Ухвала суду № 56548152, 18.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року м. Київ К/800/11558/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року

у справі № 0670/4210/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Базальт»

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Базальт» (далі - ТОВ «Базальт»; позивач) до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби (далі - Коростенська ОДПІ Житомирської області ДПС; відповідач) задоволено. Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000682301 від 12 червня 2012 року, № 0000981601 від 12 червня 2012 року, № 0000692301 від 12 червня 2012 року, № 0000702301 від 12 червня 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі Коростенська ОДПІ Житомирської області ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Базальт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2011 року за результатами якої складено акт № 725/22-01/20014458 від 24 травня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000682301 від 12 червня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 140 700,00 грн. (140 700,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000981601 від 12 червня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 183 108,00 грн. (122 072,00 грн. - основний платіж, 61 036,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000692301 від 12 червня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 103 757,00 грн. (69 171,00 грн. - основний платіж, 34 586,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000702301 від 12 червня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 41 068,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні дизельного палива в Товариства з обмеженою відповідальністю «Унікум-2003» та трансформатора ТМЗ 630/10 в Товариства з обмеженою відповідальністю «РМА-ГРУП» за нікчемними правочинами.

Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган посилався на відсутність у ТОВ «РМА-ГРУП» необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також неперебування зазначеного суб'єкта господарювання за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням. Крім того, відповідач наголошував на ненаданні позивачем на перевірку транспортної документації на підтвердження товарного характеру проведених ТОВ «Унікум-2003» поставок дизельного палива.

Також, Коростенська ОДПІ Житомирської області ДПС дійшла висновку про порушення ТОВ «Базальт» пункту 102.5 статті 102, пункту 192.1 статті 192 ПК України з огляду на безпідставне збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» в попередніх звітних періодах (в тому числі понад 1095 днів).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В даній ситуації судами з'ясовано, що фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем дизельного палива в ТОВ «Унікум-2003» та обладнання в ТОВ «РМА-ГРУП» засвідчується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, актами прийому-передачі, платіжними дорученнями, документами на підтвердження зберігання, транспортування та використання у власній господарській діяльності придбаних у контрагентів активів.

Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано прийняли вказані документи до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання податкового органу на ненадання деяких з представлених документів (зокрема транспортної документації) на перевірку, як на підставу для висновку про законність здійснених за цим епізодом донарахувань.

Адже, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, слід погодитись з доводами судових інстанцій про відсутність у відповідача в спірній ситуації правових підстав для виключення з податкового обліку товариства даних, сформованих за господарськими операціями з придбання активів у ТОВ «Унікум-2003» та ТОВ «РМА-ГРУП».

Вирішуючи питання про законність здійсненого позивачем коригування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди цілком об'єктивно врахували приписи пункту 192.1 статті 192 ПК України, відповідно до якого, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з підпунктом 192.1.2 пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку-постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Статтею 192 ПК України не передбачено обмежень у строках проведення відповідних коригувань податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі збільшення (зменшення) суми компенсації на користь платника податку-постачальника, а відтак застосування контролюючим органом у розглядуваному випадку положень пункту 102.5 статті 102 ПК України, який встановлює, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, є помилковим.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.