Постанова № 56516192, 14.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2016 р. Справа№ 927/1225/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Сухового В.Г.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Аромат» в особі філії «Ніжинський міськмолзавод» на рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2015 року

у справі №927/1225/15 (суддя - Чонгова С.І.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба»

до Дочірнього підприємства «Аромат» в особі філії «Ніжинський міськмолзавод»

про 1 084 872,20 грн

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Нестеренко І.Ю., довіреність б/н від 04.02.2015

від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Дочірнього підприємства «Аромат» в особі Філії «Ніжинський міськмолзавод» (відповідач у справі) про стягнення 1 084 872, 20грн (а.с. 3-8).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №3 від 01.01.2015 року щодо своєчасної та повної оплати за поставлену продукцію (сировину - молоко коров'яче).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.10.2015 матеріали справи №927/1225/15 направлені за встановленою підсудністю до Господарського суду Київської області (а.с. 118-120).

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.12.2015 року (повний текст рішення підписаний 14.12.2015 року) позов задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Аромат» в особі Філії «Ніжинський міськмолзавод» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» 1 074 801,46 грн основної заборгованості, 9540,70 грн пені, 530,04грн 3% річних та 16 273,08 грн судового збору (а.с. 160-164).

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт передачі відповідачу сільськогосподарської продукції згідно умов укладеного договору та обставини щодо несвоєчасного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Дочірнє підприємство «Аромат» в особі філії «Ніжинський міськмолзавод», 24.12.2015 року подав апеляційну скаргу №24/12/15 від 24.12.2015 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2015 року у справі №927/1225/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не досліджено дійсних обставин справи, зокрема, факту передання та отримання сільськогосподарської продукції відповідачем у справі, оскільки не досліджено наявності належним чином оформлених довіреностей на уповноваження осіб щодо отримання матеріальних цінностей від позивача у справі, а подані позивачем приймальні квитанції не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть вважатись належними та допустимим доказами на підтвердження факту поставки товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 року апеляційну скаргу №24/12/15 від 24.12.2015 року Дочірнього підприємства «Аромат» в особі «Ніжинський міськмолзавод» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 року у справі №927/1225/15 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 08.02.2016 року.

25.01.2016 року від позивача у справі надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба» зазначає про безпідставність вимог апеляційної скарги, оскільки подані документи, а саме приймальні квитанції, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства щодо їх порядку складання та оформлення, а тому, стверджує, що факт поставки продукції та її часткової оплати відповідачем доведені належними та допустимими доказами. З огляду на зазначене, позивач вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2015 року відповідає дійсним обставинам справи, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 ГПК України було відкладено розгляд справи на 14.03.2016 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представників апелянта.

У судовому засіданні 14.03.2016 року представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просив суд апеляційної інстанції залишити рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2015 року без змін.

У судове засідання 14.03.2016 року представники апелянта повторно не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, такими обставинами є нез'явлення в засідання представників сторін. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується суддею.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд апеляційної скарги, строки розгляду апеляційної скарги, встановлені ст. 102 ГПК України, відсутність заяв та клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника апелянта за наявними в ній матеріалами, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

01.01.2015 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба» (продавець за договором, позивач у справі) та Дочірнім підприємством «Аромат» в особі Філії «Ніжинський міськмолзавод» було укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №3 (а.с. 13-21), згідно п.1.1. якого продавець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві сільськогосподарську продукцію (сировину-молоко коров'яче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ № 3662-97, надалі товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити такий товар.

Місцем передачі товару від продавця покупцеві для подальшого транспортування до місцезнаходження виробничих потужностей (виробництва) покупця пунктом 1.2. договору визначено місцезнаходження продавця: Борзнянський р-н, с. Сиволож.

Відповідно до п. 1.4. договору перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцезнаходженням виробничих потужностей покупця, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки покупця про прийом товару на товарно-транспортній накладній.

Згідно з п. 2.1. договору оплату за товар покупець проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною до даного договору.

Відповідно до п. 2.5. договору розрахунки за даним договором здійснюються шляхом безготівкового розрахунку безпосередньо між сторонами. За домовленістю сторін може проводитись готівковий розрахунок та (або) розрахунок векселем. Зміна форми розрахунку закріплюється сторонами у додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною до даного договору.

Пунктом 7.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно п. 7.2. договору строк даного договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. даного договору та діє до 31.12.2017 року, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

На виконання умов договору позивачем протягом січня-липня 2015 р. було передано у власність (поставлено) відповідачу продукцію на загальну суму 1 822 376,14 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями приймальних квитанцій №10 від 02.02.2015 р., №22 від 03.03.2015 р., № 35 від 01.04.2015 р., №48 від 05.06.2015 р., №63 від 02.06.2015 р., №85 від 03.07.2015 р., №92 від 04.08.2015 р. (а.с. 22-29).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у період з січня 2015 року було частково оплачено вартість отриманої продукції (сировини - молоко коров'яче) та сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 849 242,42 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 30-64).

У зв'язку з наявністю непогашеної заборгованості за отриману сировину 27.05.2015 року та 06.08.2015 р. позивач звертався до відповідача з вимогами (а.с. 73-79) про погашення заборгованості за поставлену продукцію. Факт отримання відповідачем надісланих претензій підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленням про вручення поштових відправлень.

04.08.2015 р. між сторонами було підписано Акт №338 звіряння взаємних розрахунків (а.с. 72), відповідно до якого станом на 04.08.2015 р. заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням попередньої заборгованості, яка зазначена відповідачем в приймальній квитанції №10 від 02.02.2015 р., складала 1 074 801,46 грн.

Доказів проведення повної оплати вартості отриманої продукції до Дочірнє підприємство «Аромат» в особі Філії «Ніжинський міськмолзавод» не надало, що свідчить про те, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду та винесення рішення у справі, заборгованість відповідача перед позивачем становила 1 074 801,46 грн.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Колегія суддів звертає увагу, що оскільки сторонами у договорі не визначено строку оплати поставленої продукції, то строк виконання покупцем грошового зобов'язання у спірних правовідносинах визначається за правилами ст. 692 ЦК України (яка є спеціальною нормою), відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, а тому до правовідносин купівлі-продажу не можуть бути застосовані загальні положення ст. 530 ЦК України. Зазначена позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 року у справі № 925/1332/13 та від 30.09.2014 року у справі № 927/1232/13.

В силу вимог частин 1, 2 статті 193 ГК України, ст. ст. 526, 257, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В апеляційній скарзі апелянт заперечує проти доведеності факту поставки продукції позивачем, оскільки, як зазначає відповідач, документи, які подані позивачем в обґрунтування своїх вимог, не можуть вважатись первинними документами відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які підтверджували б проведення господарської операції з поставки сільськогосподарської продукції. Однак, колегія суддів відхиляє такі твердження апелянта з наступних підстав.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 43 ГПК України передбачено, що однією з засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. У відповідності до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Правила допустимості доказів у процесуальному праві розуміється як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Колегія суддів зазначає, що у період поставки продукції по договору №3 від 01.01.2015 року, регулювання порядку заповнення та ведення документів, що пов'язані з продажем-закупівлею молочної сировини здійснювалось також Інструкцією про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини (ф. №3-ПК (МС), затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 1 липня 2002 р. №176 (який був чинним на момент здійснення поставки продукції, та який втратив чинність з 15.01.2016 року згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 1 грудня 2015 року №457) та Порядком застосування форм первинної документації з обліку закупівель сільськогосподарських продуктів та сировини, затвердженим постановою правління Укоопспілки від 29.05.2000 р. №118 за погодженням з Держкомстатом України.

Відповідно до п. 1.1. Порядку закупівля сільськогосподарських продуктів і сировини від їх товаровиробників - сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та громадян, продуктів переробки (цукру, олії, круп, борошна тощо) від переробних підприємств і громадян оформлюється приймальними квитанціями, затвердженими правлінням Укоопспілки від 29.05.2000 р. №118, за погодженням з Держкомстатом України, зокрема Формою №ПК-3 УКС «Приймальна квитанція на закупівлю молока та молочних продуктів».

Як передбачено п. 2.1. Порядку приймальні квитанції та закупівельні відомості, якими оформлюється закупівля сільськогосподарських продуктів, продуктів їх переробки та сировини - є первинними документами для ведення обліку і використовуються для складання фінансової і статистичної звітності, для аналізу обсягів обороту з закупівлі окремих видів сільськогосподарської продукції та сировини, загального обсягу заготівельного обороту тощо.

Згідно з п. 3.10. Порядку приймальна квитанція на закупівлю молока та молочних продуктів - форма N ПК-3 УКС застосовується при закупівлі від усіх господарств та населення. Оформлюється у 2-х примірниках. Перший примірник видається здавальнику, другий здається заготівельником-приймальником разом із звітом бухгалтерії.

Згідно п. 1.1. Інструкції про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини (ф. №3-ПК (МС), затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 1 липня 2002 р. №176 приймальна квитанція - це документ, у якому приймальник на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою №1-ТН (МС) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць. Відповідно до останнього абзацу п. 2.1. Інструкції приймальну квитанцію за формою №3-ПК (МС) підписує керівник та головний бухгалтер молокопереробного підприємства.

Приймальні квитанції, які наявні в матеріалах справи, №10 від 02.02.2015 р., №22 від 03.03.2015 р., № 35 від 01.04.2015 р., №48 від 05.06.2015 р., №63 від 02.06.2015 р., №85 від 03.07.2015 р., №92 від 04.08.2015 р., заповнені та складені з дотриманням встановлених вимог законодавства, містять підписи відповідальних осіб, та окрім того суд апеляційної інстанції звертає увагу, що складені безпосередньо самим відповідачем, як приймальником молочної сировини.

Враховуючи вищезазначене, апеляційним господарським судом встановлено, що приймальні квитанції, відповідають вимогам нормативних актів щодо порядку їх складання та заповнення, а тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції з поставки позивачем сільськогосподарської продукції (сировини - молока коров'ячого) відповідачу та відповідно виникнення в останнього на підставі умов договору та приписів ст. 692 ЦК України обов'язку по проведенню розрахунків за отриману продукцію.

Разом з цим, не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що матеріальні цінності по вказаних накладних не отримувалися Дочірнім підприємством «Аромат» в особі філії «Ніжинський міськмолзавод», з огляду на відсутність довіреностей, виданих відповідачем на отримання продукції від позивача у справі. Згідно листа Міністерства фінансів України № 31-04200-30/23-7454/6784 від 29.08.2005 довіреність на отримання цінностей, яка відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996, видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Тобто довіреність не являється документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі товару.

Слід зазначити, що відпуск матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку, але не являється запереченням факту передачі (поставки) товарів.

Отже, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі продукції Дочірньому підприємству «Аромат» в особі філії «Ніжинський міськмолзавод», не може заперечувати сам факт здійснення господарської операції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 року №3-77гс15.

Колегія суддів апеляційного господарського суду враховуючи, що наявні в матеріалах справи документи, які відповідно до вимог цивільного законодавства, є первинними бухгалтерськими документами, підтверджують факт здійснення господарської операції щодо поставки відповідачу продукції, підтверджують обставини щодо часткової оплати відповідачем вартості товару та наявність заборгованості у розмірі 1 074 801,46 грн, дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом правомірно та обґрунтовано задоволено позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» та стягнуто з Дочірнього підприємства «Аромат» в особі філії «Ніжинський міськмолзавод» суму основного боргу у розмірі 1 074 801,46 грн.

Позивачем також відповідно до п. 4.2. договору та ст. 625 ЦКУкраїни, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 9 540,70грн пені та 530,04 грн - 3% річних, нарахованих за період прострочки з оплати вартості отриманої продукції.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.2 договору за несвоєчасне, понад встановлений вказаним договором строк, проведення розрахунків за прийнятий товар, продавець вправі вимагати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи доведений позивачем факт прострочення відповідачем оплати поставленого товару, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним нарахування позивачем пені на суму боргу та 3% річних. Перевіривши правильність нарахування вказаних сум, суд апеляційної інстанції вважає подані позивачем розрахунки пені та 3 % річних обґрунтованими та арифметично вірними.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2015 року у справі №927/1225/15 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. 33, 34, 49, 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Аромат» в особі філії «Ніжинський міськмолзавод» на рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2015 року у справі №927/1225/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2015 року у справі №927/1225/15 залишити без змін.

3. Справу №927/1225/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді В.Г. Суховий

А.О. Мальченко