Ухвала суду № 56547464, 15.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9413/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2015 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України та державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Максименко Лесі Анатоліївни про визнання протиправним рішення, скасування запису та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати нечинним та протиправним рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Максименко Лесі Анатоліївни про припинення обтяження у вигляді арешту від 18.08.2014, 15:01:04, індексний номер: 15214636, що міститься у Державному реєстрі речових прав;

- скасувати незаконний запис державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Максименко Лесі Анатоліївни про припинення обтяження у вигляді арешту від 18.08.2014 15:01:04, індексний номер: 15214636, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- стягнути із державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Максименко Лесі Анатоліївни 129 043, 98 грн. завданих збитків на користь позивача шляхом безспірного списання коштів державного бюджету Державною казначейською службою України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2015 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Максименко Лесі Анатоліївни про припинення обтяження у вигляді арешту від 18.08.2014 15:01:04, індексний номер: 15214636, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; скасовано запис державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Максименко Лесі Анатоліївни про припинення обтяження у вигляді арешту від 18.08.2014 15:01:04, індексний номер: 15214636, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; позов в іншій частині залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 03.12.2013 Деснянським районним судом міста Києва у справі №2-321 за 2012 рік видано виконавчий лист на виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 30.05.2013, яким скасовано рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03.05.2012 та ухвалено нове рішення про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 123 540, 00 грн., судових витрат у справі в сумі 5 503, 98 грн., а всього на загальну суму 129 043, 98 грн.

За цим виконавчим листом відкрито виконавче провадження ВП №41110246.

11.12.2013 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві Логвинською К.Л. прийнято постанову, якою накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_4, та 25.12.2013 внесено запис про арешт всього майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

30.07.2014 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві Логвинською К.Л. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження. У даній постанові вказано, що виконавче провадження закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із відсутністю відомостей про доходи, транспортні засоби та земельні ділянки належні ОСОБА_4

Рішення про зняття арешту державним виконавцем не приймалося.

22.08.2014 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Федяніною Ю.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №44466359 на підставі виконавчого листа №2-321 від 03.12.2013.

Згідно з інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державний реєстратор відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Максименко Леся Анатоліївна внесла запис від 18.08.2014, 15:01:04, індексний номер: 15214636 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення обтяження - арешту майна на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві про закінчення виконавчого провадження від 30.07.2014.

Того ж дня, 18.08.2014 о 19:02:01, приватним нотаріусом Досінчук Ф.І. зареєстровано право власності ОСОБА_4 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, номер запису 6716881, а 18.08.2014 о 19:32:10 право власності ОСОБА_4 на квартиру припинено згідно договору дарування від 18.08.2014, посвідченого нотаріусом Досінчук Ф.І.

17.10.2014 ОСОБА_4 реалізував також і власні земельні ділянки.

25.05.2015 Міністерство юстиції України листом №К-7919/К-7946/192 повідомило позивача про результати розгляду скарги на дії державного реєстратора від 23.04.2015. У листі зазначено, що, як вбачається із змісту постанови, виконавче провадження завершено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з направленням виконавчого листа за належністю до ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, що не тягне за собою звільнення майна з-під арешту. Крім того, у вказаному листі зазначено, що хоч у діях державного реєстратора є ознаки порушення закону, однак в силу ст. 148 КЗпП України притягнути її до дисциплінарної відповідальності неможливо у зв'язку із сплином строків.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що рішення про зняття арешту приймалося за відсутності для цього правових підстав, а тому відсутні й підстави для вчинення реєстраційних дій щодо внесення запису про зняття обтяження - арешту майна ОСОБА_4 При цьому, вимога позивача про стягнення збитків розмірі 129043,98 грн. задоволенню не підлягає, оскільки позивач не надав доказів того, що вартість майна, яке збув ОСОБА_4 - боржник позивача, становить саме 129043,98 грн. та саме це є шкодою, завданою протиправними діями державного виконавця.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, а саме ст.ст. 122, 128 КАС України, внаслідок чого, на думку позивача, було порушене його право, передбачене ч. 1 ст. 151 КАС України, надати належні докази, які мають значення для вирішення справи по суті, для додаткового обґрунтування позовних вимог.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вжити передбачених цим законом заходів з примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 5 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження надано право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно до абз. 1 ч. 2 ст. 25, ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 49, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби. Арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження у разі закінчення виконавчого провадження, крім (у даному випадку) направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби.

Як встановлено судом першої інстанції разом із постановою про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з направленням виконавчого документа за належністю рішення про зняття арешту не приймалося за відсутності для цього правових підстав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для вчинення реєстраційних дій щодо внесення запису про зняття обтяження - арешту майна ОСОБА_4, а тому вимоги позивача про визнання протиправним рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Максименко Лесі Анатоліївни про припинення обтяження у вигляді арешту від 18.08.2014, 15:01:04, індексний номер: 15214636, що міститься у Державному реєстрі речових прав та скасування незаконного запису державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Максименко Лесі Анатоліївни про припинення обтяження у вигляді арешту від 18.08.2014 15:01:04, індексний номер: 15214636, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення збитків з державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Максименко Лесі Анатоліївни у розмірі 129043,98 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Тобто, доведенню підлягають наступні елементи:

- неправомірність поведінки особи, якою можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

- наявність шкоди - втрати або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду);

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

- вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, позивач мав довести, що саме внаслідок протиправних дій відповідача йому завдано матеріальної шкоди в розмірі 129043,98 грн.

Дійсно, з витягу інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно видно, що ОСОБА_4 збув належні йому квартиру та земельну ділянку у той же день та протягом незначного часу, коли державним реєстратором внесені відомості про зняття арешту з усього майна ОСОБА_4

Разом з тим, виходячи з положень ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути накладений саме у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Тобто, доведенню підлягає та обставина, що вартість майна, яке збув ОСОБА_4 - боржник позивача, становить саме 129 043, 98 грн. та саме це є шкодою, завданою протиправними діями державного виконавця. Разом з тим, позивач доказів цього не надав і розмір заявлених ним збитків не довів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що не має підстав для задоволення вказаної вимоги, оскільки тоді фактично матиме місце стягнення з відповідача суми боргу ОСОБА_4 перед позивачем (заміна боржника), в той час як державний реєстратор не був стороною договірних відносин між позивачем та ОСОБА_4

Надані позивачем звіти про екпертно-грошову оцінку земельних ділянок, що розташовані за адресою Київська обл., Броварський р-н, с. Літки, не спростовують вищевказаних висновків.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 17.03.2016.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.