Постанова № 56547928, 26.01.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 р. Справа № 804/15053/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій А.В. за участю: позивача представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому позивач просить:

скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) по ЄСВ від 30.09.2015 року №Ф- 0025121701 на суму 25 821,92 грн.;

скасувати рішення №0025171701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.09.2015 року на суму 2222,94 грн.;

скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.09.2015 року № 0025111701 на суму 65474,83 грн. (пдфо) та 32737,42 грн. (штрафні санкції).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_3) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт №1465/173/НОМЕР_3 від 14.09.2015 p. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 30.09.2015 року № 0025111701, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 65474,83 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 32737,42 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0025171701 від 30.09.2015 року в розмірі 2222,94 грн.; вимогу про сплату боргу від 30.09.2015 року №Ф-0025121701 на суму 25821,92 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені рішення підлягають скасуванню.

Відповідач надав пояснення в яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваних рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_3) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення:

1)п.138.1 ст.138, пп.139.1.9, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 65 474,83 грн., у тому числі по періодам:

2013 рік - 30757,03 грн.; 2014 рік - 34717,80 грн.

2)п.2 ст.6, п.1 ч.2 ст.7, п.11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI, в частині недонарахування сум єдиного соціального внеску за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014 року у розмірі 25821,93 грн., у тому числі по періодам:

2013 рік - 18636,94 грн.; 2014 рік -7184,98 грн.

За результатами перевірки складено Акт №1465/173/НОМЕР_3 від 14.09.2015 p. на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 30.09.2015 року № 0025111701, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 65474,83 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 32737,42 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0025171701 від 30.09.2015 року в розмірі 2222,94 грн.; вимогу про сплату боргу від 30.09.2015 року №Ф-0025121701 на суму 25821,92 грн.

Так, видами діяльності позивача є вантажні перевезення та технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (шиномонтаж, балансування, регулювання розвалу-сходження).

У власності ФОП ОСОБА_3 перебувають власні вантажні транспортні засоби: 1) DAF ТЕ 47 WS (НОМЕР_6), 2) Е DAF АТ1360 (НОМЕР_7), 3) Е DAF ТЕ 95XF430 (НОМЕР_5), та напівпричепи: 1) LAMBERT (напівпричіп-рефрижератор) НОМЕР_8, 2) LECITRAILER LTFR-3E (напівпричіп-рефрижератор) НОМЕР_9, 3) TRAILOR S383EL (напівпричіп-рефрижератор) НОМЕР_10, 4) ZORZI 34S127 (напівпричіп-рефрижератор Е) НОМЕР_11.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював ряд господарських операцій.

На аркушах 11-12 Акту зазначено, що ФОП ОСОБА_3 безпідставно включив до складу валових витрат вартість придбаних ТМЦ, які, на думку податкової, не пов'язані із господарською діяльністю.

Проте, суд зазначає, що придбання ТМЦ на протязі 2013-2014 років підтверджується наступним:

1) Ремонт та технічне обслуговування обладнання, виконавець ФОП ОСОБА_6, рнокпп НОМЕР_4, акт №1/10 від 02.10.2013 року на суму 8600,00 грн., оплата згідно квитанції 000000-1 від 02.10.2013 року - балансувальний станок та стенд розвал сходження перебувають у власності ФОП ОСОБА_3 (придбано згідно видаткової накладної №РН-0000097 від 03.05.2012 року) та використовуються при наданні при ремонті та технічному обслуговуванні власного автотранспорту ФОП ОСОБА_3, а також при наданні послуг з технічного обслуговування автомобілів третім особам;

2) Гайкокрут електричний (Т-000-0013), 1 шт., постачальник ТОВ «ЕВРОСТО-ДІПРОПЕТРОВСЬК», код 37619856, видаткова накладна РН-0000127 від 23.05.2013 року, на суму 14910,00 грн. (в т.ч. ПДВ), оплата згідно платіжного доручення № БВ-0000080 від 21.05.2013 року - зазначений гайкокрут використовується при ремонті та технічному обслуговуванні власного автотранспорту ФОП ОСОБА_3, а також при наданні послуг з технічного обслуговування автомобілів третім особам;

3) Акумулятор 6СТ-60 А(0) WESTA, 1 шт., постачальник ТОВ «Т.Л. АВТО» код 36702953, накладна №Т7-Н3079-011 від 20.03.2013 року на суму 551,00 грн., в т.ч. ПДВ, оплата згідно платіжного доручення БВ-0000043 від 20.03.2013 року - зазначений акумулятор використовується для оздоблення напівпричепів - рефрижераторів, які використовуються у господарській діяльності ФОП ОСОБА_3 для вантажних перевезень;

4) Технічне обслуговування та калібровка балансувального станка, калібровка розвал сходження, виконавець ФОП ОСОБА_6, рнокпп НОМЕР_4, акт №01/03 від 15.03.2013 року на суму 6820,00 грн., оплата згідно квитанції №8 від 19.03.2013 року - балансувальний станок та стенд розвал сходження перебувають у власності ФОП ОСОБА_3 та використовуються при наданні при ремонті та технічному обслуговуванні власного автотранспорту ФОП ОСОБА_3, а також при наданні послуг з технічного обслуговування автомобілів третім особам;

5) Демонтаж, монтаж балки, регулювання співвісності, відновлювальний ремонт балки, виконавець ТОВ «Луганськ-Трак-Сервіс», код 33432534, акт №ОУ-0000126 від 02.04.2013 року, на суму 3300,00 грн., в т.ч. ПДВ, оплата згідно платіжного доручення №БВ- 0000051 від 01.04.2013 року - зазначені роботи виконані на напівпричепі НОМЕР_9, що підтверджується подорожним листом від 19.03.2013 року при використанні його у господарській діяльності;

6) Диск 11.75x22.5 10x335 DIA281 ЕТ120 Gewis Holland, 2 шт., постачальник ТОВ «Шинна компанія», код 30367798, накладна №11101 від 31.05.2013 року, на суму 1800,00 грн., в т.ч. ПДВ, оплата згідно платіжного доручення №БВ-0000088 від 31.05.2013 року - використаний для вантажних автомобілів, що перебувають у власності ФОП ОСОБА_3 та використовуються ним у господарській діяльності при наданні послуг з вантажних перевезень.

7) Бензин А-95, постачальник ТОВ «Авіас», код 32560942, накладні №5150, 1217, 2691, 4451, 3646, на загальну суму 17155,00 грн., в т.ч. ПДВ, оплати згідно платіжних доручень №БВ-0000161 від 18.09.2013 року, БВ-13.03.2013 року від 13.03.2013 року, БВ-0000085 від 28.05.2013 року, БВ-0000140 від 16.08.2013 року, БВ-0000114 від 10.07.2013 року, БВ-0000173 від 08.10.2013 року, БВ-0000186 від 25.10.2013 року - з відсоткового співставлення обсягу придбаного ФОП ОСОБА_3 бензину А95 та дизельного палива протягом 2013 року вбачається, що зазначений бензин використовується згідно акту встановлення тимчасової індивідуальної норми витрати палива від 03.01.2013 року для додавання в дизельне пальне у разі зниження зовнішньої температури нижче «-10» С для забезпечення безперебійної роботи двигунів автомобілів та рефрижераторів протягом 2013-2014 pоків;

8) Кутник рівно поличний 25x25x3 (сталь Ст3пс, 6м) та кутник рівно поличний 32x32x3 (Сталь 3пс, кат.5,6м.), постачальник ПАТ Українська Гірничо-Металургійна компанія АТ «УГМК», код 35725676, накладна №ДН000005601 від 20.08.2014 року, на суму 9280,00 грн., в т.ч. ПДВ; труба ел/з профільна 40x25x2 (Сталь 0-3пс/сп/кп, 6 м), накладна №ДН0000055 14 від 18.08.2014 року на суму 5045,00 грн., в т.ч. ПДВ, оплата згідно платіжного доручення №БВ-0000135 від 12.08.2014 року - даний товар було використано ФОП ОСОБА_3 для оздоблення внутрішнього приміщення гаражу та території, де зберігаються авто шини автомобілів та напівпричепів, інші ТМЦ, які використовуються в господарській діяльності. Також відповідно до калькуляції вартості виробництва №КА-0000001 від 29.09.2014 року зазначений товар також був використаний для монтажу тимчасового навісу на орендованій ділянці;

9) Бензин А-95, постачальник ТОВ «Авіас», код 32560942, накладні №1043 від 20.02.2014 року на суму 2160,00 грн., оплата згідно платіжного доручення №БВ-0000028 від 20.02.2014 року, №102 від 10.01.2014 року на суму 2080,00 грн., в т.ч. ПДВ, оплата згідно платіжного доручення №БВ-0000004 від 10.01.2014 року - з відсоткового співставлення обсягу придбаного ФОП ОСОБА_3 бензину А-95 та дизельного палива протягом 2014 року вбачається, що зазначений бензин використовується згідно акту встановлення тимчасової індивідуальної норми витрати палива від 04.01.2013 року для додавання в дизельне пальне у разі зниження зовнішньої температури нижче «-10» С для забезпечення безперебійної роботи двигунів автомобілів та рефрижераторів протягом 2014-2015 років.

Також, суд звертає увагу, на аркуші 27 Акту вказаний перелік найманих осіб, найману працю яких використовує ФОП ОСОБА_7, до числа яких входить автослюсар ОСОБА_8 та слюсар з ремонту автомобілів ОСОБА_9, що є прямим доказом того, що ремонт та технічне обслуговування автомобілів є господарською діяльністю ФОП ОСОБА_3

На аркушах 13-14 Акту зазначено, що ФОП ОСОБА_3 неправомірно включив до складу валових витрат вартість придбаних шин у кількості 40 штук на загальну суму 121344,32 грн.

Згідно вимог ст. 33 Закону України «Про дорожній рух» технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Так, у господарській діяльності ФОП ОСОБА_3 використовує три вантажних автомобілі на чотири напівпричепи.

Також, зазначений на аркуші 16 акту пробіг вантажних автомобілів не відповідає дійсному, вказаному в актах списання фактичного видатку дизельного пального та бензину. Загалом пробіг автомобілів та причепів складає за 2013 рік 102560,00 км., за 2014 рік 83350,00 км.

Акти списання шин за 2013-2014 p.p. до перевірки надавалися.

Статтею 20 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що конструкція та технічний стан транспортних засобів, а також їх частини мають відповідати вимогам, порядок визначення яких установлює Кабінет Міністрів України, та забезпечувати безпеку людей, які користуються транспортними засобами чи беруть участь у дорожньому русі.

Таким чином, ФОП ОСОБА_3, забезпечуючи безпеку дорожнього руху, вчасно проводив заміну автошин належних йому та використовуваних у господарській діяльності трьох вантажних автомобілів та чотирьох напівпричепів.

На аркуші 17 Акту зазначено, що ФОП ОСОБА_3 за 2014 рік завищив суму валових витрат на суму 140 582,56 грн., які було перераховано в якості авансу ТОВ ВТФ «Авіас» та не використано в період з 01.01.2014 по 31.12.2013 року.

Проте, згідно акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року в 2014 році невикористаними залишилися 31345,23 грн., які включені до складу валових витрат за 2014 рік, та відповідно сплачені ТОВ ВТФ «Авіас» в 2014 році.

На аркуші 18 Акту зазначено, що ФОП ОСОБА_3 у 2013 році неправомірно включив до складу валових витрат вартість дизельного пального, використання якого не підтверджено первинними документами на суму 72289,30 грн. з посиланням на шляхові листи, які ФОП ОСОБА_3 нібито заповнював не в повному обсязі.

ФОП ОСОБА_3 затвердив наказом від 03.01.2013 року кілометраж для списання дизельного палива за основними напрямками вантажоперевезень згідно укладених господарських договорів, а саме: Дніпропетровськ-Павлоград-Сімферополь - Дніпропетровськ -1120 км; Дніпропетровськ - Павлоград-Сімферополь - Севастополь - Дніпропетровськ - 1310 км; Дніпропетровськ - Павлоград - Дніпропетровськ - 195 км, Дніпропетровськ - Чулаківка - Дніпропетровськ - 870 км; Дніпропетровськ - Кривий Ріг - Донецьк - Горлівка - Луганськ - Дніпропетровськ - 1290 км.

Первинна документація, яка підтверджує надання послуг вантажних перевезень згідно шляхових листів, зазначених на аркушах 18-20 Акту надана до перевірки у повному обсязі.

Таким чином, з сукупності первинної документації, передбаченої чинним законодавством, якою були оформлені перевезення, в тому числі згідно відповідних договорів, замовлень до них, товарно-транспортних накладних, шляхових листів, вираховується сукупність пального, використаного за кожним рейсом, що не протирічить діючому податковому законодавству, в т.ч п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п.177.2. ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п.177.3).

Згідно з п.177.4. ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Приписами пп.138.1.1. п.138.1 ст.138 розділу ІІІ Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: - собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; - витрати банківських установ.

Відповідно до п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.8.5 пункту 138.8 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що до складу загальновиробничих витрат включаються, в тому числі: витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень.

За приписами підпункту 138.10.2 пункту 138.10 ст.138 Податкового кодексу України адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, які належать до витрат операційної діяльності, включають витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Відповідно до підпункту 138.10.3 пункту 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг включають витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, позивачем повністю підтверджені понесені ним витрати, а відтак, податкове повідомлення-рішення від 30.09.2015 року № 0025111701 є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому суд зазначає, що на аркушах 10-11 Акту, зазначено, що перевіркою встановлено заниження загального оподаткування за 2013 рік на суму 17580,00 грн., які ФОП ОСОБА_3 не відніс до складу валового доходу, отриманого від ПАТ «НАДЄЖДА».

Однак, як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків за період 2013 року заборгованість ПАТ «НАДЄЖДА» перед ФОП ОСОБА_3 складала 19400,00 грн., а не 24880,00 грн., як вказано в Акті перевірки. Акт звіряння надавався до перевірки.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що оскільки визначення грошового зобов'язання, є дискреційною функцією суб'єкта владних повноважень (контролюючого органу), суд позбавлений можливості коригувати грошове зобов'язання в бік його збільшення або зменшення. Отже, встановивши, що відповідач визначив суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (по взаємовідносинам з ПАТ «НАДЄЖДА»), відображену у податковому повідомленні-рішенні від 30.09.2015 року №0025111701 з порушенням норм чинного законодавства України, суд скасовує таке рішення повністю.

Така ж позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.05.2014 року № К/800/43926/13.

Крім того, як було зазначено вище, встановлене податковим органом завищення валових витрат і відповідно заниження чистого доходу вплинуло на правильність визначення бази для нарахування єдиного соціального внеску, в результаті чого позивачу також нараховано штрафні санкції.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Ставка єдиного внеску для вказаної категорії платників складає 34,7% від бази оподаткування, визначеної статтею 7 Закону №2464-VI (ч. 11 ст. 8 Закону).

Згідно з пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Враховуючи те, що судом спростовано висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат, заниження бази оподаткування єдиним внеском, суд дійшов висновку про необґрунтованість нарахованих штрафних санкцій за Рішенням №0025171701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.09.2015 року та відповідно винесеної вимоги про сплату боргу від 30.09.2015 року №Ф- 0025121701.

Згідно п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №0025171701 від 30.09.2015 року про застосування штрафних санкцій, що винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0025111701 від 30.09.2015 року, що винесене Державноюї податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску №Ф-0025021701 від 30.09.15р. Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 1262,57 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01 лютого 2016 року

Суддя О.В. Єфанова