Ухвала суду № 56509928, 09.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5407/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Д"яков В.І.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

"09" лютого 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Романчук О.М., Троян Н.М.,

при секретарі: Пшегарницькій І.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.11.2010 року у справі за позовом повного товариства «АлАн Губаревих «Ломбард»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ПТ «АлАн Губаревих»Ломбард»звернулися до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 11.10.2010 року № 0000972200/0 щодо визначення податкового зобовязання за податком на прибуток фінансових установ в розмірі 642153,00 грн., де 435549,00 грн. - основний платіж, 206604 штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.11.2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у м. Чернігові подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Вважає, що судом першої інстанції неповно зясовані обставини, які мають істотне значення для справи, а встановлені судом висновки не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, працівниками ДПІ у м. Чернігові проведена планова виїзна перевірка ПТ «АлАн Губаревих»Ломбард»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року, а також валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року.

В ході проведення перевірки, податковою інспекцією виявлено порушення пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3, пп. 5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем завищені валові витрати за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року всього на суму 1742195 грн., у тому числі за 2008 рік в сумі 230390 грн., за І квартал 2009 року - 210010 грн., за півріччя 2009 року - 402810 грн., за 3 квартали 2009 року - 640820 грн., за 2009 рік - 927945 грн., за І квартал 2010 року - 287905 грн., за півріччя 2010 року - 583860 грн. Дані обставини зафіксовані відповідачем в акті перевірки від 29.09.2010 року № 691/22/14236054, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 11.10.2010 року № 0000972200/0.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулюються ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон).

Так, відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

З даної правової норми випливає, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Відсутність такого наміру виключає підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Матеріали справи свідчать, що між ПТ «АлАн Губаревих «Ломбард»та ПП «АЛВА»був укладений договір про надання інформаційних послуг від 01.03.2006 року б/н, за яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки про надання інформаційних послуг, консультацій, узгоджених між замовником та виконавцем. Щомісячно ПТ «АлАн Губаревих «Ломбард»надавались акти виконаних робіт.

На аналогічних умовах був укладений договір від 01.04.2006 року б/н про надання інформаційних послуг, укладеного між ПТ «АлАн Губаревих «Ломбард»та ПП «Анікс».

ПТ «АлАн Губаревих «Ломбард»за надані послуги сплатили ПП «Анікс»грошові кошти в сумі 86380 грн., в тому числі по періодах: 4 квартал 2008 року 8000 грн., 2009 рік 58555 грн., півріччя 2010 року 43000 грн.

Також, між ПТ «АлАн Губаревих «Ломбард»та ПП «АНЛАР АВТО»був укладений договір від 01.03.2006 року б/н про організацію перевезення автомобільним транспортом (таксі) пасажирів та багажу. Відповідно до договору перевізник зобов'язується надавати замовнику автомобіль - таксі для перевезення пасажирів та багажу згідно заявкам замовника за телефоном «0038». Замовник зобов'язується сплатити перевізнику пасажирів та багажу із розрахунку тарифної сітки, яка є невід'ємною частиною даного договору по чекам таксометру.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта, що акти виконаних робіт не містять інформацію щодо проведеної виконавцем роботи по виконанню умов договорів, види наданих послуг, які за своїм змістом не підтверджують факти отримання послуг (не конкретизовано зміст господарської операції) та не підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю ломбарду. При цьому апеляційна інстанція виходить з наступного.

Частинами 1 і 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз зазначених вище актів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким саме має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В актах зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених ПТ «АлАн Губаревих»Ломбард»у звязку із з отриманням послуг від ПП «Анікс», ПП «АЛВА»та ПП «АНЛАР АВТО», до складу валових витрат.

Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з доводами суду першої інстанції, що з боку ПТ «АлАн Губаревих «Ломбард»не було порушень ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»оскільки позивач, укладаючи договори та фіксуючи господарські операції у відповідних первинних документах дотримувався норм податкового законодавства.

На спростування доводів апелянта щодо необхідності надання позивачем тарифів та чеків в підтвердження користування послугами таксі відповідно до договору про організацію перевезення автомобільним транспортом (таксі) пасажирів та багажу, апеляційна інстанція відмічає наступне.

Позивачем зазначено, що ПП «АНЛАР АВТО»відповідно до договору про організацію перевезення автомобільним транспортом (таксі) пасажирів та багажу здійснює перевезення працівників підприємства (касирів-операторів, головного бухгалтера, директора) до банків, філій підприємства з метою перевезення грошових коштів, оскільки жодних договорів із підприємствами, які надають інкасаційні послуги, ПТ «АлАн Губаревих «Ломбард» не укладали.

Не можливо не зауважити, що згідно п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»обовязок проводити розрахункові операції з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання таких операцій, покладено саме на продавця, тобто ПП «АНЛАР АВТО».

Крім того, за п. 4 договору від 01.03.2006 року провізну плату замовник сплачує по безготівковому розрахунку. В додатку до даного договору зазначено, що сторони домовились встановити середню фіксовану оплату транспортних послуг в розмірі 5000,00 грн. в місяць, не залежно від пробігу, простою та виду представленого транспортного засобу замовнику.

Безпідставними є також посилання податкового органу на те, що специфіка діяльності ломбарду не передбачає використання у власній господарській діяльності транспортних засобів, зокрема таксі, оскільки жодним діючим нормативно-правовим актом не заборонено підприємствам, у тому числі ломбардам, використовувати у своїй діяльності автомобільний транспорт. А наявність на балансі ломбарду автомобіля не є перешкодою для використання послуг таксі.

Слід також відмітити, що оцінка необхідності укладення тих чи інших договорів ПТ «АлАн Губаревих «Ломбард»виходить за межі компетенції податкових інспекцій та є втручанням у господарську діяльність підприємства.

Відповідно до пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на утримання і експлуатацію приміщень жилого фонду.

Між ПТ «АлАн Губаревих «Ломбард»та ФОП ОСОБА_2 були укладені договори оренди приміщень: від 01.01.2008 року № 01/08 АДРЕСА_1; від 01.10.2008 року № 01/08 АДРЕСА_2; від 01.12.2008 року № 01/08 АДРЕСА_1; від 01.01.2009 року № 01/09 АДРЕСА_2.

Виходячи з положень п.п. 1.18.5 п.1.18 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», оренда жилих приміщень - це господарська операція, яка передбачає надання житлового будинку або квартири її власником у користування іншій фізичній чи юридичній особі на визначений строк або безстроково, для цільового використання та за орендну плату.

В обґрунтування своєї правової позиції щодо незаконності віднесення витрат по згаданих вище договорах оренди до складу валових витрат, апелянт посилається на приписи п.п. 5.4.10 п. 5.4 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», якими визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду.

Проте такі доводи є необґрунтованими, оскільки оренда приміщення у житловому фонді для розміщення офісу не означає автоматичного утримання та експлуатацію житлового фонду. Так, в самих договорах оренди приміщення зазначено, що орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину житлової будівлі для реєстрації головного офісу підприємства та для здійснення господарської діяльності по наданню послуг населенню.

Крім того, рішеннями Чернігівської міської ради від 19.10.2009 року № 290 та від 21.06.2010 року № 138 вказані вище квартири переведені із житлового фонду до нежитлового.

Отже, з вищенаведеного випливає, що витрати, понесенні позивачем, повязані з його господарською діяльністю, а тому їх включення до складу валових витрат є правомірним.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Чернігові відмовити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.11.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 09.02.2011 року.