Постанова № 56516440, 16.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2016 р. Справа№ 911/4580/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,

представників:

від позивача ОСОБА_2, дов. від 27.10.2015 №2404,

від відповідача Абрахімова-Кобилінська Т.В., дов. від 04.01.2016 №1-3/04.01-2016,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго»

на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2015 (підписане 16.12.2015)

у справі №911/4580/15 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго»

про стягнення 511 877,63 грн

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, або ФОП ОСОБА_4) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» про стягнення 434 258, 40 грн основної заборгованості, 73 764, 45 грн пені, 3 854, 78 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.12.2015 у справі №911/4580/15 позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 434 258, 40 грн основної заборгованості, 73 764, 44 грн пені, 3 854, 78 грн 3% річних та 7 678,16 грн судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки відповідач у встановлений договором поставки від 16.03.2015 №16/03/15-26 строк обов'язку щодо оплати товару у повному обсязі не здійснив, суд першої інстанції визнав заборгованість обґрунтованою. В частині стягнення пені суд, навівши власний розрахунок неустойки, позовні вимоги задовольнив частково, в сумі 73 764,44 грн. В частині стягнення 3% річних суд позовні вимоги задовольнив на заявлену суму, а саме 3 854,78 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2015 скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі сировини за договором поставки від 16.03.2015 №16/03/15-26, а відтак строк виконання зобов'язання, в частині оплати вартості товару, у відповідача не настав. За твердженнями апелянта, товариство зобов'язань за вказаним договором не порушувало, а тому, судом першої інстанції неправомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій та 3% річних.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2016 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 17.02.2016. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.

Доказом належного повідомлення сторін про час і місце розгляду апеляційної скарги є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 15.01.2016) позивачу - 21.01.2016, відповідачу - 19.01.2016, долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 відкладено розгляд апеляційної скарги на 16.03.2016.

14.03.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник відповідача подав письмові пояснення.

16.03.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник позивача подав письмові пояснення щодо прострочення виконання зобов'язання.

У судовому засіданні 16.03.2016 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2015 скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно із ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2015 між ФОП ОСОБА_4 (сторона 1) та ТОВ «Біогазенерго» (сторона 2) укладено договір поставки №16/03/15-26 (далі - договір), за умовами якого сторона 1 зобов'язується передати у власність стороні 2 сировину - відходи деревини кускові, а сторона 2 - прийняти та оплатити поставлений обсяг сировини.

Ціна сировини визначається сторонами при підписанні додатків, які є невід'ємною частиною цього договору. Ціну може змінено за згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до цього договору (п.5.2 договору).

16.03.2015 між сторонами підписано специфікацію №1 (додаток № 1 до договору) на сировину, що буде передана стороною 1 стороні 2, в якій визначено наступні умови: вид сировини - відходи деревини (подріблені), одиниця виміру - м3, кількість - 10 000, ціна - 330,00 грн, сума - 3 300 000 грн, термін поставки - з 16.03.2015 по 31.12.2015. Ритмічність поставки партій сировини: щоденно.

16.03.2015 між сторонами підписано специфікацію №2 (додаток № 2 до договору) на сировину, що буде передана стороною 1 стороні 2, в якій визначено наступні умови: вид сировини - відходи деревини (подріблені), одиниця виміру - м3, кількість - 10 000, ціна - 340,00 грн, сума - 3 400 000 грн, термін поставки - з 31.03.2015 по 31.12.2015. Ритмічність поставки партій сировини: щоденно.

16.03.2015 між сторонами підписано специфікацію №3 (додаток № 3 до договору) на сировину, що буде передана стороною 1 стороні 2, в якій визначено наступні умови: вид сировини - відходи деревини (подріблені), одиниця виміру - м3, кількість - 10 000, ціна - 360,00 грн, сума - 3 600 000 грн, термін поставки - з 01.05.2015 по 31.12.2015. Ритмічність поставки партій сировини: щоденно.

Згідно п. 4.1 договору прийом-передача сировини здійснюється сторонами у кількості, якості, асортименті, а також у місці, в строки та за цінами, що визначаються за згодою сторін у додатках, які є невід'ємними частинами цього договору.

Прийом-передача сировини оформляється шляхом складання та підписання повноважними представниками сторін акта прийому-передачі сировини та (або) інших документів, з обов'язковим наданням сторонами усіх супровідних документів (п.4.3 договору).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що оплата отриманої сировини здійснюється стороною 2 шляхом перерахування на банківський рахунок сторони 1 суми, що дорівнює ціні отриманої партії сировини, при цьому 50% від ціни отриманої партії сировини оплачуються після отримання стороною 2 такої партії та підписання акта прийому-передачі сировини, остаточний розрахунок за отриману партію сировини проводиться до 15 числа місяця, наступного за звітним. В будь-якому випадку остаточний розрахунок проводиться після поставки повного обсягу сировини згідно додатку до цього договору.

У п.9.1 договору визначено, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Частинами 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.655 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 526 ЦК України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивач протягом березня-липня 2015 поставив відповідачу сировину (відходи деревини (кускові) на загальну суму 1 544 258, 40 грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, наявними у матеріалах справи (том І, а.с.13-252, том ІІ а.с.127-129).

Сировину було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи у наведених вище накладних та відтиском печатки покупця (сторони 2).

Зобов'язання по оплаті поставленої сировини відповідач виконав частково, сплативши грошові кошти в сумі 1 110 000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, виписками з банківського рахунка, наявними у матеріалах справи (том ІІ, а.с. 58-122).

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт наявності заборгованості у відповідача за договором підтверджується також актом звіряння взаємних розрахунків, в якому відповідач підтвердив наявність у нього заборгованості станом на 22.07.2015 в сумі 510 258,40 грн.

Стосовно доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

У п.4.4 договору вказано, що датою прийому-передачі сировини вважається дата підпису повноважними представниками сторін акта прийому-передачі та/або інших супровідних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Біогазенерго», отримуючи за правочином товар протягом 5 місяців поспіль, жодного разу заперечень з приводу ненадання позивачем акта прийому-передачі сировини не висловив. Наявні у справі накладні, в тому числі товарно-транспортні вантажоодержувачем (відповідачем) підписані без зауважень та застережень з проставлянням печаток товариства і підприємця.

Як зазначалось вище, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, зі змісту спірних правовідносин, що виникли між сторонами, колегія суддів не вбачає підстав, які впливали б на виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості сировини (відходи деревини (кускові).

Судом першої інстанції в повному обсязі досліджено факт існування заборгованості у відповідача перед позивачем, враховано відсутність належних доказів на його спростування, тому суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про задоволення позовної вимоги щодо стягнення 434 258,40 грн основного боргу.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення 73 764,45 грн пені та 3 854,78 грн 3% річних.

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України вказано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина 1 ст.612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за отриману сировину сторона 2 сплачує стороні 1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час такого прострочення, від суми заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З поданого ФОП ОСОБА_4 розрахунку пені та 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором вбачається, що позивач проводить нарахування з 16.06.2015 по 01.10.2015.

Як вже зазначалось вище, остаточний розрахунок проводиться після поставки повного обсягу сировини згідно додатку до цього договору.

Матеріали справи свідчать, що позивач поставку сировини (відходи деревини (кускові), визначеної специфікацією №3, здійснив не у повному обсязі, на суму 1 544 258,40 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що акт прийому-передачі за договором між сторонами підписано не було. Протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, виходячи з умов договору, зокрема, з п.5.3 який визначає порядок проведення розрахунків та за відсутності підписаного сторонами акта

прийому-передачі сировини, позивачем не доведено початок прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2015 у справі №911/4580/15 в частині стягнення пені та 3% річних підлягає скасуванню, в іншій частині залишенню без змін.

Судові витрати, в порядку ст.49 ГПК України, покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2015 у справі №911/4580/15 в частині стягнення пені в сумі 73 764,44 грн та 3% річних в сумі 3 854,78 грн скасувати та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (07201, Київська область, Іванківський район, смт. Іванків, вул. Розважівська, будинок 192, ідентифікаційний код 33593431) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (07450, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 434 258 (чотириста тридцять чотири тисячі двісті п'ятдесят вісім) грн 40 коп. основної заборгованості, 6 513 (шість тисяч п'ятсот тринадцять) грн 87 коп. судового збору за подання позовної заяви.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити».

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (07450, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (07201, Київська область, Іванківський район, смт Іванків, вул. Розважівська, будинок 192, ідентифікаційний код 33593431) 1 280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн 72 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи №911/4580/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій