Постанова № 56516493, 15.03.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2016 р.Справа № 915/1963/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю № 2853/НК-12 від 24.12.2015р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його

та проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований порт НікаТера та Компанії Sandypool Limited

на рішення господарського суду Миколаївської області від 11.12.2015р.

по справі № 915/1963/15

за позовом Компанії Sandypool Limited, Reg. № НЕ 101936,

місцезнаходження: Arch. Makariou Ave. 146, Alfa Building 4 th Floor, PC 3021, м.Лімассол, Кіпр,

адреса представника ОСОБА_2,

54034, пр. Миру, 36, каб. 210, м. Миколаїв,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований порт НікаТера, 54052, вул. Айвазовського, 23, м. Миколаїв,

про стягнення грошових коштів за невиконання грошових зобовязань за укладеним між ними договором, -

Відповідно до ст.ст.44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

У листопаді 2015 року Компанія Sandypool Limited звернулася з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований порт НікаТера в якій просила з урахуванням заяви про зменшення ціни позову стягнути з останнього грошові кошти у загальній сумі 26 395,38 грн., із яких: 1 072,92 дол. США, еквівалентних за курсом Нацбанку України станом на 24.11.2015р. сумі 25 818,33 грн., та 24,47 швейцарських франків, еквівалентних за курсом Нацбанку України станом на 24.11.2015р. сумі 577,05 грн. - штраф за невиконання зобовязань з оплати відсотків за користування грошовими коштами, нарахований за квітень червень 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобовязань за укладеним між ними договором від 12.05.2005р. № S/12/05/05 та додатковими угодами до нього, за яким Товариство отримало від Компанії грошові кошти в сумах 4 667 000 дол. США та 119 500 швейцарських франків і зобовязалося повернути їх та за користування ними сплатити відсотки, а у разі прострочення платежів - сплатити штраф.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.12.2015р. (ОСОБА_3М.) позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера грошові кошти у сумах 1 072 дол. США 92 центи, еквівалентній за курсом Нацбанку України станом на 24.11.2015р. сумі 25 818 грн. 33 коп., та 24 швейцарських франків 47 сантимів, еквівалентній за курсом Нацбанку України станом на 24.11.2015р. сумі 577 грн. 05 коп. - пеня за прострочення сплати відсотків за користування позикою, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1 218 грн.

Мотивуючи рішення місцевий господарський суд послався на норми статей 525,526,530,549,625,629,1046,1048 Цивільного кодексу України статей 193,230 Господарського кодексу України та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований порт НікаТера звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу сторона посилається на те, що нарахування штрафу є необґрунтованим та безпідставним, за відсутності вини Товариства в порушенні грошових зобовязань за укладеним з Компанією договором.

Відповідач наполягає на тому, що не мав можливості належним чином здійснювати погашення нарахованих поточних відсотків за користування грошовими коштами, отриманими за укладеним з Компанією договором, тому що органами державної виконавчої служби України накладені арешти на всі банківські рахунки Товариства у відкритих виконавчих провадженнях по виконанню виконавчих написів приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 22.03.2015р. №185, №186, №187, №188, №189, №190 про стягнення відсотків за користування грошовими коштами за договорами від 12.05.2005 р. № S/12/05/05, від 03.08.2004 р. № V/03/08/04, від 30.03.2010 р. № S/30/03/10, від 21.04.2008 р. № Y/21/04/08, від 23.01.2008 р. № Y/23/01/08, від 18.03.05 р. № VIL/18/03/05, вчинених за відповідними зверненнями Компанії. Не погоджуючись із рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.12.2015р. Компанія Sandypool Limited також звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю: стягнути з ТОВ Морський спеціалізований порт НікаТера на користь позивача неустойку (пеню) за неналежне виконання кредитного договору №S/12/05/05 від 12.05.2005р. в сумі 1 072,92 дол. США, що еквівалентно за курсом Нацбанку України станом на 24.11.2015р. 25 818,33 грн., та 24,47 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом Нацбанку України станом на 24.11.2015р. сумі 577,05 грн. - штраф за невиконання зобовязань з оплати відсотків за користування грошовими коштами та судовий збір в сумі 22 788,32 грн.

Позивач у скарзі посилається на те, що до спірних правовідносин не належить застосовувати положення цивільного законодавства України щодо позики, крім того договір який сторони уклали є кредитним, а не договором позики і до регулювання умов договору повинно застосовуватись законодавство Республіки Кіпр, а ні України.

Також позивач зазначив, що стягнута за рішенням сума судового збору не співпадає з висновком суду оголошеним під час оголошення вступної та резолютивної частини рішення та не відповідає ціні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача та просив залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача у судове засідання не зявився, не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника не направив. Проте, надіслав на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Апеляційною інстанцією враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою.

Відповідно до приписів п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія задовольнила вищезазначене клопотання з огляду на достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований порт НікаТера та Компанією Sandypool Limited укладено кредитний договір № S/12/05/05 та додаткові угоди до нього від 13.05.2005р., від 20.07.2005 р. № 1, від 05.09.2005 р. № 2, від 03.01.2005р. № 3, від 03.01.2007р. № 3/А, від 01.07.2007р. № 4, від 02.10.2007р. № 5, від 21.02.2008р. № 6, від 30.10.2009 р. № 7, від 25.08.2010 р. № 8, від 05.11.2010 р. № 9, від 17.05.2011 р. № 10, від 23.06.2011 р. № 11, від 27.08.2012 р. № 12, від 15.04.2013 р. № 13 (а.с. 7-27), у відповідності до яких Компанія зобовязалася надати Товариству грошові кошти у сумах 5 000 000 дол. США та 7 000 000 швейцарських франків для придбання кранового обладнання, а Товариство зобовязалося повернути їх до 31.12.2020 р., та за користування ними сплатити відсотки за ставкою 5,2 % річних, а у разі прострочення платежів - сплатити штраф (п.п. 1.1, 1.2, 2.3, 3.2.4 договору).

Надання коштів здійснюється Компанією після реєстрації договору управлінням Національного банку України в Миколаївській області та отримання Товариством реєстраційного свідоцтва. Видача кредиту може здійснюватись Компанією частинами (траншами) згідно письмових заявок Товариства, в межах суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 цього договору (пп. 2.1, 2.2 договору).

Нарахування відсотків за користування кредитом має відбуватися щомісячно в останній день поточного місяця за поточний місяць, а також в день повернення заборгованості по кредиту у повній сумі (пп. 3.2.3 договору).

Укладений сторонами у справі договір та додаткові угоди до нього зареєстровано управлінням Національного банку України в Миколаївській області, про що видано реєстраційне свідоцтво від 25.05.2005р. № 6 з додатками від 22.09.2005р. № 1, від 12.02.2007р. № 2, від 09.08.2007р. № 3, від 15.11.2007р. № 4, від 28.03.2008р. № 5, від 13.01.2010р. № 6, від 08.10.2010р. № 7, від 24.11.2010р. № 8, від 08.08.2011 р. № 9 (а.с.70-79).

На виконання умов договору та додаткових угод до нього Товариство отримало від Компанії грошові кошти в сумах 4 667 000 дол. США та 119 500 швейцарських франків, що підтверджується випискою по кредитному рахунку № 5/1 станом на 21.07.15 р. (а.с. 28-34), проте не в повному обсязі здійснило платежі нарахованих за користування грошовими коштами відсотків.

В силу ч.1 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Пункт 3 частини 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У договорі сторони узгодили, що за невиконання чи неналежне виконання прийнятих на себе зобовязань сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України та договором (пп. 6.1 договору).

Відповідно до п.п. 3.2.4 договору, за порушення строків повернення грошових коштів та нарахованих за користування ними відсотків Товариство зобовязалося сплатити позивачу штраф у розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Отже, визначення сторонами у договорі штрафу відповідає визначенню законодавством України пені.

На час звернення Компанії до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 25.11.2015р. заборгованість з нарахованих згідно п.п. 3.2.3 договору за ставкою 5,2 % річних відсотків за користування грошовими коштами становила суми 60 504,22 дол. США, з яких: 19 946,3 дол. США за квітень 2015р., 20 611,62 дол. США за травень 2015 р., 19 946,3 дол. США за червень 2015 року, та 1549,24 швейцарських франків, із яких: 510,74 швейцарських франків за квітень 2015 р., 527,76 швейцарських франків за травень 2015 р., 510,74 швейцарських франків за червень 2015 року.

Вказані суми заборгованості нарахованих відсотків Товариство сплатило лише 30.11.2015р.

Згідно із п.1 ст.1048 Цивільного кодексу України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так як сторони в укладеному між ними договорі та додаткових угодах до нього не визначали строку сплати відсотків за користування грошовими коштами, то Товариству належало керуватися положеннями ч.1 ст.1048 ЦК України, і сплачувати нараховані відсотки щомісячно в останній день кожного місяця.

З огляду на викладене, Товариством порушено строки сплати нарахованих за користування грошовими коштами за договором відсотків.

Тобто, за прострочення виконання зобовязання зі сплати відсотків за користування кредитом у період квітень-червень 2015 року відповідач повинен сплатити пеню із застосуванням ставки 0,01 % у сумі 1 072,92 дол. США, еквівалентних за курсом Нацбанку України станом на 24.11.2015 р. сумі 25 818 грн. 33 коп., та сума 24,47 швейцарських франків, еквівалентних за курсом Нацбанку України станом на 24.11.2015 р. сумі 577 грн. 05 коп.

Перевіривши розрахунок пені, судова колегія вважає його вірним та обґрунтованим, таким, що здійснений згідно з вимогами діючого законодавства, а тому не вбачає підстав для скасування рішення в цій частині.

Також, задовольняючи позовні вимоги про стягнення штрафу в іноземній валюті судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що вимоги Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань щодо обчислення та стягнення пені виключно в національній валюті України на правовідносини сторін за спірним договором не поширюються, оскільки із його змісту випливає, що він поширюється на правочини, укладені між резидентами, а у спорі в даній справі договір позики укладено між нерезидентом (позикодавцем) і резидентом (позичальником).

Судова колегія не приймає твердження апелянта-відповідача про відсутність вини Товариства у простроченні сплати спірної суми відсотків як підставу нарахування штрафу, оскільки правова природа цих стягнень передбачена умовами договору, а тому є зобовязанням яке повинно виконуватись незалежно від відсутності вини.

Позивач у скарзі наполягає на тому, що укладений договір є кредитним договором, хочу відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Проте, судова колегія зауважує на тому, що Компанія Sandypool Limited є компанією, резидентом Республіки Кіпр, але вона не є банком або іншою фінансовою установою за законодавством України.

Згідно з ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), повязані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає що місцевим господарським судом цілком правомірно було визначено, що до правовідносин, які виникли між сторонами слід застосувати положення цивільного законодавства щодо позики.

Крім того, ч.2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, яка визначає поняття кредитного договору вказує, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору, тобто норми ст.ст. 1046-1053 Цивільного кодексу України та зокрема ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Доводи позивача про застосування до спірних правовідносин законодавства Республіки Кіпр не приймається судовою колегією до уваги, оскільки особисто сторонами було чітко узгоджено в договорі, що до всіх правовідносин, повязаних з його невиконанням або неналежним виконанням застосовується законодавство України. (п. п. 6.1, 9.1 договору)

Отже, аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин, оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований порт НікаТера та Компанії Sandypool Limited залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 11.12.2015р. по справі № 915/1963/15 залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 17.03.2016р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Я.Ф. Савицький

СуддяА.І. Ярош