Постанова № 56547354, 17.03.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2016 р.Справа № 923/1807/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 14-137 від 13.05.2014)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 01-4/56 від 30.12.2015)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення господарського суду Херсонської області від 10 грудня 2015 року, повний текст якого складено та підписано 21 грудня 2015 року

по справі № 923/1807/15

за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль

про стягнення 12 280 898,36 грн.

В С Т А Н О В И В :

04.11.2015 року Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі по тексту позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до ОСОБА_3 акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль (далі по тексту відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 12 280 898,26 грн., з яких: 11 155 487,97 грн. збитків від інфляції, 3% річних - 612 238,18 грн. та відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за Договором купівлі-продажу природного газу № 471-ПР від 28.12.2012 року. Так, ПАТ „НАК „Нафтогаз України протягом лютого - листопада 2013 року поставило ПАТ Херсонська теплоелектроцентраль природний газ на загальну суму 35 968 000,96 грн., який відповідач оплатив з простроченням, не у встановленні п. 6.1 Договору строки, у зв'язку з чим позивачем, відповідно до умов Договору та норм чинного законодавства, нараховані відповідачу інфляційні витрати та 3% річних.

24.11.2015 року позивач в порядку ст.22 ГПК України звернувся до суду з заявою, відповідно до якої просив стягнути з відповідача кошти у сумі 12 280 898,36 грн., з яких пеня у сумі 518 172,21 грн., інфляційні витрати у сумі 11 155 487,97 грн. та 612 238,18 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.12.2015 року по справі № 923/1807/15 (суддя Ярошенко В.П.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" втрат від інфляції в розмірі 10195405грн. 09 коп., 3% річних в сумі 612238грн. 18 коп. та 162114грн. 65коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Часткове задоволення позову місцевим господарським судом обґрунтовано тим, що відповідач несвоєчасно сплачував борг за поставлений газ за спірний період, а тому з останнього відповідно із ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України підлягають стягненню 3% річних та інфляційні втрати. При цьому судом першої інстанції зроблено власний розрахунок інфляційних нарахувань у сумі 10 195 405,09 грн., оскільки на думку суду зроблений позивачем розрахунок є невірним. Крім того судом було розглянуто справу в межах позовних вимог про стягнення річних і інфляційних нарахувань та не було враховано заяву позивача в порядку ст.22 ГПК України.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ПАТ „НАК „Нафтогаз України звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- рішення господарського суду Херсонської області від 10.12.2015 року по справі № 923/1807/15 в частині відмови у стягнення пені у сумі 513 172,21 грн. та витрат по сплаті судового збору 6 184,11 грн. - скасувати та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму пені у розмірі 513 172,21 грн. та 6 184,11 грн. судового збору.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в звязку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке частково не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ „НАК „Нафтогаз України посилається на те, що місцевий господарський суд помилково дійшов висновку щодо відмови у стягненні пені, компенсацій по сплаті судового збору та не прийняття заяви позивача в порядку ст.22 ГПК України, оскільки у самому позові позивач помилково не вказав до стягнення суму пені, тоді як загальну суму позову зазначив 12 280 898,36 грн.

Крім того скаржник зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення було самостійно визначено суму позову у розмірі 11 766 726,15 грн., в той час коли сума позову складає та було зазначена 12 280 898,36 грн., з урахуванням 513 172,21 грн. пені.

Представником відповідача 17.03.2016 року в судовому засіданні надано до суду відзив на апеляційну скаргу ПАТ „НАК „Нафтогаз України, в якому його представник в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не звязана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 28.12.2012 року між НАК „Нафтогаз України (продавець) та ОСОБА_3 акціонерним товариством Херсонська теплоелектроцентраль (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 471-ПР та додаткова угода до нього (а.с.11-14).

Відповідно до умов Договору, Продавець зобов'язався поставити Покупцю у 2013 році природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі на умовах Договору. (п.1.1).

Газ, що постачається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем (п.1.2).

Згідно вимог п.2.1 Договору, Продавець передає Покупцеві у період з 01.01.2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 24 318 тис.куб.м. у тому числі по місяцях кварталів.

У відповідності до вимог п.5.2 Договору, ціна за 1000 куб.м. газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою 20 %.

Крій того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами 305,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 61,12 грн., всього з ПДВ 366,72 грн.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу 3 884,78 грн., крім того ПДВ 20 % - 776,96 , всього з ПДВ 4 661,74 грн.

Розділом 4 Договору сторонами встановлений порядок та умови проведення розрахунків. Так, п.6.1 Договору передбачено, що оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку :

- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі до 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцеві або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу (п.7.2).

Відповідно до п.11, Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки природного газу з до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування до повного погашення заборгованості.

На виконання умов п.2.1 Договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 року, позивач поставив протягом лютого-листопада 2013р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 35 968 000 грн. 96 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 28.02.2013 на суму 1004193 грн. 87 коп., від 31.03.2013 р. на суму 19131713 грн. 27 коп., від 30.04.2013 р. на суму 427933 грн. 38 коп., від 31.10.2013 р. на суму 3993747 грн. 02 коп. та від 30.11.2013р. на суму 11410413 грн. 42 коп. (а.с.15-17).

Таким чином, позивачем передано відповідачу за період лютого-листопад 2013 природного газу на загальну суму 35 968 000 грн. 96 коп.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням господарського суду Херсонської області від 26.06.2014 по справі №923/501/14 з відповідача на користь позивача було стягнуто суму основного боргу за період поставки природного газу лютий-листопад 2013 р., також було стягнуто суми нарахованих штрафних санкцій за період прострочення виконання зобовязань з 14.03.2013 по 25.03.2014 р. за поставлений природний газ у лютому-листопаді 2013 р.

Таким чином, у звязку з простроченням сплати основного боргу, позивачем були нараховані 3 % річних, пеня та інфляційні нарахування за період з 25.03.2014 року по 10.08.2015 року.

Судова колегія суду апеляційної інстанції частково не погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог ПАТ „НАК „Нафтогаз України та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ПАТ „НАК „Нафтогаз України, викладені в апеляційній скарзі, підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, відповідачем судове рішення по даній справі оскаржується лише в частині відмови у прийнятті до початку розгляду справи по суті заяви в порядку ст.22 ГПК України, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 513 172,21 грн.

Разом з тим, судовою колегією переглядається рішення суду першої інстанції в цілому, оскільки у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд апеляційної інстанції не зв'язаний доводами апеляційної скарги.

В обґрунтування відмови у прийняті заяви позивача до розгляду, місцевий господарський суд зазначив, що заявлена позивачем вимога про стягнення пені є не збільшенням розміру пені, а фактично новою вимогою, а тому місцевий господарський суд розглянув даний спір в межах заявлених позовних вимог про стягнення збитків від інфляції та 3 % річних.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, позивач подав до суду першої інстанції заяву в порядку ст.22 ГПК України та в обґрунтування якої зазначив, що в позовній заяві помилково не було враховано до стягнення нараховану суму пені за період прострочення виконання зобовязань щодо оплати отриманих обсягів природнього газу

Пунктом 4 ст. 22 ГПК України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Предмет позову кореспондує зі засобами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України. Під засобами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 22 ГПК України, одночасна зміна і предмета і підстав позову не допускається.

Як вбачається з поданої позовної заяви, її ціна складає 12 280 898,36 грн., в той же час судом першої інстанції був розглянутий спір, виходячи з ціни позову 11 767 726,15 грн. (612 238,18 грн. 3% річних + 11 155 487,97 грн. інфляційні витрати). При цьому, до вказаної позовної заяви був наданий розрахунок штрафних санкцій, в якому була розрахована і пеня.

За твердженням скаржника, судом при прийнятті рішення було самостійно визначено суму позову, в той час, коли сума позову складає 12 280 898,36 грн., з урахуванням 513 172,21 грн. пені.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було в повній мірі досліджено зміст поданої до суду заяви, оскільки фактичне збільшення вимог позивачем не відбулося, а було лише уточнено про включення суми пені, яка була вже врахована при визначенні ціни позову, у звязку з чим не було в повній мірі досліджено всі обставини справи та безпідставно відмовлено у прийнятті заяві позивача в порядку ст.22 ГПК, у звязку з чим позовні вимоги розглянуті не в повному обємі, що є порушенням прав позивача.

Таким чином, враховуючи те, що позивач подав до суду заяву в порядку ст.22 ГПК України - 24.11.2015 року, тобто до початку розгляду справи по суті, судом першої інстанції помилково не було прийнято її до розгляду.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами ПАТ „НАК „Нафтогаз України, як продавцем, та ПАТ Херсонська теплоелектроцентраль, як покупцем, склалися правовідносини повязані з купівлею-продажу природного газу, про що 28.12.2012 року був укладений відповідний договір № 471-ПР.

Так, Договір № 471-ПР від 28.12.2012 року є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.173, 174 ГК України (ст.ст.11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ „НАК „Нафтогаз України (Продавець) свої зобов'язання за договором виконало належним чином та в повному обсязі, а саме поставило відповідачу протягом лютого листопада 2013 року природний газ на загальну суму 35 968 000,96 грн.

Публічне акціонерне товариство Херсонська теплоелектроцентраль (Покупець) в порушення норм чинного законодавства та умов вказаного Договору, за отриманий від позивача газ розраховувалося з постійним простроченням, про що свідчать відомість про операції по підприємству відповідача.

Крім того, як вже було зазначено вище, рішенням господарського суду Херсонської області від 26.06.2014 по справі №923/501/14 з відповідача на користь позивача було стягнуто суму основного боргу за період поставки природного газу лютий-листопад 2013 р., а також було стягнуто суми нарахованих штрафних санкцій за період прострочення виконання зобовязань з 14.03.2013 по 25.03.2014 р. за поставлений природний газ у лютому-листопаді 2013 р.

Так, частиною 2 п. 6.1. Договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно із ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

У даному випадку перебіг строку прострочки остаточного розрахунку за фактично переданий газ за умовами п.6.1 договору повязано не з подією, а з календарною датою 14 числом місяця наступного за місяцем поставки, а відповідно із цим першим днем прострочки є 15 число, тобто наступний день після 14 числа.

Кінцевою датою нарахування сум штрафних санкцій було за рішенням господарського суду Херсонської області від 26.06.2014 року по справі № 923/501/14, яке набрало законної сили є 25.03.2014, тому позивачем по даній справі нараховані - 3 % річних, пені та інфляційні нарахування з 25.03.2014 року по 10.08.2045 року.

Відповідно із 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

З врахуванням вимог вищенаведеної статті ЦК України та наявності прострочення відповідачем оплати основного боргу, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача інфляційних витрат, 3 % річних та погоджується із здійсненим судом першої інстанції розрахунком інфляційних витрат, погоджується з ним та вважає, що з відповідача на корись позивача підлягають стягненню 3 % річних у сумі 612 238,18 грн. та 10 195 405,09 грн. інфляційні витрати.

Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.2 ст.551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК України).

У даному випадку договором між сторонами передбачене стягнення пені у розмірі (подвійної облікової ставки НБУ), відповідно до умов чинного законодавства.

Частина 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина шоста статті 232 ГК України обмежує нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання (якщо інше не встановлено законом або договором) шістьма місяцями від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Цим Законом встановлені обмеження щодо розміру пені, яка може бути стягнута на підставі договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нарахована відповідачу пеня у звязку з цим, судова колегія перевірила наданий позивачем розрахунок суми пені дійшла до висновку, що він має арифметичні помилки, у звязку з чим колегія суддів зробила власний розрахунок розміру за договором № 471-ПР від 28.12.2012 року у період з 26.03.2014 по 13.06.2014, який складає 507 897,79 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву представник відповідача просив на підставі п.3 ст.83 ГПК України, зменшити розмір пені на 50 %, у звязку з тим, що санкції нараховані позивачем є занадто великими та стягнення їх у повному обсязі приведе до погіршання фінансового стану товариства, яке і так є тяжким.

Так, статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Підпунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про застосування свого права зменшити розмір неустойки, беруться до уваги наступні виняткові обставини:

- в матеріалах справи відсутні докази понесення іншими особами збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобовязання з оплати поставлено-отриманого газу за договором;

- в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобовязання з оплати поставлено-отриманого газу за договором;

- в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про постійне понесення відповідачем збитків у зв'язку з наявністю постійних боргів споживачів за поставлений газ.

Крім того, в процесі розгляду апеляційної скарги встановлено, що відповідачем сплачено на користь позивача всю суму боргу, з урахуванням нарахованих штрафних та фінансових санкцій за рішенням господарського суду Херсонської області від 26.06.2014 по справі №923/501/14, що не було спростовано позивачем.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, за можливе зменшити розмір пені за порушення строків оплати поставлено/отриманого газу на 50 % до 253 948,90 грн. та стягнуто зазначену суму з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Судова колегія вважає, що вимоги ПАТ „НАК „Нафтогаз України, викладені в апеляційній скарзі, підлягають частковому задоволенню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від 10.12.2015 року по справі № 923/1807/15 частково не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому воно підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга та позовна заява частковому задоволенню.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105., п.3 ст.83 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від „10 грудня 2015 року по справі № 923/1807/15 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов ОСОБА_3 акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль (73015, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771) на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 253 948,90 грн. - пені, 10 195 405,09 грн. інфляційних витрат та 612 238,18 грн. 3 % річних та 164 430 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

В решті позову відмовити».

3. Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль (73015, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771) на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 180 837 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказів за постановою із зазначенням повних реквізитів сторін та в порядку 122 ГПК України доручити господарському суду Херсонської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „18 березня 2016 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров