Ухвала суду № 56546672, 25.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

25.02.2016Справа № 910/1736/15-гСуддя Селівон А.М. розглянувши скаргу стягувача Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"

на дії Октябрського Відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції щодо визнання незаконною постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23.10.15 в виконавчому провадженні № 47198164 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 17.03.15

у справі № 910/1736/15-г

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія статус"

про стягнення 67 269,14 грн.

Представники сторін:

Від стягувача: Подолянко Т.В. - представник, довіреність б/н від 04.01.2016.

Від боржника: не з'явились

Від ДВС: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія статус" про стягнення 67 269,14 грн..

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/1736/13-г від 04.03.2015 позов Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" задоволено.

17.03.2015 Господарським судом міста Києва на виконання рішення суду у справі № 910/3479/15-г видано наказ.

Постановою головного державного виконавця Октябрського Відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції у виконавчому провадженні № 47198164 від 23.10.2015 виконавчий документ - наказ Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/1736/15-г повернуто стягувачу.

Приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім" звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою №3098 від 22.12.2015 на дії Октябрського Відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, в якій посилаючись на помилкове застосування головним державним виконавцем приписів п. 2 та п.5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" просить: визнати незаконними дії щодо винесення головним державним виконавцем Октябрського Відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23.10.2015 у виконавчому провадженні № 47198164; визнати незаконною та скасувати постанову Октябрського Відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23.10.2015 у виконавчому провадженні № 47198164; зобов'язати Октябрський Відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції відновити виконавче провадження № 47198164 по примусовому виконанню наказу Господарського суду м. Києва № 910/1736/15-г від 17.03.2015.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.12.2015 скаргу по справі №910/1736/15-г передано для розгляду судді Лиськову М.О..

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.15 дану скаргу передано для розгляду судді Селівону А.М.., у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Лиськова М.О..

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.012016 скаргу прийнято до розгляду та розгляд скарги призначено на 02.02.2016.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.02.2016 розгляд скарги відкладено на 25.02.2016.

У судові засідання 02.02.2016 та 25.02.2016 з'явився уповноважений представник стягувача.

Уповноважені представники боржника та ВДВС у судові засідання 02.02.2016 р. та 25.02.2016 не з'явились.

Про дату, час і місце розгляду даної справи боржник та ВДВС повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 010303700985, 01030037000977, 0103037005103, 0103037005090.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 02.02.2016 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від ВДВС надійшли заперечення № 1709 від 22.01.16 р., в яких орган ДВС заперечив проти поданої скарги, посилаючись на те, що в процесі виконання наказу господарського суду від 17.03.15 р. у справі № 910/1736/15-г в межах зведеного виконавчого провадження № 47778439 було вчинено всі необхідні дії щодо виявлення майна та грошових коштів боржника відповідно до ст..ст. 17, 25, 32, 49, 50, 52 Закону України «Про виконавче провадження». Заперечення долучені судом до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 25.02.16 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника стягувача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи № 280 від 24.02.2016, яке судом задоволено, документи вручено судом до матеріалів справи.

Серед долучених за клопотанням документів містяться, зокрема, пояснення на заперечення № 279 від 24.02.16 р.,

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання по розгляду скарги сторонами суду не надано.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників відповідача (боржника) та ВДВС в судові засідання по розгляду скарги обов'язковою не визнавалась, сторони не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, беручи до уваги те, що присутній у судовому засіданні 25.02.16 представник стягувача (скаржника) проти розгляду скарги без участі уповноважених представників боржника та третьої особи не заперечували, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників вказаних осіб, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, судом враховано, що за приписами ч. 2 ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Згідно зі ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Частиною 1 статті 121-2 ГПК України встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником, або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржувальної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до п. 9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Законодавцем передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно приписів ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

В силу ст.124 Конституції України та ст.115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби та регламентує порядок і особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст.3 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Зокрема, згідно положень Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду, є постанова державного виконавця.

Відповідно до ч. 3 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

При цьому Закон України "Про виконавче провадження" можливість оскарження всього виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа не передбачає.

Судом за матеріалами справи встановлено, зокрема, згідно наявних копій матеріалів виконавчого провадження № 47198164, що наказ Господарського суду м. Києва у справі № 910/1736/15-г від 17.03.15 був направлений стягувачем на примусове виконання до Октябрського ВДВС Полтавського міського управління юстиції 02.04.15, внаслідок чого за заявою № 328 від 02.04.15 постановою від 14.04.15 було відкрито виконавче провадження № 47198164.

Державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського міського управління юстиції 23.10.15 було винесено постанову ВП № 47198164 про повернення виконавчого документа стягувачеві, якою наказ Господарського суду м. Києва від 17.03.15 № 910/1736/15-г повернуто Приватному акціонерному товариству "Київський страховий дім" на підставі п. 2, 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" з посиланням на те, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, належного боржнику, не виявлено, кошти на арештованих рахунках відсутні, за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 225/Ветеринарна, 22, боржник не знаходиться, про що складено акт державного виконавця від 05.06.15 р..

В обґрунтування поданої скарги скаржник (стягувач) посилається на порушення норм чинного законодавства України при винесенні постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві ВП № 47198164 від 23.10.15 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Суд зазначає, що приписами п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно п.5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконачий документ також повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Відповідно до п. 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12. № 512/5 повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону. При цьому в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання (крім випадку повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону, якщо таке повернення надалі є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження).

Частинами 1, 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Згідно ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом і Законом (ч.2 ст.11 Закону).

У своїх запереченнях на скаргу Октябрський ВДВС Полтавського міського управління юстиції зазначає, що у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду у визначений термін, відповідно до ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, про що винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.05.15 р., про що внесені відповідні дані в Єдиний реєстр заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна та до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Приписами ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника.

Так, частиною 1 вказаної статті передбачено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Судом встановлено, що у відповідності до ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження № 47198164 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 17.03.15 у справі № 910/1736/15-г приєднано до зведеного виконавчого провадження № 47778439 відповідною постановою від 22.04.15 р..

При цьому відділом ДВС у запереченнях на подану скаргу зазначено про винесення в межах вказаного зведеного виконавчого провадження у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду постанови про арешт майна боржника від 05.05.15 р..

Проте, вказані заперечення проти скарги судом до уваги не приймаються, оскільки як свідчать наявні в матеріалах скарги надані ВДВС копії документів виконавчого провадження, зокрема, копія вказаної постанови про арешт майна боржника, арешт на майно вказаною постановою накладено у виконавчому проваджені № 47419937 з примусового виконання виконавчого листа № 753/18813/14 від 17.04.15 р. про стягнення на користь ОСОБА_2 коштів в розмірі 43 032,36 грн.. В той же час згідно наявної в матеріалах справи інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 24.02.16 р. зведене виконавче провадження № 47778439, до якого приєднано виконавче провадження № 47198164 з примусового виконання наказу суду від 17.03.15 у справі № 910/1736/15-г, включає в себе 6 окремих виконавчих проваджень, серед яких не міститься виконавче провадження № 47419937, в межах якого накладено арешт на майно боржника.

Окрім того, судом не встановлено наявність в матеріалах виконавчого провадження, копії якого надані органом ВДВС та долучені судом до матеріалів справи, всіх документів, що підтверджують перевірку майнового стану боржника в межах саме виконавчого провадження № 47198164 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 17.03.15 у справі № 910/1736/15-г, а саме: запитів, документів, що підтверджують відсутність у боржника майна (довідки, інформації та ін.) та відповідей з банків, платіжних вимог тощо.

Наразі, надані ВДВС копії запитів державного виконавця до Державної фіскальної служби України, Центру ДАІ, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області та Реєстраційної служби Полтавського РУЮ не можуть бути розцінені судом в якості належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення Октябрським ВДВС Полтавського МУЮ виконавчих дій саме у межах спірного виконавчого провадження № 47198164 з огляду на відсутність доказів пов'язаності спірного виконавчого провадження та виконавчого провадження, в межах якого ВДВС вчинені відповідні дії.

Отже, приймаючи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення Октябрським ВДВС Полтавського МУЮ виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 17.03.15 у справі № 910/1736/15-г, а фактично вчинені ВДВС дії не мають жодного відношення до спірного виконавчого провадження № 47198164, суд доходить висновку про безпідставність застосування Октябрським ВДВС Полтавського МУЮ п.п.2, 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та повернення на вказаній підставі виконавчого документу без виконання оскаржуваною постановою від 23.10.15 р. у ВП № 47198164.

Пунктом 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Таким чином, за огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця Октябрського ВДВС Полтавського міського управління юстиції ВП № 47198164 від 23.10.15 про повернення виконавчого документа стягувачу підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність підстав для повернення виконавчого документа (наказу господарського суду міста Києва від 30.05.2014 у справі № 910/1736/15-г) стягувачеві на підставі п.п. 2, 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", суд дійшов висновку про незаконність дій Октябрського ВДВС Полтавського міського управління юстиції щодо повернення виконавчого документа - наказу господарського суду міста Києва від 17.03.15 у справі № 910/1736/15-г стягувачу, отже вказана постанова від 23.10.15 про повернення виконавчого документу стягувачу, винесена в межах виконавчого провадження № 47198164 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 17.03.15 у справі № 910/1736/15-г є такою, що підлягає скасуванню, вимоги скаржника в цій частині - правомірними, а скарга стягувача (позивача) такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимог скаржника про зобов'язання Октябрського ВДВС Полтавського міського управління юстиції вчинити дії з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 17.03.15 у справі № 910/1736/15-г, які зазначені в поданій скарзі, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Окрім того, суд може зобов'язати орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому, перебування виконавчого документа на виконанні і передбачає собою вчинення заходів примусового виконання рішення.

Враховуючи, що відновлення виконавчого провадження у даному випадку, є передбаченим законом наслідком визнання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу недійсною (незаконною), та з огляду на те, що перебування виконавчого документа на виконанні і передбачає собою вчинення заходів примусового виконання рішення, вимоги скаржника щодо зобов'язання орган ДВС вчинити певні дії з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 17.03.15 у справі № 910/1736/15-г є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" на дії Октябрського Відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції щодо винесення постанови ВП № 47198164 від 23.10.15 про повернення виконавчого документа (наказу господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/1736/15) стягувачеві задовольнити частково.

2. Визнати незаконними дії Октябрського Відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції при винесенні головним державним виконавцем Постанови про повернення стягувачу виконавчого документа від 23.10.15 в ВП № 47198164.

3. Визнати незаконною постанову державного виконавця Октябрського Відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції ВП № 47198164 від 23.10.15 про повернення виконавчого документа стягувачу.

4. В іншій частині в задоволенні скарги відмовити.

Суддя А.М. Селівон