Ухвала суду № 56548158, 02.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 року м. Київ К/800/7225/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014

у справі № 820/14787/14

за позовом СПД ОСОБА_1

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Лозівська ОДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року СПД ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.04.2014 № 0002221702, № 0000841702 та № 0000851702.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2014 позов задоволено з посиланням на: недоведеність податковим органом факту реалізації платником необлікованого товару; неправильне визначення Лозівською ОДПІ дати одержання платником доходу від надання послуг приватному підприємству «Парадігм Консалтінг Груп»; помилковість здійсненої податковим органом кваліфікації як додаткового блага заниженої вартості орендної плати з орендованого позивачем приміщення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено з посиланням на об'єктивність висновків податкового органу, відображених в акті перевірки.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції по суті спору, СПД ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення даного позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Лозівською ОДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку СПД ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013. оформлену актом від 10.04.2014 № 269/20-27-17-02-13/НОМЕР_4.

Під час перевірки контролюючим органом виявлено факт невключення платником до бази та об'єкта оподаткування ПДВ вартості послуг з підтримки наявності та асортименту продукції у пунктах продажу в сумі 2700 грн., поставлених у 4 кварталі 2013 року приватному підприємству «Парадігм Консалт Груп».

Також під час перевірки відповідачем встановлено факт заниження позивачем об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб за операціями з оренди приміщень на підставі договору, укладеного з пов'язаною особою - ОСОБА_4; як встановлено перевіркою, щомісячні орендні платежі складали 3 грн. (36 грн. на рік), тоді як сума орендної плати за земельну ділянку, на якій розташовані ці приміщення, становить 1235,87 грн. на рік.

У процедурі адміністративного оскарження контролюючим органом було зроблено висновок про неповну сплату СПД ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб, виходячи із сум фактично сплачених орендних платежів, а також про невідображення позивачем у податковій декларації витрат по взаємовідносинам з ОСОБА_4

Крім того, у підрозділі 2.9.2 розділу 2.9 акта перевірки викладено висновок податкової інспекції про реалізацію позивачем товарів загальною вартістю 8409,66 грн. (що було встановлено на підставі чеків КОРО), необлікованого у Книзі обліку доходів та витрат за відсутності накладних (інших первинних документів) на цей товар.

Наведені висновки Лозівської ОДПІ (з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження) слугували підставою для прийняття:

податкового повідомлення-рішення від 25.04.2014 № 0000841702, згідно з яким позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафних санкцій у сумі 16819,32 грн.;

податкового повідомлення-рішення від 25.06.2014 № 0002221702 про збільшення СПД ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 10,80 грн. за основним платежем та на 517,76 грн. за штрафними санкціями;

податкового повідомлення-рішення від 25.04.2014 № 0000851702, за яким платникові визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 540 грн. за основним платежем із застосуванням 135 грн. штрафних санкцій.

Надаючи правову оцінку епізоду, пов'язаному із застосуванням до позивача штрафних санкцій за реалізацію необлікованого товару, суд першої інстанції виходив з того, що позивач включив до оподатковуваного доходу кошти від реалізації товару, сплативши до бюджету необхідну суму податків.

Втім такий висновок суду не відповідає змісту розглядуваного правопорушення, яке полягає не у заниженні оподатковуваного доходу, а в порушенні порядку здійснення розрахункових операцій.

Так, відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

За змістом статті 6 названого Закону облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством.

В силу вимог статті 20 цього Закону до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, об'єктивна сторона розглядуваного правопорушення становить дії, що полягають у наявності у платника та у реалізації ним необлікованих товарів, незалежно від виконання цим платником податкового обов'язку з декларування та сплати до бюджету необхідних сум податків за наслідками реалізації цих товарів.

Враховуючи, що облік надходження товару від постачальника здійснюється на підставі накладних, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, що засвідчують рух товарів та слугують підставою для їх оприбуткування у бухгалтерському та податковому обліку платника, зафіксована в акті перевірки та не спростована у ході вирішення даного спору відсутність у СПД ОСОБА_1 відповідних документів зумовлює правильність застосування до позивача 16819,32 грн. штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 25.04.2014 № 0000841702.

По епізоду, пов'язаному із заниженням позивачем об'єкта оподаткування ПДВ за операціями з приватним підприємством «Парадігм Консалтінг Груп», суд апеляційної інстанції обґрунтовано послався на положення пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, згідно з яким датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

А відтак у даному разі дата одержання позивачем компенсації за поставлені послуги не має правового значення для визначення дати виникнення податкових зобов'язань за операціями з поставки послуг приватному підприємству «Парадігм Консалтінг Груп», оскільки СПД ОСОБА_1 повинна була сформувати податкові зобов'язання з ПДВ за фактом надання відповідних послуг.

По епізоду, пов'язаному з виконанням позивачем функцій податкового агента по операціями з оренди нерухомого майна у фізичної особи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Порядок оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) визначених у пункті 170.1 статті 170 Податкового кодексу України.

Підпунктом 170.1.2 цього пункту передбачено, що податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.

Таким чином, позивач як орендар об'єктів нерухомості є податковим агентом орендодавця (ОСОБА_4.). та у даному разі повинна була нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб виходячи з мінімального розміру орендної плати, визначеного в порядку наведеної норми ПК.

Оскільки сума донарахованого контролюючим органом податку по цьому епізоду за податковим повідомленням-рішенням від 25.06.2014 № 0002221702 є меншою, ніж визначена за правилами пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України, то відсутні підстави для висновку про порушення прав та охоронюваних законом інтересів СПД ОСОБА_1 у зв'язку з прийняттям цього акта індивідуальної дії.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції цілком правомірно відмовив у задоволенні даних позовних вимог, у зв'язку з цим підстав для скасування оскаржуваної постанови Харківського апеляційного адміністративного суду зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014 у справі № 820/14787/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько