрут: с. Вовчок - м. Київ) із перевищенням осьових навантажень без оформлення дозволу, який дає право на рух автодорогами України. За результатами проведення зважування складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт № 0035 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 26.08.2015, на підставі яких проведено розрахунок № 0035 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нарахована плата за проїзд 595,92 євро. На час розгляду справи у суді заборгованість відповідачем не погашена, а тому підлягає примусовому стягненню у судовому порядку. На підставі викладеного, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 15 512,09 грн.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих суду запереченнях від 15.03.2016. Вказує, що транспортний засіб, який належить йому на праві власності було затримано посадовими особами Укртраніспекції у Чернігівській області, який рухався, відповідно до акту с. Вовчок - м. Київ, але водія було зупинено в іншому місці і фактично примусово доставлено до місця розташування пункту габаритно-вагового контролю, а тому сума стягнення за позовом обраховувалась відповідно до відстані 104 км, а не від фактичного місця зупинки автомобіля. Крім того, зазначає, що 22.09.2015 Управлінням Укртраніспекції у Запорізькій області відносно відповідача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №024655, відповідно до якої стягнуто штраф у розмірі 1 700,00 грн. за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Пояснює, що 25.09.2015 вказаний штраф сплачений у повному обсязі, що підтверджується квитанцією). Ураховуючи вищевикладене, вважає, що вже поніс фінансове покарання відповідно до законодавства України, добровільно сплатив винесений штраф і повторне покарання за ті самі дії є незаконними та неприпустимими, а тому просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа - підприємець 05.06.2015, номер запису 2 091 000 0000 003857, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

26.08.2015 на автомобільній дорозі загального користування М-01 (99 км) посадовими особами управління Укртраніспекції у Чернігівській області було зупинено вантажний автомобіль марки Renault модель Magnum AE440.19, д/н НОМЕР_1 з напівпречіпом марки Asko, модель V 35-B реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ФОП ОСОБА_2

За результатами зважування цього транспортного засобу з вантажем складено Довідку №0035 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, якою встановлено осьових навантажень та повної маси ДТЗ без оформлення дозволу, який дає право на рух автодорогами України.

Також 26.08.2015 управлінням Укртраніспекції у Чернігівській області було складено Акт №0035 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів на автомобільній дорозі, яким встановлено перевезення водієм транспортного засобу ОСОБА_4 вантажу масою 50,15 тон, у той час як нормативно допустима 40 тон., нормативно допустимі осьові навантаження 11 / 11 / 7,33 / 7,33 / 7,33 /, у той час як встановлене фактичне осьове навантаження - 7,60 / 15,20 / 9,30 / 9,15 / 8,90 /, пройдена відстань дорогами загального користування с. Вовчок - м. Київ усього 104 км.

Згідно Розрахунку №0035 від 26.08.2015 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0035 від 26.08.2015, відповідачу була нарахована плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 595,92 Євро, які еквівалентні 15 512,09 грн., відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку.

Однак, суми платежу відповідно до зазначеного розрахунку відповідачем у добровільному порядку сплачена не була.

23.10.2015 на адресу прокуратури Чернігівського району надійшов лист Укртраніспекції у Чернігівській області №827/4/59-15, у якому повідомлено, що після спливу 30-денного терміну перевізниками не подано документи, які б підтверджували плату за проїзд великоваговими та (або) великогабаритними транспортними засобами автомобільними дорогами загального користування, зокрема, ОСОБА_2 згідно акту №0035 від 26.08.2015 у сумі 595,92 Євро.

У зв'язку із відсутністю органу, уповноваженого відповідно до вимог чинного законодавства звертатись до суду із позовами про примусове стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, прокурор звернувся до суду із даним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №153 від 29.03.2012 «Про утворення територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті» утворено юридичну особу публічного права територіального органу Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті - Управління Укртрансінспекції у Чернігівській області.

Пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затверджено Указом Президента України від 06.04.2011 №387/2011, встановлено, що Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України. Укртрансінспекція входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування.

Згідно із пунктом 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006, органом державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, за приписами пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу 38 тон, здійснюється за спеціальними правилами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів на інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

За визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

При цьому, відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України (далі - Закон № 2344-III), згідно статті 1 якого великоваговим транспортним засобом є транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження.

При цьому, відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Частиною четвертою статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Аналогічні правила передбачені пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, згідно із яким рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

У відповідності із пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Як вже зазначалось, згідно із актом №0035 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 26.08.2015, транспортним засобом, який належить відповідачу було здійснено перевезення, при якому фактична маса автомобіля становила 50,15 тон.

Пунктом 28 Порядку № 879 встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту встановлено у пункті 30 Порядку № 879.

Відповідно до пункту 31.1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

Із наведеного випливає, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов'язковим платежем, який дає право на рух транспортного засобу.

Враховуючи наведене, управлінням Уктрансінспекції у Чернігівській області згідно розрахунку №0035 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 26.08.2015 відповідачу нарахована плата за проїзд в сумі 595,92 Євро.

В свою чергу, пунктом 27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

З цього огляду суд зазначає, що позивачем заявлено до стягнення суму в розмірі 15 512,09 грн. підлягає задоволення, шляхом стягнення коштів з відповідача в національній валюті.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку №879 перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

На момент розгляду справи в суді плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 15 512,09 грн. відповідачем не сплачена, заборгованість перед бюджетом не погашена, що саме визнано відповідачем у судовому засіданні.

При цьому, пунктом 41 Порядку №879 передбачена можливість оскарження в установленому порядку дій або бездіяльності учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю, проте, як встановлено судом відповідач вказаним правом не скористався, у адміністративному або судовому порядку дії та/або рішення Укртрансінспекції у Чернігівській області не оскаржував.

Щодо посилань відповідача на той факт, що він вже поніс фінансове покарання відповідно до законодавства України і повторне покарання за ті самі дії є незаконним та неприпустимим, суд зазначає наступне.

Як вбачається із змісту постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №024655 від 22.09.2015 за порушення статті 48 Закону № 2344-III, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 вказаного Закону, а саме: за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до відповідача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 1 700,00 грн. Проте, предметом спору, переданого на вирішення суду є правомірність стягнення прокурором заборгованості із плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 15 512,09 грн.

Відповідно до частин першої, третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною другою статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Оскільки чинним законодавством України не передбачений механізм примусового стягнення Укртрансінспекцією та її територіальними підрозділами плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у випадку несплати у добровільному порядку, проте несплата коштів тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави у суді.

Статтею 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено частиною першою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статті 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даному випадку.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України (р/р 31110193700002 в ГУ ДКУ у Чернігівській області, м. Чернігів, МФО 853592, код ЄДРПОУ 38054398) плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 15 512,09 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак