Рішення № 56514847, 15.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр-т Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.03.2016 Справа № 905/331/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

до

Державного підприємства «Донецька залізниця»

про

стягнення 20 942,67 грн

за участю представників:

від позивача

не з’явились

від відповідача

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення збитків, що виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 20942,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що кокс доменний, який перевозили за накладною №48217293 у вагоні №53547543 був доставлений на станцію призначення з недостачею вантажу у розмірі 2100 кг, а у вагоні №61249611 - з недостачею вантажу у розмірі 2300 кг та у вагоні №52238383 - з недостачею вантажу у розмірі 2900 кг. На думку позивача, недостача виникла у зв’язку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення, оскільки було виявлено порушення маркування, а також поглиблення на поверхні вантажу, а тому відповідальність за втрату вантажу повинен нести перевізник.

Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов не надав, своїм процесуальним правом не скористався.

Місцезнаходженням відповідача є: 83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Згідно листа Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»від 10.02.2016 № 7-14-72 та інформації, що розміщена на офіційному веб-сайті (http://www.ukrposhta.com/www/upost.nsf/(documents)/05B89C5B88C05079C2257 D7E002C3293) пересилання поштових відправлень до/з міста Донецьк тимчасово не здійснюється.

Відповідно до пп.3) п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 (з наступними змінами) «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо). Підпунктом 4) п.6 вказаного Інформаційного листа передбачено, що за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі «Новини та події суду») офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Господарським судом було розміщено на офіційному веб-порталі «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет інформацію про дату, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується відповідними роздруківками.

Крім того, ухвали суду про порушення провадження у справі та про її відкладення були надіслані та розміщені на офіційному веб-порталі «Єдиний державний реєстр судових рішень» в мережі Інтернет.

Телефонограми відповідачу судом не вдалося передати, у зв’язку з неможливістю встановлення зв’язку з абонентом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

09.09.2015 зі станції Авдіївка Донецької залізниці Публічним акціонерним товариством «Авдіївський КХЗ» (вантажовідправник) на адресу вантажоотримувача - Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці у вагонах №№53547543, 61249611, 52238383 за залізничною накладною на групу вагонів № 48217293 відвантажено вантаж: кокс доменний.

За накладною №48217293 маса вантажу у вагоні №53547543 становить 40200 кг (брутто - не зазначено, тара - 22900 кг), у вагоні № 61249611 - становить 43900 кг (брутто - не зазначено, тара - 23600 кг), у вагоні №52238383 - становить 48150 кг (брутто - не зазначено, тара - 23800 кг). В накладній також зазначено, що вантаж у вологому стані, завантажено вище бортів «шапка», вантаж марковано.

На станції призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці був складений комерційний акт БН №724182/1047 від 15.09.2015, відповідно до якого проведено комісійне переважування вагону №53547543 та встановлено наступне: вагон № 53547543 за документами вага нетто 40200 кг, тара - 22900 кг, фактично при переважуванні брутто 61000 кг, тара з бруса - 22900 кг, нетто - 38100 кг, що менше документу на 2100 кг. У комерційному акті також вказано, що над 6-7 люками наявні заглиблення розміром 1500 мм х на ширину вагона х 800 мм вглиб вагону, в місці заглиблення маркування порушено, течі вантажу, вагон у технічному відношенні справний.

Крім того, на станції призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці був складений комерційний акт БН №724183/1048 від 15.09.2015, відповідно до якого проведено комісійне переважування вагону №61249611 та встановлено наступне: вагон №61249611 за документами вага нетто - 43900 кг, тара - 23600 кг, фактично при переважуванні брутто 65200 кг, тара з бруса - 23600 кг, нетто - 41600 кг, що менше документу на 2300 кг. У комерційному акті також вказано, що над 1 люком наявне заглиблення розміром 1000 мм х на ширину вагона х 500 мм вглиб вагону, в місці заглиблення маркування порушено, течі вантажу не виявлено, вагон у технічному відношенні справний.

Також на станції призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці був складений комерційний акт БН №724184/1049 від 15.09.2015, відповідно до якого проведено комісійне переважування вагону №52238383 та встановлено наступне: вагон №52238383 за документами вага нетто - 48150 кг, тара – 23800 кг, фактично при переважуванні брутто 69050 кг, тара з бруса - 23800 кг, нетто - 45250 кг, що менше документу на 2900 кг. У комерційному акті також вказано, що над 1 люком наявне заглиблення розміром 1000 мм х на ширину вагона х 600 мм, над 7 люком заглиблення 1200 мм х на ширину вагона х 700 мм вглиб вагону, в місцях заглиблення маркування порушено, течі вантажу не виявлено, вагон у технічному відношенні справний.

Комерційні акти підписані належними особами, зокрема: з боку залізниці - начальником станції, двома працівниками станції.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Частиною 2 статті 23 Законом України «Про залізничний транспорт», а також статтею 113 Статуту залізниць України регламентуються аналогічні норми, відповідно до яких за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно зі ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Відповідно до ст. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, зауважень до підготовки рухомого складу до перевезення не було, просипання вантажу не виявлено, про наявність заглиблень у вагонах залізницею зазначено не було, іншого відповідачем не доведено.

Крім того, залізницею не було зроблено будь-яких зауважень до стану вагонів та вантажу і на проміжних станціях. Комерційні акти БН №724182/1047, БН №724183/1048, БН №724184/1049 не містять відомостей про те, що вагони №53547543, №61249611, №52238383 мають технічні несправності, які могли призвести до втрати вантажу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

ДП «Донецька залізниця» доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надало.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що недостача вантажу виникла внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів, що здаються до перевезення у вологому стані, становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах (п. 27 Правил видачі вантажів).

Згідно рахунку-фактури №90491427 від 09.09.2015 ціна 1т коксу доменного у вагоні № 53547543 становить 4497,89 грн з ПДВ, а у вагонах № 61249611, №52238383 становить 4499,72 грн з ПДВ.

Перевіривши розрахунок вартості недостачі, здійснений позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки.

Однак, за здійсненим судом перерахунком вартості недостачі її розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріали справи не містять заяв чи клопотань позивача про зміну (збільшення) розміру позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги про стягнення з ДП «Донецька залізниця» вартості недостачі коксу доменного у розмірі 20942,67 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.

У зв’язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, ідентифікаційний код 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, ідентифікаційний код 00191129) суму збитків у розмірі 20942 (двадцять тисяч дев’ятсот сорок дві) грн 67 коп. та судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено: 16.03.2016

Суддя М.В. Сажнева