Рішення № 56539052, 17.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/4456/14-ц 17.03.2016 17.03.2016 17.03.2016

Провадження №22-ц/784/566/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 489/4456/14-ц

Провадження № 22ц/784/566/16 Головуючий у першій інстанції: Тихонова Н.С.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 березня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лівінського І.В.,

суддів: Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

за участі: представника позивача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4, представника відповідачів ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

представника відповідачів - ОСОБА_5

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2015 року

за позовом

публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитом, та

зустрічними позовом

ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про зобов'язання вчинити дії, та

зустрічним позовом

ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про припинення поруки в частині зобов'язання,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитом.

Позивач зазначав, що 17 травня 2007 року уклав з ОСОБА_4 договір про надання споживчого кредиту, за яким надав останній кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в сумі ліміту - 52500 доларів США строком до 16 травня 2018 року зі сплатою 13 % річних на суму залишку заборгованості.

Того ж дня банк уклав з ОСОБА_6 договір поруки для забезпечення виконання кредитного договору.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 порушує кредитні зобов'язання та має станом на 20 травня 2014 року заборгованість у розмірі 33213,78 доларів США, що еквівалентно 390330 грн. 24 коп., яка складається із: заборгованості по кредиту - 27001,94 доларів США, заборгованості по процентам - 5062,06 доларів США, пені за порушення умов договору - 689,02 доларів США, пені за несвоєчасну сплату процентів 460,76 доларів США, позивач просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку вказану заборгованість.

Під час розгляду справи ОСОБА_4 звернулась з зустрічним позовом, який в подальшому змінила, про зобов'язання вчинити дії.

Посилаючись на те, що банк безпідставно без заяви позичальника надавав кошти після 28 вересня 2007 року, ОСОБА_4 просила зобов'язати позивача здійснити перерахунок платежів за період з 21 квітня 2008 року, виходячи з розміру боргу по кредиту станом на 21 квітня 2008 року - 11659,05 доларів США.

ОСОБА_6 також звернулась із зустрічним позовом, який в подальшому змінила, про припинення поруки в частині зобов'язання ОСОБА_4, які виникли за період з 25 листопада 2012 року по 26 грудня 2013 року.

При цьому, ОСОБА_6 посилалась на те, що прострочення зобов'язання за кредитним договором щодо чергових платежів відбулось 25 жовтня 2012 року, однак позивач не пред'явив вимог до поручителя, як то передбачено ч. 4 ст. 559 ЦК України, протягом шести місяців, а тому, порука припиняється в частині щомісячних зобов'язань поза межами цього строку.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2015 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Постановлено стягнути на користь позивача солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 33213 доларів 78 центів США боргу, що еквівалентно 390330 грн. 24 коп., а також по 1827 грн. судового збору з кожного. В задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідачів ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені первісного позову та задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_6.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, із матеріалів справи вбачається, що 17 травня 2007 року Акціонерний комерційний інноваційний банк (далі - АКІБ) «УкрСиббанк» (згодом перейменовано у ПАТ) уклав з ОСОБА_4 договір про надання споживчого кредиту, за яким надав останній кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в сумі ліміту - 52500 доларів США, строком до 16 травня 2018 року, зі сплатою 13 % річних на суму залишку заборгованості. При цьому, позичальник зобов'язався сплачувати проценти у строк з 1 по 10 число кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані такі проценти.

Для забезпечення виконання кредитного договору банк уклав того ж дня з ОСОБА_6 договір поруки. При цьому, сторони визначили, що цей договір діє до повного виконання грошового зобов'язання за кредитним договором.

27 травня 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» пред'явив позов про стягнення солідарно з відповідачів кредитної заборгованості станом на 20 травня 2014 року у розмірі 33213,78 доларів США, що еквівалентно 390330 грн. 24 коп., яка складається із: заборгованості по кредиту - 27001,94 доларів США, заборгованості по процентам - 5062,06 доларів США, пені за порушення умов договору - 689,02 доларів США, пені за несвоєчасну сплату процентів 460,76 доларів США.

Заперечуючи проти позову та пред'являючи зустрічний позов, ОСОБА_4 посилалась на те, що вона не писала заяв про видачу 2-х траншів по 19600 доларів США кожен, тому вважала, що залишок боргу мав складати 11659,05 доларів США.

Між тим, як вбачається з довідок-розрахунків заборгованості за кредитом та процентами (т. 1 а.с. 27-34), виписки з рахунку ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 137-141), а також виписки за кредитним договором (т. 1 а.с. 167-197), за період з 17 травня 2007 року по 14 травня 2008 року на рахунок ОСОБА_4 кредитором переведено окремими траншами кредитні кошти на загальну суму 83565 доларів США.

Отримання цих коштів відповідачка підтвердила в суді апеляційної інстанції.

При цьому остання повернула лише 56563,06 доларів США. Що також підтверджується зазначеними доказами, наданими позивачем.

Заперечень щодо неврахування банком певних платежів, позивачка не зазначала.

Отже, залишок неповернутого кредиту складає 27001,94 доларів США.

Твердження ОСОБА_4 про те, що залишок має складати 11659,05 доларів США, не можуть братись до уваги, оскільки спростовуються дослідженими у справі доказами.

Посилання відповідачки на безпідставність надання банком двох траншів по 19600 доларів США 27 та 29 травня 2008 року, не можуть бути достатньою підставою для перерахунку заборгованості, оскільки погашення вказаних траншів проведено в один день, і як вбачається з розрахунку заборгованості, вказані суми не включені в розмір загального боргу по тілу кредиту (т. 1 а.с. 27-29).

Доводів щодо помилок банку при розрахунку заборгованості, відповідачі не зазначали, заяв про застосування позовної давності не заявляли.

За таких обставин та з урахуванням положень статей 526, 527, 611, 1054 ЦК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що порушення ОСОБА_4 умов кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту, є підставою для стягнення з неї зазначеної заборгованості у розмірі 33213,78 доларів США, що еквівалентно 390330 грн. 24 коп., яка складається із: заборгованості по кредиту - 27001,94 доларів США, заборгованості по процентам - 5062,06 доларів США, пені за порушення умов договору - 689,02 доларів США, пені за несвоєчасну сплату процентів 460,76 доларів США.

Також є правильним основний висновок суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_4

Разом з тим, визначаючи суму, яка підлягає солідарному стягненню з позичальника та поручителя, суд не в повній мірі врахував положення частини 4 статті 559 ЦК України, якою визначено підстави припинення поруки.

Так, зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Із матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_4 (а відтак і поручитель ОСОБА_6.) взяла на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 16 травня 2018 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів (п. 1.2.2 Кредитного договору).

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною 3 статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

8 січня 2009 року банк та позичальник уклали додаткову угоду, якою внесли зміни до кредитного договору в частині строку сплати процентів, встановивши його з 1 по 25 число кожного місяця.

Однак, позичальник умови додаткової угоди не виконувала, порушуючи зобов'язання щодо сплати чергових платежів, починаючи з листопада 2012 року.

Отже, заборгованість, з приводу якої заявлений позов у справі, почала виникати у боржника з листопада 2012 року до 20 травня 2014 року (межі заявленого позову) у зв'язку з неповною сплатою позичальником поточних щомісячних платежів із погашення кредиту та процентів за користування ним.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року у справі 6-20цс14.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як убачається з графіка погашення кредиту, чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 25 числа кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

Закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14.

Враховуючи викладене, оскільки банк звернувся з даним позовом 27 травня 2014 року, що підтверджується штампом на поштовому конверті, то порука за спірним договором є припиненою в частині щомісячних зобов'язань боржника ОСОБА_4 щодо повернення грошових коштів поза межами шестимісячного строку, який передував такому зверненню, тобто до 27 листопада 2013 року.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову ОСОБА_6 підлягає скасуванню на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням в цій частині нового рішення про припинення поруки в частині зобов'язань ОСОБА_4 по спірному кредитному договору, які виникли до 27 листопада 2013 року.

Водночас, правовідносини поруки в іншій частині вимог, яка стосується відповідальності ОСОБА_6 за несплату боржником щомісячних платежів до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, тобто після 27 листопада 2013 року, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів, не можна вважати припиненими.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, в період після 27 листопада 2013 року по 20 травня 2014 року (в межах позовних вимог) ОСОБА_4 має невиконане зобов'язання по сплаті тіла кредиту в загальному розмірі 21874,79 дол. США, в тому числі, по простроченому кредиту - 5127,15 дол. США, та по достроковому погашенню кредиту - 16747,64 дол. США, а також борг по сплаті процентів в розмірі 1618,89 дол. США, з урахуванням нарахованих банком процентів за цей період в розмірі 2218,89 дол. США та сплачених позичальником - 600 дол. США (2218,89 - 600). Крім того, за цей період банком нарахована пеня за прострочення сплати кредиту в розмірі 370,75 дол. США та за прострочення сплати процентів 220,24 дол. США.

Отже, ОСОБА_6 несе солідарну відповідальність перед банком за прострочення позичальником вказаної заборгованості.

Таким чином з відповідачів підлягає стягненню в солідарному порядку борг в розмірі 24084,67 дол. США, що еквівалентно 283044 грн. 41 коп., який складається з боргу по тілу кредиту в розмірі 21874,79 дол. США, по процентам в розмірі 1618,89 дол. США та пені в розмірі 590,99 дол. США.

Решта суми боргу в розмірі 9129,11 дол. США (33213,78 - 24084,67), що еквівалентно 107285 грн. 82 коп., підлягає стягненню лише з позичальника ОСОБА_4

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості підлягає зміні на підставі пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України.

Крім того, рішення суду підлягає зміні в частині розподілу судових витрат на підставі. 5 ст. 88 ЦПК України.

Так, загальна сума судового збору, сплаченого позивачем становить 3654 грн.

З урахуванням розміру задоволених позовних вимог щодо кожного з відповідачів (до ОСОБА_4 - 100%, до ОСОБА_6 - 72,5%), а також часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_6 та розміру судового збору, сплаченого ОСОБА_6 при подачі апеляційної скарги, з ОСОБА_4 підлягає стягненню 1827 грн. судового збору, а ОСОБА_6 - 219 грн. 24 коп. судового збору (1827 * 72,5% - 4019,40*27,5%).

Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідачів - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2015 року в частині зустрічного позову ОСОБА_6 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Зустрічний позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Визнати припиненою поруку за договором поруки від 17 травня 2007 року, укладеним між ОСОБА_6 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», в частині зобов'язань ОСОБА_4 по кредитному договору від 17 травня 2007 року, які виникли до 27 листопада 2013 року.

Зазначене рішення в частині стягнення заборгованості та розподілу судових витрат змінити.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» з ОСОБА_4 за кредитним договором від 17 травня 2007 року кредитну заборгованість станом на 20 травня 2014 року в розмірі 33213 доларів США 78 центів, що еквівалентно 390330 грн. 24 коп., з яких солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 стягнути 24084 долари США 67 центів кредитної заборгованості, що еквівалентно 283044 грн. 41 коп.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» з ОСОБА_4 1827 грн. судового збору, з ОСОБА_6 219 грн. 24 коп. судового збору.

Рішення в частині зустрічного позову ОСОБА_4 залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий І.В. Лівінський

Судді О.О. Данилова

Н.О. Шаманська