Ухвала суду № 56548153, 18.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2016 р. м. Київ К/800/14138/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року

у справі № 2а-13743/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Столиця»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Столиця» (далі - ТОВ «Сервіс Столиця»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС; відповідач), в якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просило скасувати акт перевірки № 109/22-511/32420423 від 13 квітня 2012 року, визнати протиправними дії контролюючого органу щодо внесення висновків до даного акту перевірки, стягнути на користь товариства моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн., а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000001312250 від 04 травня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано оспорюване податкове повідомлення-рішення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судові витрати в розмірі 2 146,00 грн. присуджено на користь ТОВ «Сервіс Столиця» за рахунок Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року в частині задоволення позовних вимог, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Сервіс Столиця» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року та з 01 липня 2011 року по 31 серпня 2011 року, за результатами якої складено акт № 109/22-511/32420423 від 13 квітня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 000001312250 від 04 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 945 309,00 грн. (844 913,00 грн. - основний платіж, 100 396,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Хароптторг Ексім-ЛТД», Приватного підприємства «УНТК «Енергоспецмонтаж», Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Технологічна Компанія-СТГ» робіт (послуг) з виготовлення металевих конструкцій та їх елементів, монтажу та демонтажу металевих конструкцій, їх реконструкції, ремонту, модернізації, обслуговування за нікчемними правочинами.

Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням актів (довідок), складених за наслідками вжиття заходів з проведення зустрічних звірок та перевірок контрагентів позивача, в яких зазначено про відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, неперебування суб'єктів господарювання за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думки про здійснення ними діяльності поза межами правового поля.

Визнаючи протиправним та скасовуючи розглядуваний акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; контрагенти позивача на час здійснення відповідних операцій перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали статус платників податку на додану вартість; результати придбаних у ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД», ПП «УНТК «Енергоспецмонтаж», ТОВ «Перша Технологічна Компанія-СТГ» робіт (послуг) у подальшому передано позивачем третім особам на виконання договірних зобов'язань.

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання робіт (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Реальність, зокрема, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні роботи (послуги) отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Крім того, в даному випадку необхідно дослідити технічну можливість ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД», ПП «УНТК «Енергоспецмонтаж», ТОВ «Перша Технологічна Компанія-СТГ» виконати спірні роботи з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), перевірити понесення ними витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Судовими інстанціями при вирішенні даного спору не проаналізовано і критерії, якими керувався позивач при виборі названих суб'єктів господарювання як контрагентів, здійснення ним заходів розумної обережності при виборі ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД», ПП «УНТК «Енергоспецмонтаж», ТОВ «Перша Технологічна Компанія-СТГ» виконавцями спірних робіт.

Адже, без встановлення вказаних обставин факт подальшої передачі позивачем результатів розглядуваних робіт (послуг) третім особам також не може підтверджувати реальність виконання операцій між ним та ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД», ПП «УНТК «Енергоспецмонтаж», ТОВ «Перша Технологічна Компанія-СТГ», позаяк може свідчити про виконання цих робіт самим позивачем, у тому числі шляхом залучення фізичних осіб без укладення договірних відносин з проведенням неофіційних виплат.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволення позову, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року в частині задоволення позову з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.