Рішення № 56543411, 15.03.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 647/2673/15-ц Головуючий в суді І інстанції Захарчук В.В.

Номер провадження 22ц/791/772/16 Доповідач Орловська Н.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого Орловської Н.В.

Суддів: Кутурланової О.В.

Майданіка В.В.

секретар Кутузова А.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, діючої від імені ОСОБА_4 на рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 21 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства «Тягинська комунальна дільниця», Тягинської сільської ради, голови Тягинської сільської ради ОСОБА_5 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

В С Т А Н О В И Л А:

29.10.2015р. ОСОБА_4 звернулась із позовом до комунального підприємства «Тягинська комунальна дільниця», Тягинської сільської ради, голови Тягинської сільської ради ОСОБА_5 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вказуючи що 06.02.2014р. була звільнена з роботи на посаді начальника КП «Тягинська комунальна дільниця» за розпорядженням голови Тягинської сільської ради з підстав п.1 ст. 36 КЗпП України. Оскільки в день звільнення розрахунок виплачений не був з вини роботодавця, рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 19.11.2014р. задоволені її позовні вимоги та стягнуто із КП «Тягинська комунальна дільниця» належні виплати при звільненні, а саме: матеріальна допомога на оздоровлення в сумі 2435,95 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 18467,90 грн.

Фактично рішення суду виконано 19.10.2015р. Просила стягнути середній заробіток за весь час його затримки по день фактичного розрахунку за період із 20.11.2014р. по 19.10.2015р. в розмірі 26625,50 грн.

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 21 січня 2016р. відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, діюча від імені ОСОБА_4, посилається на невідповідність висновку суду щодо відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичної виплати заборгованих сум нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, оскільки суд не врахував, що станом на час ухвалення рішення суду від 19.11.2014р. розрахунок із нею проведений не був, а належні їй при звільненні виплати виплачені відповідачем лише 19.10.2015р. Просила скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення цих вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходив з того, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, а є мірою відповідальності боржника за ст. 117 КЗпП України, та вже була застосована судовим рішенням від 19.11.2014р., а тому не підлягає застосуванню після його фактичного виконання. При цьому суд послався на висновки Європейського суду з прав людини викладені у рішенні за справою Меньшакова проти України від 04.10.2010р.

Проте, такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до положень ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника, виплата всіх належних йому сум від підприємства провадиться у день звільнення.

Конституційний Суд України у рішенні від 22.02.2012 р. № 4рп-2012 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв'язку із положеннями ст.ст. 117, 237-1 цього Кодексу, роз'яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, встановлені ст. 116 Кодексу, а саме - в день звільнення, а бо не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченою ст. 117 цього Кодексу, виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_4 звільнена з роботи на посаді начальника КП «Тягинська комунальна дільниця» за розпорядженням голови Тягинської сільської ради з підстав п.1 ст. 36 КЗпП України.

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 19.11.2014р., яке набуло чинності 30.11.2014р. встановлено факт порушення прав позивача внаслідок затримки розрахунку при звільненні. Суд встановив, що відповідач порушив вимоги ст. 116 КЗпП України та заборгованість по заробітній платі і компенсацію невикористаної відпустки позивачеві виплатив не у день звільнення 06.02.2014р., а лише 27.10.2014р.

Крім того суд встановив, що позивачці не сплачені кошти матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 2435,95 грн., які були стягнуті за судовим рішенням та стягнуто 18467,90 грн. середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні, всього стягнуто 20 903,85 грн. (а.с.7-8).

В казане судове рішення звернуто до примусового виконання 17.02.2015р. на підставі виконавчого листа, виданого Бериславським районним судом Херсонської області 04.12.2014р.(а.с.9,10).

Належні позивачці суми зараховані на її картковий рахунок 12.10.2015р. ( а.с.12).

Отже, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог не врахував, що мало місце невиплата належних позивачці сум у день звільнення і кошти матеріальної допомоги на оздоровлення стягнуті за наведеним рішенням суду від 19.11.2014р. Саме з виплатою цієї суми пов'язаний повний розрахунок при звільненні позивачки 06.02.2014р. Ця сума фактично виплачена 12.10.2015р.

Суд наведених обставин не врахував, норми права, що підлягали застосуванню не застосував до спірних правовідносин, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для відповідальності відповідача, передбаченої ст.117 КЗпП України та про те, що після рішення суду про стягнення заробітної плати, яке не виконано, правовідносини переходять у площину виконавчого провадження.

Крім того, неприйнятним є посилання суду, як на норму права, на висновки Європейського суду з прав людини у справі Меньшакова проти України, викладені у рішенні від 04.10.2010р., оскільки правовідносини щодо невиплати заробітної плати заявнику мали місце у період з 05.08.1998р. по 15.03.1999р. Ці позовні вимоги розглянуті остаточно Верховним Судом України, який прийняв ухвалу у справі заявника 28.07.2006р. та відмовив у задоволенні позову як такого, що подано поза межами встановленого строку. (п.15,45,65 рішення Європейського суду з прав людини).

Проте, у даній справі факту порушення позивачкою строку звернення до суду встановлено не було, а питання застосування ст.123 КЗпП України у взаємозв'язку із ст. ст.116 і 117 цього Кодексу роз'ясненні у наведеному вище рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012р., які є обов'язковими для застосування у спірних правовідносинах.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції враховує, що належні працівникові кошти на день звільнення та стягнуті рішенням суду від 19.11.2014р. вона фактично отримала 12.10.2015р.

Відповідач, КП «Тягинська комунальна дільниця», має нести відповідальність за затримку виплати належних позивачеві коштів шляхом стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку на день фактичного його проведення за період із 19.11.2014р. по 12.10.2015р. - за 226 днів та з врахуванням середньоденного заробітку 113,30 грн., сума стягнення має становити 25605,80 грн. без врахування податків та інших обов'язкових платежів.

На підставі викладеного, ст. 117 КЗпП України, керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, діючої від імені ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 21 січня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Тягинська комунальна дільниця» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 25605,80 грн. та судовий збір на користь держави в сумі 260 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з часу набрання ним законної сили.

Головуючий ______ Н.В.Орловська

Судді: ______ О.В.Кутурланова

______ В.В.Майданік