Ухвала суду № 56517097, 10.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 р.Справа № 816/4576/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2015р. по справі № 816/4576/15 за позовом Фізичної особи-підприємцем ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

13 листопада 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - позивач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2015 № 0070421701/1188, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 12 969,25 грн., з яких за основним платежем - 10 375,40 грн, за штрафними санкціями - 2 593,85 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2015р. адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 03.11.2015 № 0070421701/1188, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 12 969,25 грн.

Стягнуто на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39780421) витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2015р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 10.03.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрована фізичною особою - підприємцем виконавчим комітетом Комсомольської міської ради 20.02.1998, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 20). Перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 26.02.1998.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АС № 932466 (а.с. 20) видами діяльності позивача є: 26.40.0 - виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів з випаленої глини, 74.20.2 діяльність у сфері геології та геологорозвідування, 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту, 70.20.0 здавання в оренду власного нерухомого майна, 52.48.9 роздрібна торгівля іншими непродовольчити товарами, н.в.і.г., 51.82.0 оптова торгівля машинами та устаткованням для добувної промисловості та будівництва.

У період з 17.09.2015 по 30.09.2015 посадовими особами Кременчуцької ОДПІ на підставі наказу від 03.09.2015 № 219 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 15.10.2015 №191/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 (а.с. 9-17).

Вказаним актом зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1, зокрема, приписів пунктів 138.8, 138.2, п. 138.1 ст. 138, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за період 2014 рік в розмірі 10 375 грн.

На підставі даного акту Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 №0070421701/1188, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 12 969,25 грн, з яких з за основним платежем - 10 375,40 грн, за штрафними санкціями - 2 593,85 грн (а.с. 8).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 03.11.2015 № 0070421701/1188 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 15.10.2015 №191/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 , підставами для висновку про неправомірне включення до складу витрат за 2014 рік суми 21150,19 грн. став висновок податкового органу про те, що у період з квітня по листопад 2014 року вартість оплаченої позивачем електроенергії перевищила суму одержаної від ОСОБА_3 орендної плати на 21150,19 грн. (детальний розрахунок в акті на аркуші 10), а збиткові операції не спрямовані на отримання доходу.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ФОП ОСОБА_1 надавала в оренду у тимчасове платне користування приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 190,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору оренди від 31.12.2013, який укладений з ОСОБА_3 Щомісячна орендна плата складала 10 000,00 грн. в т.ч. ПДВ, а з квітня 2014 року були внесені зміни згідно додатку № 1 до даного договору щодо вартості орендної плати у розмірі 5 000,00 грн в т.ч. ПДВ. В ході здійснення підприємницької діяльності вищезазначений орендар використовував електроенергію нараховану та оплачену ФОП ОСОБА_1 на підставі договору від 22.01.2007 за № 2135 з ПАТ "Полтаваобленерго" Кременчуцька філія.

Нежитлове приміщення належить позивачу на праві приватної власності (а.с 54-55).

Одним із неосновних видів діяльності позивача є: 70.20.0 здавання в оренду власного нерухомого майна.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що в тому ж магазині за адресою АДРЕСА_1 орендує площу розміром 1 кв. м. ПАТ "Банк національний кредит" для встановлення програмно-технічного комплексу самообслуговування, а саме платіжного терміналу самообслуговування по прийому готівкових коштів у національній валюті, на підставі договору оренди частини приміщення для встановлення терміналу самообслуговування від 20.10.2011 № 3092/5-1, який за умовами договору пролонгується і до цього часу. За користування об'єктом оренди орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 500 грн., крім того ПДВ 20% - 100 грн. (а.с. 62-66).

На підтвердження реальності понесених витрат на оплату вищевказаної електроенергії до матеріалів справи позивачем надано рахунки за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на оплату за активну електричну енергію згідно договору від 22.02.2007 з ПАТ "Полтаваобленерго" Кременчуцька філія (а.с. 70, 74, 78, 82, 86, 90-91, 95, 99, 103, 107, 111) та платіжні доручення на оплату електроенергії (а.с. 146-156).

На підставі вищезазначеного та матеріалів справи, колегія судів вважає, що позивачем було правомірно включено до складу витрат інших витрат позивача витрати в сумі 21 150,19 грн. за використану електроенергію від ПАТ "Полтаваобленерго" Кременчуцька філія, оскільки здавання в оренду означеного нерухомого майна є не єдиним видом підприємницької діяльності, яким займається позивач, а з метою належного утримання належного позивачу нерухомого майна у скрутний економічний період в державі окремі збиткові операції можуть мати місце. Тим більше, що в сукупності за всіма видами підприємницької діяльності дохід позивача за 2014 рік має позитивне значення, що підтверджується відомостями податкової декларації про майновий стан і майнові доходи ОСОБА_1 за 2014 рік (а.с. 51-53).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 15.10.2015 №191/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 , підставами для висновку про порушення п. 138.8. п. 138.2, п. 138.1 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України стало твердження апелянта про те, що встановлено завищення позивачем задекларованих платником податку показників р. 4 "Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції" додатку 5 до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи в розмірі 32 417,13 грн. Відповідно до наданої до перевірки калькуляції виготовленої готової продукції (цегли керімічної) та кількості реалізованої готової продукції, вартість спожитої електроенергії склала 1 320 739,00 грн. А саме перевіркою встановлено завищення задекларованих платником податку витрат на оплату наданих ПАТ "Полтаваобленерго" Козельщинська філія послуг з електропостачання за договором від 31.10.2008 № 0136 в розмірі 32 417,13 грн.

Однак, як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 позивачем спожито електроенергію, що підтверджується актами до договору № 0136 від 31.10.2008 про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електичної енергії, рахунками на оплату, платіжними дорученнями (а.с. 67-69, 71-73, 75-77, 79-81, 83-85, 87-89, 92-94, 96-98, 100-102, 104-106, 108-110, 115-145).

З аналізу акта до договору № 0136 від 31.10.2008 про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії за липень 2014 року від 21.07.2014 з'ясовано, що ФОП ОСОБА_1 спожила активної електричної енергії в обсязі 73 887 кВт, сума без ПДВ становить 106 747,65 грн (а.с. 25), а в акті перевірки (а.с. 14) в рядку зведеної таблиці за липень 2014 року сума проплати без ПДВ становить 73 887 грн.

Тобто порушення, відображене ревізором в акті перевірки, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду ані у суді першої інстанції ані у суді апеляційної інстанції та було спростовано матеріалами справи, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про неправомірність виключення відповідачем суми в 32417,13 грн. на використану електричну енергію із складу витрат позивача.

Також з акту перевірки від 15.10.2015 №191/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 вбачається, що ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат зайво віднесла витрати на загальну суму 15 601,90 грн. від ФОП ОСОБА_4 за придбані будівельні матеріали (ламінат, плінтус, кут. лінолеум) на підставі в/н № ХЛ-0000065 від 23.06.2014 на суму без ПДВ в розмірі 15 601,90 грн, що були віднесені згідно ст. 146.12 Податкового кодексу України на поліпшення основних фондів в розмірі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного періоду. Встановлено, що в 2014 році вартість придбаних будівельних матеріалів на суму 15 601,90 грн. для ремонту кімнати відпочинку не пов'язано з одержанням доходу від виробництва та реалізації цегли.

Згідно з п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є виробництво цегли, позивач є власницею цілісного майного комплексу - цегельного заводу АДРЕСА_2 (а.с. 56-57),

Як вбачається з пояснень позивача на території заводу відсутні їдальня та інші допоміжні приміщення, які б могли служити найманим працівникам для харчування та відпочинку. Єдиним таким приміщенням є кімната відпочинку в конторі заводу, яка і пристосована для цих цілей. Фактично ця кімната перебуває у складі цілісного майнового комплексу, вона знаходиться на території заводу і використовується працівниками заводу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ФОП ОСОБА_1 в 2014 році проведено ремонт кімнати відпочинку за рахунок власних коштів у т.ч. шляхом придбання у ФОП ОСОБА_4 по накладній № ХЛ-0000065 від 23.06.2014 будівельних матеріалів на суму 15 601,90 грн (а.с. 23).

Використання ТМЦ, вартість на придбання яких віднесена до складу витрат відповідних звітних періодів 2014 року, для поточного ремонту основних засобів, що використовувались ФОП ОСОБА_1 у власній господарській діяльності, підтверджено наданими як до перевірки, так і до матеріалів справи, відповідними первинними документами, а саме: видатковою накладною від 34.06.3024 № ХЛ-0000065 (а.с. 23), рахунком-фактурою від 19.06.2014 № ХЛ-0000174 (а.с. 24), які підтверджують придбання товарно-матеріальних цінностей, актом виконаних ремонтних робіт від 02.06.2014 (а.с. 61).

Згідно пункту 32 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року за № 561, витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Поточний ремонт - комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

Колегія судів вказує на те, що балансова вартість всіх груп основних засобів ФОП ОСОБА_1 на початок звітного року складає 2129797,95 грн., що із розрахунку 10 відсотків сукупної балансової вартості сума витрат, яка пов'язана із ремонтом та покращенням об'єктів основних фондів, становить 212 979,80 грн. Тобто оскільки вартість ТМЦ не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, то позивачем правомірно включено їх вартість до складу валових витрат відповідного звітного періоду.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2015р. по справі № 816/4576/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 15.03.2016 р.