Ухвала суду № 56535508, 15.03.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/120/2016(м)

265/5813/15-ц

Головуючий в 1 інстанції Міхєєва І.М.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„15 " березня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Зайцевої С.А.

Суддів: Ігнатоля Т.Г., Кочегарової Л.М.

При секретарі: Зливка І.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк » до ОСОБА_2,ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року ПАТ « Дельта Банк» звернулося до суду з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на те,що 23 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», права вимоги які за договором купівлі-продажу від 25 травня 2012 року придбав позивач , та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0415/0708/55-033 ,за умовами якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 22 000 доларів США зі сплатою 11,9 % річних з кінцевим терміном повернення кредитних коштів 23 липня 2018 року .З метою забезпечення виконання грошових зобов*язань по кредитному договору відповідачем ОСОБА_1 з банком було укладено 23 липня 2008 року договір поруки № 0415/0708/55-033-Р-1 , згідно якого поручитель взяв на себе відповідальність за неналежне виконання ОСОБА_2 кредитного договору. Відповідач свої зобов*язання належним чином не виконував,у зв*язку з чим станом на 28 липня 2015 року виникла заборгованості у розмірі 260 685 грн. 89 коп., яка складається із : суми заборгованості за кредитом - 236 722,07 грн. ; суми заборгованості за відсотками 23 963,83 грн. ,яку просили стягнути в солідарному порядку із відповідачів.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 14 грудня 2015 року позов ПАТ « Дельта Банк» задоволено : стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 260 685 грн.89 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2606 грн.85 коп.в рівних частках з кожного по 1 303,43 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати,залишити без розгляду позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» , з тих підстав ,що судом першої інстанції порушено вимоги процесуального права. В обґрунтування доводів зазначає, що позов від ПАТ « Дельта Банк» підписаний представником ОСОБА_3 та надана фотокопія довіреності. Позивач зобов*язаний прибути на засідання до суду першої інстанції та підтвердити свою особу ,наданням оригіналу паспорта ,наданням оригіналу довіреності та оригіналу трудової книжки з відповідним записом про те, що довірена особа є працівником ПАТ « Дельта Банк» . Усі свої докази позивач пред*являє тільки у вигляді фотокопій. По незрозумілим для апелянта причинам позивач не сплатив судовий збір. Позивач просить перерахувати стягнуті кошти на рахунок ПАТ «Дельта Банк» при цьому не надає доказів належності цього рахунку банку.Тобто,невідомо хто звернувся до суду з позовом,невідомо на чий рахунок слід перераховувати стягнуті кошти.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 ,представник ОСОБА_2,ОСОБА_1,що діє за довіреністю ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги.

У судове засідання апеляційного суду представник ПАТ «Дельта Банк» не з*явився ,належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи шляхом отримання судових повісток,про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.187,188). Надали суду заяву про підтримання позовних вимог,про відхилення апеляційної скарги та про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача (а.с.189-190).

Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи , не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача,пояснення ОСОБА_1 та пояснення представника відповідачів ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим,ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону ,тому підстав для його скасування немає.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).Відповідно ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов*язання, забезпеченого порукою,боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники,якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі,що і боржник,включаючи сплату основного боргу,процентів,неустойки,відшкодування збитків,якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено,що 23 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк»,правонаступником якого є ПАТ « Сведбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0415/0708/55-033,згідно якого відповідачу надано кредитні кошти на споживчі потреби у розмірі 22 000 доларів США на строк до 23 липня 2018 року включно зі сплатою 11,9% річних.

Пунктом 3.1. договору встановлено порядок погашення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до п.9.1. у випадку невиконання позичальником будь-яких своїх зобов*язань за цим договором

та/або умов договору іпотеки ,зазначеного в п.2.1. договору та\або у випадку порушення позичальником строків платежів ,встановлених п.3.1.,3.3 договору ,банк має право вимагати дострокового повернення кредиту ,сплати процентів за користування ним,а позичальник зобов*язаний виконати зазначені зобов*язання в порядку,передбаченому п.9.2,,9.3 договору.

В забезпечення виконання зобов*язань позичальником ОСОБА_2 за кредитним договором № 0415/0708/55-033 від 23 липня 2008 року між ВАТ « Сведбанк» та ОСОБА_1 укладений договір поруки №0415/0708/55-033 -Р-1 від 23 липня 2008 року ,згідно якого (п.п.2,3,6договору ) поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобов*язання усім належним йому майном та грошовими коштами.Відповідальність поручителя за цим договором обмежується сумою кредиту ,визначеного згідно з основним зобов*язанням ,нарахованими процентами ,пенями,комісіями та іншими платежами ,передбаченими основним зобов*язанням.Поручитель здійснює погашення заборгованості за основним зобов*язанням у валюті кредиту .

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.ч.1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У відповідності зі ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня, у зв*язку з чим грошове зобов*язання у договорі повинно бути виражено в національній валюті України. Дане положення в цілому кореспондується з ч.1 ст. 192 ЦК України, відповідно якої законним платіжним засобом, обов*язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Відповідно до ч.1 ст. 524 ЦК України, зобов*язання повинно бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Згідно ч.2 ст. 524 ЦК України, сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов*язання в іноземній валюті. Згідно ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов*язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта, як засіб платежу, зокрема за зобов*язаннями, відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України може використовуватися в Україні лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ч.3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов*язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Правовідносини з надання кредиту регулюються параграфом 2 глави 71 ЦК України. Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до кредитних відносяться операції зазначені у п.3 ч.1 та у п.п. 3-7 ч.2 ст. 47 цього Закону, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій. В розумінні ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до коштів відносяться гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Надаючи кредит, банк розміщує залучені ним кошти, як у національній валюті (гривні) так й в іноземній валюті.

Статті 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

При цьому, ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено ряд обмежень і заборон, що стосується умов здійснення окремих банківських операцій. Натомість, приписи вказаної статті Закону не містять заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).

Відповідно до ч.1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» на здійснення валютних операцій національним банком видаються відповідні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв*язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Тобто, виходячи з зазначених вище норм, чинне законодавство допускає можливість визначення зобов*язань у іноземній валюті, використання іноземної валюти в Україні, але визначає межі та конкретний порядок її використання.

В Постанові Верховного Суду України за № 6-145цс14 від 24 вересня 2014 року, зазначено, що вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов*язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається з матеріалів справи, Національним банком України було видано Відкритому акціонерному товариству «Сведбанк» банківську ліцензію № 38 від 7 грудня 2007 року на право здійснювати банківські операції, визначені частиною 1 та пунктами 5-11 частини 2 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», зокрема на здійснення операцій з валютними цінностями, в тому числі з розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

На даний час законодавством не визначено межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті, тому операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Також, з досліджених матеріалів справи вбачається ,що ПАТ «Дельта Банк», як покупець придбав, а ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк», як продавець, продав за договором купівлі-продажу від 25 травня 2012 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 1306, 1307 право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі за кредитним договором № 0415/0708/55-033.

Тому , відповідно до вказаного Договору про право вимоги ПАТ «Дельта Банк» набув право вимоги по кредитному договору № 0415/0708/55-033 від 23 липня 2008 року, що укладений між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2

Згідно витягу з додатку № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами між ПАТ « Сведбанк» та ПАТ « Дельта Банк» від 25 травня 2012 року ПАТ «Дельта Банк» прийняв право вимоги за кредитним договором № 415/0708/55-033, укладеним 23 липня 2008 року ОСОБА_2ідентифікаційний номер позичальника за кредитним договором НОМЕР_1 , балансовий рахунок за основним боргом № 2203, валюта кредитного договору долари США, загальний розмір грошового зобов'язання за кредитним договором складає 22 000 доларів США,фактичний розмір заборгованості за кредитним договором у валюті кредиту станом на 25 травня 2012 року 15 750,59 ,та виконання зобов'язання забезпечено договором іпотеки,договором поруки .

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Проте, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З огляду на викладене, позивач ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги за кредитним договором, укладеним ОСОБА_2 з ВАТ «Сведбанк », виконання якого було забезпечене в тому числі і договором поруки , укладеними ОСОБА_1.з ВАТ «Сведбанк» .

Згідно розрахунку заборгованості станом на 28 липня 2015 року загальна сума заборгованості за кредитним договором № 0415/0708/55-033 складає: 11815,91 доларів США, що згідно курсу НБУ (100 доларів США -2206-2278) складає :260685,89 гривень, в тому числі: - заборгованості за кредитом в розмірі 236722,07 грн.; - заборгованість за відсотками в розмірі 23963,83 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ « Дельта Банк» ,суд першої інстанції виходив з того, що позичальник не виконував взяті на себе зобов*язання за кредитним договором, унаслідок чого утворилась кредитна заборгованість, тому наявні підстави для стягнення заборгованості в тому числі і з поручителя .Крім того,25 травня 2012 року між ПАТ " Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору поруки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2,ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором обґрунтовані .

Доводи апеляційної скарги , щодо не сплати позивачем при пред*явленні позову суми судового збору не є слушними,оскільки з матеріалів справи вбачається ,що позивач ПАТ « Дельта Банк» зазначив підстави, з яких він підлягає звільненню від сплати судового збору, та надав відповідні докази.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 березня 2015 року прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_5.(а.с.20-23).

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», який діяв на час подання банком позовної заяви 20 серпня 2015 року , від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Що і було враховано суддею першої інстанції при відкритті провадження у справі ,а також при винесені рішення.

Крім того, по формі позовна заява є письмовим документом.Відповідно до ч.8 ст.119 ЦПК України якщо позовна заява подається представником позивача ,до позовної заяви додається довіреність чи інший документ,що підтверджує його повноваження. Як вбачається з матеріалів справи ,довіреністю від 21 липня 2015 року ПАТ « Дельта Банк» уповноважив ОСОБА_3 представляти інтереси довірителя ,в тому числі у місцевих судах (загальних,господарських,адміністративних),в апеляційних судах (загальних,господарських,адміністративних),в Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ ,Вищому господарському суді України,Вищому адміністративному суді України ,з усіма правами ,за винятком права укладення і підписання мирової угоди ,як на стадії судового процесу ,так і на стадії виконавчого провадження ,права позивача повної або часткової відмови від позовних вимог ( у тому числі зменшення позовних вимог ) та права відповідача щодо визнання позову повністю або частково.Для виконання цієї довіреності в межах наданих повноважень за довіреністю повіреному надано право : в тому числі , розписуватися на документах від імені довіретиля ,подавати будь-які листи,звернення,заяви,в тому числі позовні заяви ,клопотання ,апеляційні скарги ,касаційні скарги тощо.Крім того ,завіряти копії витягів з договорів та документів ,в тому числі зі Статуту ,протоколів,положень довірителя на відповідність їх оригіналам .Вказана довіреність посвідчена уповноваженої особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ « Дельта Банк» ОСОБА_5 (а.с.24).

Слід зазначити,щодо письмових доказів кваліфікованої форми слід відносити не лише ті, які підлягають нотаріальному посвідченню, а й ті, для дійсності яких необхідна наявність спеціальних реквізитів. Не подання ,на думку апелянта,оригіналів письмових доказів не викликає сумнівів у справжності фотокопій та не спростовує зобов*язання відповідачів за кредитним договором та договором поруки .

Як вбачається з матеріалів справи ,при розгляді у суді першої інстанції ,вимог щодо надання оригіналів доказів,виклику позивача для особистих пояснень у ОСОБА_1 не виникало (а.с.38-39). Представником позивача протягом розгляду справи надавалися заяви про підтримання позовних вимог,про можливість розгляду справи у відсутності представника з поясненням причин неявки у судове засідання.

Відповідачами не оспорюється укладання кредитного договору,договору поруки, отримання 22 000 доларів США ,що підтверджено заявою отримувача ОСОБА_2 № 2915061/1207 від 23 липня 2008 року (а.с.9) ,та часткового виконання зобов*язання за кредитним договором,в тому числі з перерахуванням грошових коштів на рахунок ПАТ « Дельта Банк» з 07 липня 2012 року по 13 січня 2015 року ,що підтверджено наданими ОСОБА_1 квитанціями про здійснення валютно-обмінної операції (а.с.44-67). В позовній заяві позивача зазначено шлях перерахування стягнутих коштів із зазначенням МФО,ЄДРПОУ ,розрахункового рахунку банку ,які відображені у резолютивній частині рішення суду першої інстанції , тому відсутні підстави здійснення перевірки рахунку банку.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний вважає, що суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін.

Приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б привести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими , а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Судді: