Ухвала суду № 56516790, 16.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - Білак С. В.

Головуючий у 1 інстанції - Шара І.В.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 березня 2016 рокусправа № 808/6740/15 Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпропетровськ, пр.імені Газети "Правда", 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Олефіренко Н.А. , секретар судового засідання - Фірсік Д.Ю., з участю представника позивача - Хілько А.С., представника відповідача - Смикової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 р. у справі №808/6740/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механоремонтний комплекс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький механоремонтний комплекс" звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №000962202 від 03.07.2015 року, №0000972202 від 03.07.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських операцій позивача з покупцями та постачальниками, що відображені у податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2015 р., за березень 2015 р. Зазначив, що відповідач необґрунтовано в акті перевірки посилається на не підтвердження господарських операцій ТОВ "ЗМРК" з підприємствами-контрагентами оскільки до перевірки контролюючому органу були надані всі первинні документи (договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому-передачі ті інш.), що вказують на зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємств.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано винесені Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення рішення від 03.07.2015 року №0000962202 та №0000972202.

Судові витрати в сумі 319,57 грн. присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механоремонтний комплекс" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного Управління ДФС у Запорізькій області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, суперечність нормам матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивач у перевіряємий період мало взаємовідносини з ТОВ «Валіот Компані» та ТОВ «Доміант» на підставі укладених договорів, проте оплата за отриманий товар (послуги) у передбачений договором строк здійснена не була.

Відповідно наданим до перевірки товарно-транспортним накладним, транспортування товару у лютому та березні 2015 р. здійснювалось на замовлення позивача автомобілем ТОВ «Валіот Компані», проте згідно інформації з баз даних податкового органу, у зазначеного підприємства відсутні будь-які зареєстровані у власності автомобільні транспортні засоби.

Зауважив, що декларації ТОВ «Валіот Компані» за лютий та березень 2015 року не визнані як податкова звітність, а угоди укладені зазначеним контрагентом з його контрагентами мали лише документальне оформлення.

Також апелянт зазначив про відсутність інформації щодо трудових ресурсів ТОВ «Доміант» та не підтвердження факту оплати позивачем послуг наданих зазначеним підприємством, а також не визнання декларацій ТОВ «Доміант» за лютий та березень 2015 року, як податкової звітності.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький механоремонтний комплекс" зареєстроване 11.11.2013 року, як юридична особа за адресою: 69013, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Стартова, буд. 1-Е, код ЄДРПОУ 38972408 та перебуває на обліку в Державній податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, як платник податків, у тому числі податку на додану вартість.

З 08 червня 2015 року по 10 червня 2015 року посадовою особою ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ЗМРК" (код ЄДРПОУ 38972408) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість про здійсненні фінансово-господарських операцій з покупцями та постачальниками, що відображені у податкових деклараціях за період лютий 2015 р., березень 2015 року, за результатами якої складено акт №56/08-30-22-02/38972408 від 16.06.2015 року.

У висновках Акту перевірки зазначено про порушення позивачем вимог ст.1, п.2 ст.3, п.1,п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996, вимоги Наказу Міністерства фінансів України №966 від 23.09.2014 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.187.1 ст.187, п.192.1, п.192.3 ст. 192, п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.199.4, п.199.5 ст. 199, п. 201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "ЗМРК", а саме:

- занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18 Декларації з ПДВ) всього у сумі 120010,00 грн., у тому числі за відповідні податкові періоди:

за лютий 2015 року у сумі 119397,00 грн;

за березень 2015 року у сумі 613,00 грн.;

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації з ПДВ) всього у сумі 1896,00 грн., у тому числі за лютий 2015 року у сумі 1896,00 грн.;

- завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 Декларації з ПДВ) всього у сумі 4405,00 грн. у тому числі за відповідні податкові періоди:

за лютий 2015 року у сумі 1896,00 грн.;

за березень 2015 року у сумі 2509,00 грн.

- занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 25 Декларації з ПДВ) за лютий 2015 року у сумі 8509,00 грн.;

- завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 25 Декларації з ПДВ) за березень 2015 року у сумі 8509,00 грн.

На підставі акту перевірки №56/08-30-22-02/38972408 від 16.06.2015 податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0000962202 від 03.07.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в тому числі за основним платежем 105257,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 52628,50 грн.;

- №0000972202 від 03.07.2015, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1896,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень став висновок контролюючого органу про те, що взаємовідносини між підприємствами ТОВ "ЗМРК" та ТОВ "Валіот Компані" за період лютий 2015 р., березень 2015 р., та ТОВ "Доміант" за період березень 2015р. базуються на можливості отримання податкової вигоди у вигляді первинних документів з надання послуги з гальванічної обробки контакту та постачання комплектуючих деталей без настання реальних господарських операцій пов'язаних з продажем товару/послуг та по яким неправомірно формується податковий кредит та як наслідок не підтверджено суми ПДВ віднесені до складу податкового кредиту.

Наведена правова позиція відповідача спростовується з огляду на фактичні обставини справи, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, у лютому та березні 2015 р. ТОВ "ЗМРК" (Замовник) мало взаємовідносини з ТОВ "Валіот Компані", яке виступало постачальником комплектуючих деталей до обладнання відповідно до укладеного договору поставки від 02.02.2015 №2 (т.1 а.с.133-136).

Суми податку на додану вартість по вказаним взаємовідносинам включено до податкового кредиту по періодам: за лютий 2015 р. - 131069,00 грн., за березень 2015 р. - 15944,00 грн.

Виконання умов договору постачання №2 від 02.02.2015 року, підтверджено: податковими та видатковими накладними, рахунками, товарно-транспортними накладними, про що зазначено податковим органом в розділі 2.2.2 акту перевірки (т.1 а.с. 21). Податкові накладні містять всі необхідні реквізити, зауваження з боку податкової відсутні.

Розрахунки між сторонами за договорами постачання здійснювались у безготівковій формі про що, зазначено в акті перевірки.

До суду апеляційної інстанції були надані копія договору від 02.02.2015 року №2, копії видаткових та товарно-транспортних накладних виписаних на підтвердження виконання зазначеного договору.

Надати інші первинні документи стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ "Валіот Компані", які досліджувалися в ході перевірки позивач не має можливості, оскільки відповідно до ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22.05.2015 року по справі №335/4615/15-к (1-кс/335/2441/2015) їх вилучено в рамках досудового розслідування №32014080000000082 від 13.10.2014 року (т.1 а.с.201), що підтверджено протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 19.06.2015 року та описом речей і документів, які були вилучені від 19.06.2015 року. (т.1 а.с.202-203), а також листом від 12.06.2015 року вих.№0128/2015 (т.2 а.с.4-5).

Також, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "ЗМРК" (Замовник) та ТОВ "Доміант" (Виконавець) укладено договір з надання послуг від 02 березня 2015 року №2.

В судому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача зазначив, що надати цей договір до суду немає можливості, оскільки він загубився. Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що наведений договір досліджувався в ході перевірки, жодних зауважень щодо його оформлення у податкового органу не виникло.

В рамках вказаного договору в березні 2015 року ТОВ "Доміант" по відношенню до ТОВ "ЗМРК" виступало постачальником послуг з гавальнічної обробки контакту та випробування головного вимикача.

Загальна вартість наданих послуг у березні 2015 року становить 18528,00 грн., у тому числі ПДВ 3088,00 грн.

Як свідчить зміст акту перевірки, позивачем були надані до перевірки первинні документи: рахунки на оплату, податкові накладні, акти надання послуг, товаро-транспортні накладні, зауважень щодо їх оформлення в акті перевірки не вказано.

Зазначені вище первинні документи в підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ "Доміант" надані також позивачем до матеріалів справи.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198.6 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті ПК України перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, виходячи із приписів Податкового кодексу України, податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця (замовника). Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Складені контрагентами податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки.

Водночас визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Судами встановлено, що послуги надані ТОВ "Доміант" було включено до виробничого процесу позивача, тоді як комплектуючі деталі надані ТОВ "Валіот Компані" частково реалізовано на адресу ТОВ "Запорізький електровозоремонтний завод", ДП "Придніпровська залізниця", що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

На момент укладення та виконання договорів постачання та надання послуг, контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та були зареєстрований як платники податку на додану вартість: ТОВ "Доміант" зареєстроване в якості платника ПДВ, свідоцтво №200192297, на момент перевірки свідоцтво діюче, перебуває на обліку в ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві; ТОВ "Валіот Компані" зареєстроване в якості платника ПДВ з 01.11.2014 року свідоцтво №200191531, на момент перевірки свідоцтво діюче, перебуває на обліку у Вишгородській ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві.

Щодо посилань контролюючого органу на податкову інформацію про порушення податкового законодавства контрагентами позивача та їх контрагентами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року, від 31.01.2011 року.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За результатом розгляду справи, колегією суддів не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання укладених договорів.

Наявними в матеріалах справи первинними документами, які також були досліджені в ході перевірки позивача, в повному обсязі підтверджено виконання умов договорів ТОВ «Валіот Компані» та ТОВ «Доміант» та отримання товару (послуг) ТОВ "Запорізький механоремонтний комплекс".

Посилання контролюючого органу на відсутність документів, підтверджуючих оплату товару (послуг) за договорами укладеними з ТОВ «Валіот Компані» та ТОВ «Доміант», як на підставу для зменшення податкового кредиту та від'ємного значення податку на додану вартість є необґрунтованими, оскільки пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

В розглядуваному випадку подія, що відбулася раніше та стала підставою для віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту є отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковими накладними, актами прийняття товарів (послуг).

Щодо посилань відповідача на те, що транспортування товару, відповідно до товарно-транспортних накладних у лютому та березні 2015 р. здійснювалось на замовлення позивача автомобілем ТОВ «Валіот Компані», проте згідно інформації з баз даних податкового органу, у зазначеного підприємства відсутні будь-які зареєстровані у власності автомобільні транспортні засоби, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.5.2 договору поставки №2 від 02 лютого 2015 року: товар постачається на склад замовника замовним транспортом постачальника за рахунок постачальника.

Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту, вона є документом який підтверджує переміщення товару від продавця до покупця.

Податкове законодавство не зобов'язує перевіряти платника податків при укладанні договорів наявність у своїх контрагентів технічних засобів для транспортування товару. Окрім того, для проведення операцій купівлі-продажу товарів наявність власних транспортних засобів не є обов'язковим, ці активи можуть орендуватися.

Отже, наведена контролюючим органом інформація не свідчить про невиконання ТОВ «Валіот Компані» умов укладеного з позивачем договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено факту відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Валіот Компані» та ТОВ «Доміант» у перевірений період та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механоремонтний комплекс".

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 року було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі, а тому судовий збір за звернення до суду з апеляційною скаргою на оскаржувану постанову у розмірі 3515,19 грн. (110% від ставки, що підлягала сплаті при зверненні до суду з адміністративним позовом) підлягає стягненню на користь спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 р. у справі № 808/6740/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механоремонтний комплекс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39487856) судовий збір у розмірі 3515 (три тисячі п'ятсот п'ятнадцять) грн. 19 коп.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 16 березня 2016 року, в повному обсязі ухвала складена 17 березня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді В.А.Шальєва

Н.А.Олефіренко