Ухвала суду № 56511150, 16.03.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №577/5592/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Гетьман В. В.Номер провадження 22-ц/788/373/16 Суддя-доповідач - Ткачук С. С. Категорія - 48

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Гагіна М. В. , Попруги С. В.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 січня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и л а:

Звернувшись до суду із позовом, ОСОБА_5 просив суд поділити майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнавши за ним та відповідачем право власності кожного по 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та виділити йому автобус «Богдан А09201» д/н НОМЕР_1, а відповідачу ОСОБА_5 - автобус «Богдан А091» д/н НОМЕР_2, визнавши за ними право власності на вказане рухоме майно.

Свої вимоги мотивує тим, що з 24.05.1997 року по 23.09.2014 рік перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, під час перебування в якому вони придбали вказане майно. На даний час шлюб розірвано, тому просив задовольнити позов через відмову відповідача поділи майно у добровільному порядку.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12.01.2016 року виділено та визнано право власності за ОСОБА_5 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та автобус Богдан А09201 д/н НОМЕР_1.

Виділено та визнано право власності за ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та автобус Богдан А091 д/н НОМЕР_2.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник відповідача подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду в частині розподілу рухомого майна і виділити відповідачу автобус марки «Богдан А09201» д/н НОМЕР_1, зобов'язавши позивача повернути відповідачу цей автобус, а позивачу - автобус марки «Богдан А091» д/н НОМЕР_2, який знаходиться у його володінні.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що представником відповідача ОСОБА_4, в силу її правової необізнаності та внаслідок недобросовісних дій позивача та його представника, було написано та подано до суду заяву про визнання позову і розгляд справи без її участі.

Зазначає, що судом не було викликано її в судове засідання та, у порушення її прав, не роз'яснено наслідків подання такої заяви.

Вказує, що позивач після розірвання шлюбу з відповідачем, практично без її згоди, передав виділений їй оскаржуваним рішенням автобус в оренду чи у власність невідомим особам, а автобус, який був виділений йому цим же рішенням, залишив собі. Про те, що вказані автобуси знаходяться у користуванні позивача свідчать подані ним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

В судому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали і просили задовольнити.

Позивач та його представник заперечили на скаргу, бо вважають рішення законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається із цивільної справи у позові заявник запропонував поділити рухоме майно, яке належало подружжю в такому порядку: йому - автобус «Богдан А09201» д/н НОМЕР_1, а відповідачу ОСОБА_5 - автобус «Богдан А091» д/н НОМЕР_2, визнавши за кожним право власності на ці автомобілі. У позові зазначається вартість транспортних засобів однаковою по 100000 грн.

Шлюб сторонами розірвано за рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23.09.2014р., яке набрало законної сили 03.10.2014р.

12.01.2016 року представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності від 28.12.2015 року, виданої приватним нотаріусом Конотопського міського нотаріального округу Сумської області, умови якої дозволяли уповноваженій особі представляти інтереси відповідача у судах і користуватись усіма правами, які надані відповідачу, а саме, визнавати позов, було подану заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі і розгляд справи без її участі (а.с. 31, 32).

В оскаржуваній частині рішення судом першої інстанції зроблено висновок, що оскільки відповідачем безумовно визнані позовні вимоги і таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, прийняв таке визнання позову і керуючись статтями 60,70 СК України, ухвалив рішення про задоволення позов.

Колегія суддів погоджується з висновками суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи.

Частиною 4 ст. 174 ЦПК України передбачено у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У п. 24. постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання представником відповідача позову, оскільки таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а стосується лише прав та обов'язків сторін у даній справі.

Матеріалами справи доведено, що дійсно рухоме майно, яке було предметом поділу, є майном подружжя і за правилами статей 60 та 70 СК України належить подружжю на праві спільної часткової власності, частки цього майна у кожного є рівними, бо відсутні інші домовленості між ними і реєстрація шлюбу відбулась без укладення шлюбного договору.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що не було виклику представника відповідача в судове засідання та не роз'яснили їй наслідків подання заяви про визнання позову, бо написання такої заяви відбулось через необізнаність процесуальних дій, то вони спростовуються виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ЦПК України до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Тобто особи, які беруть участь у справі, мають можливість вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд, у тому числі і правом приймати участь у судовому засіданні та подавати заяву про визнання позову тощо.

Про місце та час судового засідання, призначеного судом першої інстанції на 12.01.2016 року, ОСОБА_3 була належним чином повідомлена, від її представника ОСОБА_4 та позивача ОСОБА_5 надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, а тому розгляд справи відбувся без участі сторін, підстав для відкладення розгляду справи 12.01.2016р. згідно ст. 169 ЦПК України у суду першої інстанції не було (а.с. 29, 30, 32, 33).

Судом першої інстанції не було роз'яснено, відповідно до ч. 2 ст. 174 ЦПК України, наслідки визнанням позову відповідачем, оскільки таке роз'яснення суд здійснює стороні по справі тільки у випадку її явки в судове засідання.

Доводи скарги про не існування виділеного їй оскаржуваним рішенням автобуса у зв'язку з перебуванням без її згоди в оренді у третіх осіб, не спростовує висновків місцевого суду, оскільки згідно двох свідоцтв про реєстрації транспортного засобу право власності на автобуси зареєстровано за відповідачем в Конотопському ВРЕР УДАЇ УМВС України в Сумській області (а.с.11) і відповідно до довідки начальника центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Конотоп, Конотопського, Путівльського та Буринського районів, підпорядкованого УДАЇ УМВС України в Сумській області від 08.10.2015р. (вх..№1785) станом на вказану дату обидва автобуси зареєстровані за ОСОБА_3

Свої доводи про відсутність в наявності автобусу«Богдан А091» д/н НОМЕР_2, викладені у апеляційній скарзі не доведені належними доказами.

Як підтвердили її представника відповідач з приводу вилучення цього автобусу з її володіння та розшуку даного транспортного засобу до правоохоронних органів не зверталась.

Крім того, позивач в апеляційному суді не заперечив, що дійсно обидва автобуси знаходяться у м. Києві і належний відповідачці автобус буде їй передано.

За частинами 1, 4 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується розпоряджується своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.

Щодо посилення суду першої інстанції на статті 715,716 ЦК України, колегія суддів визнає зайвим, але це не впливає на законність та обґрунтованість самого рішення.

Зазначене у апеляційній скарзі клопотання про зобов'язання позивача повернути відповідачу автобус відхиляється, оскільки предметом судового розгляду суду першої інстанції бути тільки позовні вимоги позивача.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому до уваги не приймаються, бо однакова вартість транспортних засобів вказана позивачем відповідачем визнається.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував, обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його зміни немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 січня 2016 року в оскарженій частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: