Ухвала суду № 56545030, 16.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-2776 Головуючий у1-й інстанції - Виниченко Л.М.

Доповідач - Пікуль А.А

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Невідомої Т.О.

СоколовоїВ.В.

секретар Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", заінтересована особа - ОСОБА_3, про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", заінтересована особа - ОСОБА_3, про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.

Не погодившись з таким вирішенням питання, ПАТ "Укрсоцбанк" подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, просить ухвалу скасувати та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про видачу виконавчих листів (а.с.34-41).

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відмовляючи у задоволені заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, суд першої інстанції, керуючись п.2, ч.1 ст.389-10 ЦПК України виходив з того, що справа, у якій ухвалене рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків не підвідомча третейському суду відповідно до п.14 ч.1 ст.6 Закону України "Про третейські суди". При цьому, районний суд керувався правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими при розгляді справ №6-856цс15 та №6-2074цс15.

У своїй апеляційній представник ПАТ "Укрсоцбанк" вказує на помилковість висновків районного суду про те, що третейським судом розглянутий спір про захист прав споживачів, який виключено з підвідомчості цього суду пунктом 14 ч.1 ст.6 Закону України "Про третейські суди", оскільки пред'явлений ПАТ "Укрсоцбанк" позов направлений на захист порушених прав Банку, а не прав відповідача - споживача банківських послуг.

Указані доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали враховуючи наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 30 листопада 2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 було укладено Договір кредиту №2007/38-27/51, відповідно до п.1.1. якого ПАТ "Укрсоцбанк" надав ОСОБА_3 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 66 000 доларів США, зі сплатою 12,25 % річних з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 26 листопада 2024 року.

В п.6.2 вищевказаного кредитного договору сторонами було визначено третейське застереження, за змістом якого у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст.5 Закону "Про третейські суди", домовились про те, що спір розглядається третейськими суддями Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

4 серпня 2015 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків в особі третейського судді Ярошовця В.М. було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 3181113 грн. 21 коп та третейський збір у сумі 25500 грн.

Частиною 1 ст.3607 ЦПК України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Рішення третейського суду ухвалене у справі за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Цей позов за своїм характером не є позовом про захист прав споживача послуг банку (кредитної спілки), оскільки характер спору визначається не колом осіб, які беруть участь у справі, а змістом позовних вимог.

Водночас, ураховуючи правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові від 2 вересня 2015 року у справі № 6-856цс15, відповідно до якої, оскільки боржник є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України "Про третейські суди" така справа не підвідомча, апеляційний суд в силу вимог ч.1 ст.3607 ЦПК України вважає правильними висновки районного суду про відсутність підстав для видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.

З огляду на викладене, підстав для скасування оскаржуваної ухвали з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, немає.

Керуючись ст.303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Т.О. Невідома

В.В. Соколова