Постанова № 56516944, 14.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12583/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.Суддів:Літвіної Н.М., Оксененка О.М.,При секретарі:Приходько К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-Сантехнічно-Монтажно-Будівельна Компанія «ЕСТМ-БУД» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-Сантехнічно-Монтажно-Будівельна Компанія «ЕСТМ-БУД» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю Електро- Сантехнічно- Монтажно-Будівельна Компанія «ЕСТМ-БУД» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14 січня 2015 року №0000132202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2015 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) на підставі направлення від 17.12.2014 р. №2484 та наказу від 15.12.2014 р. №666, згідно із ст. 20, п.п.78.1.1 п.78 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Електро-Сантехнічно-Монтажно-Будівельна Компанія «ЕСТМ-БУД».

За результатами перевірки складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Електро-Сантехнічно-Монтажно-Будівельна Компанія «ЕСТМ-БУД» (код за ЄДРПОУ 33192357) з питань повноти відображення в податковому обліку взаємовідносин з ТОВ «Брокбудкепітал» (код ЄДРПОУ 37450960) за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р.».

Актом перевірки встановлено порушення пп. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пп. 200.1, 200.2, статті 200 Податкового кодексу України на суму 119299 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 14 січня 2015 року №0000132202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 119 299 грн.

Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції не погоджується із огляду на наступне.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з договором підряду від 28.02.2014 № 28/02/14, укладеним в м. Києві між ТОВ «ЕСТМ-Буд» (генпідрядник) та ТОВ «Брокбудкепітал» (підрядник), в порядку та на умовах, визначених даним Договором, підрядник зобов'язався виконати комплекс загально будівельних та оздоблювальних робіт на будівництві житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими, торгівельними приміщеннями, закладами громадського харчування та підземною автостоянкою.

Згідно з актами приймання виконаних підрядних робіт за липень від 31.07.2014 № 1/2014 на суму 283798,81 грн., 2/2014 на суму 66652,74 грн., 3/2014 на суму 75509,92 грн., 4/2014 на суму 343498,73 грн. контрагентом було здано, а позивачем прийнято виконані підрядні роботи.

ТОВ «Брокбудкепітал» на адресу ТОВ «ЕСТМ-Буд» виписано податкові накладні на загальну суму 769 460,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 128 243,57 грн.) №№ 332 від 23.07.2014р., 582 від 30.07.2014 р., 1089, 1090, 1091 та 1092 від 31.07.2014 р.

Як вбачається розрахунки між сторонами здійснювалися частково перерахуванням коштів на банківський рахунок ТОВ «Брокбудкепітал», що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку та оборотно-сальдовими відомостями, а частково зарахуванням взаємних зустрічних однорідних вимог на підставі угоди № 07-2014/1 від 31.07.2014 р.

Розрахунки між сторонами на підставі укладеної угоди № 07-2014/1 від 31.07.2014 р. здійснені на припинення вимог за договором № 28/02/14 від 28.02.2014 р.

Згідно з укладеним позивачем договором контрагент позивача підтвердив наявність необхідної дозвільної документації (п. 1.5, 6.1), відповідальних за безпечне виконання робіт, накази про призначення відповідальних, інструкції та журнали з охорони праці, посвідчення про перевірку знань з охорони праці, санітарно побутові приміщення для працівників (п. 6.1). Крім того підрядник зобов'язався виконувати роботи власними силами ( п. 1.4 договору).

Колегія суддів зазначає, що підставою для відмови в задоволенні позовних вимог стало те, що акти приймання виконаних підрядних робіт не містять прізвища, імені та по батькові, посад уповноважених представників сторін, які підписали вказані акти; з угоди № 07-2014/1 від 31.07.2014 про припинення взаємних зустрічних однорідних грошових вимог, укладеної між позивачем та ТОВ «Брокбудкепітал» не вбачається які саме зобов'язання сторін припиняються та в чому полягає їх однорідність; позивачем не надано доказів щодо інструктажу з правил техніки безпеки осіб, які фактично виконували роботи та узгодження з замовниками залучення до виконання робіт субпідрядних організацій.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що деякі дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні), за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального здійснення господарської діяльності, не можуть розглядатися як самостійні підстави для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій, що підтверджується численною практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема в справах № К/9991/16662/12, К/800/17922/14 та ін.

Що стосується зустрічних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняються зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку, зобов'язання в частині, що залишилися, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов'язань між двома особами, кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

В даному випадку угода 07-2014/1 від 31 липня 2014 року про припинення взаємних зустрічних однорідних грошових вимог, укладена Позивачем з TOB «Брокбудкепітал» відповідає вищевказаним вимогам цивільного законодавства: вимоги сторін є 1) зустрічними (тобто такими, що випливають із взаємних зобов'язань між двома сторонами, а саме: за договором генпідряду №28/02/14 від 28 лютого 2014 року, відповідно до якого Позивач є кредитором; за договором підряду на виконання будівельних робіт №28/02/14 від 28 лютого 2014 року, відповідно до якого Позивач є боржником; та є 2) однорідними (взаємні вимоги сторін виражені в грошовій одиниці - гривні та в розмірі 2564,87 грн.), строк виконання за якими настав.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що проведений залік однорідних вимог між позивачем та TOB «Брудбудкепітал» не відповідає вищевказаним вимогам цивільного законодавства про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що TOB «ЕСТМ-БУД» не було надано жодних доказів щодо інструктажу з правил техніки безпеки осіб, які фактично виконували роботи та узгодження з замовниками залучення до виконання робіт субпідрядних організацій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів, і підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Порядок укладання договорів підряду на будівництві визначають Загальні умови укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджені постановою КМУ від 01 серпня 2005 р. № 668 (далі - Загальні умови). Відповідно до пп. 65-68 Загальних умов, підрядник повинен: відповідати кваліфікаційним та іншим вимогам, в тому числі мати досвід виконання аналогічних видів робіт і ресурси, достатні для їх виконання; одержати встановлені законодавством дозволи (ліцензії) на виконання окремих видів робіт; забезпечити проведення відповідного інструктажу працівників; погодити із замовником порядок залучення до виконання робіт робочої сили (субпідрядників) тощо.

Поряд з цим слід зазначити, що у разі виділення підрядній організації окремої ділянки на території іншого підприємства, інструктаж з працівниками сторонньої організації може не проводитися, також можуть не розроблюватися спільні заходи безпеки.

У свою чергу проведення інструктажу з інформуванням під розпис про умови праці перед початком проведення робіт стороннім особам може бути визнано (зокрема, самим податковим органом) як однією з ознак трудових відносин між особою, яка проводила інструктаж, та залученою до роботи сторонньою особою на підставі ст. 29 Кодексу Законів про працю від 10 грудня 1971 р. № 322-VIII.

Враховуючи умови спірного договору підряду №28/02/14 від 28 лютого 2014 року (п.1.4., п. 1.5., п.п. 6.1.- 6.6., п. 7.1.5.) саме на Підрядника покладається забезпечення всіх заходів з техніки безпеки, охорони праці.

Зокрема, відповідно до п.6.3 спірного договору підряду №28/02/14 від 28 лютого 2014 року Підрядник (TOB «Брокбудкепітал») за допущені Підрядником порушення правил безпеки виконання робіт, норм охорони праці та можливі в зв'язку з цим нещасні випадки Підрядник несе відповідальність самостійно відповідно до законодавства України.

Відповідно статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи вищевказані положення цивільного законодавства, Підрядник виконує роботи або самостійно, або із залученням субпідрядників, що є правом, а не обов'язком сторони, у зв'язку з чим твердження податкового органу про відсутність доказів узгодження з замовником залучення до виконання робіт субпідрядних організацій є необґрунтованими та безпідставними.

TOB «Брокбудкепітал» за спірним договором підряду №28/02/14 від 28.02.2014 р. виконувало для позивача загально-будівельні та оздоблювальні роботи на об'єкті по вул. Островського, 40 у Солом'янському районі міста Києва у відповідності до умов цього Договору, ДБН, України, вимог державних та муніципальних установ м. Києва проектної документації, які були необхідними для виконання позивачем своїх зобов'язань перед Генеральним замовником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Град Інвест» відповідно до умов договору генерального підряду на капітальне будівництво від 10 жовтня 2010 року №10. Даний договір надався Позивачем в суд першої інстанції (Том І, арк. 144-149).

Тобто, в даному випадку TOB «Брокбудкепітал» було залучено позивачем в якості субпідрядника (підрядника) для виконання власних зобов'язань позивача перед вищевказаним замовником робіт.

Крім того, TOB «Брокбудкепітал» для виконання робіт на об'єкті по вул. Островського, 40 у Солом'янському районі міста Києва за перевіряємий відповідачем період (липень 2014 р.) були залучені й інші субпідрядні організації, що підтверджується наданими позивачем суду первинними документами.

Відповідно до п. 1.4. вищевказаного договору підряду №28/02/14 від 28.02.2014 р. роботи за цим договором виконуються власними силами підрядника та з використанням матеріалів Генпідрядника. При необхідності Підрядник може виконувати роботи і з власних матеріалів.

Забезпечення субпідрядника TOB «Брокбудкепітал» матеріалами покладалося виключно на позивача - TOB «ЕСТМ-БУД», останнім долучено до матеріалів справи копії видаткових та податкових накладних на підтвердження здійснення позивачем господарських операцій наступними постачальниками матеріалів для виконання підрядних робіт на об'єкті будівництва на 126 арк., а саме: TOB «Євромета»; TOB «Промислове підприємство «ЗІП»; TOB «АРМАЙДАН»; TOB «Реміс»; ПАТ «Дарницький завод ЗБК; TOB «Ахтіл»; TOB «ТРАСТДОНАВТО»; Приватне підприємство «Смерека»; TOB «Торговий дім «ВІКАНТ»; ПрАТ «СОЛДІІКО»; TOB «БІЗНЕС ГРАНД УКРАЇНА»; TOB «ПРОФНАСТІЛ»; TOB «Метасінтез»; TOB «Керамхолл»; TOB «Торговий дім «ТЕХНОБУД»; TOB «ВЕРДАНІ»; TOB «Епіцентр-К»; TOB «СУХІ БУДІВЕЛЬНІ СИСТЕМИ»; TOB «СтілАрм»; TOB «Серго-Побут»; TOB «ОТ І ДО».

При цьому доставка матеріалів на об'єкт будівництва здійснювалася як силами постачальників матеріалів, які вказані у видаткових та податкових накладних, так і силами позивача.

TOB «ЕСТМ-БУД» також надано суду докази наявності як у власності так і користуванні транспорту для доставки вантажу, що підтверджується наступними письмовими доказами: договором купівлі-продажу №006-276 від 18.04.2011 р. на покупку автомобіля ГАЗ-330232- 288 з ГБО 2011 р. випуску; договором оренди вантажного автомобіля №0101/13-1/1 від 20 січня 2014 року, актами наданих послуг, податковими накладними, рахунком - реєстром виконаних робіт за липень 2014 р..

Зберігання матеріалів здійснювалося за рахунок TOB «ЕСТМ-БУД», що підтверджується договором зберігання №45/81 від 02 серпня 2013 р., додатковою угодою №4 до цього договору про продовження строку дії договору зберігання №45/81 від 02 серпня 2013 року з 01.07.2014 р. по 31.12.2014 р., актом наданих послуг за перевіряємий період (липень 2014р.) та податковою накладною.

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором підряду №28/02/14 від 28.02.2014 р. з TOB «Брокбудкепітал» позивач надав суду копію сертифікату серії ІУ №165140980599 разом з актом готовності до експлуатації, які засвідчують готовність до експлуатації об'єкта будівництва по вул. Островського, 40 у Солом'янському районі міста Києва.

Колегія суддів зазначає, що податковий орган, вказуючи на відсутність у позивача на момент перевірки переданої TOB «Брокбудкепітал» дозвільної та проектної документації в рамках договору спірного підряду від 28.02.2014 р. №28/02/14, не звернув увагу на той факт, що відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.05.2011 № 45, у редакції від 23 березня 2012 року № 122, проектна документація розробляється генпроектувальником (проектувальником) за завданням замовника будівництва, а не підрядником (завдання на проектування об'єктів будівництва складається з урахуванням вимог державних будівельних норм і затверджується замовником за погодженням із генпроектувальником (проектувальником).

При цьому ні Податковий кодекс, ні Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З цього приводу Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 09 грудня 2015 року у справі № К/800/1992/15 зауважив, що «законодавець свідомо відмовився від встановлення конкретного переліку документів, які мають слугувати підставою для формування даних податкового обліку, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші господарські операції, з огляду на різноманітність змісту та форм економічної діяльності та порядку її документування. Відповідність задекларованих платником витрат критерію документальної підтвердженості вимагає подання платником документів, які містять достатні відомості про зміст господарської операції, порядок її виконання та учасників; документи, якими має оформлюватися господарська операція, визначаються з урахуванням законодавчих вимог та звичаєвої практики щодо оформлення певного виду господарської операції».

Крім того, колегія суддів зазначає, що Державна податкова інспекція не наділена повноваженнями здійснювати державний контроль у сфері містобудування та архітектурно - будівельний контроль щодо проведення будівництва, у тому числі вимагати і надання для перевірки дозвільної та іншої документації на проведення будівельних робіт.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, зокрема в ухвалі від 16 липня 2015 року по справі № К/9991/26357/12.

Крім того, суд зауважив, що «залучення субпідрядника з метою виконання договору підряду, та фактичне виконання робіт саме субпідрядником не суперечить нормам чинного законодавства та жодним чином не впливає на право платника податку на віднесення понесених ним витрат до валових та відповідно на формування податкового кредиту по фактично здійсненим господарським операціям».

На підтвердження реальності здійснюваних господарських операцій між позивачем та TOB «Брокбудкепітал» (код ЄДРПОУ - 37450960) за липень 2014 р. позивач надав на вимогу суду: Договір підряду №28/02/14 від 28 лютого 2014 р. між Позивачем та TOB «Брокбудкепітал»; Договір №10 Генерального підряду на капітальне будівництво від 15.10.2010 р. з безпосереднім Замовником підрядних робіт; Акт приймання - передачі будівельного майданчика до Договору № 10 Генерального підряду на капітальне будівництво від 15.10.2010p.; Ліцензія TOB «ЕСТМ-Буд» серія АД№ 030123 Господарська діяльність у будівництві, пов'язана зі створенням об'єктів архітектури з Додатком; належним чином завірені копії реєстраційних та статутних документів; Договірні ціни; Довідки КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт і витрати за липень 2014 p.; Податкові накладні; Оборотно-сальдова відомість по рахунку: 311 за липень 2014 p.; Картки рахунку: 311 за липень 2014 p.; Виписки по особовому рахунку № 26005118323001 за липень 2014 p.; Рахунки-фактури тощо; Угода №07-2014/1 про припинення взаємних зустрічних зобов'язань тощо.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що ТОВ «ЕСТМ-БУД» надані всі необхідні первинні документи, що підтверджують право позивача на формування податкового кредиту, зокрема, податкові накладні, виписані контрагентом Позивача - TOB «Брокбудкепітал», який на момент укладення з Позивачем договору підряду №28/02/14 від 28 лютого 2014 року був платником податку на додану вартість.

Колегією суддів встановлено, що позивачем під час перевірки надано відповідачу в повному обсязі всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій. Даний факт підтверджується власне спірними Актом перевірки.

Крім того, спірний Акт перевірки не містить претензій щодо правильності оформлення документів первинного бухгалтерського обліку зі здійснення загальнобудівельних та оздоблювальних робіт, і відповідач не ставить під сумнів правильність здійснення товариством розрахунку з податкового кредиту за первинними документами податкового і бухгалтерського обліку.

Колегія суддів зазначає, що лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 18.09.2013р. №К/800/12057/13 (справа №1570/1330/2012).

Твердження податкового органу на сумнівність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Брокбудкепітал» з огляду на те, що останній мав взаємовідносини із сумнівним контрагентом ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Тому, в разі не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податків та його постачальника для одержання платником незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «І'нтерсплав проти України»).

Колегія суддів зазначає, що ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» взагалі немає жодного відношення до господарських операцій позивача із ТОВ «Брокбудкепітал», а висновки податкового органу щодо відносин між учасниками попередніх ланцюгів, вказані в акті перевірки, не мають безпосереднього впливу на дослідження судом факту реальності господарської операції, вчиненої між ТОВ «ЕСТМ-БУД» та безпосереднім контрагентом ТОВ «Брокбудкепітал».

Суд наголошує, що відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з контрагентом здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-Сантехнічно-Монтажно-Будівельна Компанія «ЕСТМ-БУД» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2015 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-Сантехнічно-Монтажно-Будівельна Компанія «ЕСТМ-БУД» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14 січня 2015 року № 0000132202.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Літвіна Н.М.

Оксененко О.М.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Літвіна Н. М.

Оксененко О.М.