Ухвала суду № 56535512, 18.03.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/304/2016(м)

265/7948/15-ц

Головуючий у 1 інстанції Костромітіна О.О.

Доповідач Лоленко А.В.

Категорія 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Лоленко А.В.,

суддів Зайцевої С.А., Кочегарової Л.М.

за участю секретаря Зливка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Фірма верхнього одягу «Фея» про стягнення середнього заробітку за затримку проведення розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Фірма верхнього одягу «Фея» про стягнення середнього заробітку за затримку проведення розрахунку при звільненні у розмірі 72858,60 грн. На момент її звільнення - 15.09.2014 року не була виплачена сума допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок Фонду соціального страхування. Ці кошти надійшли на її картковий розрахунок 03.10.2014 року. Кошти, які перераховані 03.10.2014 року по лікарняному АГК № 895057 виплачені відповідачем не в повному обсязі, недоплата становить 33,64 грн. Ця обставина встановлена рішенням Апеляційного суду Донецької області від 28.10.2015 року.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 лютого 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 72858,60 гривень - відмовлено.

З вказаним рішенням не погодилась ОСОБА_1, подала апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до апеляційного суду Донецької області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду і задоволення її позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, вважає, що несвоєчасна виплата лікарняних порушує її права і вона має право на стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, яка підтримала доводи апеляційної скарги, просила рішення суду скасувати, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, заперечення представника відповідача, який просив рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено з ПАТ «Фірма верхнього одягу «Фея» згідно наказу № 66-к від 15 вересня 2014 року на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Згідно листа ПАТ «Фірма верхнього одягу «Фея» № 403 від 28 листопада 2014 року ОСОБА_1 було сплачено по лікарняному листу АГК №895057 від 19 червня 2014 року за три дні підприємством 672,84 грн. та було виплачено заробітну плату за липень. Виплати за 10 днів лікарняного було виплачено ОСОБА_1 з коштів Фонду соціального страхування після їх надходження з Фонду 03.10.2014 року в розмірі 2242,80 грн. з відрахуванням військового збору в розмірі 33,64 грн. Ці обставини були встановлені рішенням Апеляційного суду Донецької області від 28 жовтня 2015 року, яким було стягнуто з ПАТ «Фірма верхнього одягу «Фея» на користь ОСОБА_1 33 грн.64 коп.( а.с.23-25).

На виконання даного рішення, відповідно до платіжного доручення № 561 від 25 листопада 2015 року ПАТ«Фірма верхнього одягу «Фея» перерахувала 33,64 грн. на рахунок ВДВС Маріупольського МУЮ. ОСОБА_1 отримала 33,64 грн. 02.12.2015 року ( а.с.9).

Той факт, що страхові виплати по лікарняному в розмірі 2242,80 грн. були виплачені 3.10.2014 року після надходження їх з Фонду соціального страхування встановлено рішенням Апеляційного суду Донецької області від 28 жовтня 2015 року і на підставі ст.. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Згідно з ч.1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Страхові виплати проводяться на підставі заяви-розрахунку, який був наданий підприємством до відділення Фонду після 04 серпня 2014 року.

Згідно з п. 9 Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності , затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22 грудня 2010 року № 26, після надходження суми коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника, останній зобов»язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення у строки, визначені у ст.. 52 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Частиною 2 ст. 52 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам, зазначеним у ч.1 ст. 6 цього Закону - у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обов»язок роботодавця по сплаті належних особі сум, пов»язаних з тимчасовою втратою працездатності виникає лише після перерахування даних сум на рахунок підприємства з відповідного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Оскільки перерахування страхових виплат з тимчасової втрати непрацездатності відповідачу було здійснено відділенням Фонду соціального страхування після звільнення позивачки і виплачено 03.10.2014 року, що встановлено рішенням Апеляційного суду Донецької області від 28 жовтня 2015 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку , що в даному випадку порушення вимог ст.. 116 КЗпП України з боку підприємства відсутнє.

Суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушення вимог ст.. 116 КЗпП України з боку відповідача, а відповідно і відсутності відповідальності за затримку розрахунку при звільненні , передбаченою ст.. 117 КЗпП України, оскільки відповідач стягнув військовий збір у сумі 33,64 грн. із страхових виплат, які були перераховані відділенням Фонду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила, що на момент звільнення її 15.09.2014 року заборгованості з виплати заробітної плати не було.

Інші доводи апелянта не спростовують висновки, які викладені в рішенні суду першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального закону і підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.В. Лоленко

Судді С.А. Зайцева

Л.М. Кочегарова