Ухвала суду № 56548637, 15.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Київ К/800/68355/14,

К/800/894/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Міндоходів у м. Києві та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2014

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014

у справі № 826/11954/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група компаній "Геліос"

до Головного управління Міндоходів у м. Києві, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2014 позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 02.04.2014 №0000352209, №0000362209 та від 07.05.2014 №0001582204; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. та покладено на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міндоходів у місті Києві та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 змінено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2014 шляхом виключення з резолютивної частини даної постанови абзацу 5; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційних скаргах відповідачі просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційні скарги позивач з доводами та вимогами скаржників не погодився, просив скарги залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної невиїзної перевірки дотримання позивачем законодавства України з питань державної митної справи, складено акт перевірки від 14.03.2014 №н/14/14/26-15-22-09/37500508, в якому встановлені порушення вимог Закону України «Про митний тариф України», що призвело до несплати ввізного мита у сумі 1 063 988,31 грн., а також, п. 190.1 ст.190 Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування товарів, що ввозяться на мину територію України, в результаті чого несплачена сума податку на додану вартість складає 212 797,66 грн.

На підставі акта перевірки, 02.04.2014 відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: №0000352209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ввізне мито на товари, що ввозяться суб'єктами господарювання всього на 1 329 985,39 грн., у тому числі за основним платежем на 1 063 988,31 грн. та за штрафними санкціями на 265 997,08 грн.; №0000362209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів всього на 265997,08 грн., у тому числі за основним платежем на 212 797,66 грн. та за штрафними санкціями - 53 199,42 грн.

Крім того, за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Транслем» за січень 2013 року, складено акт перевірки від 18.04.2014 №812/26-53-22-04-21/37500508, в якому встановлені порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.2, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 708 333,00 грн.

На підставі акта перевірки, 07.05.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001582204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 885 460,00 грн., у тому числі за основним платежем на суму 708 333,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 177 083,00 грн.

Скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із Законом України «Про Митний тариф України», митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. В основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Відповідно до п. 5.1 Правил визначення країни походження товарів у СНД, підписаних угодою країнами СНД від 20.11.2009, товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами, а також якщо товар:

а) вивозиться на підставі договору (контракту) між резидентом однієї з держав - учасниць Угоди й резидентом іншої держави - учасниці Угоди з митної території однієї держави - учасниці Угоди та ввозиться на митну територію іншої держави - учасниці Угоди. У випадках, зазначених у пунктах 8.5 і 8.6 цих Правил, такий договір може бути укладений після вивезення товару;

б) вивозиться (ввозиться) фізичною особою - резидентом держави - учасниці Угоди з митної території однієї держави - учасниці Угоди на митну територію іншої держави - учасниці Угоди;

в) не залишає територій держав - учасниць Угоди, за винятком випадків, коли товар знаходиться або переміщується територіями третіх країн під митним контролем, документально підтвердженим митними органами країн, через території яких здійснюється доставка товару. При цьому товар повинен бути в незмінному стані й над ним не повинні проводитися будь-які операції, за винятком операцій із забезпечення схоронності й перевантаження товару.

Згідно з п. 5.3 зазначених Правил, товари, походження яких не встановлено або походження яких установлено, але при цьому стосовно їх не може бути застосований режим вільної торгівлі через відсутність необхідних для цих цілей документів, пропускаються до країни ввезення відповідно до вимог тарифного й нетарифного регулювання країни ввезення.

При цьому, п. 9.3 встановлено, що сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення в разі, якщо: протягом сумарного строку 6 місяців (3 місяці з дати первинного запиту й 3 місяці з дати повторного запиту) митними органами країни ввезення не отримана відповідь стосовно запитуваного сертифіката від компетентних органів країни вивезення або країни походження товару; у митних органів країни ввезення є підтверджені відомості від компетентних органів країни вивезення про те, що сертифікат не видавався (фальсифікований) або виданий на підставі недійсних документів та (або) недостовірних відомостей; за результатами досліджень, здійснених митними органами країни ввезення, і на основі інформації, отриманої за запитами, надісланими до компетентних органів країни вивезення або країни походження товару, митними органами країни ввезення виявлено, що сертифікат форми СТ-1 видано з порушеннями вимог, установлених цими Правилами.

Судами встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що позивачем, згідно митних декларацій від 16.11.2012 №125190000/2012/935394, від 06.12.2012 №125190000/2012/935764 та від 07.12.2012 №125190000.2012/935776, здійснено митне оформлення товару - «консервована продукція: ікра червона лососева зерниста».

З акта перевірки вбачається, що Головним управлінням Міндоходів у м. Києві не визнано дійсними сертифікати походження товару форми СТ-1, оскільки в графі 9 цих сертифікатів зазначено критерій «Д 1604», а підтверджень виконання цього критерію достатньої переробки/обробки товарів під час перевірки не надано.

Головне управління Міндоходів у м. Києві прийшло до висновку про відсутність підстав для надання режиму вільної торгівлі товарам «консервована продукція: ікра червона лососева зерниста», які оформлені з використанням сертифікатів про походження товару форми СТ-1 №RUUA 2089001329, №RUUA 2089001449, №RUUA 2089001364, №RUUA 2089001363, №RUUA 2089001285 за митними деклараціями від 16.11.2012, від 06.12.2012, від 07.12.2012.

Відповідач зазначає, що ним було направлено запити з метою отримання документального підтвердження виконання критерію достатньої обробки товарів, однак відповідей на ці запити отримано не було.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, на запит Київської митниці Міндоходів від 17.06.2013 №6.1-45/2/12-424, Реутівською Торгово-промисловою палатою Російської Федерації надана відповідь від 10.10.2013 №154/15.0-32 про повне підтвердження фактів видачі та достовірності відомостей, що містяться в сертифікатах про походження товару форми «СТ-1».

Повторно, на запит Київської митниці Міндоходів від 27.02.2014 №4166 Реутівська Торгово-промислова палата Російської Федерації листом від 20.03.2014 №154/15.0-08 надіслала підтвердження факту видачі та достовірності відомостей, що містяться в сертифікатах про походження товару форми «СТ-1».

На запит позивача до Київської митниці Міндоходів від 01.04.2014 №01/04-1 щодо відповіді Реутівської ТПП отримано відповіді: від 23.04.2014 №06.1-47/2/12-2903 про те, що Київська митниця Міндоходів 28.03.2014 отримала лист від 23.03.2014 №154/15.0-08 від Реутівської ТПП для підтвердження достовірності сертифікатів про походження форми СТ-1, отримані документи в процесі опрацювання; від 17.06.2014 №06.1-47/2/12-4646 про те, що Київською митницею Міндоходів опрацьовані документи Реутівської ТПП, надіслані листом від 20.03.2014 №154/15.0-08, та підтверджено виконання критерію достатньої обробки/переробки та російське походження товару. Дана інформація може бути використана при подальшому здійсненні митного оформлення на умовах вільної торгівлі з Російською Федерацією вищевказаного товару російських виробників.

Таким чином, матеріалами справи повною мірою підтверджено дійсність сертифікатів форми СТ-1 та виконання критерію достатньої обробки/переробки товару.

З урахуванням наведеного, суди обох інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 02.04.2014 №0000352209 та №0000362209.

Крім того, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Транслем» (покупець) укладено договір про надання рекламних та маркетингових послуг від 27.11.2013 №7, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується проводити маркетингові дослідження, а замовник зобов'язується їх оплатити.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом підтверджується первинними документами, зокрема, додатком до договору від 31.12.2013 №1, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківськими виписками, зразками рекламної продукції, звітами маркетингових досліджень.

Чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей, зв'язку із чим судами правомірно не прийняті до уваги посилання податкового органу на акти перевірок контрагентів позивача.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що у податкового органу були відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 07.05.2014 №0001582204.

Також, слід зазначити, що суд апеляційної інстанції вірно змінив постанову суду першої інстанції в частині порядку стягнення судового збору, оскільки, порядок стягнення, встановлений судом першої інстанції суперечить вимогам статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційних скарг викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Головного управління Міндоходів у м. Києві та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль