Постанова № 56516250, 16.03.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2016 року Справа № 904/9629/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів: Сизько І.А., Широбокової Л.П.,

секретар судового засідання: Однорог О.В.,

представники сторін в судове засідання не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудконструкція" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2016 року у справі №904/9629/15

за позовом Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудконструкція", м.Дніпропетровськ

про стягнення 458 285 грн. 83 коп.,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2015 року Українське державне підприємство "Укрхімтрансаміак" (надалі – УДП "Укрхімтрансаміак") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудконструкція (надалі – ТОВ "Спецбудконструкція") на свою користь 458 285 грн. 83 коп. неустойки та понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2016 року у справі №904/9629/15 (суддя Панна С.П.), з урахуванням ухвали зазначеного суду від 16.03.2016 року щодо виправлення описки, позов задоволено; з ТОВ “Спецбудконструкція” на користь УДП “Укрхімтрансаміак” стягнуто 458 285 грн. 83 коп. заборгованості та 6 874 грн. 29 коп. судового збору.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апелянт на виклик суду не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване знаходженням його представника в період з 14.03.2016 року по 28.03.2016 року у відпустці за сімейними обставинами.

Клопотання апелянта задоволенню не підлягає, оскільки, по-перше до нього не додано доказів в його обґрунтування; по-друге, відповідач не обмежений колом представників при розгляді справи; в-третє про необхідність надання додаткових доказів або пояснень по суті спору в клопотанні не вказано.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованим та безпідставними, просить суд переглянути справу в апеляційному порядку за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Між УДП “Укрхімтрансаміак” (замовник) та ТОВ “Спецбудконструкція” (виконавець) укладений договір №037/В/2014 від 21.08.2014 року (надалі – договір), відповідно до умов якого виконавець зобов’язався виконати роботи з обстеження, профілактики та інструментальної перевірки ефективності вентиляційних установок, які використовуються на об’єктах Придніпровського та Миколаївського управлінь УДП “Укрхімтрансаміак”, а замовник, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно п. 2.1 договору його ціна становить 2 294 006 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ 20% - 382 334 грн. 40 коп.

Відповідно до п. 3.2 договору замовник сплачує виконавцю аванс у розмірі 90% від загальної вартості робіт протягом 20 банківських днів з моменту підписання договору та отримання від виконавця рахунку.

Оплата залишкової вартості робіт здійснюється протягом 15 банківських днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт (п. 3.2 договору).

Приймання-передача виконаних робіт оформлюється актом. На підтвердження надання відповідного обсягу робіт за договором виконавець передає замовнику 2 примірника акту приймання-передачі виконаних робіт, підписаних виконавцем та всю необхідну технічну документацію, пов’язану з виконанням робіт за цим договором, переліки якої визначаються погодженим сторонами Технічним завданням (додаток №1 до договору). Документація передається замовнику по акту приймання-передачі документації.

На виконання умов договору позивачем здійснено відповідачу попередню оплату у розмірі 90% від вартості робіт, що становить 2 064 605 грн. 40 коп. та підтверджується платіжним дорученням №1267 від 26.08.2014 року (а.с. 16).

Згідно п. 5.1. договору строк виконання робіт становить 65 робочих днів з моменту отримання виконавцем авансу, передбаченого п. 3.2 даного договору, який в даному випадку спливає 26.11.2014 року.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1. ст. 530 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідач в порушення умов п. 5.1. договору несвоєчасно виконав роботи, що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг від 29.09.2015 року (а.с. 75, 76).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.6.2. договору у разі затримки виконання робіт або виконання робіт не в повному обсязі, заявленому замовником, виконавець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних робіт за кожен день затримки.

Позивачем нарахована та пред'явлена до стягнення пеня у розмірі 458 285 грн. 83 коп. за період з 27.11.2014 року по 27.05.2015 року.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Розрахунок позивача здійснено з дотриманням обмежень, встановлених вищезазначеною нормою.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову.

Апелянт посилається на ті обставини, що ним та товариством з обмеженою відповідальністю “Вермікуліт Трейд” (надалі - ТОВ “Вермікуліт Трейд”) було укладено договір № 26/05 від 26.08.2014 року, згідно з яким останній зобов’язався виконати роботи з обстеження, профілактики та інструментальної перевірки ефективності вентиляційних установок, які використовуються на об’єктах Придніпровського та Миколаївського управлінь УДП "Укрхімтрансаміак". Вказує, що в зв’язку з тим, що деякі об’єкти знаходилися у Донецькій області, прийняття роботи у термін, зазначений договором, виявилося неможливим та місцевим господарським судом не було прийнято до уваги, що відповідач звертався до позивача з пропозицією змінити строки виконання робіт, про що свідчить лист від 15.01.2015 року №11.

У зобов'язальному правовідношенні встановлюється визначеність осіб, які беруть участь у ньому.

Згідно ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор, які мають взаємні права та обов'язки, що становлять зміст зобов'язання.

Відвовідно до ст. 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Зобов'язання, які виконуються третьою особою, - це такі, за якими виконання обов'язку покладено боржником на іншу (третю) особу. Це може мати місце за будь- яким зобов'язанням, якщо тільки з умов договору, актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Отже, у зобов'язанні можуть брати участь і ті особи, які не є сторонами (суб'єктами) зобов'язання. За загальним правилом, зобов'язання не створює обов'язки для третіх осіб. Але у випадках, передбачених домовленістю сторін (договором), зобов'язання може породжувати для третіх осіб права щодо однієї чи обох сторін зобов'язання.

Таким чином, права третіх осіб щодо боржника та/або кредитора можуть породжуватися зобов'язанням лише у випадках, передбачених у договорі.

Оскільки договір, що є підставою пред'явленного позову, не містить положень, які б породжували для ТОВ "Вермікуліт Трейд" прав та обов'язків щодо сторін, вищезазначені доводи апелянта колегією суддів до уваги не приймаються.

Відносно звернення відповідача до позивача з пропозицією змінити строк виконання робіт за договором, слід зазначити, що доказів внесення сторонами змін у договір в цій частині у встановленній законом формі апелянтом не подано.

Стосовно доводів відповідача щодо прострочення виконання робіт з незалежних від нього причин, а саме через знаходженням деяків об'єктів у Донецькій області слід зазначити наступне.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” уведено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, за змістом ч. 1 ст. 1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У подальшому на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р, в який внесено зміни розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.02.2015 року №128-р, затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено м. Донецьк.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції Закону України від 02.09.2014 року також встановлено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

Порядок, підстави та строк видачі Сертифікатів про настання форс-мажорних обставин встановлений Регламентом засвідчення Торгово - промисловою палатою України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Відповідно до Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов'язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Вказаний Регламент ТПП є спеціальною нормою, яка регулює відповідні правовідносини, а тому учасники таких правовідносин повинні дотримуватись вимог, викладених у Регламенті ТПП.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи відсутній Сертифікат ТПП України, який би міг бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання щодо вчасного виконання робіт за договором.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, оскаржуване рішення ґрунтується на чинному законодавстві, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудконструкція" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2016 року у справі №904/9629/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.А. Сизько