Постанова № 56516229, 09.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2016 р. Справа№ 910/6531/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Тищенко А.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 09.03.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виробничого кооперативу «Промбуд» на рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2015 (повне рішення складено 13.10.2015)

у справі № 910/6531/14 (головуючий суддя: Отрош І.М., судді: Балац С.В., Морозов С.М.)

за позовом виробничого кооперативу «Промбуд»

до комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2) Київська міська рада

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промбуд»

про визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання не відчужувати нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі №910/6531/14 у позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ВК «Промбуд» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі №910/6531/14 та прийняти нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 01.12.2015 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г. судді: Лобань О.І., Федорчук Р.В. поновлено ВК «Промбуд» строк на апеляційне оскарження, прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/6531/14 у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.03.2016 у зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І. на лікарняному, визначено для розгляду апеляційної скарги у справі №910/6531/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Тищенко А.І., Федорчук Р.В.

Ухвалою від 09.03.2016 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Тищенко А.І., Федорчук Р.В. апеляційну скаргу ВК «Промбуд» прийнято до свого провадження.

Представники позивача брали участь в судових засіданнях, підтримували доводи апеляційної скарги, надавали пояснення та просили апеляційну скаргу ВК «Промбуд» задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представники відповідачів брали участь в судових засіданнях, заперечували щодо вимог апеляційної скарги, надавали пояснення та просили апеляційну скаргу ВК «Промбуд» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі №910/6531/14 - без змін.

Представники третіх осіб-1,-2 брали участь в судових засіданнях, надавали пояснення та просили спір у справі вирішити відповідно до вимог чинного законодавства.

Представники третьої особи-3 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу та справу без участі представників третьої особи-3.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради №638/798 від 10.07.2003 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки Святошинській районній у м. Києві раді для будівництва житлового будинку з відкритою автостоянкою на вул. Булгакова, 13 у Святошинському районі міста Києва; передати Святошинській районній у місті Києві раді, за умови виконання п. 57.1 цього рішення, у короткострокову оренду на 2 роки земельну ділянку площею 0,34 га для будівництва житлового будинку з відкритою автостоянкою на вул. Булгакова, 13 у Святошинському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; зобов'язано Святошинську районну у місті Києві раду передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 5% загальної площі будинку (крім службової), а по земельних ділянках у центральній частині міста Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, 10% загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 50 рішення Київської міської ради від 28.12.2002 № 23/392 «Про бюджет міста Києва на 2003 рік».

20.10.2003 між Українсько-канадським підприємством товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпроект» (виконавець), Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією (замовник) та закритим акціонерним товариством «Фінансист» (інвестор) укладено договір №50 на створення (передачу) науково-технічної продукції, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки з розробки проекту (стадія проекту «П») житлового будинку по вул. Булгакова, 13 у Святошинському районі міста Києва; термін здачі за договором - грудень 2003 року.

05.04.2004 між Київською міською радою (орендодавець) та Святошинською районною у місті Києві радою (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований в реєстрі за №309, відповідно до умов якого орендодавець на підставі п. 57 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 №638/798, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду на 2 роки земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, Святошинський р-н, вул. Булгакова, 13, загальною площею 0,3367 га, із цільовим призначенням - для будівництва житлового будинку з відкритою автостоянкою, кадастровий номер - 8000000000:75:319:0047.

Головним управлінням контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва Київської міської державної адміністрації видано ордер №04080101 на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв'язку з встановленням тимчасової огорожі в межах землевідводу по вул. Булгакова, 13 у Святошинському районі міста Києва.

27.12.2004 на засіданні секції містобудування та архітектури архітектурно-містобудівної ради при Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, яке оформлене відповідним протоколом, ухвалено схвалити та рекомендувати до подальшого розроблення і погодження у встановленому порядку архітектурне рішення проекту будівництва житлового будинку за адресою: м. Київ, Святошинський р-н, вул. Булгакова, 13 за умови виконання наведених у протоколі зауважень.

29.01.2005 між Святошинською у місті Києві державною адміністрацією (замовник) та виробничо-будівельним кооперативом «Промбуд», правонаступником якого є виробничий кооператив «Промбуд» відповідно до п. 1.2 статуту, (інвестор-забудовник) укладено інвестиційний договір на будівництво житлового будинку з комплексом соціально-побутового обслуговування в кварталі вулиці Булгакова, 11-13 у Святошинському районі міста Києва, предметом якого є будівництво житлового будинку з комплексом соціально-побутового обслуговування в кварталі по вулиці Булгакова, 11-13 у Святошинському районі міста Києва.

Згідно з п. 1.2. інвестиційного договору терміни, вартість будівництва, джерела фінансування та інші умови співпраці будуть визначені додатковими угодами.

Відповідно до п. 2.1.5. інвестиційного договору замовник зобов'язаний на період проектування та будівництва об'єкта передати інвестору-забудовнику функції замовника в частині фінансування будівництва об'єкту, забезпечення матеріалами та обладнанням.

Пунктами 2.1.7.-2.1.8. інвестиційного договору визначено, що замовник зобов'язаний передати за актами інвестору-забудовнику 83% від побудованої житлової площі об'єкту; від решти 17% площі квартир об'єкту провести передачу 5% загальної житлової площі Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, 2% - експлуатуючій організації для службового житла. Інша загальна житлова площа об'єкту у розмірі 10% використовується замовником на свій розсуд.

Згідно з п. п. 2.1.9., 2.1.10. інвестиційного договору замовник зобов'язаний у випадку, коли проектом буде передбачено розміщення в житлових будинках нежитлових приміщень, передати їх інвестору-забудовнику у повному обсязі. Замовник зобов'язаний надати у двотижневий термін після затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію об'єкту документи в межах свої компетенції, які передбачені цим договором та чинним законодавством України і необхідні для оформлення інвестором-забудовником права власності на його частку загальної площі об'єкту.

Відповідно до п. п. 2.2.3., 2.2.7 інвестиційного договору інвестор-забудовник зобов'язаний забезпечити у повному обсязі фінансування, проектування та будівництва об'єкту у термін згідно з проектом організації будівництва, а також здійснити фінансування витрат, пов'язаних з оформленням документів здачі об'єкту, передачі на баланс експлуатуючій організації. Інвестор-забудовник зобов'язаний оформити у встановленому порядку необхідні документи про право власності на проінвестовані фізичними та юридичними особами житлові та вбудовані приміщення та передати їм правовстановлюючі документи.

Положеннями п. 2.2.10. інвестиційного договору сторони визначили, що інвестор-забудовник зобов'язаний прийняти за актом від замовника 100% нежитлових приміщень та 83% загальної площі квартир.

Згідно з п. 2.2.12.- 2.2.13 інвестиційного договору інвестор-забудовник зобов'язаний провести розрахунки із замовником у грошовому еквіваленті поточної вартості будівництва (загальна сума) - 10% житлової площі будинків наступним чином: 30% загальної суми, що належить до сплати, перерахувати на бюджетний рахунок цільового спеціального фонду замовника до отримання дозвільних документів на будівництво; 30% загальної суми, що належить до сплати, перерахувати на бюджетний рахунок цільового спеціального фонду замовника по закінченню робіт нульового циклу; 40% загальної суми перерахувати на бюджетний рахунок цільового спеціального фонду замовника, розрахованої за ринковими цінами, що склались на час закінчення будівництва. Інвестор-забудовник зобов'язаний із загальної житлової площі будинків провести передачу 5% загальної житлової площі Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, 2% для службового житла експлуатуючій організації.

В матеріалах справи містяться копії угод №08/03/08 від 30.11.2005, №7/03/07 від 30.11.2005, №6/03/06 від 14.11.2005, №5/03/5 від 04.10.2005, №4/03/03 від 23.09.2005, №1/03/1 від 25.08.2005, №2/03/2 від 05.09.2005, №3/03/03 від 21.09.2005, укладених між ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Промбуд», як замовником, який діяв в інтересах певних фізичних осіб (вигодонабувачів) та виробничо-будівельним кооперативом «Промбуд», як забудовником, відповідно до умов яких забудовник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати роботи із спорудження об'єкта житлового фонду (квартири), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи; результатами таких робіт є індивідуально визначені квартири (№87, №18, №25, №24, №41, №17, №89), розміщені у житловому будинку з комплексом соціально-побутового обслуговування в кварталі вулиці Булгакова, 11-13 у Святошинському районі міста Києва.

Також умовами вказаних угод визначено, що результатом виконуваних робіт є квартира, право власності на яку з моменту здачі об'єкта будівництва в експлуатацію та підписання акта приймання-передачі належить вигодонабувачу. Тобто, згідно умов наведених угод, саме вигодонабувачі (фізичні особи) після введення будинку по вулиці Булгакова, 11-13 у Святошинському районі міста Києва в експлуатацію, набувають право власності на визначені умовами договорів квартири (№87, №18, №25, №24, №41, №17, №89).

Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №126/6342 «Про надання Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування доступного житла на вул. Булгакова, 13 у Святошинському районі міста Києва вирішено: надати КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», за умови виконання п. 2 цього рішення в постійне користування земельну ділянку, площею 0,34 га для будівництва, експлуатації та обслуговування доступного житла на вул. Булгакова, 13 у Святошинському районі міста Києва за рахунок земель, відведених відповідно до п. 57 рішення Київської міської ради №638/798 від 10.07.2003.

Пунктом 2 вказаного рішення передбачено, що КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» необхідно виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України; у місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню між земельної ділянки в натурі (на місцевість) та виготовлення документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою; вирішити питання майнових відносин в установленому порядку; визнати таким, що втратив чинність, п. 57 рішення Київської міської ради №638/798 від 10.07.2003.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 25.06.2012 №1075 «Про будівництво житлового будинку на вул. Булгакова, 13 у Святошинському районі» вирішено: визначити КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» замовником будівництва житлового будинку на вул. Булгакова, 13 у Святошинському районі у встановленим законодавством порядку; Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за участю ліквідаційної комісії Святошинської районної у м. Києві ради та спільно з КП «Спецжитлофонд» вирішити в установленому порядку майнові питання інвесторів (фізичних та юридичних осіб), з якими укладені договори на участь у фінансуванні будівництва вказаного житлового будинку.

У 2013 році ДП «Укрдержбудекспертиза» затверджено Експертний звіт (позитивний) щодо розгляду проектної документації по проекту «Будівництво, експлуатація та обслуговування житлового будинку по вул. Булгакова, 13 у Святошинському районі міста Києва (за програмою доступного житла)», у якому містяться відомості про те, що виконано станом на 06.03.2012 робіт на суму 2 943,947 тис. грн., з яких будівельно-монтажні роботи - 2 254,853 тис. грн., інші витрати - 689 094 тис. грн.

У квітні 2014 року ВК «Промбуд» звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» про: визнання за ВК «Промбуд» права власності на нерухоме майно у житловому будинку, що будується за адресою вул. Булгакова, 13, у Святошинському районі міста Києва, а саме: ізольовані квартири №№11, 12, 22, 23, 28, 30, 31, 32, 33, 34, 47, 49, 52, 58, 60, 61, 65, 66, 67, 75, 76, 78, 79 та зобов'язання КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» не відчужувати вказане нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі інвестиційного договору на будівництво житлового будинку з комплексом соціально-побутового обслуговування в кварталі вулиці Булгакова, 11-13 у Святошинському районі міста Києва від 29.01.2005 є інвестором зазначеного будівництва. Відповідачем не виконано вимоги рішення Київської міської ради від 22.09.2011 №126/6342 та розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 25.06.2012 №1075, не вирішено майнові питання інвесторів будівництва, у зв'язку з чим позивачу було спричинено матеріальну шкоду в загальному розмірі 3 842 119,00 грн., оскільки вказані кошти були витрачені позивачем на виконання робіт з будівництва будинку в кварталі по вулиці Булгакова, 11-13 у Святошинському районі міста Києва, і за результатами будівництва позивачу мало бути передано 1249,46 кв. м проінвестованої площі, які за попередніми домовленостями мали складатися з ізольованих квартир №№11, 12, 22, 23, 28, 30-34, 47, 49, 52, 58, 60, 61, 65-67, 75, 76, 78, 79.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено, що ВК «Промбуд» є власником вищевказаного майна та не надано суду доказів того, що за умовами інвестиційного договору ВК «Промбуд» має набути у власність саме наведені ізольовані квартири. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази реєстрації права власності на спірне майно у встановленому законом порядку.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом першої інстанції судом не враховано норми ч. 5 ст. 226 ГК України, відповідно до якої у позивача є право отримати визначене майно. Крім того, місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про відсутність у ВК «Промбуд» суб'єктивного права на об'єкт будівництва.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 316, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Здійснення права власності полягає у володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказаний спосіб захисту права власності пов'язаний з тим, що право власності має спиратись на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими особами. Саме суд, в разі виникнення спору, здійснює це доведення.

Отже, рішення суду про визнання права власності, яке приймається за результатами розгляду позову, поданого в порядку ст. 392 Цивільного кодексу України, є правозахисним актом і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.

Тобто, позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. У зв'язку із цим, момент виникнення права не залежить від набрання рішенням суду законної сили, оскільки підставою для прийняття рішення є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

Отже, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності, згідно зі ст. 392 ЦК України, є оспорення або не визнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Таким чином, позов про визнання права власності може пред'являтись у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі втрати документа, який засвідчує її майнове право.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 та у постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі №6-1858цс15.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Положення ч. 2 ст. 331 ЦК України слід розуміти у системному зв'язку із положенням ст. 182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає винятків. Як правило, всі об'єкти нерухомого майна, зважаючи на свою специфіку, після завершення будівництва підлягають прийняттю до експлуатації та державній реєстрації.

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» визначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Тобто, моментом виникнення права власності на новостворене нерухоме майно є державна реєстрація.

З матеріалів справи вбачається, що 25.12.2014 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано сертифікат серії ІУ №164143600456 щодо відповідності закінченого будівництвом об'єкта «Будівництво житлового будинку на вул. Булгакова, 13 у Святошинському районі м. Києва» проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна №23163037, №23162799, №23162612, №23162374, №23161843, №23161505, №23161205, №23160925, №23160680, №23160344, №23160020, №23159784, №23159559, №23157346, №23157025, №23156780, №23156519, №23156241, №23155958, №23155716, №23147878, №23147674, №23147469 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо реєстрації права власності (інші речові права, іпотеки, обтяження) на квартири №№11, 12, 22, 23, 28, 30-34, 47, 49, 52, 58, 60, 61, 65-67, 75, 76, 78, 79 по вул. Булгакова, 13 у Святошинському районі м. Києва - відсутні.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №44322180 від 22.09.2015 державна реєстрація права власності на вказане майно також відсутня.

Твердження скаржника про те, що вказана довідка є неналежним доказом у справі, судова колегія вважає необґрунтованим, оскільки така довідка надає повну інформацію виключно про наявність або відсутність зареєстрованого права власності, а не про статус незавершеного будівництва, як зазначає позивач.

Рішення суду про визнання права власності є правозахисним актом і спрямоване на захист наявного у позивача права власності на певний об'єкт.

В свою чергу, недоведення позивачем наявності у нього суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов, а саме права власності на спірне майно, виключає можливість задоволення позовних вимог, які заявлено на підставі статті 392 Цивільного кодексу України.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію. За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.02.2015 у справі №6-244цс14.

Нормами Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст. 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення.

Порядок оформлення права власності на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкту в експлуатацію визначено зазначеними нормами.

Таким чином, враховуючи те, що відповідно до статті 328 ЦК набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Судом встановлено, що 29.01.2005 між Святошинською у місті Києві державною адміністрацією (замовник) та ВК «Промбуд» (інвестор-забудовник) укладено інвестиційний договір на будівництво житлового будинку з комплексом соціально-побутового обслуговування в кварталі вулиці Булгакова, 11-13 у Святошинському районі міста Києва, предметом якого є будівництво житлового будинку з комплексом соціально-побутового обслуговування в кварталі вулиці Булгакова 11-13 у Святошинському районі міста Києва.

Відповідно до ст. 144 ГК України майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати: з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать; з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом; внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав; внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності; з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.

Однак, позивачем не доведено та в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність суб'єктивного матеріального права позивача (права власності) на спірне нерухоме майно - на квартири №№11, 12, 22, 23, 28, 30-34, 47, 49, 52, 58, 60, 61, 65-67, 75, 76, 78, 79 по вул. Булгакова, 13 у Святошинському районі м. Києва, зокрема, що за умовами інвестиційного договору позивач має набути у власність саме вказані квартири.

Крім того, державна реєстрація зазначених квартир, як новостворених об'єктів нерухомості, на час розгляду справи в суді, не проведена.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання ВК «Промбуд» на те, що зазначені квартири визначені ним самостійно за попередніми домовленостями суперечить приписам ст. ст. 11, 509, 626 ЦК України, оскільки право власності певної визначеної площі не може виникнути на підставі попередньої домовленості, яка не підтверджена належним документом, оскільки таке право виникає або на підставі договору, що позивачем не доведено, або в силу вимог закону.

У даному випадку, закон, на який позивач посилається у позові, як на підставу виникнення у нього права власності на спірне майно, є норми ст. ст. 224-226 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Частинами 5, 7 вказаної статті передбачено, що у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків. Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, зазначених у частині третій статті 193 цього Кодексу.

Отже, ані умовами інвестиційного договору, ані положеннями ст. ст. 224-226 ГК України не передбачено такого способу відшкодування збитків, як передача стороною зобов'язання особі, на думку якої їй завдано збитків у зв'язку з порушенням зобов'язання, у власність квартир певної площі, вартість якої пропорційна витраченим коштам на виконання умов зобов'язання.

В матеріалах справи містяться копії угод №08/03/08 від 30.11.2005, №7/03/07 від 30.11.2005, №6/03/06 від 14.11.2005, №5/03/5 від 04.10.2005, №4/03/03 від 23.09.2005, №1/03/1 від 25.08.2005, №2/03/2 від 05.09.2005, №3/03/03 від 21.09.2005, укладених між ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Промбуд», як замовником, який діяв в інтересах певних фізичних осіб (вигодонабувачів) та виробничо-будівельним кооперативом «Промбуд», як забудовником, відповідно до умов яких забудовник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати роботи із спорудження об'єкта житлового фонду (квартири), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи; результатами таких робіт є індивідуально визначені квартири (№87, №18, №25, №24, №41, №17, № 9), розміщені у житловому будинку з комплексом соціально-побутового обслуговування в кварталі вулиці Булгакова, 11-13 у Святошинському районі міста Києва, які не є предметом даного спору та право власності на які набувається саме вигодонабувачами (фізичними особами).

Також умовами вказаних угод визначено, що результатом виконуваних робіт є квартира, право власності на яку з моменту здачі об'єкта будівництва в експлуатацію та підписання акта приймання-передачі належить вигодонабувачу. Тобто, згідно з умовами наведених угод саме вигодонабувачі (фізичні особи) після введення будинку по вулиці Булгакова, 11-13 у Святошинському районі міста Києва в експлуатацію, набувають право власності на визначені умовами договорів квартири (№87, №18, №25, №24, №41, №17, №89).

Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради 22.09.2011 №126/6342 передано КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» земельну ділянку для будівництва об'єкту.

Пунктом 2.2.7. інвестиційного договору визначено, що інвестор-забудовник зобов'язаний оформити у встановленому порядку необхідні документи про право власності на проінвестовані фізичними та юридичними особами житлові та вбудовані приміщення та передати їм правовстановлюючі документи, що жодним чином не підтверджує обов'язку провести реєстрацію.

Позивачем не доведено, що відповідач взяв на себе договірні зобов'язання перед ВК «Промбуд» щодо передачі заявленої скаржником кількості квартир.

Такий обов'язок не був покладений на КП «Спецжитлофонд» і рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №126/6342 та розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 25.06.2012 №1075.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не заперечується право на отримання квартир інвесторами, з якими укладено договори на фінансування будівництва житлового будинку з відповідними підтвердженнями сплати профінансованого об'єкту фінансовими документами.

В матеріалах справи міститься проект договору передачі майнових прав, за умовами якого відповідач мав передати позивачу майнові права на квартири №№ 16, 21, 24, 28, 30, 31, 32, 34, 41, 42, 43, 57, 76, 73 в будинку на вул. Булгакова, 13 у Святошинському районі м. Києва, однак судом встановлено, що наведений проект договору передачі майнових прав повноважними представниками сторін не підписаний і печатками сторін не посвідчений, а тому вказаний договір не є укладеним між сторонами в розумінні вимог ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України.

Крім того, з експертного висновку №12409/14-42/12410/14-45 від 23.06.2015, який міститься в матеріалах справи вбачається, що сума коштів, яка проінвестована ТОВ ВБК «Промбуд» в житловий будинок з комплексом соціально-побутового обслуговування в кварталі вул. Булгакова, 11-13 у Святошинському районі міста Києва, складає 2 943,947 тис. грн. станом на 2005 рік, або 7 981,891 тис. грн. станом на жовтень 2012 року.

Також у вказаному висновку зазначено, що, оскільки в наданих на дослідження матеріалах відсутні дані, що підтверджують фактичну суму пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, то при розрахунку частки загальної площі, яка належить ВК «Промбуд», запропоновані суми пайової участі при проведенні дослідження не враховуються. Станом на момент дослідження кількість квадратних метрів загальної площі відповідно до кількості проінвестованих у будівництво житлового будинку з комплексом соціально-побутового обслуговування по вул. Булгакова, 13 у Святошинському районі міста Києва коштів, яка належить ВК «Промбуд» становить 831,94 кв. м.

Тобто висновком судових експертів визначено, що кількість квадратних метрів загальної площі відповідно до кількості проінвестованих у будівництво житлового будинку з комплексом соціально-побутового обслуговування по вул. Булгакова, 13 у Святошинському районі міста Києва коштів, яка належить ВК «Промбуд» становить 831,94 кв. м, проте, в матеріалах справи не відсутні докази перетворення вказаних метрів на окремі об'єкти нерухомості (спірні квартири, які існують окремо у просторі, як окремі об'єкти нерухомого майна). Докази реєстрації права власності на них у встановленому законом порядку в матеріалах справи також відсутні.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що нормами чинного законодавства не передбачено такого способу відшкодування збитків в порядку ст. ст. 224-226 ГК України, як передача позивачу у власність нерухомого майна в рахунок відшкодування понесених грошових витрат на будівництво.

Проте, позивач не позбавлений права звернутися в установленому законом порядку до відповідача про відшкодування збитків в грошовому еквіваленті понесених ним витрат, а також з іншими вимогами про захист прав та інтересів, які передбачені ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ВК «Промбуд» про визнання права власності на нерухоме майно у житловому будинку за адресою: вул. Булгакова, 13 у Святошинському районі міста Києва, а саме: ізольовані квартири №№11, 12, 22, 23, 28, 30-34, 47, 49, 52, 58, 60, 61, 65-67, 75, 76, 78, 79 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Отже, враховуючи те, що позивачем не доведено суду, що він є власником вищевказаного майна, то позовні вимоги щодо зобов'язання КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» не відчужувати нерухоме майно, а саме ізольовані квартири №№11, 12, 22, 23, 28, 30-34, 47, 49, 52, 58, 60, 61, 65-67, 75, 76, 78, 79 у житловому будинку за адресою: вул. Булгакова, 13 у Святошинському районі міста Києва, то позов в цій частині також задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі №910/6531/14 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі №910/6531/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ВК «Промбуд» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу виробничого кооперативу «Промбуд» на рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі №910/6531/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі №910/6531/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/6531/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді А.І. Тищенко

Р.В. Федорчук