Рішення № 56546339, 17.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.03.2016р. Справа №905/298/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 00191129

до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, код ЄДРПОУ 01074957

про стягнення 31276,30 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про стягнення збитків, що виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 31276,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час здійснення перевезення за залізничною накладною №53794194 відповідачем було допущено на шляху прямування незбереження вантажу у напіввагонах №58940719, №54039060, №56267230, №59086520, про що складено комерційні акти №БН724108/941 від 27.08.2015р., №БН724109/942 від 27.08.2015р., №БН724110/943 від 27.08.2015р., №БН724111/944 від 27.08.2015р.

Наявність вказаних обставин, за твердженням Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», є підставою для стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» збитків у розмірі 31276,30 грн на підставі ст.110 Статуту залізниць України.

Позивач в судові засідання 08.02.2016р., 17.03.2016р. не з’явився, про розгляд справи був обізнаний, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №6102216942867, №6102217389649.

Відповідач в судові засідання 08.02.2016р., 17.03.2016р. не з’явився, витребуваних судом документів не представив, будь-яких пояснень по суті спору не надав. Одночасно, за висновками суду, Державне підприємство «Донецька залізниця» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.03.2016р. місцезнаходженням відповідача є: 83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68.

З огляду на те, що відповідач знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, 03.02.2016р., 12.02.2016р. на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua), у розділі «Новини та події суду» були розміщені оголошення про дату та час судових засідань у справі №905/298/16, призначених на 08.02.2016р., 17.03.2016р.

Крім того, господарський суд зауважує, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд наголошує, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами від 22.01.2016р., 08.02.2016р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони, зокрема, у судове засідання 17.03.2016р. на виклик суду не з’явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна – це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

23.08.2015р. за залізничною накладною №53794194 Публічне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажовідправник) зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажив в адресу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажоодержувач) у напіввагонах №58940719, №54039060, №56267230, №59086520 кокс доменний. Виходячи зі змісту відомості вагонів накладної №53794194, маса нетто у напіввагонах становила: №58940719 – 39900 кг, №54039060 – 41400 кг, №56267230 – 40150 кг, №59086520 – 45850 кг.

Під час прибуття вагону на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на підставі ст.24 Статуту залізниць України була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, з посиланням на складений вказаною станцією акт загальної форми №1-189 від 23.08.2015р. було здійснено комісійне переваження напіввагонів №58940719, №54039060, №56267230, №59086520, про що складені комерційні акти №БН724108/941 від 27.08.2015р., №БН724109/942 від 27.08.2015р., №БН724110/943 від 27.08.2015р., №БН724111/944 від 27.08.2015р., відповідно до яких встановлено наступне:

- напіввагон №58940719: брутто – 61550 кг, тара з брусу – 23500 кг, нетто – 38050 кг, що менше документу на 1850 кг;

- напіввагон №54039060: брутто – 62150 кг, тара з брусу – 23500 кг, нетто – 38650 кг, що менше документу на 2750 кг;

- напіввагон №56267230: брутто – 60400 кг, тара з брусу – 22900 кг, нетто – 37500 кг, що менше документу на 2650 кг;

- напіввагон №59086520: брутто – 66550 кг, тара з брусу – 23500 кг, нетто – 43050 кг, що менше документу на 2800 кг.

У вказаних комерційних актах також було засвідчено завантаження у спірних вагонах вище рівня бортів на 200-300 мм; маркування вантажу однією повздовжньою полосою, вапном; порушення маркування; прибуття вагонів у технічному стані справних; відсутність течі вантажу на станції Маріуполь-Сортувальний.

Крім того, у вагоні №58940719 над 1-м люком спостерігалось заглиблення 2000 мм на ширину вагону, 700х800 мм в глибину; з правої сторони по ходу поїзда в 5 люці був відсутній запір, люк був зламаний, проміжок до 50 мм; у вагоні №54039060 – заглиблення над 1-м та 7-м люками 2000 мм на ширину вагону, 500-600 мм в глибину; у вагоні №56267230 – заглиблення над 1-м та 7-м люками 1500 мм на ширину вагону 400-500 мм в глибину; у вагоні №59086520 – заглиблення над 1-м та 7-м люками 2000 мм на ширину вагону, 700 мм в глибину.

Наразі, переваження вантажу здійснювалось на 150 т електронних вагах станції Сартана 2 при повній зупинці вагонів. При повторному переваженні недостача вказаних вагонів підтвердилась.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту залізниць України також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічні за змістом приписи містяться у ст.113 Статуту залізниць України, ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України.

Суд приймає до уваги встановлені комерційними актами сліди доступу до вантажу, порушення маркування у спірному вагоні. Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду, що недостача вантажу відбулась не з вини залізниці.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Згідно з ч.1 ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В силу норм ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2%.

У графі 20 залізничної накладної №53794194 «Найменування вантажу» зазначено, що спірний вантаж (кокс доменний) відправлений у вологому стані.

За даними комерційних актів №БН724108/941 від 27.08.2015р., №БН724109/942 від 27.08.2015р., №БН724110/943 від 27.08.2015р., №БН724111/944 від 27.08.2015р., недостача у напіввагоні №58940719 складає 1850 кг, №54039060 – 2750 кг, №56267230 – 2650 кг, №59086520 – 2800 кг.

Здійснивши перевірку виконаного позивачем розрахунку позовних вимог з урахуванням відомостей, які містяться в рахунку-фактурі №90448204 від 23.08.2015р., сертифікаті якості на партію №19408 Публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажовідправника), суд встановив, що він є арифметично вірним.

Таким чином, з огляду на наведене та зміст наявних у матеріалах справи комерційних актів, за висновками суду, відповідач своїх зобов’язань за договором перевезення належним чином не виконав – збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв’язку з чим суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1378 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про стягнення збитків, що виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 31276,30 грн, задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м.Маріуполь, Іллічівський район, вул.Левченка, буд.1, код ЄДРПОУ 00191129) збитки, що виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 31276,30 грн, а також судовий збір в сумі 1378 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 17.03.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 17.03.2016р.

Суддя Ю.О.Паляниця