Рішення № 56536359, 16.11.2015, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 16.11.2015

Справа № 334/6612/15-ц

Провадження № 2/334/2791/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого -судді Нікітенко Н.П., при секретарі Лапіні О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу по оплаті за воду та послуги каналізації

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за воду та послуги каналізації в сумі 8512,73 гривні, в якій зазначив, що в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1, ОСОБА_3.

Відповідачі користуються послугами КП Водоканал, але оплату за послуги підприємства вносять не в повному обсязі, тому за період з 01.09.2008 року по 30.11.2013 року виникла заборгованість в сумі 8512,73 гривні, яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів у судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача, наполягаючи на фактах, викладених у позові просив суд задовольнити вимоги Комунального підприємства «Водоканал» з підстав викладених в ньому. Крім того, представник позивача доводив суду, що КП «Водоканал» вже направляв заяву про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів боргу по оплаті за воду і послуги каналізації, але суд відмовив у прийнятті заяви про видачу судового наказу, посилаючись на те, що із заяви та поданих документів вбачається спір про право, про що була винесена ухвала № 2-н/334/2: (№334/1684/14-ц) від 24.02.2014року.

Відповідачі у судовому засіданні проти позову заперечували та пояснювали суду, що позивачем не доведено розмір заборгованості, не надано договору на надання послуг, а також не надано належних доказів надання самих послуг. Крім того, відповідачі наполягали на тому факті, що позивачем пропущений строк позовної давності для предявлення позовних вимог, тому просили суд відмовити позивачу у позові у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 57, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

У квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1, ОСОБА_2.

Відповідачі користуються послугами КП Водоканал, але оплату за послуги підприємства вносять не в повному обсязі, тому за період з 01.09.2008 року по 30.11.2013 року виникла заборгованість в сумі 8512,73 гривні.

Відповідно до ч. 2 ст.19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ст1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Отже, КП «Водоканал» по відношенню до Відповідачів являється виконавцем послуг з надання води та послуг каналізації, а, відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по відношенню до Позивача являється споживачем наданих послуг.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та відповідно до п.5 ч.3 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги у встановлені строки.

Відповідач не виконує належним чином свої обов'язки по сплаті спожитих послуг у зв'язку з чим, Позивачем нараховано до сплати за період з 01 вересня 2008 року по 30 листопада 2013 року 8512,73 гривні.

Відповідно статей 67, 68 ЖК України, наймач квартири зобов'язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги, у число яких входять послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

Розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви не суперечить положенням цивільного процесуального законодавства України, адже нормами ЦПК не передбачено вимоги, відповідно до яких повинен бути оформлений розрахунок заборгованості.

Крім того, щомісяця боржниками отримувались рахунки за надані послуги з постачання води. В кожному з таких рахунків міститься вичерпна інформація щодо кількості та структури (складових) наданих послуг, тарифів щодо кожної з послуги, місячного платежу, заборгованості за попередні періоди та загальної суми, що підлягає сплаті.

Тарифи на послуги з водопостачання та каналізації у спірному періоді встановлювались органами місцевої влади, а саме рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради та Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Вказані нормативні документи є загальнодоступними, так як публікуються в офіційних виданнях.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, укладення договору - це, перш за все, волевиявлення сторін. Волевиявлення з боку відповідача не відбулося. Позивач проводив ряд дій, направлених на укладення договорів зі всіма споживачами, однак, відповідач по справі не відгукнувся на пропозицію укладення договору. У зв'язку з чим, надання послуг з водопостачання та каналізації здійснюється у відповідності до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також Правил надання послуг з водопостачання та каналізації.

Крім того, п. 1 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений обов'язок споживача укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Позивачем такі договори були підготовлені своєчасно, проведено ряд дій, направлених на укладання договорів зі всіма споживачами, зокрема, - публічно (шляхом вивішування оголошень, направлення листів, автодозвону) повідомляє та запрошує споживачів на укладання договорів.

Правовідносини між сторонами у справі склалися на підставі надання/отримання послуг з водопостачання, тобто відносини фактично існували.

Факт надання послуг з централізованого опалення в будинок №43 по вул..Товариській у м.Запоріжжя підтверджується інформаційними довідками про подачу води на будинок. Система водопостачання помешкання Відповідача є невідємною складовою централізованої системи водопостачання та каналізації усього будинку.

Також, статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що між Позивачем та Відповідачем існують зобов'язання, хоч договір не було укладено, а відсутність укладеного договору не позбавляє відповідача обов'язку здійснювати оплату за отримані послуги з водопостачання та каналізації, а відмова споживача здійснювати оплату згідно діючих, затверджених тарифів є неправомірною.

Щодо застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

За правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у справі «ОСОБА_4 проти України» від 09.01.2013 року, строк давності переслідує декілька важливих цілей, зокрема, забезпечує правову визначеність і завершеність, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко заперечувати, дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийнятті судами рішень відносно подій, які відбувались в далекому минулому на основі доказів, які з часом можуть стати ненадійними та недостатніми. А отже норми щодо позовної давності направлені на забезпечення належного правосуддя і дотримання принципу правової визначеності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ураховуючи те, що судовий захист права на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Відповідний висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 21 січня 2015 року (справа № 6-214цс14), який згідно з ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

КП «Водоканал», керуючись нормами чинного законодавства, та на підставі норм п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України у лютому 2014 року звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із заявою про видачу судового наказу, чим дотримався процесуальних вимог щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

В зв'язку з відмовою у прийнятті судового наказу, Позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 105-1 ЦПК України.

Оскільки ч. 3 ст. 118 ЦПК України визначено, що позовна заява щодо вимог, визначених у ч. 1 ст. 96 ЦПК України, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що до позовних вимог Позивач включив стягнення заборгованості, яка виникла ще з вересня 2008 року.

Тож на час видання наказу у лютому 2014 року, строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості з вересня 2008 року по листопад 2013 року вже сплив, а тому не можна вести мову про його переривання.

Таким чином, суд вважає, що розмір заборгованості підлягає зменшенню з урахуванням того, щовимога про стягнення грошових сум з вересня 2008 року по листопад 2013 року заявлена за межами строку позовної давності.

Відповідно до наданих розрахунків та в межах строків позовної давності, стягненню підлягає 3688,97 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.8,10,57,58,59,60,88,174,197,208,209,212-215 ЦПК України суд,

В и р і ш и в:

Позов -задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, які мешкають за адресою: АДРЕСА_2 на користь Комунального підприємства «Водоканал» (р/р 26002045720001, р/р 26032045720004 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, ОКПО 03327121) заборгованість по оплаті за воду і послуги каналізації в сумі 3688,97 гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, які мешкають за адресою: АДРЕСА_2 на користь Комунального підприємства «Водоканал» (р/р 26002045720001, р/р 26032045720004 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, ОКПО 03327121) сплачений судовий збір у розмірі 243, 60 гривень.

В задоволенні іншої частини позову -відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: Нікітенко Н. П.