Рішення № 56545796, 02.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.03.2016 Справа № 905/3615/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.

при секретарі судового засідання Гонтарі А.Д.

розглянув матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь Донецької області

до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк

про стягнення 2535,56грн. збитків

за участю представників сторін:

від позивача: не явився,

від відповідача: не явився.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

02.03.2016р. з 10-50год. до 10-55год.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь Донецької області звернулось з позовом до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк про стягнення 2535,56грн. збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: комерційний акт БН 724038/850 від 11.08.2015р., залізничну накладну №53395638 від 06.08.2015р., рахунок-фактуру №90444157 від 06.08.2015р., сертифікат якості на партію №19313 тощо.

В позові викладено розрахунок заявленої до стягнення суми (а.с.3).

Ухвалою суду від 22.12.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначене на 12.01.2016р. (суддя Овсяннікова О.В.).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2016р., проведеного на підставі задоволення самовідводу судді Овсяннікової О.В., для розгляду справи №905/3615/16 призначено головуючого суддю Шилову О.М.

20.01.2016р. судом зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21624649 щодо Державного підприємства "Донецька залізниця", з якого вбачається, що з 25.11.2014р. відповідач перебуває в стані припинення за рішенням засновників; станом на 20.01.2016р. відповідача не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у позовній заяві вірно зазначено адресу та ЄДРПОУ відповідача (а.с.28-30).

Ухвалою суду від 21.01.2016р. (суддя Шилова О.М.) справу №905/3615/16 прийнято до свого провадження, судове засідання призначене на 02.03.2016р.

Протягом розгляду справи позивач з клопотанням №09/172 від 27.01.2016р. надав копії документів на підтвердження свого правового статусу (а.с.34-40).

Відповідач будь-яких пояснень по суті спору або відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання 02.03.2016р. не явився, хоча про час і місце розгляду справи, а також про вимоги ухвали суду був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи: Акт б/н від 30.12.2015р. канцелярії суду про відсутність можливості направити судову кореспонденцію за належністю через призупинення відділеннями поштового зв’язку приймання та пересилання поштових відправлень до м. Донецьк; роздруківка повідомлення в мережі Інтернет від 22.01.2016р. про час і місце судового засідання зі сторінки господарського суду Донецької області на офіційному веб-порталі “Судова влада України” (а.с.19, 32-33).

Враховуючи правові позиції Вищого господарського суду України, викладені в п.3.9.2, п.3.12 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” та приймаючи до уваги, що відповідач не скористався правом надати відзив на позов та не надав доказів на підтвердження поважності причин неявки свого повноважного представника в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши документи, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, керуючись законом суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг” (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (Покупець) був укладений договір №МДМ-13.50-14-1291/127 від 31.12.2014р. (а.с.9-11), на підставі якого постачальник зобов'язався передати, а покупець – прийняти та оплатити коксову продукцію виробництва ПАТ “Авдіївський коксохімічний завод”, ПАТ “Донецьккокс”, ПАТ “Запоріжкокс”, ПАТ “МК “Азовсталь” на умовах, передбачених договором (п.1.1. договору).

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу (далі – ЦК) України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу (далі – ГК) України підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України (далі – Статут) визначає, що накладна – основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

06.08.2015р. за залізничною накладною №53395638 Публічне акціонерне товариство “Авдіївський коксохімічний завод” (вантажовідправник) зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажив на адресу Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (вантажоотримувача) у вагоні №65491250 кокс доменний у вологому стані (а.с.13). При оформленні вказаної накладної відправником зазначено масу вантажу у вагоні №65491250: нетто 44350кг. Відповідно до залізничної накладної поверхня вантажу вище бортів, “шапка”, вантаж маркований (повздовжня полоса уздовж вагону вапном).

Під час прибуття вагону на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на підставі ст.24 Статуту була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою, зазначеною вантажовідправником у залізничній накладній. Так, з посиланням на складений вказаною станцією акт загальної форми №1-170 від 11.08.2015р. було здійснене комісійне переважування вагону №65491250. За результатами комісійного переважування складений комерційний акт БН 724038/850 від 11.08.2015р. (далі – комерційний акт), відповідно до якого за результатами переважування вагону №65491250 виявилось: брутто – 66700кг, тара з брусу – 23800кг, нетто – 42900кг, що менше документа на 1450кг (а.с.12).

На першій сторінці комерційного акту зазначено, що вагон в технічному відношенні виявився несправним.

У комерційному акті також відображено, що під час комерційного огляду виявлено: навантаження у вагоні вище рівня бортів на 200-300мм, шапкоподібне. Вантаж маркований однією повздовжньою полосою, вапном. Над 6-м і 7-м люками праворуч по ходу потягу наявне поглиблення 3000мм х 1500мм х 400-500мм в глибину, маркування порушене. Вагон прибув у технічному відношенні несправний; з лівого боку по ходу потягу 4-й і 7-й люки зламані, з лівого боку з 1-го по 4-й люки зламані, проміжок до 50мм. На станції Маріуполь-Сортувальний течі вантажу немає. Під час повторного переважування нестача підтвердилась. В акті є відомості про те, що завідуючого вантажним двором немає за штатом.

Комерційний акт підписаний належними особами згідно з п.10 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р.

Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Частиною першою ст.23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 ЦК України.

Суд приймає до уваги встановлені комерційним актом сліди доступу до вантажу; порушення маркування та пошкодження вагону №65491250 на шляху перевезення. Відповідно до ст.111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.

Статтею 920 ЦК України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

За ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складання актів визначаються Статутом залізниць України.

Суд зауважує на наступному.

Згідно зі ст.31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках – продезінфіковані вагони та контейнери.

За приписами п.12.1. Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. №411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

Відповідно до §1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Абзацом 4 п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Частиною 3 ст.32 Статуту та п.4 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено обов’язок відправника підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку та захист навколишнього середовища, а не вагон.

За даними накладної №53395638 вантаж завантажено у вагон відправником; поверхня вантажу вище бортів, “шапка”, вантаж маркований (повздовжня полоса уздовж вагону вапном); вантаж розміщено і закріплено згідно з І Тур 2 п.4, 5, 9 Сб.17 гл.1 р.4, 7, 8. На станції відправлення будь-яких зауважень залізниці до стану вантажу та вагону не було, що свідчить про те, що відправником виконані вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Наведене дає підстави вважати, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні, залізницею на станції відправлення вантаж був прийнятий без зауважень, протікання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагоні залізницею зазначено не було. В тому числі на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції призначення (відстань перевезення відповідно до накладної 413км) протікання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагоні залізницею зазначено не було.

Частиною 1 ст.115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., у яких закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів, зданих до перевезення в у вологому стані, становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах.

У залізничній накладній №53395638 у графі 20. “Найменування вантажу” зазначено, що вантаж (кокс доменний) відправлений у вологому стані (а.с.13).

За даними комерційного акту недостача у вагоні №65491250 складає 1450кг.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура ПАТ “Авдіївський коксохімічний завод” (вантажовідправника) №90444157 від 06.08.2015р. на оплату коксу доменного (а.с.14). Вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу (2% маси, зазначеної в перевізному документі) та заявлена у розмірі 2535,56грн. Перевіривши розрахунок позовних вимог, суд встановив, що він є арифметично вірним.

З огляду на викладене та з урахуванням даних комерційного акту, своїх зобов’язань за договором перевезення відповідач належним чином не виконав – збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв’язку з чим суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що не спростовані відповідачем і підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.129 Конституції України та на підставі ст.ст.909, 920, 924 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 307 Господарського кодексу України; ст.ст.12, 23, 26 Закону України „Про залізничний транспорт” №273/96ВР від 04.07.1996р.; п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р.; п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/5083); п.12.1. Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. №411; ст.ст.6, 24, 31, 32, 111, 110, 113, 114, 115 Статуту залізниць України; ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь, Донецька область до Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк про стягнення 2535,56грн. збитків – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68; код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченка, 1; код ЄДРПОУ 00191129) 2535,56грн. збитків, 1218грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 02.03.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2016р.

Суддя О.М. Шилова

надруковано 3 прим.:

1 – до справи, 2 – сторонам