Рішення № 56537129, 15.03.2016, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/645/16-ц

Провадження №2/461/688/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Пелех О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, за участі третьої особи Львівського комунального підприємства «Княже місто» про визначення часток у спільному сумісному майні, зняття арешту -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів. Свої вимоги мотивує тим, що він є спадкоємцем майна, що залишилося після смерті його батька ОСОБА_4 та складається з квартири АДРЕСА_1. Дане житлове приміщення належить на праві спільної сумісної власності померлому та відповідачеві ОСОБА_3.

У 2001 році у зв'язку з виникненням заборгованості зі сплати комунальних послуг перед ЖЕК-104, правонаступником якого є ЛКП «Княже місто», постановою державного виконавця Галицького відділу ДВС ЛМУЮ від 09 липня 2001 року накладено арешт на майно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та заборонене його відчуження. Дана обставина унеможливлює отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину.

ОСОБА_2 просить суд:

1) визначити за співвласниками по 1/2 частці права власності на квартиру;

2) зняти арешт з 1/2 частки майна, яка належить померлому ОСОБА_4

Позивач до суду не прибув. У письмовій заяві просив справу слухати без його участі.

Представник Галицького відділу ДВС у письмовій заяві просив судове засідання проводити за його відсутності та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач є сином ОСОБА_3, про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с.8).

Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру НОМЕР_2 від 14 лютого 2000 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.6).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 487, вчинений Галицьким відділом ДРАЦС Львівського міського управління юстиції) (а.с.9).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України в п. 12 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснив, що у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частка кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними ( частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Крім того, згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У такому випадку права та обов'язки особи, яка померла (спадкодавця), переходять до інших осіб (спадкоємців), за винятком обставин, передбачених ст. 1219 ЦК України.

У разі виникнення спору, належним способом захисту спадкових прав є вимога про визнання права власності на майно у порядку спадкування, яку необхідно доводити доказами, що підтверджують право власності спадкодавця на спірне майно та прийняття спадкоємцем спадщини після її відкриття у встановленому законом порядку.

З листа приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Камінського Ю.І. від 05 березня 2016 року № 26/02-14 судом установлено, що ОСОБА_2 20 листопада 2013 року звернувся до нотаріуса із заявою № 28 про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4, однак станом на 05 березня 2016 року свідоцтво про право на спадщину йому видане не було.

В цей же час, доказів, які позивач має надати з огляду на вимоги ст. 10, 60 ЦПК України, про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину суду не представлено.

Відтак, вимоги позивача щодо визначення за відповідачем ОСОБА_3 та померлим ОСОБА_4 часток у праві власності на квартиру не ґрунтуються на вимогах закону. Вирішення питання про права особи, яка не є стороною у справі та у зв'язку зі смертю не має цивільної процесуальної правоздатності і дієздатності, виходить за межі повноважень суду.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині зняття арешту з частки квартири, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Галицького відділу ДВС Львівського міського управління юстиції від 09 липня 2001 року на підставі виконавчих документів №№ 1-296, 2-3083 Галицького районного суду м. Львова та постанови № 104 від 22 березня 2001 року Галицької районної адміністрації ЛМР накладений арешт на вищезазначене житлове приміщення (а.с.11). Обтяження зареєстроване у встановленому законом порядку в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.12).

Згідно з листом Галицького відділу ДВС від 14 березня 2016 року № 4685/09-02, виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь держави, чи фізичних чи юридичних осіб у відділі не перебувають (а.с.49).

У листі від 24 березня 2014 року вих. № 228 ЛКП «Княже місто» (правонаступник ЖЕК-104) зверталося до Галицького відділу ДВС щодо зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 у зв'язку з погашенням заборгованості за квартирну плату, яка стала підставою для винесення державним виконавцем постанови віл 09 липня 2001 року (а.с.44).

Відповідно до положень ч. 2-5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Спеціальним законом, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна, є Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі - Закон).

Згідно зі ст. 3 Закону, обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Положенням статті 11 Закону встановлено, що обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 42 Закону, держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п. 2 постанови КМУ № 830 від 05 липня 2004 року «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна» держателем Державного реєстру обтяжень рухомого майна є Міністерство Юстиції. Наказами Міністерства юстиції України від 25 червня 2015 року № 1059/5 та від 07 липня 2006 року № 57/5 державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України визначене адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України, а також реєстратором Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Статтею 43 Закону визначені підстави реєстрації відомостей про обтяження майна та припинення обтяжень.

Відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

З урахуванням викладеного, у зв'язку з тим, що у Галицькому відділі ДВС відсутнє виконавче провадження, в ході якого було зареєстроване обтяження, суд вважає за можливе зняти арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1. При цьому у зв'язку з відмовою у задоволенні вимог про визначення часток співвласників квартири, дана вимога позивача задовольняється судом частково, арешт знімається з усього житлового приміщення в цілому.

У зв'язку з відсутністю вимоги щодо розподілу судових витрат, понесені витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.60 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст.25, 316, 368, 1216-1219, 1222, 1261 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 197, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4, ОСОБА_3 (реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 4397607, 4397627).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Зубачик Н.Б.