Ухвала суду № 56534357, 18.03.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 142/1229/15-ц Провадження № 22-ц/772/823/2016Головуючий в суді першої інстанції Фартух О. І.Категорія 41Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,

з участю секретаря Маркевич Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 12 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що не відповідають дійсності, та є такими, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію відомості викладені відповідачем у зверненні (скарзі) від 10 серпня 2015 року, адресованому генеральному директору публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго» (далі - ПАТ «Вінницяобленерго»), про те, що він особисто складав та підробляв акти про порушення Правил користування електричною енергією для населення, довідки сільської ради, угоди про погашення боргу, протоколи комісії та розрахунки, квитанції по оплаті за спожиту електроенергію. Одночасно з цим, у скарзі ОСОБА_3 офіційно вимагає звільнення його з посади юрисконсульта - інспектора з кадрів Піщанських електромереж.

Посилаючись на те, що зазначені відомості порушують його право на повагу до честі, гідності та ділової репутації, створили необ'єктивну оцінку його діянь як громадянина і працівника - юрисконсульта - інспектора з кадрів Піщанських електромереж з боку співробітників підрозділу, позивач просив визнати недостовірними відомості зазначені та поширені в зверненні (скарзі) ОСОБА_3 від 10 серпня 2015 року щодо нього та визнати їх такими, що не відповідають дійсності, порушують його права, свободи; ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію; визнати наклепом дії ОСОБА_3 з підготовки та поширення інформації відносно нього у зверненні від 10 серпня 2015 року; зобов'язати ОСОБА_3 спростувати відомості поширенні ним у його зверненні (скарзі) від 10 серпня 2015 року щодо нього, у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, шляхом офіційного письмового звернення до генерального директора ПАТ «Вінницяобленерго» про те, що відповідачем поширена недостовірна інформація та така, що не відповідає дійсності, порушує його права, свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію, не пізніше п'ятнадцяти днів з дня набрання рішення суду законної сили, а також вибачитись перед ним при свідках; стягнути з відповідача 7 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати по справі.

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 12 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалене у справі судове рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Відповідач надіслав письмові заперечення, у яких просив розглядати справу у його відсутність.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що викладена у скарзі інформація носить характер оціночних суджень, тому не можуть бути предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які є вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача. Отже, підстави для визнання недостовірною цієї інформації, спростування її та відшкодування моральної шкоди, яка є похідною вимогою, відсутні.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом установлено, що 10 серпня 2015 року відповідач звернувся зі зверненням (скаргою) до генерального директора ПАТ «Вінницяобленерго» про те, що ОСОБА_2 особисто складав та підробляв акти про порушення Правил користування електричною енергією для населення, довідки сільської ради, угоди про погашення боргу, протоколи комісії та розрахунки, квитанції по оплаті за спожиту електроенергію. Одночасно з цим, у скарзі ОСОБА_3 офіційно вимагав звільнення ОСОБА_2 з посади юрисконсульта - інспектора з кадрів Піщанських електромереж.

Відповідно до статті 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї.

Згідно зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується також і право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Статтею 201 ЦК України визначено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

За змістом статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Пленум) судам роз'яснено, що ст. 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначав, що розповсюджена відповідачем недостовірна інформація про підроблення документів,

стосується скоєння злочину, тобто у зверненні (скарзі) містяться певні фактичні дані, достовірність яких відповідач не довів.

Статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, принципи якої відтворені в ст. 34 Конституції України, передбачено, що кожна людина має право на свободу виявлення поглядів.

У пункті 15 постанови Пленуму судам роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У пункті 19 постанови Пленуму судам роз'яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 29.03.2005 року у справі «Українська прес-група» проти України» зазначив, що у своїй практиці Суд розрізняє факти та оціночні судження; якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню; вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (Рішення у справі Lingens v. Austria від 8 липня 1986 року); залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (Рішення у справі De Haes Gijsels v. Belgium від 24 лютого 1997 року).

З огляду на вказане, висловлювання автора є лише критикою та вираженням його особистих поглядів щодо особи позивача.

Вільне вираження поглядів, передавання почуттів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через ідеї, висловлені іншими людьми.

Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням об'єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

Вирішуючи спір та встановивши, що викладена у звернення (скарзі) інформація та коментарі до неї носять характер оціночних суджень, правдивість яких не можна довести, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підстави для визнання недостовірною цієї інформації, спростування її та відшкодування моральної шкоди, яка є похідною вимогою, відсутні, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Також правильними є висновки суду про те, що суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки право на власне судження, можливість його висловлювання, оцінку думки гарантоване ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка, відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 12 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ С.К. Медвецький

Судді: /підпис/ В.В. Оніщук

/підпис/ В.І. Чорний

Згідно з оригіналом: