Рішення № 56536103, 14.03.2016, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

14.03.2016

Провадження № 2/331/553/2016

ЄУН 331/5489/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2016 р. м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого - судді Світлицької В.М.

при секретарі Богач А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_5., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, після його смерті відкрилась спадщина, яку позивач не змогла прийняти , оскільки після смерті ОСОБА_5було оформлено договір-купівлі продажу квартири, яка належить до складу спадщини. Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26.11.2013р. визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10.08.2012р. квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину у вигляді односторонньої реституції, скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 Але, 07.09.2012 р. ОСОБА_4 продав зазначену квартиру ОСОБА_3, який на даний час є добросовісним набувачем квартири. Позивач ОСОБА_1 є спадкоємицею померлого ОСОБА_5, а тому до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тому право на витребування майна від добросовісного набувача також переходить до ОСОБА_1 ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, адже добросовісне набуття можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1.

В судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач та його представник , третя особа ОСОБА_4 .в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили, заперечень не надали. Їх неявка не перешкоджає розгляду справи, оскільки наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду її по суті.

Відповідно до ст. 197 ч.2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 Позивач ОСОБА_1 є його рідною сестрою.

Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої належить квартира АДРЕСА_1.

Відповідно до заповіту, складеного ОСОБА_5 від 11.05.2006 року, квартиру АДРЕСА_1 , він заповідав в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_6

З копії матеріалів спадкової справи № 380/2012 , заведеної 07.11.2012 р. Четвертою Запорізькою державною нотаріальною конторою щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. вбачається, що сестра померлого ОСОБА_1 у строк, передбачений ст. 1270 ЦК України, звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлого брата.

Проте, отримати свідоцтво про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_5 позивач не змогла, оскільки 10.08.2012 р. відповідно до договору купівлі , квартира померлим була продана ОСОБА_4

Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26.11.2013р. у справі №2/331/408/13 за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу квартири, застосування наслідків недійсності правочинів, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно було визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10.08.2012 р., укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину у вигляді односторонньої реституції, скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 на вищезазначену квартиру.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

07.09.2012 р .після рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26.11.2013р., ОСОБА_4 продав ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 3036, виданий 07.09.2012 р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О.В. , тому зазначена спірна квартира вибула з користування ОСОБА_1 поза її волею, без її відома та згоди.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті. Відповідно до частини 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини: згідно частини 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст.. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить по складу спадщини», пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 реалізувала своє право на прийняття спадщини за заповітом після померлого брата шляхом подачі відповідних заяв нотаріусу про прийняття спадщини у встановлений законодавством строк (за ст. 1270 ЦК України 6 місяців з часу відкриття спадщини).

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, ст. 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Згідно із ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісність набуття в розумінні ст. 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна від набувача, при цьому випадки такого витребування законодавством обмежуються, зокрема п. 3 ч. 388 ЦК України, якою передбачено, що витребування майна можливе в разі його вибуття з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Крім того, на підставі ст. 392 ЦК України, може бути задоволений позов власника про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою та у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використання правового механізму, установленого статями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту відповідає вимогам закону.

Вищевикладене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-164цс14, яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК є обов'язковою для всіх судів.

Оскільки відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене ст. 388 ЦК України, переходить до спадкоємців власника.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 23.01.2013 року у справі за № 6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

За таких обставин, оскільки спірна квартири АДРЕСА_1 вибула з володіння позивача не з його волі, то вона підлягає витребуванню від добросовісного набувача - відповідача ОСОБА_3

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 59, 60, 61, 88, 107, 158, 208, 209, 212, 214, 215, 292, 294, 367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня оголошення рішення.

Суддя : В.М. Світлицька