Рішення № 56545761, 15.03.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 14/9/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2016 Справа № 908/260/16

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (адреса 01001 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, б. 6)

до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради (адреса 71701 м. Токмак Запорізької області, вул. Шевченка, б. 45-А)

про стягнення заборгованості

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №14-109 від 18.04.2014р.

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №1182 від 19.10.2015р.

Суть спору:

29 січня 2016 року до господарського суду Запорізької області звернувся Позивач - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі за текстом ПАТ «НАК «Нафтогаз України») до Відповідача - ОСОБА_1 підприємства «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради (далі за текстом КП «Токмак теплоенергія») про стягнення заборгованості.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи для розгляду між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.02.2016р. порушено провадження у справі №908/260/16; розгляд справи призначено в судовому засіданні 23.02.2016р.; у Сторін витребувано документи необхідні для розгляду справи.

В судовому засіданні 15.03.2016р. справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, за згодою представників Позивача та Відповідача, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що в порушення умов Договору купівлі-продажу природного газу №971/14-КП-13 від 24.01.2014р., укладеного між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та КП «Токмак теплоенергія», Відповідачем порушено строки внесення платежів, отже відповідно до діючого законодавства України та умов Договору у Позивача виникає право на стягнення з Відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків.

З урахуванням зазначених обставин, Позивач просить стягнути з КП «Токмак теплоенергія» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 8 119,54 грн. пені, 903,45 грн. 3% річних, 17 245,09 грн. інфляційних збитків, витрати по сплаті судового збору покласти на Відповідача.

Відповідач позов визнав частково. Вважає, що при визначенні періодів нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат, Позивачем помилково враховано день внесення платежів, що суперечить приписам чинного законодавства.

Так, Відповідач вважає, що стягненню на користь Позивача підлягають наступні суми: 4 159,27 грн. пені, 6 493,61 грн. інфляційних втрат та 520,03 грн. 3% річних, на підтвердження чого КП «Токмак теплоенергія» 15.03.2015р. надано відповідний контррозрахунок.

Крім того, 15.03.2016р. від Відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені в порядку ст. 83 ГПК України в якому зазначено наступне.

Відповідно до умов договору № 971/14-КП-13 від 24.01.2014 року, газ, який отримувало КП «Токмак теплоенергія», використовувався ним виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається підприємствами та організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Плата за надані послуги отримується відповідачем від бюджетних організацій та інших споживачів відповідно до тарифів, які не відповідають фактичній вартості теплової енергії та є нижчими економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Заборгованість утворилось внаслідок поважних причин: несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію всіма категоріями споживачів, не відповідності фактичній вартості теплової енергії.

Про тяжкий фінансовий стан підприємства в зв'язку з великою дебіторською заборгованістю перед нами підприємств, організацій та населення свідчить Довідка про поточну заборгованість станом на 22 лютого 2016 року, (довідка долучена до відзиву)

Відповідно до довідки про розрахунки за спожиту теплову енергію станом на 22.02.2016 року заборгованість перед КП «Токмак теплоенергія» населення за спожиту теплову енергію складає 6 471, 8 тис. грн., бюджетних установ та організацій - 10 682, 50 тис. грн., інших споживачів - 666, 1 тис. грн., пільги та субсидії - 2 981, 6 тис. грн.

Згідно з даними звіту про фінансові результати КП "Токмак теплоенергія" непокритий збиток за 2013 рік складає 11 тис, грн., а 2014 рік -1 409. 00 тис, грн.. за 2015 рік 2 600, 20 тис, грн. (копії звітів долучені до відзиву)

Тобто, підприємство є збитковим, і розмір збитків збільшується.

Підприємство наразі перебуває в режимі економії коштів. У 2015 році з метою економії коштів підприємство ввело режим неповного робочого часу, та працювало в між опалювальний сезон на умовах 4-денного робочого тижня.

Відповідно до наказу директора КП "Токмак теплоенергія" № 53 від 12.02.2016 року, у зв'язку з погіршенням фінансового стану на підприємстві та з метою запобігання масового звільнення працівників, з 15 квітня 2016 року на підприємстві встановлюватиметься неповний робочий тиждень до почата опалювального сезону 2016-2017 р.р.

Згідно п. 21 «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води» затвердженого Постановою КМУ від 01.06.2011 року № 869 до розрахунку тарифів не можуть включатися суми визнаних штрафів, пені, неустойки.

Також, КП «Токмак теплоенергія» на виконання постанови Кабінету міністрів № 217 від 18.06.2014 року "Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованими постачальниками природного газу", відкрито в уповноваженому банку АТ "Ощадбанк" спеціальні рахунки для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію від категорій: населення, бюджетні установи, інші споживачі.

Положення вказаної постанови обмежують можливість КП «Токмак теплоенергія» розпоряджатись коштами, що надходять від споживачів за спожиті послуги та здійснювати погашення заборгованості за газ, яка утворилась раніше через накопичення боргів споживачами за теплову енергію. Це також має вплив на тяжкий фінансовий стан підприємства.

За викладених обставин Відповідач просить зменшити розмір пені до 1 039,82 грн., що складає 25% від 4 159,27 грн.

За клопотанням представників Сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників Сторін, суд встановив наступне.

24.01.2014р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» - Продавець та КП «Токмак теплоенергія» - Покупець укладено Договір купівлі-продажу природного газу №971/14-КП-13 (далі по тексту Договір).

За умовами п. 1.1. Договору, Продавець зобовязався передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну території України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобовязався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими субєктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця (п. 3.3. Договору).

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобовязується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (п. 3.4. Договору).

За приписами п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи актів приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені печатками, за період січень-квітень, жовтень-грудень 2014 року КП «Токмак теплоенергія» поставлено Позивачем природний газ на загальну суму 684 078,16 грн.

Однак, в порушення умов Договору КП «Токмак теплоенергія» оплату за отриманий газ внесло з порушенням встановлених строків.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Позивач, посилаючись на прострочення виконання Відповідачем зобовязання за Договором, просить стягнути з останнього 8 119,54 грн. пені, 903,45 грн. 3% річних, 17 245,09 грн. інфляційних збитків.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

За умовами п. 7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем п. 6.1. умов цього Договору він зобовязується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями п. 1.4. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» від 17.12.13 № 14 визначено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

За змістом п. 3.2. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.13 № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» правильність нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків з урахуванням наведених вище положень п. 1.4., п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.13 № 14 судом встановлено, що стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня у розмірі 4 159,27 грн., 3% річних у розмірі 520,03 грн., та інфляційні збитки в розмірі 6 456,48 грн.

Крім того, Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 25% від суми, що підлягає стягненню. В обґрунтування посилається на тяжке матеріальне становище підприємства.

Позивач заперечив проти задоволення клопотання Відповідача за безпідставністю та необґрунтованістю.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Як зазначено в п. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи думку Позивача, беручи до уваги матеріальні інтереси обох Сторін, судом відмовляється в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

За викладених обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 підприємства «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Запорізької області, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 підприємства «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради (71701 м. Токмак Запорізької області, вул. Шевченка, б. 45-А, код ЄДРПОУ 37510516) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, б. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 6 456 (шість тисяч чотириста пятдесят шість) грн. 48 коп. інфляційних втрат, 520 (пятсот двадцять) грн. 03 коп. 3% річних, 4 159 (чотири тисячі сто пятдесят девять) грн. 27 коп. пені, 584 (пятсот вісімдесят чотири) грн. 48 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 17.03.2016р.