Ухвала суду № 56530482, 15.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 623/1423/15-ц Головуючий 1 інстанції: Бутенко В.І.

Провадження: № 22ц/790/366/16

Категорія: витребування майна Суддя-доповідач: Гуцал Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Трішкової І.Ю.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 вересня 2016 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, стягнення моральної шкоди, -

встановила:

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння.

В уточнених позовних вимогах позивач просив:

-стягнути на його користь з ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 1700 гривень;

-зобов'язати ОСОБА_2 повернути із свого незаконного володіння: зварювальний апарат марки Темп-МІG-190 N, вартістю 6300 гривень; балон вуглекислоти вартістю 250 гривень; набор пультів для фарбування автомобіля вартістю 499 гривень; защемлювач по металу вартістю 135 гривень; дріт зварювальний 5 кг на суму 215 гривень; круги відрізні 5 шт. на суму 60 гривень; кромкогиб вартістю 120 гривень; пістолет для гравітекса вартістю 90 гривень; дирокол по металу один вартістю 155 гривень; круг для зачистки металу один вартістю 6 гривень; щітку по металу здиральну 1 шт. вартістю 28 гривень; ґрунтовку - 3 літри вартістю 125 гривень;

-зобов'язати ОСОБА_2 при неможливості повернення вищезазначеного майна в належному зовнішньому та внутрішньому вигляді, повному справжньому та працездатному стані - здійснити компенсацію вартості цього майна у сумі 7 983 гривень.

Посилався на те, що у квітні 2012 року сторони в усній формі домовилися, що ОСОБА_2 виконає зварювальні роботи кузову легкового автомобіля, який перебував у користуванні позивача. Оскільки необхідного обладнання відповідач не мав, позивач за власні кошти, на прохання ОСОБА_2 придбав перелічене вище майно та передав у користування останнього. Проте зварювальні роботи відповідач не виконав та відмовився повернути позивачу спірне майно.

З метою захисту порушеного права власника неправомірними діями відповідача позивач звертався до правоохоронних органів. 29 вересня 2014 року була винесена Постанова про закриття кримінального провадження, а позивачу було запропоновано звернутися з цим питанням до суду.

Позивач вважає, що діями ОСОБА_2 йому спричинена моральна шкода, оскільки протягом тривалого часу він вимушений вимагати повернення свого майна, шляхом звернення за захистом своїх прав в правоохоронні органи та до суду. Така поведінка відповідача є несправедливою.

Відповідач позов не визнав. Не заперечував факт передачі йому позивачем зварювального апарату марки Темп-МІG-190 N, але в якості оплати за надані послуги по відновленню кузова автомобіля «Москвич». Разом з тим зазначав, що цей апарат через день зламався, та він повернув його ОСОБА_3. Стверджував, що він здійснював ремонтні роботи автомобіля позивача, але з використанням власних матеріалів та матеріалів знайомих.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 вересня 2016 року позов задоволено частково. Суд витребував із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 зварювальний апарат марки Темп-МІG-190 N, вартістю 1840 гривень на користь позивача та стягнув на користь останнього з ОСОБА_2 500 гривень моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив та вирішив питання про судові витрати.

Позивач рішення суду не оскаржує.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

До суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з'являвся, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідач двічі подавав заяву про відкладення розгляду справи, але жодних доказів на підтвердження поважності причин неявки суду не надав. Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

За приписами ч.1 ст.303 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В частині відмови у задоволенні позову рішення суду не оскаржується та судовою колегією не переглядається.

Судовим розглядом встановлено та визнається сторонами, що у квітні 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено усний договір про надання послуг щодо здійснення останнім зварювальних робіт з відновлення кузова автомобіля марки М-2141 легковий, що знаходився у користуванні позивача на підставі довіреності. В усній формі сторони обговорили вартість ремонту автомобіля та строк його ремонту. ОСОБА_2 не є фізичною особою-підприємцем та не здійсню підприємницьку діяльність з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів.

Встановлено також, що вказаний автомобіль був доставлений позивачем на буксирі за адресою батька відповідача для здійснення ремонту.

Визнається сторонами і той факт, що ОСОБА_3 за власні кошти придбав зварювальний апарат марки Темп-МІG-190 N, вартістю 1840 гривень та передав його ОСОБА_2.

У лютому 2013 року ОСОБА_3 забрав у відповідача автомобіль марки АЗЛК 21412 легковий, 1989 року випуску.

Позивач стверджує, що грошові кошти за ремонт автомобіля він ОСОБА_2 не передавав, оскільки останній не виконав своїх зобов'язань по ремонту транспортного засобу.

Належні докази, які б свідчили про виконання відповідачем ремонтних робіт в матеріалах справи відсутні.

Ухвалюючи рішення про витребування зварювального апарату із чужого незаконного володіння відповідача на підставі ст.387 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 є власником спірного зварювального апарату, а право власності відповідно до ст.ст.319,321,391 ЦК України є непорушним та підлягає судовому захисту у разі його порушення. При цьому суд вважав встановленим факт передачі зварювального апарату позивачем відповідачу у користування, та недоведеними доводи відповідача щодо повернення цього майна ОСОБА_2 власнику.

Судова колегія з таким висновком погоджується.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на ч.1 ст.328 ЦК України є безпідставним, оскільки жодних доказів на підтвердження факту переходу у власність останнього спірного зварювального апарату на підставі правочину, відповідач суду не надав.

Не можна визнати обґрунтованими і доводи апеляційної скарги стосовно доведеності факту повернення відповідачем зварювального апарату власнику. Беззаперечних доказів на підтвердження цієї обставини матеріали справи не містять. Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 показали, що про факт повернення зварювального апарату ОСОБА_3 їм відомо зі слів ОСОБА_2, а отже вони особисто не були очевидцями такої події. Інших доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову відповідач, всупереч положенням ст.60 ЦПК України, суду не надав.

Доводи апеляційної скарги стосовно недоведеності позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди також висновків суду не спростовують.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, суд обґрунтовано виходив з приписів ст.ст.23,1167 ЦК України.

Судова колегія з таким висновком погоджується.

Факт порушення відповідачем прав позивача на володіння та розпорядження власністю судом встановлений. Встановлено також, що таке порушення носить тривалий характер і, що для захисту свого права ОСОБА_6 був вимушений звертатися і до правоохоронних органів і до суду, докладати зусиль для відновлення свого права, хвилювався через несправедливість, що беззаперечно завдало позивачу психологічного дискомфорту.

При визначенні розміру такої шкоди в сумі 500 гривень, суд у повній мірі врахував вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Підстав, передбачених ст.309 ЦПК України для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315,317,319 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 вересня 2016 року змінити залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді