Рішення № 56545677, 10.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.03.2016 Справа № 905/407/16

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Вороніній О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська, м.Красноармійськ

до відповідача 1.: Товариства з обмеженою відповідальністю Газенерголізинг, м.Полтава

до відповідача 2.: Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд, м.Київ

за участі третьої особи, яка не заявляє на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ

за участі третьої особи, яка не заявляє на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 Фінансів України, м.Київ

про визнання не дійсним договору № Ш-01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010 з врахуванням всіх додаткових угод: №1 від 07.09.2010 р, №2 від 04.01.2013, 3 3 від 11.02.2013 ( в тому числі Договір № Ш01/ФЛ фінансового лізингу в редакції від 11.02.2013), №4 від 27.04.2013, №5 від 01.11.2013, укладений між ТОВ «Газенерголізинг»( ТОВ «Український лізинговий фонд» з 11.02.2013), як лізінгодавцем, та ДП «ВК «Краснолиманська».

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 за довіреністю.

від відповідача 1: - не зявився.

від відповідача - 2 - не зявився

Третя особа 1- не не зявлась.

Третя особа 2- не не зявлась.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська, м.Красноармійськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Газенерголізинг, м.Полтава, до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд, м.Київ, третіх осіб, які не заявляють на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості, м. Київ, та ОСОБА_1 Фінансів України, м.Київ про визнання договору недійсним договору № Ш-01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010 з врахуванням всіх додаткових угод: №1 від 07.09.2010 р, №2 від 04.01.2013, 3 3 від 11.02.2013 ( в тому числі Договір № Ш01/ФЛ фінансового лізингу в редакції від 11.02.2013), №4 від 27.04.2013, №5 від 01.11.2013, укладений між ТОВ «Газенерголізинг»( ТОВ «Український лізинговий фонд» з 11.02.2013), як лізінгодавцем, та ДП «ВК «Краснолиманська».

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 21.08.2010р. між ТОВ «Газенерголізинг» та ДП «ВК «Краснолиманська» укладено договір № Ш-01/ФЛ фінансового лізингу. На підставі якого з порушенням Закону України «Про здійснення державних закупівль» здійснено закупівлю послуги фінансового лізингу у липні-серпні 2010р. внаслідок проведення відкритих торгів, оскільки згідно приписів п.п.4, 13 п.2 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. № 921, були державними коштами, також договір з додатками укладено посадовою особою з порушенням приписів статуту позивача, державного підприємства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представника відповідача 1, відповідача 2, треті особи, які не заявляють вимоги на предмет спору, на стороні позивача у останнє судове засідання не з'явились, хоча були попереджені телефонограмою, отже про дату та час судового засідання учасники судового процесу повідомлені належним чином.

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто сторони були належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явились, свого представника не направили, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Державним підприємством «ВК «Краснолиманська» у липні-серпні 2010 року проведено відкриті торги на закупівлю фінансових лізингових послуг на придбання гірничошахтного обладнання згідно Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. №921.

За результатами торгів переможцем закупівлі визначено ТОВ «Газенерголізинг», як учасника, який запропонував найнижчу ціну пропозиції на умовах: виконання фінансових лізингових послуг придбання обладнання на суму 315 541 554,60 грн., в тому числі вартість відшкодування предмету лізингу без врахування комісій, відсотків та інших витрат, повязаних з фінансовим лізингом 190413942,00 грн.; лізинговий відсоток 22%; вартість комісії, відсотків та інших витрат, повязаних з фінансовим лізингом 125 127 612,60 грн.

Вище зазначене підтверджується наступними документами наданими позивачем: оголошення ДП «ВК «Краснолиманська» про проведення відкритих торгів на закупівлю фінансових лізингових послуг на придбання гірничошахтного обладнання від 07.07.2010р. (публікація від 12.07.2010р.); тендерна пропозиція ТОВ «Газенерголізинг»; протокол про розкриття тендерних (цінових) пропозицій № 89 від 27.07.2010р.; оголошення ДП «ВК «Краснолиманська» про результати проведення процедури закупівлі від 26.08.2010 (публікація від 06.09.2010р.); звіт ДП «ВК «Краснолиманська» про результати проведення процедури відкритих торгів № 89 від 07.09.2010р.

Так, 21.08.2010р. між ТОВ «Газенерголізинг» («Лізингодавець») та ДП «ВК «Краснолиманська» («Лізингоодержувач») укладено договір № Ш-01/ФЛ фінансового лізингу.

Відповідно до умов п.п.1.1 пункту 1 договору, «Предмет лізингу» - це обране Лізингоодержувачем гірничошахтне обладнання, вказане в кожній Специфікації, які є невідємною частиною даного Договору, яке Лізингодавець набуває у власність у Постачальника на підставі та на умовах цього Договору та Договору купівлі-продажу та передає його Лізингоодержувачу у користування на умовах цього Договору.

Згідно приписів п.п.1.2 пункту 1 договору, «Договір купівлі-продажу» - договір між Постачальником, Лізингодавцем та Лізингоодержувачем, який є невідємною частиною, предметом якого є передача у власність Лізингодавця Постачальником предмету лізингу.

Так, згідно п.п.2.1 пункту 2 договору, відповідно до умов даного Договору, Лізингодавець зобовязується перед Лізингоодержувачем набути право власності на майно (Предмет лізингу) у Постачальника відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та Технічних вимог з метою передачі його Лізингоодержувачу у володіння та користування на визначений строк, а Лізингоодержувач зобовязувався перед Лізингодавцем прийняти Предмет лізингу та сплачувати за користування ним встановлену плату (лізингові платежі).

Загальна вартість Предмету лізингу за Договором згідно Специфікацій складала 190413942,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) 31 735 657,00 грн. (п.3.1.).

Загальна суму цього договору на момент укладання Договору визначається Базовим графіком лізингових платежів. Загальна сума Договору за весь період дії Договору може бути змінена відповідно до умов даного Договору (п.3.2).

Відповідно до умов п.3.11 договору, зобовязання за цим Договором вважаються виконаними Лізингоодержувачем тільки після сплати всіх платежів, встановлених умовами Договору.

Умови купівлі, поставки, ціна предмета лізингу та порядок її оплати визначаються Договором купівлі-продажу між лізингдавцем, Постачальником та Лізингоодержувачем (п.4.1).

Лізингоодержувач набував права строкового володіння і користування Предметом лізингу на умовах цього Договору з моменту підписання уповноваженими представниками сторін ОСОБА_3 приймання-передачі одиниці Предмета лізингу в лізинг. Дата приймання-передачі Предмета лізингу в лізинг співпадає з датою приймання-передачі Предмета лізингу відповідно до Договору купівлі-продажу за ОСОБА_3 приймання-передачі від Постачальника (п.5.1).

Після підписання ОСОБА_3 приймання-передачі одиниці Предмета лізингу у лізинг між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем, Предмет лізингу враховується на балансі Лізингоодержувача (п.6.1).

Так, відповідно до умов п.6.2 договору, протягом усього строку дії договору предмет лізингу є власністю Лізингодавця та Лізингоодержувачу забороняється без згоди Лізингодавця передавати предмет лізингу у сублізинг, позику третім особам, передавати його в заставу. Відчужувати будь-яким способом, а також використовувати на інші, не передбачені договором цілі.

07.09.2010р. до Договору № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010р. укладено Додаткову угоду №1, згідно якої передбачено зменшення кількості обладнання, що є Предметом лізингу.

Загальна вартість предмету лізингу за Договором № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 згідно Специфікацій склала вже 178 696 962,00. (п.3.1.). Додатками до Договору № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 (п.15.11) є: Базовий графік лізингових платежів в редакції Додаткової угоди № 1 (Додаток № 2), Базові графіки лізингових платежів №№1-2 в редакціях Додаткової угоди № 1 (Додатки №№ 2.1., 2.2.), Специфікації №№ 1, 2 в редакціях Додаткової угоди № 1.

Договором №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010р. (в редакції Додаткової угоди № 1 від 07.09.2010р.) до 04.01.2013р. передбачено такі фінансові умови здійснення лізингових платежів:

- лізингові платежі розраховуються виходячи з Винагороди Лізингодавця, визначеної Сторонами у розмірі 22% річних (п. 1.4.);

- лізингові платежі підлягають коригуванню за фактом зміни офіційного курсу НБУ грн/долл.США між датою укладання Договору та датою, що передує даті сплати Лізингового платежу, вказаній в Графіку лізингових платежів (коефіцієнт коригування КNBU = «Курс2»/«Курс1», де «Курс1» - курс, встановлений НБУ для одного долару США на дату укладання договору, «Курс2» - курс, встановлений НБУ для одного Долара США на день, що передує даті сплаті Лізингового платежу) (п.п.1.6.,1.7.); застосування коефіцієнту коригування КNBU не змінює вартості Предмету лізингу, а впливає лише на зміну розміру винагороди лізингодавця (п.п. 1.6.,3.3.);

- строк фінансового лізингу 60 місяців з дати підписання акту введення в експлуатацію Одиниці предмету лізингу (п.2.4.); базові графіки лізингових платежів розраховані на період з січня 2011 року по грудень 2015 року.

04.01.2013р. укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010р., якою викладено в новій редакції Базовий графік лізингових платежів (Додаток № 2). Базовий графік лізингових платежів в редакції Додаткової угоди №1 (Додаток №2), Базові графіки лізингових платежів №№1-2 в редакціях Додаткової угоди № 1 (Додатки №№ 2.1., 2.2.) втратили чинність з 04.01.2013р.

Договором №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010р. (в редакції Додаткової угоди №2 від 04.01.2013р.) до 08.02.2013р. передбачено такі фінансові умови здійснення лізингових платежів:

- лізингові платежі розраховуються виходячи з Винагороди Лізингодавця, визначеної Сторонами у розмірі 10,83% річних (п.1.4.);

- лізингові платежі підлягають коригуванню за фактом зміни офіційного курсу НБУ грн/долл.США між датою укладання Договору та датою, що передує даті сплати Лізингового платежу, вказаній в Графіку лізингових платежів (коефіцієнт коригування КNBU = «Курс2»/«Курс1», де «Курс1» - курс, встановлений НБУ для одного долару США на дату укладання договору, «Курс2» - курс, встановлений НБУ для одного Долара США на день, що передує даті сплаті Лізингового платежу) (п.п.1.6.,1.7.); застосування коефіцієнту коригування КNBU не змінює вартості Предмету лізингу, а впливає лише на зміну розміру винагороди лізингодавця (п.п.1.6.,3.3.);

- строк фінансового лізингу 60 місяців з дати підписання акту введення в експлуатацію Одиниці предмету лізингу (п. 2.4.); проте базовий графік лізингових платежів розрахований на період з січня 2013 року по грудень 2016 року;

- строк сплати заборгованості ДП «ВК «Краснолиманська» з лізингових платежів за договором № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010р. станом на 01.01.2013р. у розмірі 49 317 421,34 грн. відстрочується до 31.12.2020р.

21.08.2010р. між ЗАТ «НВК «Гірничі машини» (Постачальник), ТОВ «Газенерголізинг» («Лізингодавець») та ДП «ВК «Краснолиманська» («Лізингоодержувач») укладено договір купівлі-продажу №290-10, згідно якого постачальник зобовязувався поставити гірничо-шахтне устаткування.

07.09.2010р. укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу №290-10 від 21.08.2010р., якою змінено загальну суму договору на 178 696 962,00 грн. та передбачено поставку устаткування на 173 310 162,00 грн. та на 5 386 800,00 грн. В додатках №№ 3, 4 до договору купівлі-продажу №290-10 від 21.08.2010р. (в редакції додаткової угоди від 07.09.2010) зазначено найменування устаткування, вартістю відповідно 173 310 162,00 грн. та 5 386 800,00 грн., виробником якого є вітчизняні підприємства: ВАТ «Дружківський машзавод», ЗАТ «Горлівський машинобудівник», ВАТ ХМЗ «Світло Шахтаря», ЗАТ «Донецькгірмаш», ВАТ «Донецький енергозавод», АТЗТ «ОСОБА_3С.».

08.02.2013р. між ТОВ «Газенерголізинг» та ТОВ «Український лізинговий фонд» укладено Договір №01/ИП відступлення майнових прав, згідно якого ТОВ «Газенерголізинг» відступив ТОВ «Український лізинговий фонд» права кредитора за Договором № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010, та передав права власності на майно, що є обєктом лізингу за Договором №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010р.

11.02.2013р. ТОВ «Український лізинговий фонд» та ДП «ВК «Краснолиманська» укладено Додаткову угоду № 3 до Договору № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010р., якою зафіксовано загальну залишкову вартість одиниць Предмету лізингу у розмірі 170 721 208,12 грн., та викладено в новій редакції Договір № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010р. з додатками: Графік внесення лізингових платежів (Додаток №1), Специфікація з врахуванням залишкової вартості на дату укладання Додаткової угоди №3 (Додаток № 2), Загальні умови договору фінансового лізингу (Додаток № 3).

Також 11.02.2013р. укладено Додаткову угоду №4 до Договору № Ш-01/ФЛ в новій редакції від 11.02.2013р., якою викладено в новій редакції п.8.5. Договору № Ш-01/ФЛ в редакції від 11.02.2013р. та п.2.6. Загальних умов договору фінансового лізингу (Додаток №3 до Договору № Ш-01/ФЛ в новій редакції від 11.02.2013р.).

Договором № Ш-01/ФЛ в редакції від 11.02.2013р. (з урахуванням Додаткової угоди №4 від 11.02.2013) по теперішній час передбачено такі фінансові умови здійснення лізингових платежів:

- лізингові платежі підлягають коригуванню гривні до долару США за офіційним курсом НБУ, що розраховується згідно формули Т = ТО * КТ / КО, де Т - поточний лізинговий платіж, що підлягає сплаті в гривнях; ТО - поточний лізинговий платіж, що зазначений в Графі 6 Графіку платежів; КО - курс української гривні к долару США, що зазначений у п. 8.6. Договору; КТ - офіційний курс української гривні к долару США (за офіційними даними НБУ) на дату платежу, збільшений на 1 відсоток. При цьому, якщо КТ, збільшений на 1%, буде менше ніж КО, перерахунок не здійснюються. Різниця поточного лізингового платежу, що розрахована з урахуванням коригування гривні до долару США за офіційним курсом НБУ, та суми, що відшкодовує вартість предмету лізингу, вважається комісією Лізингодавця (п.8.5. Договору № Ш-01/ФЛ в редакції від 11.02.2013р. та п.2.6. Загальних умов договору фінансового лізингу (Додаток № 3 до Договору № Ш-01/ФЛ в новій редакції від 11.02.2013р.);

- строк фінансового лізингу 47 місяців з дати підписання Додаткової угоди № 3 від 11.02.2013р. (п.3 Додаткової угоди № 3 від 11.02.2013р.); базовий графік лізингових платежів розрахований на період з лютого 2013 року по грудень 2016 року.

27.04.2013р. укладено Додаткову угоду №5 до Договору № Ш-01/ФЛ в новій редакції від 11.02.2013р. (Додаток № 13), якою передбачено строк лізингу 47 місяців з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі; встановлено відстрочку лізингових платежів на квітень липень 2013 року; встановлено загальну суму лізингових платежів у розмірі 213 005 869,41грн. та викладено в новій редакції Додаток №1 Графік внесення лізингових платежів. Умови договору щодо коригування лізингових платежів до долару США залишалися не змінними.

01.11.2013р. укладено Додаткову угоду № 6 до Договору № Ш-01/ФЛ в редакції від 11.02.2011р., якою реструктурузовано заборгованість ДП «ВК «Краснолиманське» станом на 01.11.2013р., що виникла за період з 28.09.2013р. по 31.10.2013р., у розмірі 12224710,32 грн.; встановлено відстрочку лізингових платежів на листопад-грудень 2013 року встановлено загальну суму лізингових платежів у розмірі 215 305 817,40 грн. та викладено в новій редакції Додаток №1 Графік внесення лізингових платежів. Умови договору щодо коригування лізингових платежів до долару США залишалися не змінними.

З викладеного позивачем вбачається, що протягом усього часу дії Договору № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010р. (в тому числі в новій редакції від 11.02.2011р.) діють положення договору щодо коригування лізингових платежів за фактом зміни офіційного курсу НБУ грн/долл. США, з відповідним збільшенням винагороди Лізингодавця: з 21.08.2010р. по 10.02.2013р. коефіцієнт коригування лізингового платежу розраховується за формулою: КNBU = «Курс2»/«Курс1», де «Курс1» - курс, встановлений НБУ для одного долару США на дату укладання договору, «Курс2» - курс, встановлений НБУ для одного Долара США на день, що передує даті сплаті Лізингового платежу; з 11.02.2013 - коефіцієнт коригування лізингового платежу розраховується за формулою: Т = ТО * КТ / КО, де Т - поточний лізинговий платіж, що підлягає сплаті в гривнях; ТО - поточний лізинговий платіж, що зазначений в Графі 6 Графіку платежів; КО - курс української гривні к долару США, що зазначений у п.8.6. Договору; КТ - офіційний курс української гривні к долару США (за офіційними даними НБУ) на дату платежу, збільшений на 1 відсоток.

За період з лютого 2013 року по грудень 2015 року ТОВ «Український лізинговий фонд» згідно умов п.2.6. Загальних умов договору фінансового лізингу (Додаток № 3 до Договору № Ш-01/ФЛ в новій редакції від 11.02.2013р.) виставило ДП «ВК «Краснолиманська» рахунки, акти наданих послуг, що містять визначення суми винагороди Лізингодавця із застосуванням коригування лізингових платежів за фактом зміни офіційного курсу НБУ грн/долл. США.

Так за період з лютого 2013 року по грудень 2015 року винагорода Лізингодавця за висновками позивача, які не спростовані відвідачами, збільшена на 150 815 612,47 грн. внаслідок застосування коригування лізингових платежів за фактом зміни офіційного курсу НБУ грн/долл. США.

За розрахунками позивача наданих суду, суму збільшення винагороди Лізингодавця з лютого 2013 року до грудня 2016 року (дата закінчення строку дії Договору № Ш-01/ФЛ в новій редакції від 11.02.2013р.) внаслідок застосування коригування лізингових платежів за фактом зміни офіційного курсу НБУ грн/долл. США, то таке збільшення склало 284 707 633,88 грн., в той час, як вартість обладнання, отриманого у лізинг, становить 178 696 962,00грн., а загальна вартість лізингових послуг виходячи із тендерної пропозиції повинна бути 296 124 940,20 грн. (в тому числі сума винагороди Лізингодавця - 117 427 978,20 грн.).

Із наданих позивачем розрахунків та формули коефіцієнта коригування лізингового платежу (в якій закладено збільшення на 1 відсоток офіційного курсу НБУ української гривні к долару США ( умови п.2.6. Загальних умов договору фінансового лізингу (Додаток №3 до Договору № Ш-01/ФЛ в новій редакції від 11.02.2013р.)), то винагорода Лізингодавця збільшується навіть тоді, коли офіційний курс НБУ української гривні к долару США не збільшується. Так за період з лютого 2013 року по січень 2014 року Лізингодавець нарахував збільшення свої винагороди на 820507,69 грн., не зважаючи на те, що протягом цього періоду офіційний курс гривні к долару США був стабільним 7,9930 грн., а в умовах п.8.6. договору закладений курс - 7,8903 грн. (станом на 21.08.2010р.).

Як вже було зазначено, ДП «ВК «Краснолиманська» здійснило закупівлю послуги фінансового лізингу у липні-серпні 2010р. внаслідок проведення відкритих торгів, оскільки згідно приписів Закону України «Про здійснення державних закупівль» та п.п. 4, 13 п.2 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008р. № 921, кошти державних підприємств належали до державного бюджету України.

Тендерна пропозиція ТОВ «Газенерголізинг» не передбачала умов щодо можливого збільшення винагороди Лізингодавця внаслідок коригування лізингових платежів у звязку із коливанням курсу гривні до долару США. Тендерна пропозиція містила фіксовану суму винагороди Лізингодавця у розмірі 125127612,60 грн., що включало в себе вартість комісії, відсотків та інших витрат, повязаних з фінансовим лізингом, та складала 22% річних за користування обладнанням вартістю 190413942,00 грн. протягом 3 років.

Враховуючи, що обладнання було передано лише на суму 178 696 962,00 грн., винагорода Лізингодавця за весь період дії договору повинна відповідати 117 427 978,20 грн. (що було відображено в Додатковій угоді № 1 від 07.09.2010р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до ОСОБА_2 Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Абзацом 4 пункту 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Визнання правочину недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Приписами ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами п.2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що крім учасників правочину (сторін за договором) позивачем у справі про визнання договору недійсним може бути будь-яке підприємство, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

З наведених норм вбачається, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Держава, за змістом ч.4 ст.13 Конституції України, прийняла на себе зобовязання, через свої органи, забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, встановивши рівність всіх субєктів власності перед законом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає за необхідне застосувати до спірних відносин Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", згідно якого Європейський суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків.

Отже, позивач саме і звернувся з позовом до суду та просить визнати недійсним договір фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010р. з врахуванням всіх додаткових угод №1 від 07.09.2010., №2 від 04.01.2013., №3 від 11.02.2013.

Впродовж липня та серпня 2010 року ДП «ВК «Красноліманська» здійснено оголошення про проведення відкритих торгів, двоступеневих торгів. Предметом закупівлі визначено фінансові лізингові послуги (придбання гірничошахтного обладнання).

На адресу позивача від відповідача ТОВ ««Газенерголізинг» надійшла тендерна пропозиція на загальну суму 315541554, 60 грн., у тому числі - вартість відшкодування предмету лізингу без урахування комісій, відсотків та інших витрат повязаних з фінансовим лізингом 190 413 942, 00грн.; - лізинговий відсоток (всі проценти та комісії лізингодавця) 22%;- вартість комісії, відсотків та інших витрат повязаних з фінансовим лізингом 125 127 612,60 грн.

27.07.2010р. Протоколом про розкриття тендерних (цінових) пропозицій визначено перелік тендерних (цінових) пропозицій запропонованих учасниками процедури закупівлі.

В Оголошенні про результати проведення процедури закупівлі пунктом 3.1. передбачено предмет закупівлі фінансові лізингові послуги (придбання гірничошахтного обладнання) у п.5.1. визначено Дата акцепту тендерної пропозиції, що визначена найкращою -02.08.2010р. Пунктом 5.2. визначено дату укладення договору про закупівлю -21.08.201р. Пунктом 6 визначено вартість договору про закупівлю ( з урахуванням ПДВ) 315 541 554,60грн. Переможцем торгів відповідно до пункту 7 стало ТОВ ««Газенерголізинг».

У Звіті про результати проведення процедури відкритих торгів №89 від 07.09.2010р також визначено Предметом закупівлі визначено фінансові лізингові послуги (придбання гірничошахтного обладнання), визначено переможця торгів ТОВ ««Газенерголізинг».

Необхідно зазначить та звернути увагу, що вищезазначені державні закупівлі повинні були проводитись з дотриманням вимог Закону України «Про здійснення державних закупівль» від 01.06.2010р., який вперше оприлюднено 30.06.2010р. у газеті «Урядовий кур'єр» №118 та набрав чинності 30.07.2010р.

Отже 21.08.2010р. між позивачем ДП «ВК «Красноліманська» та ТОВ «Газенерголізинг» укладено договір фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ. Загальна вартість предмету лізингу за спірним договором відповідно до специфікації склала 190 413 942, 00грн.

Вимогами ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансовими вважаються такі послуги: фінансовий лізинг.

Згідно частини 4 статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору.

Статтею 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Згідно п.1.2. Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами - суб'єктами господарювання,які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами Затвердженим Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 22.01.2004 №21 Зареєстровано в ОСОБА_1 юстиції України 15 липня 2005р. за № 761/11041- Положення встановлює можливості надання послуг з фінансового лізингу та порядок, якого необхідно дотримуватись при наданні цієї послуги юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами.

Приписами п.1.3.1. зазначеного Положення визначено, що фінансова послуга з фінансового лізингу (послуга з фінансового лізингу) - операції з фінансовими активами, які полягають в набутті юридичною особою (лізингодавцем) у власність речі у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передачі цієї речі у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) на підставі договору фінансового лізингу;

Пунктом 1.5. передбачено, що дія цього Положення поширюється на юридичних осіб, які надають послуги з фінансового лізингу та укладають договори з лізингоодержувачами та продавцями (постачальниками) відповідно до вимог Закону України "Про фінансовий лізинг".

Згідно приписів п.2.1. Положення юридична особа має можливість надавати послугу з фінансового лізингу, якщо у предметі діяльності, визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу та враховано вимоги законодавства щодо можливості суміщення фінансових послуг, а також за наявності- довідки про взяття на облік юридичної особи.

Вимогами п.2.2. Положення юридичні особи, які систематично надають послуги з фінансового лізингу (уклали протягом календарного року три та більше договорів фінансового лізингу) або уклали хоча б один договір фінансового лізингу на суму, що дорівнює чи перевищує 80000 гривень, у своїй діяльності повинні керуватись вимогами Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом".

З наданих сторонами по справі матеріалів не вбачається, що ТОВ ««Газенерголізинг» на час укладення спірного правочину було фінансовою установою або мало право надавати окремі фінансові послуги юридичним особам, у даному випадку ДП «ВК «Красноліманська».

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК України є оспорюваним. Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

Статтею 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Крім того вимогами ст. 230 ЦК України передбачено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Отже з наданих сторонами по справі доказів вбачається, що ТОВ ««Газенерголізинг» укладаючи спірний договір фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010р. з врахуванням всіх додаткових угод №1 від 07.09.2010., №2 від 04.01.2013., №3 від 11.02.2013. без спеціальних дозволів, як це передбачено вимогами законодавчих та нормативно-правових актів України ввела позивача, ДП «ВК «Красноліманська», в оману відносно свої прав та обовязків щодо можливості укласти договір фінансового лізингу, оскільки на вимогу суду відповідач не зявлявся до суду та не надав ніяких доказів про наявність дозволу на здійснення фінансових операцій.

За приписами ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Відповідно до частини 1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи зі змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю правова позиція висловлена у Постанові ВСУ від 29.04.2014 у справі №26/071-12.

В порушенням законодавчих та нормативноправових актів України за державні кошти 21.08.2010р. між позивачем ДП «ВК «Красноліманська» та ТОВ «Газенерголізинг» укладено договір фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ. Загальна вартість предмету лізингу за спірним договором відповідно до специфікації склала 190 413 942, 00грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у частині першій цієї статті йдеться про те, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до вимог передбачених частиною 7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положеннями ч.1 ст.638 ЦК України та ч.2 ст.180 ГК України, встановлено, що господарський договір є укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Частиною 3 ст.180 ГК України передбачено, що при укладанні господарського договору сторони зобовязанні у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строки дії договору. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Частиною 1 статі 292 ГК України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем у виключне користування другій стороні лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Загальні правові й економічні засади фінансового лізингу визначено у Законі України Про фінансовий лізинг.

За приписами статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі- лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно приписів частини 1 ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

За приписами статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Приписами 524 ЦК України передбачено, що зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті (частина друга цієї статті).

Приписами ст.35 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України за всіма видами платежів.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті ст.533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Між тим, приписи частини 3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 189 ГК України передбачено, що тариф у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують субєкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціна у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до положень частини 2 ст.198 ГК України грошові зобовязання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобовязання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо субєкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

У той же час, сторони не позбавлені права визначити у договорах фінансового лізингу грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті, як це передбачено приписами ст.524 ЦК України.

Відповідно до вимог передбачених ст.6 Закону України "Про фінансовий лізинг" істотними умовами договору є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статте16 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані звиконанням договору лізингу.

Спочатку по спірному договору загальна вартість предмету лізингу склала 190413942, 00грн.

Умовами п.2.1. спірного договору сторони дійшли згоди, що лізингодавець зобовязується перед лізингоодержувачем набути право власності на майно (предмет лізингу) у постачальника відповідно до встановлених лізіингоодержувачем специфікацій та технічних вимог з метою передачі його лізингоодержувачу у володіння та користування на визначений строк, а лізінгоодержувач зобовязується перед лізингодавцем прийняти предмет лізингу та сплачувати за користування ним встановлену плату(лізингові платежі).

Умовами п.1.6. спірного договору Лізингові платежі визначено сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню лізингодавцю від лізингоодержувача відповідно графіка лізингових платежів та включає в себе відшкодування вартості педмету лізингу та винагороду лізингодавця, яка складаєтьсяз плати за залучені кредитні ресурси на реалізацію лізингової угоди, лізингової винагороди та інших платежів відповідно до договору і законодавства. Під час сплати лізинговий платіж підлягає корегуванню лізингоодержувачем на коефіцієнт коригування К, шляхом множення цього коефіцієнту на відповідну суму поточного лізингового платежу, визначеного в графіку лізингових платежів.

Умова п. 3.3. спірного договору сторони дійшли згоди та визначили, що розмір лізингових платежів, що підлягає оплаті за предмет лізингу, розраховується згідно з пунктами 1.6., 1.7. цього договору та фіксується у графіку лізингових платежів, який підписується сторонами. Лізингоодержувач при сплаті лізингових платежів, зобовязаний самостійно проводити їх коригування згідно п.1.6., 1.7. даного договору. При цьому застосування коефіцієнта коригування К- не змінює вартість предмету лізингу, а впливає лише на зміну розміру лізингового платежу в частині інших платежів.

Зі Звіту про результати проведення процедури відкритих торгів №89 від 07.09.2010р у розділі Ціна і стислий опис інших умов кожної тендерної пропозиції та договору лізингові платежі також визначається - ціна не повинна змінюватись., це основна умова тендерної пропозиції.

07.09.2010року укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу №290-10 від 21.08.2018 року , який укладено між ЗАТ «НВК «Гірничі машини» (постачальник), ТОВ «Газенерголізинг» (лізингодавець) та ДП «ВК «Красноліманська». Додатковою угодою сторонами зменшено загальну суму договору.

Передача обладнання у лізинг здійснилась у листопаді 2010 року відповідно до ОСОБА_3 прийому-передачі предмету лізингу.

Додатковою угодою №1 від 07.09.2010р. до Договору №Ш-01/ФЛ Фінансового лізингу від 21 серпня 2010р. сторони спірної угоди зменшили кількість обладнання та визначили умови та строки здійснення фінансових платежів.

Додатковою угодою від 04.01.2013р. №2 до Договору №Ш-01/ФЛ Фінансового лізингу від 21 серпня 2010р. сторони обумовили в новій редакції графіки лізингових платежів та визначили наступні фінансові умови та строки по лізинговим платежам: лізингові платежі розраховуються виходячи з винагороди лізингодавця визначеної сторонами у розмірі 10,83% річних; лізингові платежі підлягають корегуванню за фактом зміни офіційного курсу НБУ за визначеною сторонами формулою; строк фінансового лізингу 60 місяців з дати підписання акту введення в експлуатацію одиниці предмету лізингу; проте базовий графік лізингових платежів розрахований на період з січня 2013р. по грудень 2016р.

Згідно умов тендерних торгів з урахуванням фактичної поставки обладнання максимальна винагорода лізингодавця повинна була скласти 117427978, 68 грн.(Додаткова угода №1 від 07.09.2010р.). Додатковою угодою №2 від 04.01.2013р. заборгованість із оплати винагороди у розмірі 49317421, 34 грн відстрочена до 2020р.9 розрахунок із 22% річних) та встановлена на майбутне винагорода лізингодавця на рівні 10,83%. ДП «ВК «Красноліманська» здійснило оплату ТОВ «Газенерголізинг», лізингова винагорода, у розмірі 11516354, 04грн.(9890760, 91 грн виходячи із ставки 22% та 1625593, 13грн виходячи із ставки 10, 83%). Згідно додаткової угоди №6 від 01.11.2013р. винагорода лізингодавця склала 44 584 609, 26 грн.(розрахована із ставки 10, 83%).

Таким чином. Винагорода лізингоодавця склала, за підрахунками позивача, 105 418384, 64 грн,що відповідає 19,67% річних.

Строк сплати заборгованості ДП «ВК «Красноліманська» з лізингових платежів за договором №Ш-01/ФЛ Фінансового лізингу від 21 серпня 2010р. станом на 01.01.2013р у розмірі 49 317 421, 34 грн. відстрочується до 31.12.2020р.

Таким чином, за підрахунками позивача, які не спростовано відповідачами, з лютого 2013 року по грудень 2015р. середня винагорода лізингодавця у відсотках склала понад 68, 97%. З розрахунків наданих, у якості доказів по справі, позивачем вбачається, що середня винагорода лізингодавця у відсотках річних з лютого 2013р. по грудень 2016 складе майже 262,65%, що значно погіршить фінансовий стан державного підприємства та значно відобразиться збитками на бюджеті державного підприємства та на державному бюджеті України.

З додатків до договору №Ш-01/ФЛ Фінансового лізингу від 21 серпня 2010р. вбачається збільшення винагороди лізингодавця, а саме за період з лютого 2013р по грудень 2015р. винагорода лізингодавця збільшена на 150815612, 47грн. з підстав коригування лізингових платежів за фактом зміни офіційного курсу НБУ. Також вбачається ще значне збільшення лізингових платежів.

Частиною 5 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівль» від 01.06.2010р. визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі.

Отже договір №Ш-01/ФЛ Фінансового лізингу від 21 серпня 2010р.(у тому числі в редакції від 11.02.2011р. укладено з порушеннями законодавчих та нормативно-правових актів України.

Не дивлячись на вищезазначене, 08.02.2013р. між ТОВ «Газенерголізинг» та ТОВ «Український лізинговий фонд» укладено договір №01/ИП відступлення майнових прав, згідно якого ТОВ «Газенерголізинг» відступив ТОВ «Український лізинговий фонд» права кредитора за договором №Ш-01/ФЛ Фінансового лізингу від 21 серпня 2010р. та передав право власності на майно.

Між ТОВ «Український лізинговий фонд» та ДП «ВК «Красноліманська» 11.02.2013 року укладено додаткову угоду №3, умовами якої сторони дійшли згоди викласти у новій редакції графік лізингових платежів, зафіксована залишкова вартість лізингового майна. В цей же день 11.02.2013року між цими сторонами укладено додаткову угоду №4., якою передбачено розрахунок лізингових платежів та визначено строк фінансового лізингу 47 місяців з дати підписання додаткової угоди №3 від 11.02.2013р., базовий графік лізингових платежів розрахований по грудень 2016р.

Укладаючи зазначену угоду керівник ДП «ВК «Красноліманська» з ТОВ «Український лізинговий фонд» не мав достатніх правових підстав та вийшов за межі своїх повноважень з огляду на наступне.

Вимогами частини1 ст.92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Частиною 3 ст.92 ЦК України визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

В порушення приписів п.5.1.1 Статуту ДП «ВК «Красноліманська» в редакції 2011р., де зазначено, що підприємство здійснює залучення внутрішніх довгострокових(більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик) , надає гарантії або є поручителем за такими зобовязаннями за погодженням з ОСОБА_1 фінансів України, здійснює залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів(позик), надає гарантії або є поручителем за такими зобовязаннями за погодженням Уповноваженим органом, тобто ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України, з перевищенням повноважень та не в інтересах державної установи 11.02.2013р. керівник ДП «ВК «Красноліманська» уклав з ТОВ «Український лізинговий фонд» спірний правочин з базовим графіком лізингових платежів розрахований по грудень 2016р., тобто більш ніж один рік, як це визначено Статутом.

Вимогами ст.241 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

У розумінні цієї статті не можна вважати договір від 11.02.2013р. з базовим графіком лізингових платежів розрахований по грудень 2016р., що договір схвалено, оскільки відсутні в матеріалах справи погодження ОСОБА_1 фінансів України та погодження Уповноваженого органу, а саме ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України, яі було залучу якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 3-38гс14.

Відповідно до вимог передбачених ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1 та 2 ст.207 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

11 лютого 2016р. до канцелярії господарського суду Донецької області від відповідача 2 ТОВ «Український лізинговий фонд» надійшла заява щодо застосування строків позовної давності.

Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку залишити її без задоволення з огляду на наступне.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк, згідно частини 1 ст.252 Цивільного кодексу України, визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 ст. 251 та частина 2 ст. 252 ЦК України).

Частиною 5 ст.261 ЦК України визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сторони визначили, що строк лізингу 47 місяців з моменту підписання сторонами ОСОБА_3 прийому-передачі, а базовий графік лізингових платежів розрахований за період з лютого 2013року по 28 грудня 2016року.

Таким чином, позивач повинен здійснити платіж 28 грудня 2016року, а позовна заява подана до суду 02.02.2016року, тобто в межах строку позовної давності, а в даному випадку судом розглядається вимога позивача про визнання недійсним спірного договору, який не відповідаї вимогам законодавчих та нормативно-правових актів в момент його укладання.

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 5 ст.261 ЦК України висловлена у постанові ВГСУ від 12 січня 2016 року по справі № 925/604/15.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачами по справі належним чином не спростовано вимоги позовної заяви, крім того під час укладення спірних договорів порушено вимоги ЦК України, ГК України та одним із відповідачей порушено принципи Закону України «Про здійснення державних закупівль», а саме: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка пропозицій конкурсних торгів; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги.

Судові витрати покладаються на відповідачів відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.6, 8, 10, 19, 129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п.3.9.1., 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», пунктів 2, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року №9, п.2.9, п.2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», статей 9, 11-16, 92, 192, 202, 203, 215, 227, 229, 230, 241, 251, 252, 256, 257, 261, 524, 533, 626, 629, 632, 638, 806 ЦК України, статей 20, 67, 179, 180, 189, 198, 207, 292 ГК України, ст.35 Закону України «Про Національний банк України», ст.ст.1, 2, 6, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст.4-7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», пунктів 1.2., 1.3.1., 1.5., 2.1., 2.2. Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами - суб'єктами господарювання,які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами Затвердженим Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 22.01.2004 №21 Зареєстровано в ОСОБА_1 юстиції України 15 липня 2005 р. за № 761/11041, ОСОБА_2 Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р. та керуючись статтями 1, 2, 2-1, 4-2, 4-3, 4-5, 4-6, 4-7, 12, 15, 20, 22, 27, 28, 32-34, 36, 43, 49, 74, 74-1, 75, 77, 81-1, 82-85, 111-28 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ДП «ВК «Красноліманська» до ТОВ «Газенерголізинг» та до ТОВ «Український лізинговий фонд» про визнання недійсним Договір №Ш-01/ФЛ Фінансового лізингу від 21 серпня 2010р. з врахуванням всіх додаткових угод: №1 від 07.09.2010р., №2 від 04.01.2013р., №3 від 11.02.2013р.( в тому числі Договір №Ш-01/ФЛ Фінансового лізингу в редакції від 11.02.2013р.), №4 від 27.04.2013р., №5 від 01.11.2013р., укладений між ТОВ «Газенерголізинг» (ТОВ «Український лізинговий фонд» з 11.02.2013), як лізингодавцем , та ДП «ВК «Красноліманська», як лізингоодержувачем - задовольнити повністю.

Договір №Ш-01/ФЛ Фінансового лізингу від 21 серпня 2010р. з врахуванням всіх додаткових угод: №1 від 07.09.2010р., №2 від 04.01.2013р., №3 від 11.02.2013р.(в тому числі Договір №Ш-01/ФЛ Фінансового лізингу в редакції від 11.02.2013р.), №4 від 27.04.2013р., №5 від 01.11.2013р., укладений між ТОВ «Газенерголізинг» ( ТОВ «Український лізинговий фонд» з 11.02.2013р.) - визнати недійсними.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг» (36020, м.Полтава, вул.Паризької Комуни, 36А, ідентифікаційний код 35840240), Товариства з обмеженою відповідальністью «Український лізинговий фонд»(04205, м.Київ, пр.Оболонський, буд. 35-А, офіс 301, ідентифікаційний код 37859096) на користь ДП «ВК «Красноліманська»(85310, Донецька область, м.Красноармійськ, м.Родинське, вул.Перемоги, 9, ідентифікаційний код 31599557) судовий збір у сумі 1378 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 12.03.2016р.

Суддя С.В. Тоцький