Ухвала суду № 56547459, 15.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5424/15 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «ВІТАЛ ТРЕЙД» до Волинської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «ВІТАЛ ТРЕЙД» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20.10.2015 № 205000011/2015/000101/2, винесене Волинською митницею ДФС;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205000011/2015/00018.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «ВІТАЛ ТРЕЙД» є юридичною особою, що зареєстрована 01.09.2010 (запис про державну реєстрацію в ЄДР № 13521020000000429).

У жовтні 2015 року позивач здійснював ввезення на територію України товару (короби з гофрованого картону), придбаного у компанії Przedsiкbiorstwo Wielobranџowe «AGAT» Piotr Jasiсski (Польща) на підставі договору від 08.10.2015 № ВТ-154. Митне оформлення товару здійснювалось через Волинську митницю ДФС.

Так, з метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до митниці електронну митну декларацію від 19.10.2015 № 205020006/2015/003513, в якій задекларував товар (короби з гофрованого картону в розгорнутому вигляді, вагою нетто 12720,00 кг) за ціною 32 200,00 польських злотих.

Вказану митну вартість товару декларант визначив за основним методом - за ціною договору.

До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, які необхідні для розмитнення товару, а саме: (2730) міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 15.10.2015 б/н.; (3006) калькуляцію транспортних витрат від 12.10.2015 б/н.; (3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 16.10.2015 № 16/1; (3014) 12.10.2015 прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 12.10.2015 б/н.; (3016) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 16.10.2015 № Ц-1057; (3105) рахунок-фактуру (інвойс) від 13.10.2015 № 752/2015; (4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.10.2015 № 1; (4104) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 08.10.2015 № ВТ-154; (5503) інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару 15.10.2015 № 2730; (5504) інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 15.10.2015 № 2730; (7011) сертифікат про походження товару загальної форми від 14.10.2015 № PL/MF/AK 0457557; (9610) копію митної декларації країни відправлення від 17.10.2015 № 15PL302010E0121072.

Інспектор митного органу, який здійснював контроль правильності визначення митної вартості товару та перевірку поданих для здійснення митного оформлення документів, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах на підтвердження заявленої митної вартості є розбіжності у вартісних показниках витрат на транспортування, а саме: відповідно до заявки до договору від 13.10.2015 № 99 та довідки про транспортні витрати від 20.10.2015 № 20/1 загальна вартість перевезення вантажу становить 14000,00 грн. Згідно з довідкою про транспортні витрати від 16.10.2015 № 16/1 загальна протяжність маршруту транспортування товару становить 600 км. На думку посадової особи митного органу, податкове навантаження витрат на транспортування має становити 23,333 грн./км (визначено математичним шляхом), незалежно від того, по якій території здійснюється перевезення, а з наданих митному органу транспортних документів убачається, що вартість транспортування товару по території Польщі та території Україні відрізняється.

У зв'язку з розбіжностями, виявленими у поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення документах, митний орган витребував від декларанта додаткові документи, а саме: договір на перевезення товару; заявку на перевезення товару від 13.10.2015 № 99; виписку з бухгалтерської документації; розрахунок транспортних витрат (у зв'язку з тим, що податкове навантаження витрат на 1 км до кордону України, відмінне від податкового навантаження по території України); замовлення на виготовлення партії товару; якщо рахунок сплачено - банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару; переклад українською мовою товаросупровідних документів.

20.10.2015 позивач подав на вимогу митниці заяву вих. № 2, до якої додав додаткові документи, а саме: договір на перевезення товару від 15.10.2015 № 1; заявку на перевезення вантажу від 13.10.2015 № 099; калькуляцію транспортних витрат (довідку про транспортні витрати від 20.10.2015 № 20/1); замовлення на виготовлення партії товару від 06.10.2015 № 361; видаткову накладну від 30.09.2015 № 386; прейскурант (прайс-лист від 12.10.2015 б/н); висновок Київської торгово-промислової палати від 16.10.2015 № Ц-1057; розрахунок ціни (калькуляцію) від 12.10.2015 б/н.; митну декларацію країни відправлення; специфікацію.

Однак, інспектор митного контролю за результатом опрацювання наданих декларантом документів дійшов висновку, що декларант подав не всі витребувані митним органом документи, а саме: не надано українською мовою перекладу прайс-листа від виробника та калькуляції собівартості оцінюваного товару.

Посадова особа митного органу також дійшла висновку, що у наданих до митного оформлення документах виявлено розбіжності у вартісних показниках витрат на транспортування. Так, відповідно до наданих декларантом документів загальна вартість перевезення вантажу становить 14000,00 грн., загальна протяжність маршруту - 600 км. На підставі математичних розрахунків митний орган дійшов висновку, що податкове навантаження витрат на транспортування має становити 23,333 грн./км. Виходячи з наведеного розрахунку, вартість перевезення оцінюваного товару до кордону України має становити 23,333 грн./км * 15 км = 349,995 грн. (350 грн.), проте, згідно з довідкою про транспортні витрати від 16.10.2015 № 16/1, наданої декларантом, вартість перевезення до кордону України становить 285,17 грн. (різниця - 64,83 грн.) Таким чином, на думку митного органу, декларантом не вірно проведено розрахунок транспортних витрат, які є складовою митної вартості.

Крім того, інспектор митного контролю дослідив, що пунктом 3.1 контракту передбачено, що продавець виготовляє товар в узгоджений між сторонами термін згідно замовлення на виготовлення партії товару, яка є невід'ємною частиною договору поставки від 08.10.2015 № ВТ-154, але у наданому митному органу замовленні від 06.10.2015 № 361, яке передує даті договору поставки, відсутні реквізити вказаного договору, що не надає можливості ідентифікувати вищезгадане замовлення з поставкою товару.

20.10.2015 Волинська митниця ДФС прийняла рішення № 205000011/2015/000101/2 щодо коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару була визначена за резервним методом.

Крім того, 20.10.2015 митним органом прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою № 205000011/2015/00018.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем надані всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів за основним методом, а митним органом, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів щодо правомірності дій при витребувані додаткових документів та винесені оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товару і картки відмови у митному оформлені товару.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах стала підставою для коригування заявленої митної вартості ввезених товарів за резервним методом, оскільки надані позивачем документи не підтверджували задекларовану митну вартість товару.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно з приписами ст. 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документ статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

При цьому, в силу вимог ст. 55 Митного кодексу України у оскаржуваному рішенні повинна бути наведена інформація, зокрема, щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка і призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття відповідного рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, проте такої інформації оскаржуване рішення не містить.

Водночас, незважаючи на те, що митний орган не обмежений у виборі додаткових документів, які ним можуть витребовуватися для підтвердження митної вартості товару, їх використання повинне узгоджуватися з правовою суттю правовідносин, які склалися між контрагентами договору.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2012 у справі № К/9991/89900/11.

Таким чином, витребовуючи додаткові документи відповідач має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом, однак, відповідачем такого зроблено не було. Разом з тим, митний орган не зазначив, які саме обставини такі документи повинні підтвердити.

Відповідно до заявки-договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 13.10.2015 № 099, укладеному між позивачем (замовник) і ТОВ «КАСКАД-ХОЛОД» (перевізник), перевізник зобов'язався здійснити перевезення за маршрутом м. Бжезна (Польща) до с. Недобоївці Чернівецької області (Україна) автомобілем марки DAF, державний реєстраційний номер ВХ5645АІ та причепом - ВХ1272ХТ, вартість перевезення - 14000,00 грн.

Згідно з довідкою про транспортні витрати від 16.10.2015 № 16/1, виданою перевізником - ТОВ «КАСКАД-ХОЛОД», перевезення здійснювалось автомобілем марки DAF, державний реєстраційний номер ВХ5645АІ та причепом - ВХ1272ХТ відповідно до Заявки - договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 13.10.2015 № 99 від м. Бжезно (Польща) до с. Недобоївці Чернівецької області (Україна) і становить:

- від м. Бжезно до МПП Ягодин (15 км) - 285,17 грн.;

- від МПП Ягодин до с. Недобоївці Чернівецької області (585 км) - 13714,83 грн.

Загальна протяжність маршруту - 600 км, з яких: 15 км - до кордону України; 585 км - по території України; загальна вартість транспортування - 14000,00 грн.

Жодних розбіжностей у товарно-транспортних документах колегія суддів не вбачає. Дійсно, вартість транспортування товару до митного кордону України і по території України у математичному перерахунку на 1 км шляху є відмінними, однак, вартість перевезення по різних територіях різних країн може відрізнятися та залежить від категорії доріг і стану покриття, якості пального тощо. Більш того, вартість послуг формується на підставі домовленості сторін.

Висновки інспектора митного контролю про наявність розбіжності у вартісних показниках витрат на транспортування є результатом математичних розрахунків, які зводяться до вирахування середньої вартості перевезення за 1 км шляху, що жодного практичного значення не має для оцінки вартості транспортування, а отриманий результат - розбіжність між документально підтвердженими витратами і математичним розрахунком в 64,83 грн. свідчить про використання владних повноважень всупереч інтересам публічної служби.

Вказане дає підстави прийти до висновку, що названі відповідачем розбіжності у вартісних показниках витрат на транспортування товару не відповідають дійсності, а вимоги щодо надання додаткових документів є безпідставними і протиправними.

Зі змісту частин 1-5 статті 266 Митного кодексу України випливає, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6.) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, як це прямо зазначено у ч. 6 ст. 266 Митного Кодексу, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

З матеріалів справи вбачається, що жодних таких консультацій митний орган з позивачем не проводив, а одразу виніс рішення за резервним методом.

Згідно з п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 266 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

При цьому, відповідач не обґрунтував чому митна вартість товарів не може бути визначена шляхом попередніх п'яти методів.

Більш того, колегія суддів зазначає, що за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. А ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 у справі № 21-262а12.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли відповідачу визначити митну вартість товару за першим методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» становив 1 218 грн.

З позовної заяви позивача вбачається, що позивачем заявлено 2 вимоги немайнового характеру, отже, ставка судового збору за подачу позову становила: 2436 грн. (1 218 грн. х 2)

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2679,6 грн. (2436 грн. х 110 %).

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 - без змін.

Стягнути з Волинської митниці Державної фіскальної служби на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030101) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 2679,6 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.