Постанова № 56547199, 15.03.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2016 року Справа № 904/677/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Дмитренко Г.К.

секретар судового засідання: Ситникова М.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №36/16-юр від 29.01.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність б/н від 02.06.2015р. (був присутнім в судових засіданнях 02 лютого 2016 року та 18 лютого 2016 року)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс", м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року у справі № 904/677/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс", м. Дніпропетровськ

про стягнення суми збитків за порушення зобов'язань згідно договору зберігання нафтопродуктів № 07/03/12 від 07.03.2012 у загальному розмірі 3 342 992 грн. 00 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року (суддя Фещенко Ю.В.) позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 3 342 992 грн. 00 коп. збитків, 66 859, 84 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду мотивовано ст.ст.11, 22, 525, 526, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст.224, 225, 173 Господарського кодексу України. Господарський суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт завдання діями відповідача збитків, які визначаються вартістю переданого на зберігання та неповернутого позивачу товару. Розмір збитків в сумі 3 342 992 грн. 00 коп. підтверджено належними доказами, між діями відповідача, що повязані з порушенням умов договору та збитками в сумі 3 342 992 грн. 00 коп. наявний причинний звязок, вина відповідача полягає у порушенні умов договору зберігання щодо вчасного та повного повернення переданого на зберігання товару.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач оскаржує його на предмет невідповідності нормам матеріального права, невідповідністю висновків господарського суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10 липня 2013 року, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду, договір зберігання нафтопродуктів №07/03/12 від 07 березня 2012 року укладений між позивачем та відповідачем розірвано за вимогою саме Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна", а тому оскаржуваний договір втратив юридичну силу, у звязку з чим в подальшому не можуть створюватись права чи/та обовязки сторін за договором та на підставі приписів ч.ч.2, 3 ст.653 Цивільного кодексу України зобовязання сторін в такому разі припиняються. На підставі викладеного апелянт вважає, що підстави застосування якихось наслідків та застосовувати передбачену розірваним договором відповідальність з боку позивача відсутні.

Відповідач не погоджується з сумою збитків нарахованими позивачем відповідно до договору зберігання нафтопродуктів, оскільки розрахунок збитків (як позивачем було названо вартість нафтопродуктів) розраховано всупереч до умов, які були погоджені сторонами та викладені в договорі зберігання нафтопродуктів.

Вважає, що компенсація вартості нафтопродуктів, зіпсованих під час зберігання, яка передбачена п.9.2.2 договору №07/03/12 від 07 березня 2012 року, згідно відповідної вимоги позивача до відповідача у серпні 2012 року, повинна розраховуватись за цінами нафтопродуктів, що діяли в м. Дніпропетровську станом на серпень місяць 2012 року.

На думку апелянта позивач неправомірно вимагає стягнення з відповідача суми збитків за втрату нафтопродуктами, які були передані на зберігання, своїх якісних характеристик через їх певні особливості відповідно до ст.949 Цивільного кодексу України, оскільки, як зазначає скаржник, нафтопродукти були передані у березні та червні 2012 року, погіршення їх якості станом на грудень 2013 року початок 2014 року відбулося в силу закінчення їх строку придатності до використання. Крім того, зазначає, що відповідно до паспортів, які надавалися позивачем разом з передачею на зберігання нафтопродуктів бензин та дизельне паливо мають гарантійний строк 1 рік з моменту виготовлення, при цьому дата їх виготовлення не встановлювалася та не відображена в жодних документах.

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма "Техметалосервіс" зазначає, у звязку з утилізацією ним відходів нафтопродуктів, що належали товариству позивача, останній повинен за це компенсувати кошти апелянту.

Апелянт вважає неправомірним висновок господарського суду, що на момент предявлення позивачем вимоги до відповідача щодо повернення нафтопродуктів, вони ще не втратили свої якісні характеристики. Суд помилково вирішив, що сплив строку придатності нафтопродуктів повинен відраховуватися з моменту (факту) заливки до терміналів нафтопродуктів (передачі на зберігання) а ні відповідно до строку їх виготовлення.

Зазначає, що однією з умов належного зберігання нафтопродуктів, відповідно до п.2.8 договору зберігання №07/03/12 від 07 березня 2012 року є їх постійне змішування з новими нафтопродуктами, що повинен здійснювати саме поклажодавець. Але недотримання позивачем положень п.2.8 договору, не якісний сервіс щодо зберігання нафтопродуктів з боку позивача та короткий термін їх зберігання призвело до втрати якості.

Крім того, як стверджує апелянт, господарським судом неправомірно було відхилено клопотання про проведення експертизи, яке неодноразово заявлялося відповідачем, головними питаннями якої було встановлення строку з моменту якого нафтопродукти які були передані на зберігання втратили свою якість та причини з яких відбулося псування нафтопродуктів.

Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року, в позові відмовити.

В судовому засіданні 02 лютого 2016 року відповідачем заявлено клопотання про призначення у справі судової експертизи нафтопродуктів, що належали Товариству з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна", які перебували на зберіганні у Товаристві з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма "Техметалосервіс" з метою встановлення моменту втрати якості нафтопродуктами, що були передані на зберігання. Проведення експертизи просить доручити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВТіЛ".

В поясненнях до апеляційної скарги відповідач зазначає, що під час приймання нафтопродуктів, сторонами не визначалась дата виготовлення нафтопродуктів та їх строк придатності, за час якого зберігається їх якість. Нафтопродукти завозилися партіями з початку 2012 року. При цьому жодними доказами, матеріалами справи, умовами розірваного договору зберігання чи нормами матеріального права не доведено того факту, що на час предявлення вимоги про повернення нафтопродуктів (кінець серпня 2012 року) нафтопродукти не втратили на той час свої якісні характеристики що є обовязковим для встановлення вини зберігача у псуванні нафтопродуктів (т.2, а.с.131-133).

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Посилається на те, що відповідно до умов договору зберігання, ст.949 Цивільного кодексу України відповідачем було порушено свої зобовязання, станом на момент отримання відповідачем вимоги про повернення нафтопродуктів (20 серпня 2012 року), строк придатності нафтопродуктів не сплив, отже нафтопродукти втратили свої властивості пізніше внаслідок несвоєчасного їх повернення позивачу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2016 року розгляд справи відкладався до 18 лютого 2016 року та до 15 березня 2016 року.

15 березня 2016 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма "Техметалосервіс" ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у звязку з неможливістю прийняти участь в судовому засіданні через хворобу.

Судова колегія відхиляє зазначене клопотання, оскільки представник апелянта був присутній в засіданнях апеляційного господарського суду 02 лютого 2016 року та 18 лютого 2016 року, надав пояснення по справі. Що стосується надання додаткових доказів витребуваних судом ухвалами від 02 лютого 2016 року, 18 лютого 2016 року, то апелянт не надав суду докази знищення залишків нафтопродуктів, але ненадання цих доказів не перешкоджає розгляду справи.

Згідно довіреності від 02 червня 2015 року (т.2, а.с.109), виданої директором Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма "Техметалосервіс" повноважними представниками відповідача є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 В разі неможливості ОСОБА_2 прийняти участь в судовому засіданні апеляційного господарського суду 15 березня 2016 року, інший представник ОСОБА_3 має право брати участь в судовому засіданні.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 07 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" (далі поклажодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою комерційною фірмою "Техметалосервіс" (далі зберігач, відповідач) укладений договір зберігання нафтопродуктів № 07/03/12 (далі - договір), відповідно до умов якого зберігач зобовязався за плату надавати поклажодавцю послуги по прийманню, зливу, відвантаженню та зберіганню нафтопродуктів (далі товар) протягом строку дії договору (пункт 1.1 договору).

У пункті 10.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін й скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків між сторонами та повернення товару поклажодавцю до повного виконання зобовязань.

Додатковою угодою №2 від 15 червня 2012 року сторони узгодили продовжити строк дії договору до 31 грудня 2013 року, а в частині виконання платіжних зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (а.с.30).

За умовами пункту 4.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 13 березня 2012 року, зберігач резервує та надає поклажодавцю очищені резервуари для зберігання наступних видів нафтопродуктів: бензин АИ-92, бензин АИ-95, дизельне пальне; а також передає поклажодавцю акти очищення резервуарів, що надаються для зберігання нафтопродуктів.

На виконання умов договору поклажодавець передав, а зберігач прийняв на зберігання наступні нафтопродукти, про що сторонами складені відповідні акти, які наявні в матеріалах справи (а.с.31-46 том 1):

- паливо дизельне автомобільне ЕН 590 сорт F, вид 1 в кількості 687 120 т. (акт № 1/БНК приймання-передачі на відповідальне зберігання від 21 березня 2012 року);

- паливо дизельне автомобільне ЕН 590 сорт F, вид 1 в кількості 751 362 т. (акт № 2/БНК приймання-передачі на відповідальне зберігання від 22 березня 2012 року);

- паливо дизельне автомобільне ЕН 590 сорт F, вид 1 в кількості 1 023 180 т. (акт № 3/БНК приймання-передачі на відповідальне зберігання від 23 березня 2012 року);

- паливо дизельне автомобільне ЕН 590 сорт F, вид 1 в кількості 516 260 т. (акт № 4/БНК приймання-передачі на відповідальне зберігання від 24 березня 2012 року);

- паливо дизельне автомобільне ЕН 590 сорт С, вид 1 в кількості 974 065 т. (акт № 5 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 10 червня 2012 року за формою № 5- НП);

- бензин автомобільний екологічно покращений АІ-92-10 в кількості 534 136 т. (акт № 6 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 19 червня 2012 року за формою № 5-НП).

Відповідно до пункту 8.7. договору, внесеному додатковою угодою №1 від 13 березня 2012 року, у випадку припинення (розірвання) договору з будь-яких підстав, передбачених договором та/або діючим законодавством України, зберігач повинен повернути поклажодавцю нафтопродукти, що знаходяться на зберіганні на момент такого припинення (розірвання) в повному обсязі, включаючи "мертві залишки". Витрати по відвантаженню "мертвих залишків" з резервуарів покладаються на зберігача.

Так, 20 серпня 2012 року позивач звернувся до відповідача з листом №981 від 20 серпня 2012 року з вимогою видати товар в повному обсязі відповідно до умов договору та заявок поклажодавця, який був залишений відповідачем без задоволення (а.с.54).

Листами №1060 від 31.08.2012, №1108 від 11 вересня 2012 року позивач повторно звертався до відповідача з вимогою виконати зобов'язання за договором зберігання про повернення нафтопродуктів, які належить позивачу на праві власності, які також були залишені відповідачем без задоволення.

Листом №1240 від 15 жовтня 2012 року позивач повідомив відповідача про дострокове розірвання договору зберігання №07/-03/12 від 07 березня 2012 року та направив на адресу відповідача для підписання відповідну додаткову угоду №3 від 15 жовтня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення умов договору, на вимогу позивача, товар зі зберігання у повному обсязі не повернув.

Відповідно до акту інвентаризації нафтопродуктів, довідки про книжкові залишки в резервуарах нафтопродуктів, відомостей наявності нафтопродуктів в технологічних нафтопродуктопроводах, акту вимірювання нафтопродуктів у резервуарах, станом на 01 листопада 2012 року на відповідальному зберіганні Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс" перебували нафтопродукти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" у загальній кількості 184,904 т., вартість яких, згідно розрахунку позивача, становила 1 606 609 грн. 55 коп. Наведене підтверджується також оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 за 01 листопада 2012 року та вантажно-митними деклараціями.

Спір щодо дострокового розірвання договору зберігання нафтопродуктів від 07 березня 2012 року був предметом розгляду в господарському суді Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10 липня 2013 року у справі №904/2893/13 (т.1, а.с.53-62), залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 26 грудня 2013 року (т.1, а.с.71-75) первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" частково задоволено, розірвано договір зберігання нафтопродуктів №07/03/12 від 07 березня 2012 року, зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" нафтопродукти, які перебувають на зберіганні по договору 07/03/12 від 07 березня 2012 року на загальну суму 1 606 609, 55 грн.

В лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича комерційна фірма "Техметалосервіс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про перегляд рішення від 10 липня 2013 року у даній справі за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03 березня 2014 року в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс" про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами відмовлено.

За результатами апеляційного перегляду вказаної ухвали, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2014 року у справі № 904/2893/13, зокрема:

- ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03 березня 2014 року у справі №904/2893/2013 скасовано;

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 липня 2013 року у справі № 904/2893/13 скасовано в частині зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича комерційна фірма "Техметалосервіс" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" нафтопродукти, які перебувають на відповідальному зберіганні по договору зберігання нафтопродуктів № 07/03/12 від 07 березня 2012 року, на загальну суму 1 606 609 грн. 55 коп., а саме: бензин автомобільний екологічно покращений АИ-92-10 в кількості 39,830т., загальною вартістю 413 082 грн. 21 коп.; паливо дизельне автомобільне ЕН 590 сорт F вид 1 в кількості 53,103 т. загальною вартістю 452 930 грн. 93 коп.; паливо дизельне автомобільне ЕН 590 сорт С вид 1 в кількості 91,971 т. загальною вартістю 740 596 грн. 41 коп.;

- в решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2013р. у справі № 904/2893/13 - залишено без змін;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича комерційна фірма "Техметалосервіс" 6 045 грн. 09 коп. судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2014 року (т.1, а.с.81-87) встановлено, що нафтопродукти, які передані на зберігання за договором №07/03/12 від 07 березня 2012 року, не відповідають якісним характеристикам нафтопродуктів, визначених в судовому рішенні, як-то: вид, сорт та марка.

Позивач 26 січня 2015 року звернувся до відповідача з листом вимогою №159 щодо компенсації вартості переданого на зберігання товару, проте відповідач листом №295 від 28 січня 2015 року відмовився від компенсації вартості нафтопродуктів, які не були повернуті.

Зазначене, стало підставою для звернення позивача до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення збитків в сумі 3 342 992, 00 грн. на підставі ст.ст.16, 22, 526, 610, 949-951 Цивільного кодексу України.

Згідно матеріалів справи збитки, понесені позивачем складаються з загальної вартості нафтопродуктів, що перебувають на зберіганні за договором 07/03/12 від 07 березня 2012 року. При цьому вартість нафтопродуктів визначена з рівня цін на вказаний від продукції, які існують в Дніпропетровській області станом на 14 січня 2015 року згідно висновку з цінового моніторингу №404/21.1-2 від 21 січня 2015 року Торгово промислової палати України (т.1, а.с.88).

Згідно вказаного висновку вартість нафтопродуктів, які знаходились у відповідача на зберіганні складає:

- бензин автомобільний екологічно покращений АИ-92-10 (моторний) в кількості 39,830 т., за ціною 15 грн. 07 коп. за літр, отже, загальна вартість його складає 795 315 грн. 00 коп.;

- паливо дизельне автомобільне, марки ЕН 590 сорт F вид І в кількості 53,103 т., за ціною 14 грн. 61 коп. за літр, отже, загальна вартість його складає 932 556 грн. 00 коп.;

- паливо дизельне автомобільне, марки ЕН 590 сорт С вид І в кількості 91,971 т., за ціною 14 грн. 61 коп. за літр, отже, загальна вартість його складає 1 615 121 грн. 00 коп.

Отже, загальна вартість нафтопродуктів, що залишилися на зберіганні у відповідача, та визначена відповідно до умов пункту 9.2.2. договору складає 3 342 992 грн. 00 коп. (795 315,00 + 932 556,00 + 1 615 121,00).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі договору зберігання нафтопродуктів №07/03/12 від 07 березня 2012 року регулюються зокрема положеннями глави 66 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За приписами ст.949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Статтею 951 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність зберігача у вигляді збитків, завданих поклажодавцеві втратою (нестачею) речі у розмірі вартості такої речі.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Господарським судом Дніпропетровської області (рішення від 10 липня 2013 року) та Вищим господарським судом України (постанова від 26 грудня 2013 року) встановлено факт істотного порушення відповідачем зобовязань за договором зберігання нафтопродуктів №07/03/12 від 07 березня 2012 року, що й стало підставою для розірвання цього договору.

Згідно ч.5 ст.653 Цивільного кодексу України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором (частини 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, понесені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст.225 Господарського кодексу України).

При цьому, відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи;

- шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками;

- вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні умов договору щодо повного та своєчасного повернення переданих на зберігання нафтопродуктів, незважаючи на неодноразові вимоги позивача, починаючи з 20 серпня 2012 року щодо повернення спірних нафтопродуктів зі зберігання, відповідач товар зі зберігання не повернув.

При цьому апеляційний господарський суд зауважує, що станом на 20 серпня 2012 року строк придатності нафтопродуктів не сплинув, тому що згідно копій паспортів, наданих позивачем на вимогу апеляційної інстанції і долучених до матеріалів справи термін придатності палива дизельного автомобільного ЕН 590 сорт F вид І закінчувався 13 березня 2013 року (т.2, а.с.139); гарантійний термін придатності палива дизельного автомобільного ЕН 590 сорт С вид І закінчувався 02 червня 2013 року (т.2, а.с.151); гарантійний термін придатності бензину автомобільного екологічно покращеного АИ-92-10 закінчувався 09 червня 2013 року (т.2, а.с.157). Отже на момент звернення щодо повернення нафтопродуктів зі зберігання вони були придатними для використання.

Збитки, що завдані неповерненням нафтопродуктів визначаються розміром їх вартості в цінах, які діяли станом на 14 січня 2015 року на території України в загальній сумі 3 342 992, 00 грн.

Висновок з цінового моніторингу, наданий Торгово промисловою палатою України від 21 січня 2015 року №404/21.1-2 апеляційний господарський суд вважає належним доказом в розумінні ст.ст.32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 9.2 договору сторони передбачили, що зберігач (відповідач) несе повну матеріальну відповідальність за кількість та якість товару, отриманого від поклажодавця на зберігання.

Причинний звязок між протиправною поведінкою відповідача та спричиненими збитками полягає у порушенні останнім умов договору щодо повного та своєчасного повернення переданих на зберігання нафтопродуктів, внаслідок чого вони втратили свої властивості зі спливом часу.

Вина відповідача полягає у порушенні умов договору, згідно якого на нього покладено обовязок вчасного та повного повернення переданого на зберігання товару.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що матеріалами справи доведена вина відповідача в заподіянні збитків позивачу.

При цьому, відповідач не довів суду належними доказами відсутність своєї вини у заподіянні позивачу збитків на суму 3 342 992 грн. 00 коп.

Клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи задоволенню не підлягає, оскільки залишки нафтопродуктів за повідомленням відповідача були утилізовані, а зразки, які досліджувалися у березні 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВТіЛ" були знищені через девять місяців після дослідження 19 грудня 2014 року, що підтверджується повідомленням Харківського науково дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора ОСОБА_4 від 03 серпня 2015 року (т.2, а.с.5-6), від 23 листопада 2015 року (т.2,а.с.38), листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВТіЛ" від 02 листопада 2015 року (т.2, а.с.40-41).

Крім того, апеляційний господарський суд вважає, що проведення судової експертизи при відсутності зразків нафтопродуктів, що знаходились на зберіганні, є неможливим.

Апеляційній господарський суд відхиляє доводи апелянта в силу наступного.

Твердження апелянта, що зобовязання сторін за договором через його розірвання припинилися є помилковим, оскільки суть договору зберігання полягає в тому, що одна особа передає іншій особі майно, яка приймає його для зберігання і повернення поклажодавцеві у схоронності. Проте, після розірвання договору від 07 березня 2012 року товар, що знаходився у відповідача на зберіганні, останнім не був повернутий, а норма ч.5 ст.653 Цивільного кодексу України встановлює правові наслідки розірвання договору у звязку з істотним порушенням договору однієї із сторін у вигляді відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

У відповідь на заперечення відповідача стосовно висновку з цінового моніторингу Торгово промислової палати України від 21 січня 2015 року, слід зазначити, що апелянт не спростував вказані висновки Торгово промислової палати щодо ціни на нафтопродукти у м. Дніпропетровську або Дніпропетровській області. Приймаючи до уваги, що нафтобаза, на якій зберігалися нафтопродукти, знаходиться за межами м. Дніпропетровська у Дніпропетровській області, то отримання висновку Торгово промислової палати, щодо рівня цін на нафтопродукти у Дніпропетровській області вважається обґрунтованим.

Твердження відповідача про те, що розмір збитків вартість нафтопродуктів, що знаходились на зберіганні, має бути визначена за цінами серпня 2012 року не заслуговує на увагу, з огляду на те, що повернення товару зі зберігання по першій вимозі поклажодавця не відбулося з вини відповідача, що й стало підставою для дострокового розірвання договору зберігання, про що зазначено в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 10 липня 2013 року у справі №904/2893/13.

Враховуючи те, що ціна на нафтопродукти з 2012 року по день звернення позивача з даним позовом була значно підвищена, слід виходити з принципу повного відшкодування заподіяних збитків.

Посилання апелянта на те, що згідно ст.949 Цивільного кодексу України річ повертається поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей, станом на грудень 2013 року початок 2014 року якість нафтопродуктів погіршилася, гарантійний строк сплинув до уваги не приймається, оскільки, як було зазначено вище, з вимогою щодо повернення нафтопродуктів зі зберігання позивач звернувся 20 серпня 2012 року і на той час гарантійний термін придатності нафтопродуктів не сплинув.

Крім того, приймаючи товар на зберігання відповідач не висловлював будь яких зауважень щодо його якості, що підтверджується актами приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю №1/5НК від 21 березня 2012 року, №1 від 21 березня 2012 року, №2/БНК від 22 березня 2012 року, №2 від 22 березня 2012 року, №3/БНК від 23 березня 2012 року, №3 від 23 березня 2012 року №4/БНК від 24 березня 2012 року, №4 від 24 березня 2012 року, №5 від 10 червня 2012 року, №6 від 19 червня 2012 року (т.1, а.с.31-46).

З огляду на викладене, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року відповідає діючому законодавству, судом повністю досліджені всі обставини справи, підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року у справі № 904/677/15 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Суддя Г.К. Дмитренко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 18.03.16 р.)