Рішення № 56544858, 10.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/2651/2016 Головуючий в 1-й інстанції - Белоконна І.В.

Доповідач-Чобіток А.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого -Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В.,Ящук Т.І.

при секретарі - Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року в справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до ОСОБА_3 про виселення з жилого приміщення та зняття з реєстраційного обліку,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року позивач пред»явив вказаний позов до відповідача та зазначав,що остання в 2012 році була вселена в гуртожиток,який розташований за адресою:АДРЕСА_1,який знаходиться на балансі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві,як працівник Міністерства надзвичайних ситуацій України.

Посилаючись на те,що відповідача було звільнено з роботи,позивач просив на підставі ст.132 ЖК України виселити відповідача з житлового приміщення № 402 зазначеного гуртожитку без надання іншого житла.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає,що суд допустив порушення норм матеріального права, а саме: ст. ст. 132,125 ЖК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з»явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.

Встановлено, що на підставі спільного рішення керівництва та комісії з житлово-побутової роботи ГТУ МНС України в м. Києві від 30.04.2012 року № 2 Головним територіальним управлінням МНС України в м. Києві ОСОБА_3 як провідному фахівцю МНС був виданий ордер № 21/12 на жилу площу в гуртожитку по АДРЕСА_1 (гуртожиток) розміром 1 (одне) ліжко-місце (а.с. 41).

Згідно з Протоколом № 2 засідання комісії з житлово-побутових питань ГТУ МНС України у м. Києві від 11.07.2012 року, постановлено зареєструвати ОСОБА_3 в гуртожитку для одинаків при 25-ДПЧ по АДРЕСА_1 ( а.с.13-14).

Відповідно до довідки № 23 від 18.06.2015 року, виданої Оболонським РУ ГУ МВС України в м. Києві , ОСОБА_3 постійно проживає та прописана в АДРЕСА_1 гуртожиток з 01.06.2012 року ( а.с. 15).

ОСОБА_3 звільнена за скороченням посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України, наказ з кадрових питань від 03.06.2013 № 82, що підтверджується листом Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України від 19.05.2014 року за № 482.

Пред»явивши даний позов, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві , вказувало, що ОСОБА_3, працювала в Міністерстві надзвичайних ситуацій України на посаді провідного фахівця відділу соціальної роботи, гуманітарної підготовки та інформаційного забезпечення Центру соціально-гуманітарної роботи та психологічного забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, якій на підставі листів Міністерства надзвичайних ситуацій України від 20.02.2012 № 214-219/01 та від 21.03.2012 № 764/24, Головне територіальне управління МНС України у місті Києві протоколом № 2 засідання комісії житлово-побутових питань ГТУ МНС України у місті Києві від 11.07.2012 було зареєстровано в гуртожитку для одинаків при 25-ДПЧ по АДРЕСА_1 та видано ордер на вселення .

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2012 № 30 була проведена процедура ліквідації юридичної особи ГУ МНС України в м. Києві, в результаті якої утворена юридична особа - Головне територіальне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у місті Києві, яка є правонаступником ГУ МНС України в м. Києві.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2013 № 33 "Про утворення територіальних органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", Головне територіальне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у місті Києві припинило свою діяльність шляхом реорганізації, в результаті якої утворена юридична особа - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, на балансі якого перебуває гуртожиток для одинаків за адресою : м. Київ, АДРЕСА_1.

Зазначаючи про те, що ОСОБА_3 в трудових відносинах з Головним управлінням не перебуває і не перебувала, а відповідно до чинного законодавства гуртожитки призначаються для проживання лише робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві просило суд виселити відповідача з житлового приміщення № 402 гуртожитку для одинаків, що знаходиться за адресою : м. Київ, АДРЕСА_1.

Посилаючись на ст.ст.132, 125 ЖК України, ОСОБА_3 заперечувала проти позовних вимог, вказуючи про те, що її було звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто за скороченням чисельності або штату працівників , тобто звільнення відбулося не за її власним бажанням, а за скороченням штату, в зв»язку з чим позивач може її виселити лише з наданням іншого житлового приміщення.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначивши про те, що ОСОБА_3 не є працівником Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві та не перебуває в турдових відносинах з ДСНС України , суд першої інстанції задовольнив позов останнього, виходячи при цьому з положень ч. 1 ст. 132 ЖК України та п. 40 Положення про гуртожитки, відповідно до яких сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв»язку з роботою чи навчанням. .

Проте з таким рішенням суду колегія суддів погодитись не може, оскільки до нього суд прийшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, що регулюють правовідносини, що виникли між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 214 ЦПК України, саме під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ,3 статті 132 Житлового кодексу УРСР інших працівників підприємств, установ, організацій ( ніж ті, що зазначені у ч. 1 вказаної статті), які поселилися в гуртожитку в зв»язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено зокрема і осіб, звільнених у зв»язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників (ст. 125 Житлового кодексу УРСР).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу "Кривіцька та Кривіцький проти України" (N 8863/06) 02 грудня 2010 року, установив порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначивши, що в процесі прийняття рішення щодо права заявників на житло, останні були позбавлені процесуальних гарантій.

Міжнародною судовою установою встановлено порушення національними судами прав заявників на житло, оскільки суди не надали адекватного обґрунтування для відхилення аргументів заявників стосовно застосування відповідного законодавства та не здійснили оцінку виселення в контексті пропорційності застосування такого заходу.

Розглядаючи справи цієї категорії, суди повинні враховувати інтереси сторін і вирішувати такі спори залежно від установленого та на підставі закону.

Як вже зазначалось вище ОСОБА_3 працювала в Міністерстві надзвичайних ситуацій України на посаді провідного фахівця відділу соціальної роботи, гуманітарної підготовки та інформаційного забезпечення Центру соціально-гуманітарної роботи та психологічного забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та на підставі листів Міністерства надзвичайних ситуацій України від 20.02.2012№ 214-219/01 та від 21.03.2012 № 764/24, Головне територіальне управління МНС України у місті Києві протоколом № 2 засідання комісії житлово-побутових питань ГТУ МНС України у місті Києві від 11.07.2012 року було зареєструвалов гуртожитку для одинаків при 25-ДПЧ по АДРЕСА_1 та видало ордер на вселення .

Звільнено з роботи ОСОБА_3 було за п. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто за скороченням чисельності або штату працівників.

Розглянувши даний спір, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, що призвело до неправильного вирішення справи, оскількивідповідач не може бути виселена з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення з підстав передбачених ст.132 ЖК України,оскільки вона була звільнена за скороченням чисельності чи штату працівників, що не заперечується позивачем .

Та обставина, що ОСОБА_3 ніколи не перебувала та не перебуває у трудових відносинах з Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, на балансі якого перебуває гуртожиток, не може бути підставою до задоволення позову, оскільки виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення з підстав реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій України, порушуватиме право цієї особи на житло.

При цьому слід звернути увагу, що саме Головне територіальне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у м. Києві прийняло рішення про надання відповідачу ордеру на спірне житлове приміщення та її реєстрацію в ньому. І хоча вказане управління припинило свою діяльність шляхом реорганізації, правонаступником прав і обов»язків останнього є Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, тобто позивач, про що він сам і зазначає.

Будь-яких доказів того, що ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах як сезонний, тимчасовий працівник або працювала за строковим трудовим договором, що відповідно до ч. 1 ст. 132 Житлового кодексу УРСР є підставою для виселення без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який було надано у зв»язку з роботою, позивач не надав та на наявність таких не вказав.

На підставі викладеного рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про виселення ОСОБА_3.

Керуючись ст.ст.304,307,309,313,314,316,319 ЦПК України,колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року скасувати в частині задоволення позову та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до ОСОБА_3 про виселення з жилого приміщення.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду м. Києва з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -