Рішення № 56544852, 09.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА·

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року

в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (надалі ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вимоги обґрунтовано тим, що у липні 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та відповідачкою було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у сумі 103620 дол. США, строком до 31 липня 2032 року. В порядку забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до якого предметом іпотеки сторонами визначено квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачці. Позичальник неналежним чином виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, допустила порушення строків погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим станом на 01 березня 2013 року заборгованість становить 1449099 грн. 97 коп.

За таких обставин, позивач, як юридична особа, що набула право вимоги на підставі договору факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачці, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 31 липня 2008 року № 2706/0708/71-484 у загальній сумі 1449099 грн. 97 коп. шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В апеляційній скарзі, представник товариства, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В судове засідання 09 березня 2016 року ОСОБА_1 не з'явилася, подала до суду клопотання про відкладення справи розглядом з причин хвороби дитини (а.с.119 т.2).

Разом з тим, вирішуючи клопотання, колегія суддів враховує те, що справа перебуває у провадженні суду протягом тривалого періоду часу - з листопада 2015року й неодноразово відкладалася слуханням з причин неявки відповідачки в судові засідання; те, що відповідачка давала пояснення в суді апеляційної інстанції й не позбавлена була, у випадку необхідності, направити в суд свого представника.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у її відсутність.

Колегія суддів, заслухавши представника позивача, яка підтримала апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи і встановлено судом, 31 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2706/0708/71- 484, за умовами якого відповідачка отримала від банку кредит у сумі 103260 дол. США. на строк до 31 липня 2032 року, під 11,9 % річних (а.с.33-37 т.1).

За умовами п. 1.4. кредитного договору кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу між позичальником та ОСОБА_3 з метою придбання однокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3.1. договору позичальник зобов'язався здійснити погашення заборгованості за кредитом шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № 22331002169201 щомісяця через касу банку.

Згідно з п. 8.1 договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості.

В порядку забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з вказаного кредитного договору, 31 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 2706/0708/71-484-Z-1, за умовами якого забезпечується належне виконання відповідачкою вимог іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 2706 0708/71- 484 від 31 липня 2008 року, а також всіх додаткових угод, укладених до кредитного договору, у тому числі щодо повернення відповідачкою банку кредиту у сумі 103260 дол. США до 31 липня 2032 року, сплати процентів за користування кредитом, виконання іпотекодавцем інших зобов'язань, передбачених кредитним договором в повному обсязі (а.с.46-49 т.1).

Відповідно до п. 2 кредитного договору відповідачка передала в іпотеку банку належне їй на праві власності майно - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 31,80 кв.м., житлової площею 17,1 кв. м.

Згідно з п. 5 іпотечного договору за згодою сторін предмет іпотеки оцінюється в 555393 грн.

За умовами п. 11 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково, у тому числі якщо іпотекодавець не поверне банку суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи. В такому разі іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та зобов'язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 12 іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: - за рішенням суду; - у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Договір іпотеки укладений у письмовій формі, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Голубничою О.В., реєстровий номер 2425.

В день укладення договору іпотеки приватним нотаріусом накладено заборону відчуження зазначеної у договорі квартири, про що було внесено реєстраційний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 отримала кредит на споживчі цілі (для придбання іпотечного житла) у сумі 103260 дол. США строком до 31 липня 2032 року на підставі кредитного договору від 31 липня 2008 року. (а.с. 26 т.1) Однак свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами позичальник виконувала неналежним чином. Останній платіж на погашення кредиту було здійснено у грудні 2012 року.

Встановлено, що на підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року ВАТ «Сведбанк» уступило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», яке того ж дня уступило право вимоги за договорами за ТОВ «Кредитні ініціативи», у зв'язку з чим у реєстрі іпотек було внесено відповідні зміни (а.с.9-32,56 т.1).

На адресу відповідачки позивачем надіслано повідомлення про усунення порушень, в якій позивач звернувся до відповідачки з вимогою достроково погасити суму заборгованості по кредиту у розмірі 1449099 грн. 97 коп., яка залишилася без виконання (а.с.59 т. 1)

З долученого до справи розрахунку заборгованості убачається, що станом на 01 березня 2013 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2706/0708/71-484 від 31 липня 2008 року становила: заборгованість з повернення кредиту- 101104,25 дол. США, заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами - 40706,90 дол. США, пеня - 39484,98 дол. США, що у загальній сумі за курсом НБУ на дату здійснення розрахунку (1 дол.США=7,99грн.) становить 1449099 грн. 97 коп.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку».

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

Положеннями статті 5 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності.

Згідно зі статті 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до положень статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення.

Частини 1 статті 33 та статею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Аналогічні вимоги містить договір іпотеки, укладений між сторонами.

Матеріалами справи безспірно доведено порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору, у зв'язку з чим заборгованість, що утворилася, підлягає стягненню.

Відповідно до матеріалів справи, право вимоги по кредитному та іпотечному договорам перейшло до позивача на підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року й відступлення прав вимоги за іпотечним договором на користь позивача зареєстровано в Державному реєстрі іпотек 06 грудня 2012 року (а.с.56 т.1).

Таким чином, ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право на задоволення вимог по поверненню грошових коштів, шляхом звернення стягнення на квартиру, що була передана в іпотеку на забезпечення виконання зобов'язань.

Наявність рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 березня 2015року про стягнення кредитної заборгованості з поручителя ОСОБА_1 - ОСОБА_5, не позбавляє права позивача у відповідності до вимог Закону України «Про іпотеку» та положень ст.ст.625, 1049, 1050 ЦК України вимагати виконання боржником зобов'язань шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

До того ж, докази виконання поручителем зобов'язань відповідачки перед позивачем, у справі відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів визнає необґрунтованими твердження ОСОБА_1 про відсутність у товариства права вимоги на погашення існуючої заборгованості шляхом звернення стягнення на іпотечне майно.

Безпідставними колегія суддів визнає посилання ОСОБА_1 на те, що зазначений у розрахунку розмір заборгованості є завищеним, остільки такі твердження не містять належних обґрунтувань та спростовуються змістом розрахунку, який складено у відповідності до умов договору та обставин справи, а також враховує і те, що при переведенні заборгованості з валюти кредитування - долара США на національну валюту позивач просив застосувати курс валют, який існував на день нарахування заборгованості - 01.03.2013р., - 1 дол. США = 7,99грн., а не курс, встановлений НБУ на дату ухвалення рішення.

З урахуванням викладеного та долучених до справи доказів, а також матеріали справи, у їх сукупності, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки районного суду про наявність у ОСОБА_1 заборгованості перед позивачем, у сумі 1 449099 грн. 97 коп.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 кредит отримала у іноземній валюті на споживчі потреби - придбання іпотечного майна, загальною площею 31,8 кв.м. й на даний час значиться у ньому зареєстрована.

Разом з тим, з висновками районного суду про наявність правових підстав до застосування до виниклих між сторонами правовідносин Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» й відмови у позові, погодитися неможливо.

Відповідно до вимог п.п. 1.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно…

Отже, за змістом Закону, мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів у валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Визнаючи доведеним відсутність у ОСОБА_1 іншого нерухомого житла, районний суд обмежився у своїх висновках посиланням на недолучення до справи таких доказів.

Між тим, відповідно до положень ч.4 ст.10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать, що районний суд самоусунувся від виконання вимог, передбачених ч.4 ст.10 ЦПК України та не сприяв здійсненню прав сторін та не попереджав про наслідки невчинення процесуальних дій, що призвело до неповного з'ясування обставин справи.

З долученої до справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) від 22 жовтня 2015року убачається, що у приватній власності відповідачки крім іпотечної квартири, знаходиться домоволодіння (житловий будинок з надвірними спорудами) й земельна ділянка, пл. 0,025га за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.6-11 т.2).

Наявні у справі матеріали також свідчать про те, що вказане нерухоме майно відповідачка передала в іпотеку ВАТ «Сведбанк» на підставі іпотечного договору від 30 липня 2008 року, укладеного в забезпечення виконання умов кредитного договору від 30 липня 2008 року на суму 100 000 дол. США, право вимоги по якому перейшло до ТОВ «Кредитні ініціативи».

У зв'язку з виникненням кредитної заборгованості згідно договору від 30 липня 2008 року, в сумі 1145496 грн.90 коп., виконавчим написом № 432 від 31 січня 2014 року, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., звернуто стягнення на вказане нерухоме майно (а.с.76-84 т.2).

Як убачається з матеріалів справи, лише після прийняття рішення про звернення стягнення на інше належне ОСОБА_1 на праві власності нерухоме майно, боржниця переєструвалася за місцезнаходженням спірного іпотечного майна (а.с.130 т.1,84 т.2).

Встановлено, що після передачі виконавчого напису від 31 січня 2014 року до виконання, за яким у рахунок погашення боргу, в сумі 1145496 грн. 90 коп. на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» звернуто стягнення на іпотечне майно - житловий будинок, загальною площею 56,7 кв. м., житловою площею 39, кв. м. та земельну ділянку, площею 0,25га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, постановою державного виконавця Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської обл. від 09 червня 2015 року, виконавчий напис повернуто стягувачу без виконання на підставі положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (а.с.68 т.2).

Отже, у власності ОСОБА_1 знаходиться інше нерухоме житлове майно, яке також перебуває в іпотеці позивача й звернення стягнення на яке згідно виконавчого напису зупинено на період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що виключає його застосування до виниклих між сторонами по даній справі правовідносин.

Положеннями згаданого Закону не передбачено його повторне застосування щодо одного й того ж боржника за іншим належним йому на праві власності іпотечним майном.

При цьому, колегія суддів враховує посилання представника позивача про те, що даним Законом уже зупинено виконання ОСОБА_1 боргових зобов'язань перед ТОВ «Кредитні ініціативи» за іншим кредитним договором й повторне застосування Закону по даній справі призведе до істотного порушення прав та законних інтересів товариства.

З урахуванням викладених обставин, рішення суду першої інстанції, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню, а по справі необхідно ухвалити нове рішення про задоволення позову ТОВ «Кредитні ініціативи» у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 31 липня 2008року № 2706/0708/71-484 у загальній сумі 1449099 грн. 97 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом - 808126 грн. 27 коп.; по відсотках - 325370 грн. 25 коп.; пені - 315603 грн. 45 коп., - звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 31 липня 2008 року - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1 на праві власності, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253, п/р 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, бульв. Незалежності, 14).

Визначити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа №756/7102/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2177/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Шумейко О.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.