Постанова № 56548762, 10.02.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 р. Справа № 804/16464/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенко П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю представника позивача - Халеміна М.Б. та представника відповідача - Долгополової К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товарситва «ДНІПРОМЕТИЗ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товарситво «ДНІПРОМЕТИЗ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 09.12.2015 року № 0000974602, № 0000984602, № 0000994602.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ДНІПРОМЕТИЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «Інтерторгмет» за період з 01.01.2015 року по 31.07.2015 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 147/28-01-46-05393145 від 24.11.2015 року. На підставі акту перевірки податковим органом винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, які позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони були прийняті всупереч нормам діючого законодавства. Крім того, позивач зазначає, що висновки, зазначені у акті перевірки є суб'єктивною думкою податкового органу і не ґрунтуються на вимогах закону. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на надані суду письмові заперечення, у яких зазначено, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, акт перевірки складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими, тому винесені податкові повідомлення - рішення є такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Публічне акціонерне товарситво «ДНІПРОМЕТИЗ» перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби як платник податків.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що у період з 13.10.2015 року по 17.11.2015 року, посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ДНІПРОМЕТИЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «Інтерторгмет» за період з 01.01.2015 року по 31.07.2015 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 147/28-01-46-05393145 від 24.11.2015 року.

Згідно висновків акту перевірки позивачем порушено:

-п.198.1, п.198.2 ст.198, ст. 201 Податкового кодексу, що призвело до завищення суми податкового кредиту в періоді січень-серпень 2015 року на загальну суму ПДВ - 145500 грн., в т.ч. по періодам: січень 2015 року - 8092 грн.; лютий 2015 року -22950 грн.; березень 2015 року - 9520 грн.; квітень 2015 року-16107 грн.; травень 2015 року - 16148 грн.; червень 2015 року-9168 грн.; липень 2015 року - 53430 грн.; серпень 2015 року - 10085 грн. Вищевикладене призвело до порушення п. 200.1, ст.200 Податкового кодексу України, а саме, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань ' податкового кредиту в січні 2015 року на суму 8092 грн.; заниження позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань податкового кредиту в лютому 2015 року на суму 22950 грн.; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язані податкового кредиту в березні 2015 року на суму 9520 грн.; заниження позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту в квітні 2015 року на суму 16107 грн.; заниження позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту в травні 2015 року на суму 16148 грн.; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту в червні 2015 року на суму 9168 грн.; заниження позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту в липні 2015 року на суму 53430 грн.; заниження позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту в серпні 2015 року на суму 10085 грн. внаслідок чого завищено суму, що підлягає сплаті до бюджету в лютому 2015 року на 31042 грн.;

-абз. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в березні 2015 року на 9520 грн.; п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму, що підлягає сплаті до бюджету в травні 2015 року на 32255 грн.;

-абз. «б» п. 200.4 ст, 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в червні 2015 року на 9168 грн.;

-абз. «в» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в серпні 2015 року на 63515 грн.

На підставі висновків перевірки та складеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.12.2015 року: № 0000974602, № 0000984602, № 0000994602.

Суд вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у перевіряємий період Публічне акціонерне товарситво «ДНІПРОМЕТИЗ» мало взаємовідносини з ТОВ «Інтерторгмет».

До перевірки було надано документи щодо договірних відносин з вищевказаним контрагентом та на підтвердження їх реальності первинні документи щодо постачання ТОВ «Інтерторгмет» товару (металопродукції), а саме, дроту, стрічки, листу, кругу, електродів. Також, позивачем було надано документи щодо якості поставленого товару.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що поставлений ТОВ «Інтерторгмет» вищевказаний товар є частково (крім електродів) товаром імпортного походження, проте відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Інтерторгмет» за 2015 рік в рядку 12.1 «Обсяг придбання та податок на додану вартість, сплачений митним органам» стоїть прочерк, що вказує на те, що ТОВ «Інтерторгмет» не є імпортером. При цьому, в акті перевірки зазначено інформацію за даними податкових комп'ютерних автоматизованих систем щодо ТОВ «Інтерторгмет»: зареєстровано в якості платника ПДВ з 01.01.2015 року, перебуває на обліку в Дніпропетровській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській обл., кількість працівників за даними звіту 1 ДФ за II кв. 2015 року - 2 чол., основні фонди відсутні, інформація щодо оренди основних фондів відсутня, відповідно до ЄРПН в 2015 році не придбавало послуги з оренди приміщень для зберігання придбаної продукції. Крім того, наведено ланцюги постачання товару, що було відвантажено ТОВ «Інтерторгмет» позивачу із зазначенням інформації з податкових комп'ютерних автоматизованих систем про суб'єктів господарювання з цих ланцюгів, також вказано отриману від митних органів інформацію щодо ввезення на митну територію України дроту Х20Н80 6,0 мм та стрічки Х20Н80 1,5x20 мм. При цьому, відповідачем робиться висновок про неможливість встановити фактичного імпортера товару, який ТОВ «Інтерторгмет» поставляло позивачеві в період січень-липень 2015 року. Враховуючи відсутність здійснення імпортних операцій, відсутність за місцем знаходження, основних фондів для зберігання товару, виробничих потужностей для виробництва товару, працівників відповідач зробив висновок щодо відсутності реального надходження товару на ТОВ «Інтерторгмет» від його постачальників, який, в свою чергу, був поставлений позивачеві в період січень-липень 2015 року, у зв'язку з чим зроблено висновок, що ТОВ «Інтерторгмет» документально оформлено документи для позивача на ідентифікований товар, що не підтверджується фактом реального попереднього його придбання від інших суб'єктів господарювання. Крім того, зазначено про неналежність оформлення товаро - транспортних накладних (ТТН), за якими здійснено транспортування товару на адресу позивача в період січень-липень 2015 року, а саме, не зазначено чітких адрес в графах «Пункт навантаження» й «Пункт розвантаження», не заповнено розділ «Вантажно-розвантажувальні операції. Також, при наведенні даних про заявки на виділення автотранспорту начальника транспортного цеху позивача на ім'я комерційного директора перевізника (ТОВ «Трансвей») в акті перевірки встановлено невідповідність між датами здійснення відвантаження товару й датами виділення автотранспорту.

Суд не погоджується з вищевказаними висновками відповідача, з огляду на наступне.

Пунктом 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.

Відповідно п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України вказано, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених.

Таким чином, наведеними нормами права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з положень пп. 14.1.181. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, послуг.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту необхідні належним чином оформленні первинні документи.

З наведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної, та здійснення операцій з метою досягнення господарської мети.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Кодексу).

Виходячи з положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 , є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

У відповідності з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, суд звертає увагу на принцип персональної відповідальності платника податку, згідно якого, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Реальність вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтерторгмет» підтверджена наданими до перевірки первинними документами, а саме, договором поставки, специфікацією, ТТН, податковими накладними, розрахунковими документами про оплату у безготівковій формі. Факт надання даних документів до перевірки відповідачем не заперечувався.

Зазначені в запереченнях відповідачем недоліки ТТН не можуть бути виключною підставою визання нереальності господарських операцій. Суд встановлює нереальність господарських операцій на підстааві всіх наданих доказів. В той же час недоліки ТТН є питанням дотримання сторонами правил перевезення вантажів.

Досліджені в ході перевірки первинні документи призвели до реальної зміни в структурі активів суб'єктів господарювання, відтак є доказами реальності вчинення цих господарських операцій. Досліджені документи про рух безготівкових коштів від позивача до ТОВ «Інтерторгмет» засвідчують факт виконання зобов'язань по оплаті поставленого товару шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОМЕТИЗ" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби від 09.12.2015р. № 0000974602, № 0000984602 та № 0000994602.

Присудити Публічному акціонерному товариству "ДНІПРОМЕТИЗ" здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету на суму 2489,95 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят дев'ять гривень дев'яносто п'ять копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено 15.02.2016р.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 15.02.2016р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді П.О.Борисенко П.О.Борисенко І.В.Калита